Рішення

від 13.05.2024 по справі 910/2211/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.05.2024Справа № 910/2211/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом приватного підприємства агрофірма «Райгородська»

до товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл"

про стягнення 287 072,10 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного підприємства агрофірма "Райгородська" до товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" про стягнення 287 072,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору поставки №93-С від 08.02.2022 відповідачем в частині оплати поставленої продукції, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 287 072,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищевказана ухвала суду отримана відповідачем 08.03.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600253619861.

15.03.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про визнання позову.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

08.02.2022 між приватним підприємством агрофірма "Райгородська" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" (покупець) укладено Договір поставки №93-С (далі - Договір).

За вказаним Договором постачальник зобов`язується (у строки і на умовах, визначених Договором) передати покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар, найменування (асортимент) і кількість якого визначається у специфікації до цього Договору.

Строк поставки партії товару визначається у відповідній специфікації (п. 4.1 Договору), умови транспортування кожної партії товару погоджується сторонами у відповідній специфікації (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору оплата за товар здійснюється покупцем в наступному порядку:

- шляхом оплати 86% за товар після надання постачальником скан-копії наступних документів: оригіналу даного договору, рахунку-фактури;

- та 14% оплати, після надходження соняшнику на Зерновий склад ТОВ "Орільский об`єднаний елеватор" для ТОВ "РІСТОН ОЙЛ" та реєстрації продавцем податкової накладної.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що покупець має право достроково оплатити товар (повністю або частково).

Специфікацією № 1 від 08.02.2022 до Договору визначено поставку товару (соняшник врожай 2021 року) до 12.02.2022 на загальну суму 1 969 999,80 грн.

Додатковою угодою №1 від 09.02.2022 сторони погодили поставку товару на загальну суму 1 044 495,91 грн.

Додатковою угодою №2 від 10.02.2022 сторони погодили поставку товару на загальну суму 506 392,67 грн.

Додатковою угодою №3 від 12.02.2022 сторони погодили поставку товару на загальну суму 499 631,35 грн.

Позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 050 519,95 грн., а саме: по видатковій накладній №5 від 09.02.2022 на суму 1 044 495,92 грн.; по видатковій накладній №6 від 10.02.2022 на суму 506 392,67 грн.; по видатковій накладній №7 від 12.02.2022 на суму 499 631,36 грн.

Позивачем зареєстровані податкові накладні: №4/1 від 09.02.2022 на суму 1 270 649,87 грн.; №5/1 від 10.02.2022 на суму 280 238,72 грн.; №6/1 від 11.02.2022 на суму 143 311,24 грн.; № 7/1 від 12.02.2022 на суму 356 320,12 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару, що підтверджується платіжними дорученнями: №1606 від 09.02.2022 на суму 1 270 649,87 грн.; №1654 від 14.02.2022 на суму 69 248,00 грн.; №1628 від 11.02.2022 на суму 423 549,96 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).

Частинами 1-3 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі положенням ст. 526 ЦК України, відповідно до якого зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідачем визнано позовну вимогу щодо стягнення заборгованості у розмірі 287 072,10 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтований, а вимога щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" на користь приватного підприємства агрофірма "Райгородська" заборгованості у розмірі 287 072,10 грн. підлягає задоволенню.

Частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно зі ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При поданні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4 306,08 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №1604-3497-6623-4343 від 23.02.2024.

Враховуючи наведене та визнання позову відповідачем, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2 153,04 грн., у свою чергу з державного бюджету позивачу підлягає поверненню судовий збір у розмірі 2 153,04 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 118-119, 129, 130, 231, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" (01054, місто Київ, пров. Георгіївський, будинок 2, кімната 12; ідентифікаційний код 41437757) на користь приватного підприємства агрофірма "Райгородська" (92624, Луганська обл., Сватівський р-н, село Райгородка, вулиця Коноплина, будинок 3; ідентифікаційний код 39398507) заборгованість у розмірі 287 072 (двісті вісімдесят тисяч сімдесят два) грн. 10 коп. та судовий збір у розмірі 2 153 (дві тисячі сто п`ятдесят три) грн. 04 коп.

3. Повернути з державного бюджету України приватному підприємству агрофірма "Райгородська" (92624, Луганська обл., Сватівський р-н, село Райгородка, вулиця Коноплина, будинок 3; ідентифікаційний код 39398507) судовий збір у розмірі 2 153 (дві тисячі сто п`ятдесят три) грн. 04 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сергій МУДРИЙ