Ухвала

від 13.05.2024 по справі 908/1320/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/1320/23 (908/2674/23)

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.

перевіривши касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2023

та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2024

у справі №908/1320/23 (908/2674/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Евда Енерго"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 9 830 390,52 грн., -

в межах справи про банкрутство №908/1320/23 Товариства з обмеженою відповідальністю "Евда Енерго"

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.10.2023 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВДА ЕНЕРГО» задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВДА ЕНЕРГО» заборгованість в сумі 8 894 931 (вісім мільйонів вісімсот дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот тридцять одна) гривня 60 коп, 3% річних в сумі 221 062 (двісті двадцять одна тисяча шістдесят дві) гривні 35 коп., інфляційні втрати в сумі 714 396 (сімсот чотирнадцять тисяч триста дев`яносто шість) гривень 57 коп. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 147 455 (сто сорок сім тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) гривень 86 коп.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2023 у справі №908/1320/23 (908/2674/23), задоволено частково. Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2023 у справі № 908/1320/23 (908/2674/23) скасовано в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Евда Енерго" заборгованості в сумі 10 191,56 грн. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким закрито провадження у справі №908/1320/23 (908/2674/23) в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Евда Енерго" заборгованості в сумі 10 191,56 грн. В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2023 у справі №908/1320/23 (908/2674/23) залишено без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Державне підприємство "Гарантований покупець".

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державного підприємства "Гарантований покупець" з доданими до неї матеріалами (надіслана 22.04.2024, що підтверджується конвертом Укрпошта) на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2023 та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2024 у справі №908/1320/23 (908/2674/23), в якій просить суд відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги; справу разом з касаційною скаргою передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а у разі відмови передати на розгляд палати/об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків Верховного Суду викладених в постанові від 21.03.2024 у справі №910/6185/23; скасувати оскаржувані судові рішення; ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Евда Енерго".

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду, касаційних скарг у справі про банкрутство становить 200 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, за подання до Верховного Суду касаційної скарги, скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 294 911,72 грн. ( 9 830 390,52 грн. х1,5% х 200%).

Проте до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, натомість заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору у зв`язку з несприятливим фінансовим станом в якому опинилося підприємство внаслідок збройної агресії російської федерації, що підтверджується копією балансу (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2023.

Скаржник також зазначає, що ухвалою Південно-західного апеляційного суду від 27.04.2022 у справі №916/2936/21 було задоволено клопотання про відстрочення сплати судового збору при зверненні до суду.

Розглянувши подане клопотання про відстрочення від сплати судового збору, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Так, з аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).

Між тим, відповідно до пункту 37 вказаної постанови навіть за наявності умов для відстрочення сплати судового збору, таке відстрочення за змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" є правом, а не обов`язком суду.

Тобто, з урахуванням положень статті 8 Закону України "Про судовий збір", суд наділений правом відстрочення, зменшення та звільнення від сплати судового збору, однак лише щодо фізичних осіб за наявності певних умов та юридичних осіб за наявності підстав визначених пунктом 3 вказаної норми.

Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, скаржник не є суб`єктом, на якого поширюється дія статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Крім того, скаржником не наведено підстав, які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом процесуальним строку розгляду касаційної скарги до ухвалення рішення у справі.

Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Суд зазначає, що ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору.

Варто зазначити, що відмова у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги не може вважатися обмеженням доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.10.2023 у справі №910/10939/22, вирішуючи питання щодо наслідків відмови суду в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, висловленого в заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, дійшла висновку, що прийнявши рішення про відмову у звільненні від сплати судового збору, суд має постановити ухвалу про залишення скарги без руху, направити її заявнику та переконатись, що він отримав цю ухвалу і має розумний строк для сплати судового збору та подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору.

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1.Відмовити у задоволенні клопотання Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення сплати судового збору.

2.Касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2023 та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2024 у справі №908/1320/23 (908/2674/23) - залишити без руху.

3.Надати Державному підприємству "Гарантований покупець" строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 294 911,72 грн. і надати Суду відповідні докази здійснення такої оплати.

4.Роз`яснити скаржнику у справі №908/1320/23 (908/2674/23), що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду Огороднік К.М.