Постанова

від 10.05.2024 по справі 708/68/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/273/24 Справа № 708/68/24 Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Попельнюх А. О. Доповідач в апеляційній інстанції Соломка І. А.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2024 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Соломка І.А., при секретарі Бєлан О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення № 708/68/24 щодо ОСОБА_1 , що надійшли з Чигиринського районного суду Черкаської області за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Фільштейна В.Л., -

в с т а н о в и л а:

Постановою Чигиринського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2024 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого водієм ТОВ «Агротранс»,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік; постановлено стягнути на користь держави судовий збір в сумі 605, 60 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 16.12.2023 о 00 год 15 хв в с. Вітове по вул. Орбіта, 1а, керував транспортним засобом MAN, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стану алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, вважаючи її необгрунтованою та незаконною, прийнятою з порушенням норм чинного законодавства, представник ОСОБА_1 адвокат Фільштейн В.Л. подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову Чигиринського районного суду Черкаської області від 08.04.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та закрити провадження за п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційні вимоги обгрунтував тим, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, суд першої інстанції, оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, не прийняв до уваги пояснення іншого водія ОСОБА_2 , натомість прийняв без будь-яких зауважень пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Апелянт вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складений безпідставно, а зібрані матеріали направлені до суду для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не підтверджують вчинення ним зазначеного адміністративного правопорушення, а саме - факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а отже і притягнення його до адміністративної відповідальності за відмову в проходженні медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння є безпідставним та незаконним.

Так, відповідно до пункту 7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, що затверджена наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376, не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також внесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено. Натомість в графі «дата складання протоколу» здійснено виправлення цифри дати «16», що унеможливлює встановити точну дату його складання.

Зауважив, що на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення свідки опитані не були, а їх пояснення були отримані вже після складання протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема пояснення від свідка ОСОБА_3 на другий день після події, а від свідка ОСОБА_4 на третій день після події, а відео з камер ТОВ СП «НІБУЛОН» взагалі не долучались.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення свідчать про те, що огляд ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу, а тим більше з використанням спеціальних технічний засобів, не проводився. Також не здійснювалася відеофіксація безпосередньо за допомогою відеокамер поліцейських, а сам зміст протоколу свідчить про те, що ОСОБА_1 працівниками поліції не затримувався безпосередньо під час керування транспортним засобом або відразу після цього (час правопорушення визначений як 00 год. 15 хв., а час складання протоколу 04 год.10 хв), а отже ОСОБА_1 не міг відмовитися на вимогу працівників поліції від проходження медичного огляду на час знаходження біля свого транспортного засобу MAN TGA 26.390, реєстраційний номер НОМЕР_2 , причіп KRONF AZW 18, реєстраційний номер В А 5171X Р, в районі елеватора ТОВ СП «НІБУЛОН», що знаходиться в с. Вітова, вул. Орбіта. 1А, Черкаського району Черкаської області.

Більш того, зазначений протокол складений в Чигиринській багатопрофільній лікарні Черкаської області, де знаходився ОСОБА_1 у зв`язку з отриманням травми, був оглянутий лікарем, який зазначив наявність алкогольного сп`яніння, що не заперечує і сам ОСОБА_1 . Факт відмови ОСОБА_1 від проходження обстеження був визначений працівником поліції, виходячи з суб`єктивного підходу до оцінки цих подій.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги щодо недопустимості збирання судом доказів, оскільки дослідив в судовому засіданні відеозаписи, які були зроблені в приміщенні лікарні КНП ЧБЛ, і які до протоколу про адміністративне правопорушення взагалі не долучались.

Заслухавши думку ОСОБА_1 та його представника адвоката Фільштейна В.Л., які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі : керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався.

Так, відповідно до ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд, у відповідності до приписів ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Висновки суду про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають.

Незважаючи на позицію ОСОБА_1 та його представника адвоката Фільштейна В.Л. про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема:

-даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 493834 від 16.12.2023;

-даними письмових пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 16.12.2023 та наданими ними поясненнями під час їх допиту в судовому засіданні суду першої інстанції;

-даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.12.2023, з якого вбачається, що такий огляд не був проведений у зв`язку із відмовою;

-даними рапорту інспектора СРПП ВПД № 2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції Ігоря Овчаренка від 16.12.2023, відповідно до якого під час реагування на виклик щодо надання допомоги працівникам екстренної медичної допомоги у зв`язку із агресивною поведінкою нетверезого пацієнта було встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем МАН, д.н.з. НОМЕР_2 , під`їхав за адресою: АДРЕСА_2 , та маючи ознаки алкогольного сп`яніння впав із автомобіля, після чого очевидці викликали ШМД та останнього було доставлено до КНП ЧБЛ для надання медичної допомоги. В приміщенні КНП ЧБЛ ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, але останній відмовився, у зв`язку із чим на нього складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

-даними оптичного диску DVD-R, якими підтверджено факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння;

-даними довідки від 16.12.2023 про те, що ОСОБА_1 21.09.2019 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_3 ;

-даними довідки про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протягом року.

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, підтверджується відеозаписами з нагрудних відеокамер поліцейських, які приєднані до протоколу про адміністративне правопорушення, - (відеореєстраторів), використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцією про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженою наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100, та були досліджені у судовому засіданні суду першої інстанції, на яких зафіксовано обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП , під час відеофіксації, в результаті чого був складений стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З переглянутого апеляційним судом відеозапису події від 16.12.2023 за участі ОСОБА_1 , здійсненого на бодікамери працівників поліції, встановлені обставини, що передували перебуванню останнього в КНП ЧБЛ. Так, встановлено, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем МАН, д.н.з. НОМЕР_2 , під`їхав за адресою: с. Вітове, вул. Орбіта, 1А, для загрузки зерна на свій автомобіль та , маючи ознаки алкогольного сп`яніння, впав із автомобіля, після чого очевидці викликали ШМД, у зв`язку з тим, що водій під час надання йому медичної допомоги вів себе агресивно, були викликані працівники поліції і останнього було доставлено до КНП ЧБЛ для надання медичної допомоги.

З відеозапису вбачається, що працівники поліції, перебуваючи в приміщенні КНП ЧБЛ, повідомляють ОСОБА_1 про те що свідки - працівники ТОВ СП «НІБУЛОН» стверджують, що він керував транспортним засобом МАН, д.н.з. НОМЕР_2 , однак під час підготовки автомобіля до загрузки зерна впав з нього, оскільки він є водієм та у нього наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, працівники поліції неодноразово пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, за допомогою приладу «Драгер» або у медичному закладі в якому вони вже перебували, на що ОСОБА_1 заперечував, що він керував транспортним засобом, і тому проходити такий огляд не бажав. При цьому, ОСОБА_1 неодноразово погоджувався пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння саме за допомогою приладу «Драгер», вимагав свідоцтво про повірку приладу «Драгер», яке йому працівники поліції надали для ознайомлення, однак в подальшому відмовлявся, та бажав пройти огляд в медичному закладі в якому вони перебували, та в якому йому надавалася медична допомога. В приміщенні КНП ЧБЛ ОСОБА_1 було запропоновано, як черговим лікарем, який його оглядав, так і працівниками поліції пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, але останній відмовився, у зв`язку із чим на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апелянта про те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм чинного законодавства та не відповідає фактичним обставинам справи, є необгрутованими та не зайшли свого підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому статтею 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 р. №1452/735 (далі Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.12.2008 р. №1103 (зі змінами) (далі Порядок), відповідно до яких особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан сп`яніння, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я, які мають право на проведення такого огляду, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Так, згідно п.7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків, складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я є підставою для притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Твердженя апелянта про те, що факт керуваня ОСОБА_1 транспортним засобом не підтверджується зібраними матеріалами справи, є неспроможними, оскільки факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом МАН, д.н.з. НОМЕР_2 , підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 16.12.2023, які вони давали поліцейським, та наданими ними поясненнями під час їх допиту як свідків безпосередньо у судовому засіданні суду першої інстанції.

Так, свідок ОСОБА_3 під час його допиту в суді першої інстанції підтвердив, що у грудні 2023 року він працював оператором на елеваторі ТОВ СП «НІБУЛОН» (філія с. Вітове) та контролював процес завантаження автомобілів зерном під час нічної зміни, яка тривала з 20-00 год до 08-00 год. Також він пам`ятає, що близько 00-00 год на територію елеватора заїхав автомобіль МАН та під`їхав до лабораторії, там він стояв близько 10-20 хв. За загальним правилом автомобіль мав там розтентуватися та їхати далі, але цей автомобіль чомусь довго стояв без руху, на що він звернув увагу. Згодом від працівників елеватора по рації свідок почув, що водій лежить на землі. Свідок разом із іншими працівниками елеватора підбіг туди та побачив, що біля автомобіля МАН лежить водій ОСОБА_1 , з голови у нього йде кров, тому працівники елеватора викликали швидку медичну допомогу, яка приїхала, але водій почав поводити себе неадекватно, відштовхував медичних працівників та заліз у машину швидкої, у зв`язку із чим викликали поліцію. Коли приїхали працівники поліції, то свідок бачив, що під час огляду кабіни автомобіля МАН у ній були виявлені дві чи три порожні пляшки з-під алкогольного напою, відчувався запах алкоголю.

Свідок ОСОБА_4 під час її допиту в суді першої інстанції підтвердила, що у грудні 2023 року, точну дату не пам`ятає, вона перебувала на нічній зміні у ТОВ СП «Нібулон» у с. Вітове, працювала у лабораторії. До приміщення лабораторії під`їхав автомобіль та водій почав його розтентовувати для огляду на відсутність сміття, оскільки це обов`язкова вимога перед отриманням дозволу на завантаження. Свідок перебувала у одній із кімнат лабораторії та приблизно через 15 хвилин після зупинки цього автомобіля почула глухий звук, після чого вийшла на балкон і побачила, що водій лежить біля автомобіля. Про цю подію свідок повідомила по рації та сказала іншим працівникам елеватора, які перебували поряд. Після чого водієві викликали швидку, а згодом поліцію. Під час огляду медичні працівники повідомили, що водій перебуває у нетверезому стані, крім того, свідок чула від нього запах алкоголю.

Саме покази цих свідків підтверджують ту обставину, що падіння ОСОБА_1 на землю мало місце відразу після заїзду на територію елеватора та обумовлено потребою очистити кузов автомобіля від снігу для отримання дозволу на подальший рух по території елеватора до місця завантаження.

Показання цих свідків є незмінними, послідовними, логічними та узгоджуються з іншими матеріалами справи, свідки давали показання безпосередньо в суді першої інстанції і були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показів, тому підстав для визнання їх неправдивими апеляційний суд не вбачає.

Доводи апелянта про те, що вказані свідки були опитані на другий, третій день після події спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 давали пояснення поліцейським 16.12.2023 (а.с.4,5).

На посилання апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_2 , але при цьому взяв до уваги пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , слід зазначити, що суд першої інстанції, заслухавши пояснення свідка ОСОБА_2 , дав їм критичну оцінку, оскільки вони не узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами та суперечать показам працівників елеватора щодо часу фактичного заїзду автомобіля під керуванням ОСОБА_1 на територію для завантаження та часу його перебування біля приміщення лабораторії до моменту падіння з машини. А пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 узгоджуються з матеріалами справи, тому суд першої інстанції і визнав їх належними та допустимими, які доводять факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, і з цим висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд.

Після складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був ознайомлений з його змістом та поставив свій підпис, надати письмові пояснення останній не виявив бажання.

Щодо доводів ОСОБА_1 та його представникак адвоката Фільштейна В.Л. про неправомірність дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , слід зазначити, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, що останні у встановленому законом порядку оскаржували дії працівників поліції. І в судовому засіданні апеляційної інстанції вони заперечили, що ними дії працівників поліції оскаржувалися.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королвства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі, щодо невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення розцінюється апеляційним судом як спосіб захисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

З урахуванням всіх обставин справи, в тому числі і тих, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, підстави для скасування постанови місцевого суду і закриття провадження по справі щодо правопорушника за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відсутні.

Адміністративне стягнення судом накладено з дотриманням правил, передбачених вимогами ст.ст.33, 34, 35 КУпАП, з урахуванням всіх обставин адміністративного провадження та особи правопорушника, є розмірним до вчиненого і справедливим.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що постанова Чигиринського районного суду Черкаської області від 08.04.2024 відносно ОСОБА_1 є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и л а :

Постанову Чигиринського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Фільштейна В.Л. - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І.А. Соломка