Рішення

від 04.04.2024 по справі 915/9/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року Справа № 915/9/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства «Служба комунального господарства», вул. Дружби народів, 23, м. Южноукраїнськ, Вознесенський район, Миколаївська область, 55001 (код ЄДРПОУ 30055111)

електронна пошта: yuskg@ukr.net

представник позивача: Жук А.Ю.

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення коштів в сумі 7 721, 53 грн.

за участю представників учасників справи:

представник позивача: Жук А. Ю.

представник відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Комунальне підприємство «Служба комунального господарства» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста у розмірі 7 721, 53 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 2 684, 00 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.01.2024 позовну заяву (вх. № 51/24 від 03.01.2024) Комунального підприємства «Служба комунального господарства» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, у розмірі 7 721, 53 грн. залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання по справі на 27.02.2024 о 14:00 год.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.02.2024 задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні по справі, що призначено на 27.02.2024 о 14:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Судове засідання по справі Господарського суду Миколаївської області № 915/9/24, призначене на 27.02.2024 о 14:00 год., не відбулось протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання, зокрема, у період з 14:28 по 15:07 у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2024 призначено судове засідання по справі на 04.04.2024.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 5.02.2024 № 49/2024 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Ухвали Господарського суду Миколаївської області від 22.01.2024, від 27.02.2024, направлені на адресу відповідача ОСОБА_1 , яка зазначена в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: АДРЕСА_1 , повернуті до суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до абз. 1, 3 ч. 1 ст. 4 ст. Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

В рішеннях від 28.10.1998 у справі "Осман проти Сполученого королівства" та від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

В рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В суду відсутня інформація щодо зміни місця проживання відповідача, ухвали суду надсилались судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, яка відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному демографічному реєстрі.

В силу приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України відповідає вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вжиття необхідних та достатніх заходів з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 04.04.2024 судом відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини.

27.09.2021 за результатами електронного аукціону на оренду приміщення комунальної власності між КП «Служба комунального господарства» (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) укладено договір № 51 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Южноукраїнської міської територіальної громади.

Орендоване майно (приміщення АДРЕСА_7 було передано орендарю згідно акту приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 27.09.2021.

07.12.2022 дружиною ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_1 було повідомлено про смерть її чоловіка та надано копію свідоцтва про смерть від 12.05.2022 серія НОМЕР_2 .

Позивач зазначає, що від проведення належної процедури розірвання укладеного договору з її чоловіком, здачі приміщення позивачу та погашення утвореної заборгованості відмовилася. Ключі від займаних приміщень було передано представнику позивача невідомою особою.

Позивач зазначає, що після смерті ОСОБА_2 його дружина ОСОБА_1 продовжувала займати орендовані приміщення без законних на те підстав, вела підприємницьку діяльність, отримувала рахунки за оренду займаних приміщень, визнавала факт наявності заборгованості та сплачувала грошові кошти в рахунок погашення заборгованості.

Позивач вважає, що оскільки ОСОБА_1 вела спільний бізнес зі своїм чоловіком ОСОБА_2 та продовжила справу після його смерті, усвідомлюючи про накопичення боргових зобов`язань за оренду приміщень та визнання цих зобов`язань, здійснюючи оплату, то вона є належним відповідачем у даній справі.

Через протиправні дії ОСОБА_1 , яка утворила заборгованість після смерті орендаря ОСОБА_2 , замовчувала потребу розірвання договірних відносин на підставі смерті орендаря відповідно до чинного законодавства та накопичила борг, позивач зазначає про порушення права орендодавця на одержання плати за передане в оренду за займане фактично ОСОБА_1 комунальне майно.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 193. 230, 283, 284, 285, 286 ГК України, ст. 525, 526 ЦК України.

2.2. Правова позиція відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 708 від 20.06.2008 «Про передачу об`єктів соціальної інфраструктури, які передаються від управління житлово-комунального господарства міської ради на баланс комунальному підприємству «Служба комунального господарства» вирішено управлінню житлово-комунального господарства міської ради забезпечити передачу в повне господарське відання об`єкти соціальної інфраструктури, які передаються від управління житлово-комунального господарства комунальному підприємству «Служба комунального господарства» згідно з переліком, що додається до рішення ради.

Зокрема, додатком до вищевказаного рішення міської ради погоджено Перелік об`єктів соціальної інфраструктури, які передаються від управління житлово-комунального господарства міської ради на баланс комунальному підприємству «Служба комунального господарства», зокрема, адміністративно-виробнича будівля, 1988 року вводу, за адресою вул. Дружби народів, 23.

Рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 588 від 29.07.2021 «Про включення потенційного об`єкту оренди - приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кімнати НОМЕР_5, НОМЕР_5, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 до Переліку першого типу» вирішено:

- включити приміщення, що знаходиться за адресою, АДРЕСА_2 , кімнати НОМЕР_5, АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , загальною площею 104, 3 кв. м., балансоутримувачем якого є комунальне підприємство «Служба комунального господарства», до Переліку першого типу;

- Комунальному підприємству «Служба комунального господарства» оголосити аукціон на право оренди терміном на 2 роки відповідно до чинного законодавства без права передачі в суборенду.

31.08.2021 ФОП ОСОБА_2 звернувся до КП «Служба комунального господарства» із заявою на участь в аукціоні щодо оренди державного та комунального майна, а саме в електронному аукціоні: LLE001-UА-20210811-86791 щодо оренди майна, що належить до комунальної власності Южноукраїнської територіальної громади на приміщення в адміністративно-виробничій будівлі по АДРЕСА_6.

Відповідно до протоколу про результати електронного аукціону № LLE001-UА-20210811-86791 від 31.08.2021 переможцем аукціону є ФОП ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_3 ).

27.09.2021 між Комунальним підприємством «Служба комунального господарства» (орендодавець, балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Южноукраїнської міської територіальної громади (за результатами проведення аукціону) № 51 від 27.09.2021.

Договір підписано сторонами та скріплено печаткою орендодавця.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 4.1 розділу І договору інформація про об`єкт оренди - нерухоме майно; приміщення в адміністративно-виробничій будівлі загальною площею 104, 3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 7 розділу І договору цільове призначення майна - торгівельний об`єкт з продажу промислових товарів.

Відповідно до п. 8.1 розділу І договору місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону: 2 000 грн. з урахуванням ПДВ (без урахування індексу інфляції).

Відповідно до п. 8.2 розділу І договору витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: компенсуються орендарем в порядку, передбаченому п. 6.5 договору.

Відповідно до п. 11.1 розділу І договору цей договір діє 2 роки з дати набрання чинності цим договором.

Відповідно до п. 2.1 розділу ІІ договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна.

Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.

Відповідно до п. 12.6, п. 12.6.1, п. 12.6.1.2 розділу ІІ договору договір припиняється з підстав, передбачених частиною першої статті 24 Закону і при цьому: якщо підставою припинення договору є обставини, передбачені абзацами третім, четвертим, сьомим, восьмим частини першої статті 24 Закону, договір вважається припиненим з дати настання відповідної обставини на підставі рішення Орендодавця або на підставі документа, який свідчить про настання факту припинення юридичної особи або смерті фізичної особи.

До матеріалів справи не подано акт прийому-передачі майна в оренду.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 12.05.2022, виданого Южноукраїнським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 12.05.2022 складено відповідний актовий запис № 212.

В службовій записці на розірвання договору від 07.12.2022, складеній бухгалтером КП "Служба комунального господарства" Нароженко Л.І. та адресованій в.о. керівника КП "Служба комунального господарства" Паламарчук Л. В., повідомлено, що 07.12.2022 дружиною ОСОБА_2. особисто повідомлено про смерть орендаря та надано копію свідоцтва про смерть, у зв`язку з чим бухгалтер просив розірвати договір оренди № 51 від 27.09.2021.

В цей же день 07.12.2022 позивачем КП «Служба комунального господарства» в односторонньому порядку складено та підписано акт прийому-здачі з оренди приміщення комунальної власності від 07.12.2022.

Крім того, 07.12.2022 комісією КП "Служба комунального господарства" складено акт обстеження приміщення та фіксацію відсутності процедури здачі приміщення з оренди від 07.12.2022, яким зафіксовано факт відсутності належної процедури прийому-здачі з оренди приміщення комунальної власності, підписання акту прийому-здачі з оренди та передачі ключів від займаних приміщень. В акті зафіксовано, що ключі від приміщень були передані бухгалтеру сторонньою особою. Комісією вирішено припинити дію договору оренди та експлуатаційних витрат з 01.12.2022 та відповідно нарахування орендної плати та експлуатаційних витрат.

Позивачем заявлено до стягнення 7 721, 53 грн. - суми заборгованості з орендної плати за період з квітня 2022 по листопад 2022 з урахуванням здійснених оплат.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості з орендної плати, виконаного позивачем, станом на 01.04.2022 по договору оренди № 51 заборгованість з орендної плати становила 14 877, 97 грн. та була сплачена 16.05.2022 згідно прибуткового касового ордера № 393 від 16.05.2022.

В подальшому за період з квітня 2022 по листопад 2022 орендодавцем нараховано орендарю ФОП ОСОБА_2 орендну плату за користування приміщенням на загальну суму 19 721, 51 грн. та виставлено рахунки для проведення оплати, а саме:

- рахунок № 172 від 30.04.2022 на суму 2 296, 35 грн.;

- рахунок № 211 від 31.05.2022 на суму 2 358, 36 грн.;

- рахунок № 252 від 30.06.2022 на суму 2 431, 45 грн.;

- рахунок № 292 від 31.07.2022 на суму 2 448, 47 грн.;

- рахунок № 333 від 31.08.2022 на суму 2 475, 40 грн.;

- рахунок № 375 від 30.09.2022 на суму 2 522, 42 грн.;

- рахунок № 422 від 31.10.2022 на суму 2 585, 48 грн.;

- рахунок № 467 від 30.11.2022 на суму 2 603, 58 грн.

Судом встановлено, що відповідно до банківської виписки АТ "КБ "ПРИВАТБАНК" по рахунку № НОМЕР_4 за період з 10.10.2022 по 18.10.2022, 17.10.2022 на рахунок КП "Служба комунального господарства" проведено оплату коштів в сумі 12 000, 00 грн. з призначенням платежу « ОСОБА_1 004966531 оренда платник ОСОБА_2 ».

Позивач в позовній заяві зазначив, що після смерті ОСОБА_2. його дружина ОСОБА_1 продовжувала займати орендовані приміщення без законних на те підстав, вела підприємницьку діяльність, отримувала рахунки за оренду займаних приміщень, визнавала факт наявності заборгованості та сплачувала грошові кошти в рахунок погашення заборгованості по орендній платі згідно договору № 51 від 27.09.2021. Позивач також зазначає, що оскільки ОСОБА_1 вела спільний бізнес зі своїм чоловіком ОСОБА_2 та продовжила справу після його смерті, усвідомлювала про накопичення боргових зобов`язань за оренду приміщень та визнання цих зобов`язань, здійснювала оплату, то вона є належним відповідачем у справі. Позивач також зазначає, що через протиправні дії відповідача ОСОБА_1 , яка утворила заборгованість після смерті орендаря ОСОБА_2. , замовчувала потребу розірвання договірних відносин на підставі смерті орендаря відповідно до чинного законодавства та накопичила борг, порушено право орендодавця на одержання плати за передане в оренду за займане фактично ОСОБА_1 комунальне майно.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 3 ст. 762 ЦК України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

Відповідно до ст. 781 ЦК України договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 283 ГК України об`єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди.

Відповідно до ч. 4 ст. 291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Закон України «Про оренди державного та комунального майна» (тут і далі в редакції від 13.04.2022) регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Дія цього Закону не поширюється на відносини концесії державного та комунального майна.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 17 Закону України «Про оренди державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренди державного та комунального майна» договір оренди припиняється у разі:

закінчення строку, на який його укладено;

укладення з орендарем договору концесії такого майна;

приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря);

припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника);

смерті фізичної особи - орендаря;

визнання орендаря банкрутом;

знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренди державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Відповідно до абз. 4 ч. 3 ст. 25 Закону України «Про оренди державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди у випадках припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника), смерті фізичної особи - орендаря та дострокового припинення орендодавцем договору оренди в разі визнання орендаря банкрутом, знищення об`єкта оренди або його значного пошкодження вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає, такі поліпшення є, відповідно, державною або комунальною власністю.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В доктрині приватного права припиненням зобов`язання обумовлюється дією правоприпиняючих юридичних фактів. Юридичні факти, що зумовлюють припинення зобов`язання, отримали назву підстав припинення. Припинення зобов`язання - це припинення правового зв`язку його суб`єктів, у яких припиняються суб`єктивні права і обов`язки, що складають зміст зобов`язальних правовідносин (постанова КЦС ВС від 24.01.2023 № 161/13862/19).

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 640/16902/18 та від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 зазначено, що у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її господарські зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за її зобов`язаннями, пов`язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

При цьому, якщо спірні правовідносини виникли щодо виконання фізичною особою-підприємцем умов господарського договору, зобов`язання за яким у особи з втратою статусу фізичної особи-підприємця не припинилися, то спір відноситься до юрисдикції господарського суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 640/16902/18).

Зобов`язання щодо сплати орендарем боргу за договором оренди приміщення та штрафних санкцій, нарахованих до смерті особи, не є таким, що нерозривно пов`язане з особою спадкодавця і не може бути виконане іншою особою.

При цьому вимоги щодо розірвання договору оренди та виселення у зв`язку з тим, що договір оренди згідно статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" припиняється у разі, зокрема, смерті фізичної особи - орендаря, не можуть бути адресовані спадкоємцю, оскільки вказані зобов`язання за спірним договором оренди є припиненими (постанова КГС ВС від 15.09.2021 у справі № 910/8055/20).

Задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов`язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи (постанова ВП ВС від 03.11.2020 у справі № 916/617/17; постанова КГС ВС від 15.09.2021 у справі № 910/8055/20).

Оскільки зі смертю боржника грошові зобов`язання включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Стаття 1281 цього Кодексу, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до боргових зобов`язань. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а також припинення таких зобов`язань (п. 39 постанови ВП ВС від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом вище, 27.09.2021 між Комунальним підприємством «Служба комунального господарства» (орендодавець, балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Южноукраїнської міської територіальної громади (за результатами проведення аукціону) № 51 від 27.09.2021.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 12.05.2022, виданого Южноукраїнським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 12.05.2022 складено відповідний актовий запис № 212.

Позивачем за період з квітня 2022 по листопад 2022 нараховано орендарю ФОП ОСОБА_2 орендну плату за користування приміщенням на загальну суму 19 721, 51 грн. та виставлено рахунки для проведення оплати.

Відповідачем ОСОБА_1 17.10.2022 на рахунок КП "Служба комунального господарства" проведено оплату коштів в сумі 12 000, 00 грн. з призначенням платежу « ОСОБА_1 004966531 оренда платник ОСОБА_2 ».

Отже, предметом спору у даній справі є вимога про стягнення суми заборгованості з орендної плати за договором оренди комунального майна № 51 від 27.09.2021.

Керуючись приписами ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 781 ЦК України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренди державного та комунального майна», суд дійшов висновку, що договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Южноукраїнської міської територіальної громади (за результатами проведення аукціону) № 51 від 27.09.2021 припинився 08.05.2022, у зв`язку зі смертю орендаря фізичної особи ОСОБА_2. , який за життя мав статус суб`єкта підприємницької діяльності.

В суду відсутні правові підстави для тверджень, що права та обов`язки орендаря за договором оренди перейшли до відповідача ОСОБА_1 , оскільки ані чинним законодавством, ані умовами договору не передбачено перехід прав та обов`язків орендаря за договором оренди, у випадку його смерті. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в позові, у зв`язку з відсутністю правових підстав для стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди з відповідача ОСОБА_1 , яка не є стороною договору та не набула відповідних прав за договором, який припинив свою дію, у зв`язку зі смертю орендаря. Договір припинив свою дію внаслідок правоприпиняючого факту (смерті орендаря) на підставі норми Закону та незалежно від волевиявлення орендодавця або третіх осіб. При цьому, суд зазначає, що сплата ОСОБА_1 грошових коштів на рахунок позивача, які останнім зараховано в рахунок орендної плати за квітень 2022-серпень 2022, не свідчить ані про набуття прав за договором оренди, ані про визнання заборгованості з орендної плати.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що зобов`язання щодо сплати орендарем боргу за договором оренди приміщення, нарахованих до смерті особи, не є таким, що нерозривно пов`язане з особою спадкодавця і не може бути виконане іншою особою. Тобто, оскільки зі смертю боржника грошові зобов`язання включаються до складу спадщини, відповідно пред`явлення кредитором (-ами) вимог до спадкоємця (-ів) боржника та задоволення цих вимог відбувається у встановленому ст. 1281, 1282 ЦК України порядку та строк, а також у межах вартості отриманого ними у спадщину майна.

Матеріалами даної справи підтверджено відсутність заборгованості станом на дату припинення договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в позові.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 2 684, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 13.05.2024

Суддя Е.М. Олейняш