Рішення

від 08.05.2024 по справі 200/18939/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2024 року Справа№200/18939/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., за участі секретаря судового засідання Грисюк І., представника Головного управління ДПС у Донецькій області, філія (інший відокремлений підрозділ) Моткової Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» до Головного управління ДПС у Донецькій області, філія (інший відокремлений підрозділ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

22 грудня 2021 року позивач, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», подав до суду адміністративний позов до відповідача, Головного управління ДПС у Донецькій області, філія (інший відокремлений підрозділ), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «П» №00088810717, прийняте Головним управлінням ДПС у Донецькій області 09.08.2021.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що в період з 18.05.2021 по 30.06.2021 відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ «Маріупольгаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.10.2018 по 31.03.2021, за наслідками якої складений акт № 7057/05-99-07-17/03361135 від 07.07.2021.

За висновками акту позивач порушив пункти 44.1, 44.2 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток у т. ч. за 2019 рік на суму 31220,00 грн., за 2020 рік на суму 6080189,00 грн., за 1 квартал 2021 року на суму 6080189,00 грн.

21.07.2017 позивачем були надані заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких висновки акту перевірки залишені без змін.

09.08.2021 відповідачем за результатами документальної планової виїзної перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення форми «П» №00088810717 на суму 6080189,00 грн.

15.08.2021 позивачем була скарга до Державної податкової служби України щодо скасування спірного рішення, яка була залишена без задоволення.

Позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки було прийняте без достатніх правових підстав, необґрунтовано, в результаті невірного тлумачення та застосування норм законодавства.

Кредиторська заборгованість у сумі 1127,56 доларів США (по курсу НБУ 27,6882 дорівнює 31220,00 гривень) обчислена за даними вантажних митних декларацій і в бухгалтерському обліку не обліковується. Кредиторська заборгованість виникла в період до 01.04.2017, що підтверджується даними, відображеними у акті перевірки ДФС №1489/05-99-14-15/03361135 від 18.12.2018. Згідно зі статями 102, 114 Податкового кодексу України сплинули строки для визначення грошових зобов`язань відповідачем, а тому позивач вважається вільним від такого грошового зобов`язання.

Таким чином, відповідач неправомірно збільшив від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку па прибуток у сумі 31220,00 грн.

10.10.2019 позивач по договору уступив право вимоги заборгованості ТОВ «Агроальянс груп» у сумі 33769359,55 грн. новому кредитору ТОВ «ХЕДЖЕР ГРУП» за плату в сумі 27720390,19 грн.

11.10.2019 між позивачем та ТОВ «ХЕДЖЕР ГРУП» було підписано заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 27720390,19 грн.

Оскільки Цивільний кодекс України не обмежує право сторін договору цесії визначати розмір плати за передачу права вимоги в зобов`язанні, сума 6048969,36 грн. (різниця між 769359,55 грн. та 27720390,19 грн.) є збитком позивача, а не дисконтом (знижкою), як її помилково визначає відповідач.

Тому, на думку позивача, він правомірно відобразив підсумок вказаної операції як інші операційні витрати.

У відповіді на відзив позивач зазначив, кредиторська заборгованість у сумі 1127,56 доларів США (по курсу НБУ 27,6882 дорівнює 31220,00 грн.) в бухгалтерському обліку по рахунку 362 «розрахунки з іноземними покупцями» не обліковується, первинних документів, за якими можна встановити заборгованість у вказаній сумі, позивач не має, будь яка заборгованість за контрактами відсутня та відповідно вказана сума не може бути відображена у складі доходів підприємства. Дохід в бухгалтерському обліку позивача від продажу товарно-матеріальних цінностей та розрахунки з контрагентами здійснені на підставі актів приймання-передачі та умов відповідних контрактів, що відповідає пункту 8 НП(С)БО 15 «Дохід» та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

З посиланням на правові висновки, викладені в постанові Великої Плати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/8115/19 (910/13492/21), позивач стверджував, що договір, укладений з ТОВ «Хеджер Груп», є договором уступки права вимоги (а не договором факторингу, як вказує відповідач), і сторони цього договору вправі самостійно визначати його ціну, а тому сума в 6048969,36 грн. є сумою отриманих витрат та, як наслідок, підлягає відображенню інших операційних витрат.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з таких підстав. На підставі наказу та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2021 рік, проведена планова виїзна документальна перевірка ПАТ "Маріупольгаз" за період діяльності з 01.10.2018 по 31.03.2021 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. За результатами перевірки складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 07.07.2021 №7057/05-99-07-17/03361135, за висновками якого позивач порушив пункти 44.1, 44.2 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток у загальній сумі 6080189 грн. За результатами документальної планової виїзної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми «П» від 09.08.2021 №00088810717.

Перевіркою встановлено, що станом на 30.09.2018 (початок періоду, що підлягав перевірці) обліковувалась кредиторська заборгованість у сумі 1127,56 доларів США за експортними контрактами, що відображені у додатку 11 до акту від 18.12.2018 №1489/05-99-14-15/03361135 (акт перевірки узгоджено та підписано головним бухгалтером та генеральним директором ПАТ «Маріупольгаз» без заперечень). Станом на 01.10.2018 за даними бухгалтерського обліку ПАТ «Маріупольгаз» по рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» заборгованість перед наведеними нерезидентами відсутня. Тобто, кредиторська заборгованість у сумі 1127,56 доларів США (по курсу НБУ 27,6882 дорівнює 31220,00 грн.) у вигляді раніше признаного зобов`язання не підлягає погашенню.

Позивачем на порушення п.5. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання" (далі П(С)БО 11 «Зобов`язання»), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за №85/4306, п.5, п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" (далі П(С)БО 15 «Дохід»), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України позивач занизив показники у рядку 01 Декларацій „Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку на суму 31220,00 грн., у тому числі за 2018 рік у сумі 31220,00 гривень.

Станом на 01.10.2018 за даними бухгалтерського обліку позивача по рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» заборгованість перед наведеними у акті нерезидентами дійсно відсутня. Проте, згідно з підписаним без зауважень додатком №11 до акту попередньої перевірки (від 18.12.2018 №1489/05-99-14-15/03361135) станом на 30.09.2018 обліковувалась кредиторська заборгованість у сумі 1127,56 доларів США за експортними контрактами.

Отже, оскільки кредиторська заборгованість у сумі 1127,56 доларів США (по курсу НБУ 27,6882 дорівнює 31220,00 грн.) визначена на підставі первинних документів та станом на сьогодні не підлягає погашенню, а тому повинна бути відображена у складі доходів підприємства.

Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України із змінами, внесеними згідно із Законом України від 13.05.2020 №591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (COVID-19)», на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбаченихстаттею 102цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідач не порушив строки давності, передбачені статтею 102 Податкового кодексу України.

10.10.2019 позивач та ТОВ «ХЕДЖЕР ГРУП» уклали договір про відступлення права вимоги, за умовами якого позивач уступив право вимоги заборгованості ТОВ «АГРОАЛЬЯНС ГРУП» у сумі 33769359,55 грн. ТОВ «ХЕДЖЕР ГРУП» за суму 27720390,19 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог 11.10.2019.

На думку відповідача, згідно зі статтями 1077, 1078, 1079 Цивільного кодексу України передавати право грошової вимоги з дисконтом (за плату) можна тільки банку або іншій фінансовій установі. Якщо новий кредитор до фінансової установи не належить, грошову дебіторську заборгованість можна йому відступити виключно за номінальною вартістю. Проте, позивач відступив право вимоги заборгованості на сумі 33769359,55 грн. за плату в розмірі 27720390,19 грн., тобто не за номінальною вартістю. При цьому, позивач у бухгалтерському обліку відобразив витрати в сумі 6048969,36 грн. у вигляді інших операційних витрат.

Враховуючи вищенаведене, договір про відступлення права вимоги не відповідає вимогам чинного законодавства у сумі отриманих витрат в розмірі 6048969,36 грн., та як наслідок відображенню інших операційних витрат.

Таким чином, на порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового Кодексу України, п.6 ПСБО 16 "Витрати", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, позивач завищив показники по рядку 2180 звіту про фінансові результати «Інші операційні витрати» за 2019 рік на суму 6049 тис. грн. (6048969,00 грн), що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за 1 квартал 2021 року. На думку відповідача, вищевказана операція, оформлена договором відступлення права вимоги, згідно з чинним законодавством не може привести до виникнення витрат (збитку).

28 грудня 2021 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами загального позовного провадження.

18 січня 2022 року підготовче засідання відкладено на 03 лютого 2022 року за клопотанням сторін.

03 лютого 2022 року проведена заміна відповідача, підготовче засідання призначене на 24 лютого 2022 року.

24 лютого 2022 року підготовче засідання не відбулося у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25 квітня 2022 року.

21 квітня 2022 року на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон України від 21 квітня 2022 року №2212-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» про затвердження Указу Президента України від 18 квітня 2022 року №259 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні». Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року на 30 діб.

Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджений Указ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджений Указ Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 07 листопада 2022 року №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 16 листопада 2022 року №2738-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб.

Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 07 лютого 2023 року №2915-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 1 травня 2023 року №254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 02.05.2023 №3057-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 6 листопада 2023 року № 734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 27 липня 2023 року №3275-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 8 листопада 2023 року №3429-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 6 лютого 2024 року №3564-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.

01 квітня 2024 року судового засідання, призначене на 05 квітня 2024 року о 12 годині 00 хвилин, вирішено провести в режимі відеоконференції за участю представниці Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» адвокатки Галичевої О.М. з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

02 квітня 2024 року судового засідання, призначене на 05 квітня 2024 року о 12 годині 00 хвилин, вирішено провести в режимі відеоконференції за участю представниці Головного управління ДПС у Донецькій області, філія (інший відокремлений підрозділ) Торгіної Л.М. в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

05 квітня 2024 року в судовому засіданні оголошена перерва до 19 квітня 2024 року для надання додаткового часу для підготовки відзиву, про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.

05 квітня 2024 року в судовому засіданні закрито підготовче провадження і справа призначена до судового розгляду по суті на 08 травня 2024 року, про що постановлена протокольна ухвала.

06 травня 2024 року заяви представниці Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз адвокатки Галичевої О.М. та представниці Головного управління ДПС у Донецькій області, філія (інший відокремлений підрозділ) Торгіної Л.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залишені без задоволення.

У судове засідання, призначене на 08 травня 2024 року, представник Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду позивач був повідомлений через Електронний кабінет 23 квітня 2024 року о 16:08, про причини неявки свого представника позивач суд не повідомив.

Представниця Головного управління ДПС у Донецькій області, філія (інший відокремлений підрозділ) Моткової Н.А. у судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі, просила відмовити в його задоволенні, надала пояснення аналогічні викладеним у відзиву на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представниці відповідача, дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив таке.

30 вересня 2015 року між ПАТ «Маріупольгаз» та ТОВ «Агроальянс груп» був укладений договір зберігання №15/3009-1, за умовами якого ПАТ «Маріупольгаз» передало, а ТОВ «Агроальянс груп» прийняло на безоплатне зберігання олію соняшникову у кількості 1450,37 тон на суму 28141132,84 грн., та шрот соняшниковий у кількості 200,00 тон на суму 894778,33 грн. на строк «до вимоги».

04 грудня 2018 року між ПАТ «Маріупольгаз» та ТОВ «Агроальянс груп» був укладена додаткова угода до договору зберігання №15/3009-1 від 30 вересня 2015 року.

25 вересня 2019 року позивач направив ТОВ «АГРОАЛЬЯНС ГРУП» вимогу про повернення товару зі зберігання №03-1359/1: 1450,37 тон соняшникової олії та 200 тон шроту соняшникового.

01 жовтня 2019 року ТОВ «АГРОАЛЬЯНС ГРУП» листом №1 повідомило позивача про неможливість повернення товару, переданого на зберігання товару: 200 тон шроту соняшникового та 1450,37 тон олії соняшникової.

02 жовтня 2019 року позивач направив ТОВ «АГРОАЛЬЯНС ГРУП» претензію досудового врегулювання №03-1384/1 про компенсацію вартості неповерненого зі зберігання товару в сумі 33769359,55 грн. (у т.ч. ПДВ 5628226,60 грн).

07 жовтня 2019 року між позивачем та ТОВ «АГРОАЛЬЯНС ГРУП» був складений акт компенсації вартості неповернутого товару зі зберігання за договором зберігання №15/3009-1 від 30.09.2015, в якому ТОВ «АГРОАЛЬЯНС ГРУП» визнало розмір компенсації вартості неповернутого товару у сумі 33769359,55 грн. і зобов`язалося її компенсувати в найкоротшій термін.

10 жовтня 2019 року позивач і ТОВ «ХЕДЖЕР ГРУП» уклали договір про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ «ХЕДЖЕР ГРУП» одержав право вимагати від ТОВ «АГРОАЛЬЯНС ГРУП» належного виконання зобов`язань за договором зберігання №15/3009-1 від 30.09.2015 у сумі 33769359,55 грн., що з розміром компенсації вартості неповерненого зі зберігання товару. ТОВ «ХЕДЖЕР ГРУП» зобов`язалося протягом 10-ти днів перерахувати на поточний рахунок позивача 27720390,19 грн. за відступлене право вимоги, форма оплати може бути змінена за погодженням сторін.

11 жовтня 2019 року позивачем і ТОВ «ХЕДЖЕР ГРУП» складена та підписана заява про зарахування зустрічних вимог, згідно з якою сторони домовилися припинити зобов`язання зарахуванням зустріч грошових вимог на суму 27720390,19 грн.

В період з 18 травня по 30 червня 2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області проведена планова виїзна документальна перевірка ПАТ "Маріупольгаз" за період діяльності з 01.10.2018 по 31.03.2021 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

07 липня 2021 року за результатами перевірки складено Акт №7057/05-99-07-17/03361135 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (далі Акт).

За висновками Акту встановлено порушення ПАТ "Маріупольгаз", зокрема, що є предметом оскарження у цій справі:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток у загальній сумі 6080189,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2021 року у сумі 6080189,00 грн.

Перевіркою встановлено, що станом на 30.09.2018 обліковувалась кредиторська заборгованість у сумі 1127,56 дол. США за експортними контрактами, що відображені у додатку 11 до акту від 18.12.2018 №1489/05-99-14-15/03361135.

Станом на 01.10.2018 за даними бухгалтерського обліку ПАТ «Маріупольгаз» по рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» заборгованість перед наведеними нерезидентами відсутня. Тобто, кредиторська заборгованість у сумі 1127,56 дол. США (по курсу НБУ 27,6882 дорівнює 31220,00 грн.) у вигляді раніше признаного зобов`язання не підлягає погашенню.

На порушення п.5. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання» (далі П(С)БО 11 «Зобов`язання»), п.5, п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (далі П(С)БО 15 «Дохід»), п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України ПАТ «Маріупольгаз» занижені показники у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» на суму 31220,00 грн., у тому числі за 2018 рік у сумі 31220,00 грн.

Станом на 01.10.2018 за даними бухгалтерського обліку ПАТ «Маріупольгаз» по рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» заборгованість перед наведеними у акті нерезидентами дійсно відсутня.

Тобто, кредиторська заборгованість у сумі 1127,56 дол. США (по курсу НБУ 27,6882 дорівнює 31220,00 грн.) визначена на підставі первинних документів та станом на сьогодні не підлягає погашенню, а тому повинна бути відображена у складі доходів підприємства.

Перевіркою повноти відображення ПАТ «МАРІУПОЛЬГАЗ» показників рядку 2180 звіту про фінансові результати «Інші операційні витрати» за період з 01.10.2018 по 31.03.2021 у загальній 82861 тис. грн. на підставі таких документів: зворотно-сальдових відомостей, видаткових накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг), банківських виписок, договорів, даних журналів- ордерів та відомостей по рахунках 311 «поточні рахунки в національної валюті», 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями», 714 «Дохід від операційної курсової різниці», 717 «дохід від списання кредиторської заборгованості», 719 «інші доходи від операційної діяльності» та інших, встановлено заниження відображених суб`єктом господарювання показників у рядку 2180 звіту про фінансові результати «Інші операційні витрати» на загальну суму 6049 тис. грн. (6048969,00 грн. ), у тому числі за 2019 рік у сумі 6049 тис. грн. (6048969,00 грн.) за рахунок наступних порушень:

у ході перевірки встановлено, що станом на 01.10.2018 по дебіту 28 «Товари» рахувались залишки товару, який зберігався на складі ТОВ «АГРОАЛЬЯНС ГРУП» на підставі договору зберігання №15/3009-1, укладеного 30.09.2015 з позивачем.

На порушення умов вказаного договору ТОВ «АГРОАЛЬЯНС ГРУП» не повернуло позивачу товар, який зберігався на складі.

Згідно з актом компенсації вартості неповернутого товару зі зберігання за договором зберігання №15/3009-1 від 30.09.2015 ТОВ «АГРОАЛЬЯНС ГРУП» визнало розмір компенсації вартості неповернутого товару у сумі 33769359,55 грн. і зобов`язалося її компенсувати в найкоротшій термін.

В бухгалтерському обліку позивач зробив такі записи:

Дт 374 Кт 715 на суму 33769359,55 грн.

Дт 715 Кт 64 - 5628226,6 грн.

Дт 715 Кт 79 - 28141132,9 грн.

Дт 94 Кт 28 - 28141132,9 грн.

Станом на 10.10.2019 по 631 рахунку позивача рахувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ «ХЕДЖЕР ГРУП» у сумі 27720390,19 грн.

10 жовтня 2019 року позивач і ТОВ «ХЕДЖЕР ГРУП» уклали договір про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ «ХЕДЖЕР ГРУП» одержав право вимагати від ТОВ «АГРОАЛЬЯНС ГРУП» належного виконання зобов`язань за договором зберігання №15/3009-1 від 30.09.2015 у сумі 33769359,55 грн., що є розміром компенсації вартості неповерненого зі зберігання товару. ТОВ «ХЕДЖЕР ГРУП» зобов`язалося протягом 10-ти днів перерахувати на поточний рахунок позивача 27720390,19 грн. за відступлене право вимоги, форма оплати може бути змінена за погодженням сторін.

11 жовтня 2019 року позивачем і ТОВ «ХЕДЖЕР ГРУП» складена та підписана заява про зарахування зустрічних вимог, згідно з якою сторони домовилися припинити зобов`язання зарахуванням зустріч грошових вимог на суму 27720390,19 грн.

В бухгалтерському обліку позивач зробив такі записи:

Дт 377 Кт 374 - 27720390,19 грн.

Дт 631 Кт 377 - 27720 390,19 грн.

Дт 949 Кт 374 - 6048969,36 грн.

Таким чином, ТОВ «ХЕДЖЕР ГРУП» отримало право вимоги заборгованості в сумі 33769359,55 грн. за 27720390,19 грн. При цьому ПАТ «МАРІУПОЛЬГАЗ» отримує збитки у вигляді дисконту в сумі 6048969,36 грн.

Вищенаведену операцію з відступлення права вимоги у податковому та бухгалтерському обліку позивач відобразив у вигляді інших операційних витрат такими записами:

Дт 949 Кт 374 в сумі 6048969,36 грн.

Відповідно до пунктів 6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Таким чином, на порушення п.6 ПСБО 16 "Витрати", пунктів 44.1, 44.2 ст.44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України ПАТ «МАРІУГІОЛЬГАЗ» завищено показники рядку 2180 звіту про фінансові результати «Інші операційні витрати на суму 6 049 тис. грн. (6048969 грн.), у тому числі за 2019 рік у сумі 6049 тис. грн. (6048969 грн).

21 липня 2021 року позивачем подані заперечення до Акту перевірки.

09 серпня 2021 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «П» №00088810717 на суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 6080189,00 грн.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67 Конституції України).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункту 36.1 статті 36 ПК України).

За приписами пунктів 44.1, 44.2 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996-XIV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704 (далі Положення №88, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 2 Закону №996-XIV цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (стаття 3 Закону №996-XIV).

Статтею 9 Закону №996-XIV передбачено, що «...підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції....».

Відповідно до пункту 1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 Положення №88 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно пунктом 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За наслідками судового розгляду встановлено, що висновок відповідача про заниження позивачем інших операційних доходів, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 31220,00 грн., у тому числі за 2018 рік у сумі 31220,00 грн. ґрунтується на тому, що згідно з підписаним без зауважень додатком №11 до акту попередньої перевірки (від 18.12.2018 №1489/05-99-14-15/03361135) станом на 30.09.2018 обліковувалась кредиторська заборгованість у сумі 1127,56 доларів США за експортними контрактами, а тому ця кредиторська заборгованість, яка визначена на підставі первинних документів, та станом на момент перевірки не підлягає погашенню, повинна бути відображена у складі доходів підприємства.

Позивач заперечує дане порушення, посилаючись на те, що кредиторська заборгованість у сумі 1127,56 доларів США обчислена за даними ВМД і в бухгалтерському обліку не обліковується, а первинні документи, за якими можна встановити заборгованість, у позивача відсутня.

Судом досліджений акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», код 03361135, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2018, валютного за період з 01.04.2017 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2017 по 30.09.2018» від 18.12.2018 № 1489/05-99-14-15/03361135.

В описовій частини цього акту зазначено, що проведеною перевіркою таких документів: зовнішньоекономічних контрактів, митних декларації, банківських виписок по валютним рахункам підприємства, ж/о по рахунках 312, 362, та інше за період з 01.04.2017 по 30.09.2018 не встановлено порушень вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. Виконання експортних зовнішньоекономічних контрактів наведено у Додатку 11.

Додаток 11 до вказаного акту - це відомості щодо виконання експортних контрактів позивача за період з 01.04.2017 по 30.09.2018, в стовпці «заборгованість в іноземній валюті» зазначено 1127,56 доларів США.

Як вже було зазначено раніше, для обчислення об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Отже, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами того, що станом на момент перевірки у позивача була наявна кредиторська заборгованість у сумі 1127,56 доларів США за експортними контрактами і вона не підлягає погашенню, а тому має бути відображена у складі доходів підприємства, є дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідачем таких доказів не подано.

Суд відхиляє додаток 11 до акту від 18.12.2018 № 1489/05-99-14-15/03361135, оскільки цей документ не є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом обставини, якою відповідач обґрунтовуєш свої заперечення проти позову.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

У даній справі відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомленні-рішення у частині вищеописаного порушення, а тому суд погоджується з аргументами позивача і доходить висновку про протиправність спірного рішення у частині завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 31220,00 грн.

В цій частині спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Щодо заниження задекларованого показника у рядку 02 Декларацій Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на загальну суму 6048969 грн., суд зазначає таке.

Згідно з визначеннями доходів та витрат уНаціональному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженому наказом Міністерства фінансів України 29.11.2019 №290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153 (далі - НП(С)БО 15), та Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженому наказом Міністерства фінансів України 31.12.2019 №290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248 (далі НП(С)БО 16), передача майна на відповідальне зберігання у бухгалтерському обліку не визнаватиметься ні доходами, ні витратами.

Згідно зі статтею 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, зокрема, у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

У разі якщо передані на зберігання речі втрачені зберігачем, то згідно з пунктом 5.10 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №2 від 10.01.2007, власник запасів списує їх первісну вартість з рахунків обліку запасів з включенням до інших операційних витрат за дебетом субрахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» і внесенням даних до позабалансового субрахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей». На підставі документів про задоволення позову або інших документів досудового врегулювання, що свідчать про досягнення згоди щодо відшкодування втрат, власник запасів визнає дебіторську заборгованість та інші операційні доходи за кредитом субрахунку 716 «Відшкодування раніше списаних активів» з одночасним вилученням даних з позабалансового субрахунку 072.

Відповідно до пункту 27 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженому наказом Міністерства фінансів України 20.10.99 №246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за №751/4044 (далі НП(С)БО 9), суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду.

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена (пункт 5 ПСБО 15).

Отже, сума нестачі, що належить до відшкодування, зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду (пункт 27 НП(С)БО 9, пункт 5 НП(С)БО 15), у момент визнання боржником суми збитків за претензією або в момент отримання рішення суду про їх стягнення.

Судом встановлено, що в жовтні 2019 року після визнання ТОВ «Агроальянс груп» претензії, позивач в бухгалтерському обліку зробив такі записи:

Дт 374 Кт 715 на суму 33769359,55 грн.

Дт 715 Кт 64 - 5628226,60 гри.

Дт 715 Кт 79 - 28141132,90 грн.

Дт 94 Кт 28 - 28141132,90 грн.

Також у жовтні 2019 року господарська операція з уступки права вимоги заборгованості ТОВ «Агроальянс груп» у сумі 33769359,55 грн. за 27720390,19 грн. та зарахування зустрічних однорідних вимог на сумі 27720390,19 грн. з ТОВ «Хеджер Груп» в бухгалтерському обліку позивача була відображена такими записами:

Дт 377 Кт 374 - 27720390,19 грн.

Дт 631 Кт 377 - 27720390,19 грн.

Дт 949 Кт 374 - 6048969,36 грн.

Таким чином, ТОВ «ХЕДЖЕР ГРУП» отримало право вимоги заборгованості у сумі 33769359,55 грн. за плату в сумі 27720390,19 грн.

При цьому, позивач різницю між 33769359,55 грн. та 27720390,19 грн. в сумі 6048969,36 грн. відобразив в бухгалтерському обліку як свої збитки.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 6 НП(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до підпункту 9.4 пункту 9 НП(С)БО 16 не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Національного положення (стандарту).

Витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати (пункт 17 НП(С)БО 16).

Згідно з пунктом 20 НП(С)БО 16 до інших операційних витрат включаються:

витрати на дослідження та розробки відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи";

собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов`язаних з їх реалізацією;

сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства);

втрати від знецінення запасів;

нестачі й втрати від псування цінностей;

визнані штрафи, пеня, неустойка;

витрати на утримання об`єктів соціально-культурного призначення;

інші витрати операційної діяльності.

Як доречно зазначає позивач, за приписами статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, позивач при укладенні договору про відступлення права вимоги був вільним у визначенні умов продажу компенсації вартості неповерненого зі зберігання товару на суму 33769359,55 грн. і визначив ціну договору в 27720390,19 грн., а тому не отримав витрат у розумінні пунктів 6, 17, 20 НП(С)БО 16.

Матеріали справи не містять доказів достовірної оцінки інших витрат операційної діяльності позивача на суму 6048969,36 грн., які призвели до зменшення власного капіталу останнього.

За наведеного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення на суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 6048969,36 грн. є правомірним, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За приписами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Спірне податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправним та скасувати в частині суми завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 31220,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог слід відмовити.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог ( частина 3 статті 139 КАС України).

Суд дійшов висновку про скасування спірного рішення на суму 31220,00 грн., що становить 0,51% від суми заявлених позовних вимог ((31220,00/6080189,00)*100).

Позивач сплатив судовий збір в сумі 22700,00 грн., отже за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути 115,77 грн. (22700,00*0,51%)

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 134, 139, 143, 159, 241-246, 250, 251, 255, 291, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, будинок 16; код ЄДРПОУ 03361135) до Головного управління ДПС у Донецькій області, філія (інший відокремлений підрозділ) (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ ВП 44070187) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «П» №00088810717, прийняте 09 серпня 2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області, філія (інший відокремлений підрозділ), на суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 31220 (тридцять одна тисяча двісті двадцять) гривень 00 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області, філія (інший відокремлений підрозділ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 115 (сто п`ятнадцять) гривень 77 копійок.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 08 травня 2024 року.

Повний текст рішення складений 14 травня 2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя А.І. Циганенко