Постанова

від 13.05.2024 по справі 644/10099/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 644/10099/21 Номер провадження 22-ц/814/2169/24Головуючий у 1-й інстанції Миронець О. К. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

переглянув усудовому засіданнів м.Полтава цивільнусправу заапеляційною скаргоюДержавного підприємства «Центр державного земельного кадастру»

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 вересня 2023 року, ухвалене суддею Миронець О.К., повний текст рішення складено 13 вересня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за весь час затримки, -

В С Т А Н О В И В:

01 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за весь час затримки, в якому просила суд стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на її користь заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 22 828,66 грн., без утримання податку та обов`язкових платежів, а також стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на її користь середній заробіток за весь час затримки виплати належних звільненому працівникові сум з 04 червня 2021 року по дату розгляду позовної заяви по суті; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості із заробітної плати в межах суми платежу за один місяць; вирішити питання розподілу судових витрат.

Позовна заявамотивована тим,що ОСОБА_1 працювала вХарківській регіональнійфілії Державногопідприємства «Центрдержавного земельногокадастру» напосаді інженера-землевпорядника відділу землевпорядних робіт та підготовки планово-картографічної основи з 16.08.2016 року. 04.06.2021 року її було звільнено у зв`язку з ліквідацією підприємства на підставі п. 1ст.40КЗпП України (наказ №20-кс від 01.06.2021 року). Вище вказана ліквідація відбулася відповідно до наказу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 06.04.2021 року №27 «Про припинення Харківської регіональної філії Державного підприємства «Центру державного земельного кадастру» за погодженням Держгеокадастру щодо припинення Харківської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру». Позивач зазначала, що відповідно до Положення про Харківську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», затвердженого наказом Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 06.02.2019 року №6, ліквідована філія не мала статусу юридичної особи та була лише відокремленим підрозділом підприємства, звітувала перед Центром ДЗК за показниками господарської та фінансової діяльності, в тому числі, про виплати заробітної плати, а п. 6.10. Положення передбачена відповідальність генерального директора Центру ДЗК в частині нарахування та виплат заробітної плати працівникам структурних підрозділів. Таким чином, саме Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» (код ЄДРПОУ 21616582), юридична адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3, є єдиною відповідальною особою за нарахування та виплату заробітної плати працівникам структурних підрозділів. На час звільнення у відповідача мала місце заборгованість перед нею по заробітній платі у розмірі 22 828,66 грн., що підтверджується довідкою директора ХРФ ДП «ЦДЗК» від 14.09.2021 року, яка не сплачена до часу подання позову.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 06 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за весь час затримки - задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 22 828,66 грн.

Стягнуто з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку з часу звільнення 04.06.2021 року по 23.02.2022 року у розмірі 78 762,23 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць.

Стягнуто з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати у розмірі 22 828,66 грн. Крім цього, підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 04.06.2021 року по 23.02.2022 року, який дорівнює добутку середньоденної заробітної плати та кількості робочих днів за час затримки і визначається як 432,76 грн. х 182 днів = 78 762,23 грн. Враховуючи вимоги ст. 430 ЦПК України, належить допустити негайне виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, але не більше ніж за один місяць.

В апеляційній скарзі Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати у розмірі 78762,23 грн. і ухвалити у цій частині нове рішення, зменшивши вказаний розмір, з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що станом на сьогоднішній день розмір невиплаченої заробітної плати ОСОБА_1 , що підлягає оплаті з урахуванням податків і зборів, що зобов`язане сплачувати підприємство як податковий агент за найманого працівника складає 22 828,66 грн та не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині стягнення цієї суми заробітної плати. Судом при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 04.06.2021 року по 23.02.2022 року включно враховано копію довідки директора Філії Центру ДЗК від 14.09.2021 року, б/н, згідно якої середньомісячна заробітна плата за останні два календарних місяця роботи складає 8 655,20 грн; середньоденний розмір заробітної плати 432,76 грн. Детальні обґрунтування цієї довідки як неналежного та допустимого доказу, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву від 21.02.2022 №5/492, але суд не врахував їх. У відповідача є всі підстави вважати, що дана довідка не видавалася філією Центру ДЗК, а, відповідно, є підробленою та не відповідає вимогам щодо її оформлення. Оскільки довідка від 14.09.2021 року, б/н, про середньоденний розмір заробітної плати позивача не відповідає вимогам, вважає, що вона не може братися судом до уваги при нарахуванні середнього заробітку. Центром ДЗК до суду стосовно нарахувань та виплат ОСОБА_2 подана довідка про нараховану та виплачену заробітну плату, компенсацію невикористаної відпустки. Судом першої інстанції у рішенні середній заробіток за час затримки виплати у розмірі 78 762,23 грн. помилково визначено із середньоденного розміру заробітної плати в розмірі 432,76 грн. При цьому, посилається на постанову Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц щодо розміру виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки. Вказує, що на сьогодні склалася ситуація з наявності заборгованості з виплати заробітної плати працівникам Центру ДЗК за рахунок надходжень коштів від здійснення підприємством своєї господарської діяльності. Також посилається на значне погіршення фінансового стану Центру ДЗК та збиткову діяльності у 2022 році та в 2023 році, що стало причиною несвоєчасної погашення виникнення заборгованості та з виплати заробітної плати працівникам підприємства. Стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні значно збільшує поточну заборгованість із заробітної плати та є надмірним фінансовим навантаженням на підприємство. Також посилається на те, що позивач не зазначає розмір своїх майнових втрат, пов`язаних з несвоєчасним остаточним розрахунком, не зазначає, чи була вона працевлаштована після звільнення, а також не наводить жодної аргументації щодо неотримання інших доходів.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання до апеляційного суду не з`явилися учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 18.04.2024 року судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на їх офіційні електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 242-244), які відповідно доставлені до електронних скриньок, та поштовим зв`язком. Заяв та клопотань від них про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. 13.05.2024 року надійшла заява від відповідача про рлзгляд справи у його відсутність. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Як встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 працювала на посаді інженера-землевпорядника відділу землевпорядних робіт та підготовки планово-картографічної основи Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» з 16.08.2016 року (а.с. 10).

Наказом № 20-кс від 01.06.2021 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв`язку з ліквідацією підприємства, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Наказом № 27 від 06.04.2021 року в.о. генерального директора ДП «Центр ДЗК» було вирішено припинити Харківську регіональну філію Центру ДЗК. Також вказаним Наказом було утворено комісію з припинення Філії, яка здійснює управління справами Філії для завершення процедури ліквідації.

Згідно п. 1.2., 1.3. Положення про Харківську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» Харківська регіональна філія Центру ДЗК є відокремленим підрозділом Центру ДЗК та у своїй діяльності підпорядковується Підприємству в особі генерального директора Центру ДЗК. Згідно п. 3.1. вказаного Положення Філія Центру ДЗК не має статусу юридичної особи, є відокремленим підрозділом Підприємства, діє від імені та його інтересах (а.с. 13).

Як вбачається з матеріалів справи, Положення про Харківську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», наказу № 7 від 06.04.2021 року в.о. генерального директора ДП «Центр ДЗК» та пояснень представника відповідача, ДП «Центр ДЗК» є правонаступником Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК».

Згідно довідки директора Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» у підприємства перед ОСОБА_1 , заборгованість з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати становить 22 828,66 грн., яка складається з заборгованості за травень 2021 року - 200 грн., за червень 2021 року 22 628,66 грн. (а.с. 12).

Згідно довідки директора Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» у підприємства перед ОСОБА_1 , середньомісячна заробітна плата за останні два календарних місяця роботи складає 8 655,20 грн.; середньоденний розмір заробітної плати - 432,76 грн. (а.с. 12).

Кількість робочих днів за період з 04.06.2021 року по 23.02.2022 року складає 182 дні.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 04.06.2021 року по 23.02.2022 року включно дорівнює добутку середньоденної заробітної плати та кількості робочих днів за час затримки і визначається як 432,76 грн. х 182 днів = 78 762,23 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

Відповідно до статті 116КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За ч. 1 ст.117КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю Україниу взаємозв`язку з положеннями ст.ст. 117, 237-1цього Кодексу роз`яснив, що за ст.47КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставістатті 117Кодексу законівпро працюУкраїни стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно ст.27Закону України"Прооплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з абз. 1 п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є стягнення з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплаті заробітної плати у розмірі 22 828,66 грн., без утримання податку та обов`язкових платежів, та середнього заробітку за весь час затримки виплати належних звільненому працівникові сум за період з 04.06.2021 року по 23.02.2022 року.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Як правильно встановив суд першої інстанції, заборгованість з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати відповідача перед позивачем становить всього у розмірі 22828,66 грн, що підтверджується ксерокопією довідки відповідача від 14.09.2021 року за підписом директора філії ОСОБА_3 , яка містить печатку Харківської регіональної філії (а.с. 12).

Вказаний розмір заборгованості перед позивачем визнається відповідачем. У відзиві на позовну заяву відповідач вказував, що розмір невиплаченої заробітної плати ОСОБА_1 , що підлягає оплаті з урахуванням податків і зборів, складає 22828,65 грн., та просив визначити вказану суму до стягнення у судовому порядку (а.с. 55-60).

До відзиву в якості додатку надана відповідачем довідка про нараховану та невиплачену заробітну плату ОСОБА_1 (а.с. 65), з якої вбачається, що несплачений залишок складає 22828,66 грн. Згідно цієї довідки у травні-червні 2021 року проводилися обов`язкові утримання із заробітної плати (ПДФО 18%, військовий збір 1,5%), зокрема, у травні разом ці утримання склали 1566,28 грн., у червні 2021 року 5,481,48 грн. (а.с. 65). Таким чином, розмір невиплаченої заробітної плати 22828,66 грн. вказано після утримання обов`язкових податків та платежів.

У відзиві на позов відповідач не посилається на підроблення довідки та бланків відповідача. Позовна заява ОСОБА_1 з додатками, в т.ч., і довідкою відповідача від 14.092021 року, була направлена відповідачу для ознайомлення. Відповідач був з нею ознайомлений, своїх зауважень з приводу недостовірності цієї довідки не висловлював, доказів на її спростування суду не надав, не просив суд виключити цю довідку з числа доказів.

Згідно ч. 3,11 ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено, що розмір заборгованості із заробітної плати становить 22828,66 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім цього, вирішуючи вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції правильно встановив період з 04.06.2021 року по 23.02.2022 року, що складає 182 робочих дня. Згідно довідки відповідача від 14.09.2021 року (а.с. 12), середньомісячна заробітна плата за останні два календарних місяці роботи, що передує звільненню, складає 8 655,20 грн.; середньоденний розмір заробітної плати за останні два календарних місяці роботи, що передує звільненню, складає 432,76 грн., а тому стягненню підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 04.06.2021 року по 23.02.2022 року, який дорівнює добутку середньоденної заробітної плати та кількості робочих днів за час затримки і визначається як 432,76 грн. х 182 днів = 78 762,23 грн.

Довідка про нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_1 , яку надав відповідач до відзиву на позов (а.с. 65), підписана головним бухгалтером І. Аблясовою, містить печатку Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру, підпис керівника та дата видачі довідки відсутні, тому колегія суддів, порівнюючи довідки відповідача від 14.09.2021 року (а.с. 12) та довідку (а.с. 65), приходить до висновку про достовірність довідки від 14.09.2021 року, яку суд першої інстанції і взяв за основу при проведенні обрахунку розміру середньоденного заробітку за час затримки розрахунку.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 04.06.2021 року по 23.02.2022 року включно враховано копію довідки директора Філії Центру ДЗК від 14.09.2021 року, б/н, згідно якої середньомісячна заробітна плата за останні два календарних місяця роботи складає 8 655,20 грн; середньоденний розмір заробітної плати 432,76 грн., що детальні обґрунтування цієї довідки як неналежного та допустимого доказу, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву від 21.02.2022 №5/492, але суд не врахував їх, то ці доводи не заслуговують на увагу з вище викладених підстав. Відзив відповідача на позов не містить посилань з приводу довідки як неналежного та недопустимого доказу.

Доводи апеляційної скарги про те, що у відповідача є всі підстави вважати, що дана довідка не видавалася філією Центру ДЗК, а, відповідно, є підробленою та не відповідає вимогам щодо її оформлення, то ці доводи також не беруться до уваги колегією суддів, оскільки на спростування цієї довідки не надано належних та допустимих доказів, а зазначене є припущенням відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не досліджено достовірність довідки від 14.09.2021 року, б/н, про середньоденний розмір заробітної плати ОСОБА_1 , то ці доводи не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, відповідач не зазначав про це у відзиві, не просив її виключити з числа доказів, довідка видана безпосередньо за місцем роботи позивача після її звільнення.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції у рішенні середній заробіток за час затримки виплати у розмірі 78 762,23 грн. помилково визначено із середньоденного розміру заробітної плати у розмірі 432,76 грн., то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки розрахунок судом проведено у відповідності до даних довідки від 14.09.2021 року.

Доводи апеляційної скарги щодо погіршення фінансового стану Центру ДЗК та збиткову діяльності у 2022 році та в 2023 році, що стало причиною несвоєчасної погашення виникнення заборгованості та з виплати заробітної плати працівникам підприємства, що стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні значно збільшує поточну заборгованість із заробітної плати та є надмірним фінансовим навантаженням на підприємство, то ці доводи не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки Конституцією України та нормами КЗпП України гарантована оплата праці працівника.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не зазначає розмір своїх майнових втрат, пов`язаних з несвоєчасним остаточним розрахунком, не зазначає, чи була вона працевлаштована після звільнення, а також не наводить жодної аргументації щодо неотримання інших доходів, то зазначене є припущеннями відповідача, який не надав належних та допустимих доказів в цій частині для оцінки їх судом, суд не наділений повноваженнями збирати докази по справі.

З врахуванням викладеного, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 вересня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 травня 2024 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов