Рішення

від 13.05.2024 по справі 904/2485/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2024м. ДніпроСправа № 904/2485/23

За позовом Приватного акціонерного товариства "ТЕХНОСЕРВІС 2011", м. Черкаси

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АБРІС СТРОЙ", м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (виклику) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Приватне акціонерне товариство "Техносервіс 2011" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Абріс Строй" про стягнення заборгованості у розмірі 250 000 грн.

Разом з позовною заявою ПАТ "Техносервіс 2011" подало заяву про забезпечення позову в якій просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АБРІС СТРОЙ" (код ЄДРПОУ 41590608, вул. Базова, буд. 8, кім. 8, м. Дніпро, 49127) в межах ціни позову - 250 000 грн на всіх розрахункових рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах.

Ухвалою суду від 18.05.2023 відмовлено Приватному акціонерному товариству "Техносервіс 2011" в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 22.05.2023 прийнято справу № 904/2485/23 до свого провадження. Вирішено розгляд справи Здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06.07.2023 від Приватного акціонерного товариства "ТЕХНОСЕРВІС 2011" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

18.07.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АБРІС СТРОЙ" надійшло клопотання про ознайомлення та поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву.

08.08.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АБРІС СТРОЙ" надійшов відзив на позовну заяву, клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи матеріалів документів та клопотання про зупинення провадження.

Ухвалою суду від 21.08.2023 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АБРІС СТРОЙ" в задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи матеріалів документів та у задоволенні клопотання Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АБРІС СТРОЙ" про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду справи № 925/373/23.

22.08.2023 від Приватного акціонерного товариства "ТЕХНОСЕРВІС 2011" надійшло клопотання про долучення доказів.

28.08.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АБРІС СТРОЙ" надійшла зустрічна позовна заява.

Ухвалою суду від 31.08.2023 повернуто зустрічну позовну заяву і додані до неї документи.

Ухвалою від 09.10.2023 зупинено провадження у справі № 904/2485/23 до повернення справи № 904/2485/23 до Господарського суду Дніпропетровської області.

Матеріали справи № 904/2485/23 повернулися до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 13.05.2024 поновлено провадження у справі № 904/2485/23.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

Позиція позивача викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань щодо повної оплати поставленого й змонтованого холодильного обладнання за найменуванням та вартістю в межах узгодженої сторонами специфікації від 11.03.2021 за договором поставки № 10/03-2021 від 10.03.2021.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АБРІС СТРОЙ", що на виконання умов договору поставки № 10/03-2021 від 10.03.2021 перерахував позивачу (постачальнику) за специфікацією від 11.03.2021 грошові кошти на загальну суму 1 185 000 грн.

Утім, за твердженням відповідача, позивач не поставив товар у передбачений специфікацією строк та не здійснив його установку (монтаж). Відповідач зазначає, що всупереч умовам пунктів 2.1, 2.4, 6.7 цього договору позивач не долучив до позову належних доказів на підтвердження:

повідомлення відповідача про готовність товару до поставки не пізніше 2-х календарних днів до погодженої дати поставки;

передачі товару разом із документами, передбаченими пунктами 2.6, 4.1 договору;

передачі постачальником та прийняття покупцем виконаних робіт із встановлення (монтажу) товару за умов відсутності претензій до якості виконаних робіт (акт приймання-передачі виконаних робіт).

Долучені постачальником до позову копії актів приймання обладнання, на думку відповідача, є неналежними письмовими доказами, оскільки їх оформлення не передбачене умовами договору, а також на них відсутній підпис представника покупця та дата їх оформлення. Відтак відповідач вважає, що надані позивачем докази на підтвердження виконання ним договору в частині здійснення установки (монтажу) товару є спотвореними постачальником.

Тож відповідач указує, що позивач не виконав належним чином своїх зобов`язань за договором № 10/03-2021 від 10.03.2021 як щодо поставки товару, так і щодо його установки (монтажу). Тому, з огляду на умови договору та специфікації, у відповідача не було жодних правових підстав для здійснення остаточних розрахунків з позивачем. Тобто, на думку відповідача, строк оплати за договором у нього не настав.

Посилання позивача на факт реєстрації податкових накладних відповідач вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки факт виконання умов договору/специфікації повинен доводитися оформленими належним чином первинними документами, які передбачені умовами договору, а саме видатковими накладними та актами надання послуг, а не фактом реєстрації податкових накладних.

Стосовно долученого до позову акта звірки відповідач зазначає, що акт звірки взаємних розрахунків не є майновою дією боржника, не свідчить про проведення певної господарської операції, оскільки сам по собі не є ні належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, ні первинним бухгалтерським обліковим документом.

Крім того, відповідач наголошує на тому, що у нього відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем за договором поставки № 10/03-2021 від 10.03.2021, у т.ч. за специфікацією від 11.03.2021 і саме позивач неналежним чином та протягом тривалого часу не виконував умови договору.

Позиція позивача викладена у відповіді на відзив

ТОВ "БК "Абріс Строй" щодо фактичної поставки позивачем визначеного договором № 10/03-2021 від 10.03.2021 товару, позивач звертає увагу суду на те, що одночасно з цим відповідач виконав перед своїм замовником ТОВ "АТБ-Торгстрой", від імені якого діяло ТОВ "Рітейл-Девелопмент", зобов`язання з монтажу холодильного обладнання.

Це обладнання ідентичне тому, що є предметом договору поставки № 10/03-2021 від 10.03.2021; наявні в матеріалах справи документи, зокрема акт приймання обладнання, в якому перелічені серійні номери встановленого обладнання, підтверджують перебування у власності ПрАТ "Техносервіс 2011" спірного обладнання, яке й було поставлено на користь ТОВ "БК "Абріс Строй".

Позивач вважає, що невиконання формальних умов договору не свідчить про нереальність господарської операції, якщо покупець за договором власними діями підтвердив належність виконання господарського зобов`язання.

У пунктах 6.2, 6.3 договору поставки № 10/03-2021 від 10.03.2021 передбачено, що покупець, за наявності обставин відсутності якихось із передбачених пунктами 2.6, 4.1 договору документів при прийнятті товару, зобов`язаний скласти акти про фактичну якість та кількість товару, в яких зазначити які саме документи відсутні. Водночас будь-яких актів про відсутність документів сторонами складено не було та будь-яких претензій до обсягу наданих документів, виконаних робіт чи поставленого обладнання у відповідача станом на дату підписання видаткових накладних та актів надання послуг не було.

Неповідомлення ТОВ "БК "Абріс Строй" про готовність поставки товару на визначену специфікацією адресу не позбавило можливості Товариство прийняти цей товар шляхом підписання видаткової накладної, що додається до позовної заяви, так само як і прийняти виконані монтажні роботи.

Заперечуючи факт поставки товару, ТОВ "БК "Абріс Строй" не враховує надані ТОВ "Рітейл-Девелопмент" документи. До відзиву відповідачем не додано жодних доказів, які б спростували доводи позивача стосовно здійснення саме ним фактичної поставки й монтажу обладнання в магазині ТОВ "АТБ-Торгстрой".

Позивач стверджує, що відповідач був обізнаний з існуванням актів, які були додані до позовної заяви, безпосередньо брав участь у їх складанні та в подальшому використовував їх для підтвердження виконання своїх робіт перед ТОВ "АТБ-Торгстрой", а тому посилання на їх спотвореність, підробку є свідомою маніпуляцією та введенням суду в оману. На думку позивача, заперечення відповідача проти позову свідчить про явну недобросовісність його поведінки та ухиляння від виконання власних зобов`язань за договором поставки № 10/03-2021 від 10.03.2021.

Також позивач зазначає, що листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 22.06.2023 №23248/5/04-36-04-03-08 підтверджено включення ТОВ "БК "Абріс Строй" податкових накладних, виданих ПрАТ "Техносервіс 2011", до складу податкового кредиту. Тобто, ТОВ "БК "Абріс Строй" відображено суми податкового кредиту в податкових деклараціях, поданих до контролюючого органу у відповідні звітні періоди, чим підтверджено факт виконання ПрАТ "Техносервіс 2011" своїх зобов`язань. В іншому разі ТОВ "БК "Абріс Строй" було б зобов`язане подати контролюючому органу розрахунок коригування до податкових накладних, якщо Товариство вважало/вважає, що господарські операції не являлись реальними.

Тож, позивач вважає, що доводи ТОВ "БК "Абріс Строй" являються необґрунтованими та безпідставними, не підтвердженими належними доказами, а тому просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

10.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Абріс Строй" (далі - покупець, відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Техносервіс 2011" (далі - постачальник, позивач) укладено договір поставки № 10/03-2021 (далі - договір).

За цим договором постачальник зобов`язується передати у визначений умовами договору строк у власність покупцю обладнання (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його (п. 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору найменування, номенклатура, вартість, кількість, технічні характеристики товару зазначаються в специфікації на товар, що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що товар поставляється транспортом постачальника на мовах DDP відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "ІНКОТЕРМС" Міжнародної палати (в редакції 2010 р) до місця поставки, визначеного у специфікації, якщо інші базові умови поставки не вказані у відповідній специфікації на товар.

Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару протягом 3 календарних днів з дати повідомлення покупцем про дату поставки товару на електронну адресу постачальника (technoservise21@gmail.com), якщо інший строк поставки не вказаний у відповідній специфікації на товар. Часткова або дострокова поставка товару допускається тільки за умов попереднього письмового погодження покупця. Постачальник зобов`язаний письмово повідомити покупця про готовність товару до поставки не пізніше 2-х календарних днів до погодженої дати поставки (п. 2.2 договору).

Згідно з пунктом 2.3 договору при здійсненні поставки товару, але не пізніше 20-ти календарних днів з дати поставки, постачальник зобов`язаний своїми силами та за власний рахунок здійснити складання та установку (монтаж) товару, а також перевірку (випробування) працездатності товару в об`ємі та складності, необхідному для повноцінного, всебічного та безперебійного використання товару відповідно до його цільового призначення. Постачальник зобов`язаний забезпечити дотримання норм та правил охорони праці, правил пожежної безпеки, санітарних норм та правил техніки безпеки при проведенні зазначених робіт й самостійно несе відповідальність за їх порушення. Проведення вказаного монтажу й перевірки працездатності товару включається до вартості товару, що поставляється.

Обов`язок постачальника щодо поставки товару вважається виконаним з моменту передачі постачальником товару та супровідної документації на товар (п.п. 2.6, 4.1 договору) покупцю, а також складання, встановлення (монтажу), перевірки (випробування) працездатності товару представниками постачальника в місці поставки за адресою, що вказана в специфікації (п. 2.4 договору).

За умовами пункту 2.5 договору право власності на товар переходить до покупця при передачі товару постачальником покупцю. Передача товару оформлюється шляхом проставляння відмітки про отримання товару на примірнику накладної, що скріплена підписом уповноваженої особи покупця та печаткою покупця. Ризик випадкової загибелі, пошкодження (псування) товару переходить від постачальника до покупця з моменту передачі йому товару та документів, передбачених п.п. 2.6, 4.1 цього договору.

Постачальник зобов`язується в момент поставки надати наступні документи на товар, що поставляється: видаткову товарну накладну; сертифікат відповідності (свідоцтво про визнання відповідності) - для товарів, що підлягають обов`язковій сертифікації в Україні; сертифікат якості; технічну документацію на товар: інструкція з монтажу та експлуатації товару, інструкція з техніки безпеки; гарантійний талон тощо; інші документи, отримання яких для підтвердження якості та безпечності товару встановлено чинним законодавством України (п. 2.6 договору).

Розділом 3 договору визначені умови та порядок розрахунків.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість товару зазначається в специфікації на товар, яка є невід`ємною частиною договору.

Оплата товару за цим договором здійснюється покупцем у безготівковій формі в національній валюті України за банківськими реквізитами постачальника, вказаними в договорі, виходячи з вартості, вказаній у кожній окремій специфікації (додатках); порядок зазначається в специфікаціях на товар (додатках), які є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.2 договору).

За умовами пункту 3.3 договору оплата товару здійснюється покупцем відповідно до вартості, зазначеній у відповідній специфікації на товар. Зміна вартості товару допускається лише за погодженням між сторонами.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що у випадку поставки товару неналежної якості, що підтверджена відповідним актом виявлених недоліків, покупець має право не оплачувати поставлений товар (без нарахування та виплати будь-яких штрафних санкцій) до моменту належного виконання постачальником своїх зобов`язань за договором, або зменшити розмір суми, що підлягає сплаті постачальнику за поставлений товар, на суму вартості товару неналежної якості.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що поставка товару має здійснюватися в повній комплектації відповідно до умов договору, вимог та стандартів виробника товару, а також вимог державних стандартів та технічних умов, діючих в Україні для даного виду товару. Додаткові вимоги до якості (комплектації) товару, при їх наявності, зазначаються у відповідній специфікації на товар.

Якщо вартість товару виявиться такою, що не відповідає державним стандартам та технічним умовам, іншим нормативним актам, діючим на території України для даного виду товару, умовам даного договору, а також за відсутності документів, які підтверджують якість та безпечність товару, в тому разі, якщо їх наявність є обов`язковою для такого виду товару, покупець має право: відмовитися від прийняття та оплати товару, а якщо він оплачений, вимагати повернення сплачених за нього коштів; вимагати від постачальника заміни товару; вимагати від постачальника безоплатного усунення недоліків товару. В такому разі постачальник зобов`язаний протягом 3 календарних дні з дати отримання відповідної обґрунтованої вимоги покупця (до якої додані відповідні докази неналежної якості товару) за свій рахунок забрати (вивезти) повернений покупцем товар та повернути сплачені за нього грошові кошти (у випадку, якщо товар повністю або частково оплачений), або здійснити заміну товару чи усунути виявлені недоліки (п. 4.4 договору).

Згідно з пунктом 6.1 договору приймання товару за якістю та кількістю здійснюється за супровідними документами на товар, що передані постачальником покупцю одночасно з поставкою товару. Перед передачею товару покупцю постачальник зобов`язаний зібрати та здійснити установку (монтаж) товару, а також провести відповідні перевірки (випробування) товару за участю представника покупця на предмет якості товару, його комплектації та працездатності.

Приймання товару за кількістю здійснюється за супровідними документами на товар, визначеними пунктом 2.6 цього договору, переданими постачальником. У разі відсутності вказаних документів, покупець має право відмовитися від приймання товару або прийняти його та скласти акт про фактичну наявність товару, в якому вказується на документи, які відсутні (п. 6.4 договору).

За змістом пункту 6.5 договору постачальник зобов`язується надати (надіслати) покупцю на його електронну адресу за допомогою ПЗ M.E.DOCIS податкову накладну, розрахунок корегування кількісних та вартісних показників до податкової накладної на збільшення суми компенсації вартості робіт/послуг/товару, що складені в електронній формі з дотриманням умов відносно реєстрації в порядку, визначеному чинним законодавством України, з електронним підписом уповноваженої постачальником особи та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, протягом 15 календарних днів з дня складання (виписки) постачальником відповідної податкової накладної, розрахунку корегування кількісних та вартісних показників до податкової накладної.

Постачальник зобов`язується протягом 15 календарних днів, наступних за датою складання (виписки) розрахунку корегування кількісних та вартісних показників, за якими передбачається зменшення суми компенсації вартості робіт/послуг/товару, направити його на електронну адресу за допомогою ПЗ M.E.DOCIS (пп. 6.5.1 договору).

Відповідно до пункту 6.6 договору якщо при прийманні товару буде встановлена недостача, невідповідність якості, кількості товару або інша невідповідність товару вимогам, встановленим у цьому договорі, покупець має право відмовитися від приймання та оплати товару, вимагати допоставки товару, заміни неякісного товару, зменшення ціни товару або повернення грошових коштів у розмірі вартості недопоставленого товару або поставленого товару неналежної якості. В цьому разі постачальник зобов`язаний протягом трьох календарних днів з дати отримання вимоги покупця за свій рахунок провести додаткову поставку або заміну неякісного товару, повернути грошові кошти або забрати (вивезти) неприйнятий товар.

Передача постачальником та прийняття покупцем виконаних робіт із встановлення (монтажу) товару, за умови відсутності претензій до якості виконаних робіт, оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт (п. 6.7 договору).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом 12 місяців. Якщо на момент закінчення строку дії цього договору будь-яке із зобов`язань сторін не виконане, строк дії договору продовжується до моменту належного виконання цього зобов`язання (п. 10.1 договору).

Відповідно до договору сторонами підписано специфікацію від 11.03.2021 на суму 1 580 000 грн, в якій погоджено поставку наступного товару:

- низькотемпературна холодильна камера об`ємом до ЗО мЗ на базі компресора Tecumseh TAG 2516 Z з конденсатором Tehma CFS 117/Alfo Laval AGL352.2 BSH/V і випарником Tehma EFL 933E/Alfa Laval CSEH304CS - 1 шт, вартістю 237 776, 23 грн з ПДВ;

- середньотемпературна холодильна камера об`ємом до 40 мЗ на базі компресора Tecumseh TFH 4524 Z з конденсатором Tehma CFS L14/Alfa Laval AGL351.) BSH/V і випарником Tehma EFM 741 E/Alfa Laval CSEH304CS - 1 шт, вартістю 233 588, 52 грн з ПДВ;

- середньотемпературна холодильна установка на базі спіральних компресорів Copeland Scroll digital (до 30 м, п. регалів / вітрин) з конденсатором виробника Tehma CFS-3124/Alfa Laval AGQ634.2BDH/V CR - 1 шт, вартістю 904 347, 67 грн з ПДВ;

- система рекуперації тепла конденсації від холодильної машини - 1 шт, 201 715, 59 грн з ПДВ;

- монтаж ларів 10 шт, 2 571, 99 грн.

Відповідно до пункту 1 Специфікації, загальна вартість Специфікації складає 1 580 000 (Один мільйон п`ятсот вісімдесят тисяч), грн. 00 коп, в т.ч. ПДВ 20 % 263 333, 33 грн, що еквівалентно 47 916 євро, відповідно до курсу гривні до євро на дату складення Специфікації.

Пунктом 2 Специфікації визначені строки поставки Товару, графік оплати Товару згідно п. 3.2. Договору поставки № 10/03-2021 від « 10» березня 2021 р.

- 1 платіж в розмірі 10 % від загальної вартості специфікації в сумі 157 946, 00 грн в еквіваленті 4 790_ Євро сплатити не пізніше 22-23 березня 2021 року( початок роботи над проектною документацією);

- 2 платіж в розмірі 40% від загальної вартості специфікації в сумі 632 114 грн. в еквіваленті 19 170,00 Євро сплатити не пізніше 21-23 червня 2021 року( виїзд на монтаж 21,06-23.06);

- 3 платіж в розмірі 25% від загальної вартості специфікації в сумі 395 030, 00 в еквіваленті 11 980, 00 Євро не пізніше 08 липня 2021 року (здача об`єкта 07.07.2021);

- 4 платіж в розмірі 25% від загальної вартості специфікації в сумі 394 910, 00 грн в еквіваленті 11 976 Євро сплатити через 45 днів після здачі об`єкту, але не пізніше 22 серпня 2021 року.

Місце поставки обладнання: м. Корсунь-Шевченківський, вул. Я. Мудрого, 59. Дата поставки: 23.06.2021.

Також, як стверджує позивач та не спростовує відповідач, спірний договір поставки № 10/03-2021 від 10.03.2021 укладено в межах виконання договору генерального підряду на організацію та здійснення реконструкції нерухомого майна № 19-03/02 від 19.03.2021, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Абріс Строй" як підрядником та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-Торгстрой" як замовником, від імені якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Рітейл Девелопмент" на підставі договору доручення № 12-1614/0401 від 04.01.2021 та довіреності № 03-04-01-21-ТС від 04.01.2021 (далі - договір генерального підряду).

За умовами пункту 1.1 договору генерального підряду підрядник зобов`язався виконати власними, а за потреби - залученими силами роботи з розроблення проєктно-кошторисної документації та реконструкції об`єкта, місце розташування: Дніпропетровська область, м. Черкаська область, Корсунь-Шевченківський р-н, м Корсунь-Шевченківський, вул. Ярослава Мудрого, 59 (далі - об`єкт), відповідно до вимог затвердженої замовником проєктно-кошторисної документації та наданої замовником концепції улаштування об`єктів, здати об`єкт робочій комісії замовника у встановлений цим договором строк після завершення усіх робіт, передбачених цим договором, та прийняття об`єкта до експлуатації.

Позивач поставив відповідачу указане в специфікації від 11.03.2021 обладнання, здійснив його монтаж та виконав пусконалагоджувальні роботи, що підтверджується наступними первинними документами:

- видатковою накладною № 1398 від 16.07.2021, укладеною між ПрАТ «ТЕХНОСЕРВІС 2011» та ТОВ «БК «АБРІС СТРОЙ» на суму 1 577 428, 01 грн;

- актом надання послуг № 1399 від 16.07.2021, укладеного між ПрАТ «ТЕХНОСЕРВІС 2011» та ТОВ «БК «АБРІС СТРОЙ»;

- актом пуско-налагоджувальних робіт систем холодозабезпечення без номера та без дати, укладеного між представниками ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», ПрАТ «ТЕХНОСЕРВІС 2011» та ТОВ «БК «АБРІС СТРОЙ»;

- актом технічної готовності систем холодозабезпечення без номера та без дати, укладеного між представниками ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», ПрАТ «ТЕХНОСЕРВІС 2011» та ТОВ «БК «АБРІС СТРОЙ»;

- актом засвідчення прихованих робіт на об`єкті ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» без номера та без дати, укладеного між представниками ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» та ПрАТ «ТЕХНОСЕРВІС 2011»;

- актом перевірки відповідності протипожежної проходки, як складової частини системи протипожежного захисту без номера та без дати, разом із сертифікатом відповідності № UA.032.CC.0116-21 проходки кабельної універсальної, торгової марки ДКС;

- актом гідравлічних випробувань трубопроводів на герметичність на об`єкті ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» укладеного між представниками ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» та ПрАТ «ТЕХНОСЕРВІС 2011»;

- актом первинної заправки холодильної камери фреоном на об`єкті ТОВ «АТБ - МАРКЕТ укладеного між представниками ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» та ПрАТ «ТЕХНОСЕРВІС 2011»;

- актом вводу холодильного обладнання в експлуатацію укладеного між представниками ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» та ПрАТ «ТЕХНОСЕРВІС 2011»;

- актом приймання обладнання укладеного між представниками ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», ПрАТ «TEXHOCEPBIC 2011»;

- актом приймання-передачі об`єкта без номера та без дати, укладеного між представниками ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» та ПрАТ «TEXHOCEPBIC 2011».

Вищезазначене свідчить про повне виконання ПрАТ «TEXHOCEPBIC 2011» взятих на себе зобов`язань за Договором поставки та укладеною між ПрАТ «TEXHOCEPBIC 2011» та ТОВ «БК «АБРІС СТРОЙ» Специфікацією від 11.03.2021.

Разом із тим, всупереч визначеному порядку оплати товару та наданих послуг, визначеного в Специфікації Покупцем здійснено лише часткову оплату вартості товару та послуг у розмірі 1 185 000 грн.

Станом на сьогодні залишок заборгованості становить 395000,00 грн.

Заборгованість у розмірі 395 000 грн визнана ТОВ «БК «АБРІС-СТРОЙ», що підтверджується підписаним за допомогою електронних цифрових підписів сторін Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.10.2022 по 26.12.2022.

Позивач звернувся до суду про стягнення заборгованість у сумі 250 000 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частиною другою статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За своєю суттю укладений між позивачем і відповідачем договір є змішаним, оскільки в ньому містяться елементи різних договорів, а саме договору поставки та договору підряду.

Щодо стягнення заборгованості

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Додатково суд при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, які зводяться до того, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Згідно з частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Положення аналогічного змісту викладені в частині першій статті 712 Цивільного кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частинами першою, другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 843, 846 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, строки виконання роботи або її окремих.

За приписом частини першої статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Наявні у справі докази свідчать про те, що позивач у повному обсязі виконав своє зобов`язання з поставки та монтажу на об`єкті відповідача товару (обладнання), визначеного умовами специфікації від 11.03.2021 на суму 1 580 000 грн (Додаток № 4 до договору), у зв`язку з чим у відповідача виникло зобов`язання з оплати цього товару та відповідних робіт (послуг).

За приписом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, всупереч погодженому у специфікації від 11.03.2021 (Додаток № 4 до договору) порядку оплати остаточних розрахунків, залишок грошових коштів, а саме 250 000 грн, не сплатив.

Як убачається, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати є таким, що настав.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

На час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення перед позивачем залишку заборгованості за отримане та змонтоване обладнання в сумі 610847,27 грн.

Згідно з частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Заперечення відповідача проти позову щодо належності та допустимості доказів, які підтверджують факт передання йому товару та його монтажу на об`єкті, судом відхиляються з огляду на таке.

Факт поставки товару та виконання робіт, що визначені специфікацією від 11.03.2021 (Додаток № 4 до договору), підтверджуються підписаними позивачем та відповідачем видатковою накладною № 1398 від 16.07.2021 на суму 1 577 428, 01 грн та актом надання послуг № 1399 від 16.07.2021 на суму 2 571, 99 грн, які містить відбитки печаток ПрАТ "Техносервіс 2011" та ТОВ "Будівельна компанія "Абріс Строй".

У питанні оцінки належності та допустимості зазначених видаткової накладної та акта надання послуг суд враховує положення статті 1, частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно з якими підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як: назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Указаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (з подальшими змінами).

Пунктом 2.4 названого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Суд зазначає, на підписах, достовірність яких відповідач ставить під сумнів, наявна печатка ТОВ «Будівельна компанія «Абріс Строй».

Наявність печатки на оскаржуваному правочині, за умови відсутності доказів протиправності використання печатки чи доказів її втрати та/або доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, є додатковим аргументом на користь того, що правочин відповідав волі особи, від імені якої підписано оспорюваний документ та проставлено печатку (постанова КГС ВС від 23.07.2019 № 918/780/18).

Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи збігається така особа з відповідачем у даній справі).

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05.12.2018 у справі № 915/878/16.

При цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Водночас, відповідач не наводить фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надає доказів звернення до правоохоронних органів через втрату чи викрадення печатки та/або підробку підпису директора на документах ТОВ «Будівельна компанія «Абріс Строй». Тому відсутні підстави вважати, що у спірному випадку печатка використовувалася проти волі ТОВ «Будівельна компанія «Абріс Строй».

Відповідачем заявлено клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи з метою підтвердження факту, що директором ТОВ «Будівельна компанія «Абріс Строй» Чербаджі З.Ф. не підписувалися видаткова накладна № 2398 від 16.07.2021 та Акт надання послуг № 1399 від 16.07.2021 .

Проте, суд вважає, що з`ясування питання - чи директором підприємства було підписано вищевказані документи, не входить до предмета доказування у даній справі, оскільки відповідно до практики застосування позицій Верховного суду в аналогічних правовідносинах дослідженню підлягає факт переміщення та отримання товару, та встановлення судом обставини, в їх сукупності, про участь ТОВ «Будівельна компанія «Абріс Строй» у здійсненні господарської операції за спірними накладними, а не з`ясування, яка саме з посадових осіб відповідача підписала їх.

Отже, видаткова накладна № 1398 від 16.07.2021 на суму 1 577 428, 01 грн є належними доказами підтвердження факту поставки відповідачу товару та надання йому послуг за договором.

Факт виконання робіт із монтажу товару підтверджуються як прямими доказами:

- актами пуско-налагоджувальних робіт систем холодозабезпечення та технічної готовності систем холодозабезпечення, складеними за участю позивача, відповідача та генпідрядника;

- актами засвідчення прихованих робіт на об`єкті ТОВ "АТБ-Торгстрой", гідравлічних випробувань трубопроводів на герметичність на об`єкті ТОВ "АТБ-Торгстрой", первинної заправки холодильної системи фреоном на об`єкті ТОВ "АТБ-Торгстрой", вводу холодильного обладнання в експлуатацію, приймання холодильного обладнання, складеними за участю позивача та генпідрядника, так і похідними доказами, зокрема:

Суд враховує, що спірний договір поставки укладено в межах виконання договору генерального підряду № 19-03/2 на організацію та здійснення реконструкції нерухомого майна від 19.03.2021, укладеного між ТОВ "АТБ-Торгстрой" (замовник) та ТОВ "Будівельна компанія "Абріс Строй" (підрядник).

Зазначені докази підтверджують повне/фактичне виконання вказаного договору генерального підряду підрядником та не містять будь-яких доказів того, що за договором поставки № 10/03-2021 від 10.03.2021 зі сторони позивача (постачальника) мали місце: непоставка товару або поставка товару не в повному обсязі, поставка неналежної якості товару або некомплектного товару, його невстановлення тощо.

Стосовно документів, складених за спірним договором на підтвердження оформлення, зокрема, робіт із встановлення (монтажу) товару, слід зазначити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 року у справі № 916/922/19.

Наявні у справі докази свідчать про фактичну поставку товару та його монтаж позивачем на виконання специфікації від 11.03.2021 (Додаток № 4 до договору), а доводи відповідача не приймаються з огляду на їх недоведеність.

Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 250 000 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на викладене, оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягають задоволенню з підстав, наведених судом у даному рішенні.

Усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду щодо спірних правовідносин учасників справи, і судом надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи, і за результатами чого ухвалюється рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позову повністю, за наведених судом підстав.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує положення пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

У позовній заяві позивач у справі попередньо професійну правничу допомогу в сумі 40 000 грн.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані: договір про надання професійної правової допомоги № 03-01-2023 від 03.01.2023 (далі - договір), укладений між позивачем та адвокатом Назаренком С.А., додаткову угоду № 05-2023/01 від 15.05.2023 до договору, акт 15.05.2023 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором на суму 40 000 грн.

З наданого договору та акта вбачається погодження сторонами, прийняття й виконання адвокатом Назаренком С.А. зобов`язання про надання позивачу наступної правничої допомоги у справі:

- правова консультація замовника, визначення обставин справи, попереднє визначення правової позиції та доказової бази, необхідної для вирішення правового питання замовника: 10- 17.03.2023, 4 год, 6 000, 00 грн;

- ознайомлення з матеріалами, наданими замовником, погодження правової позиції із замовником, попередній аналіз правової та доказової бази, необхідних для підготовки позовної заяви про стягнення коштів з ТОВ "БК "Абріс Строй": 01- 30.04.2023, 8 год, 12 000, 00 грн;

- підготовка процесуальних документів, їх оформлення для подачі до суду: 10-15.05.2023; 10 год, 20 000, 00 грн;

- дослідження майнового стану відповідача задля встановлення майна, за рахунок якого можуть бути погашені кредиторські вимоги: 15.05.2023, 2 год, 2 000, 00 грн.

Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду разом із позовною заявою, тобто в межах передбаченого законом строку.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Наданими позивачем доказами підтверджується факт отримання ним конкретного виду професійної правничої допомоги вартістю, що визначена в сумі 40000,00 грн.

Аналізуючи заявлену позивачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу норми статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" убачається, що гонорар може встановлюватися у формах фіксованого розміру або погодинної оплати.

Указані форми відрізняються порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відтак, фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором про надання правової (правничої) допомоги умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частинах першій, четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні договорів, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

На думку суду, є завищеною вартість послуги з підготовка процесуальних документів (20 000 грн) та ознайомлення з матеріалами, наданими замовником, погодження правової позиції із замовником, попередній аналіз правової та доказової бази, необхідних для підготовки позовної заяви про стягнення коштів (12 000 грн).

Крім того, на розгляді в Господарському суді Дніпропетровської області перебувала ідентична справа. Ці справи є аналогічними щодо норм матеріального права, які підлягають застосуванню, судової практики тощо.

Близьку за змістом правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, у якій зменшено розмір витрат на правову допомогу, враховуючи подання ідентичних позовів та заяв, у яких зазвичай змінюються лише дати, суми тощо.

Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі № 908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

З огляду на специфіку справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/2485/23 є завищеним, а, отже, не вбачається розумна необхідність понесення позивачем судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 40 000 грн, тому обґрунтованими визнаються судом витрати в розмірі 20 000 грн, які і покладаються на відповідача. Решту витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн суд розподіляє та покладає на позивача.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача у розмірі 3 750 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Абріс Строй" (49127, м. Дніпро, вул. Базова, буд. 8, кім. 8; ідентифікаційний код 41590608) на користь Приватного акціонерного товариства "Техносервіс 2011" (місцезнаходження: 18029, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, буд. 7; ідентифікаційний код 02132639) заборгованість у сумі 250 000 грн, судовий збір у сумі 3 750 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко