Рішення

від 25.04.2024 по справі 300/7843/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2024 р. справа № 300/7843/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В.

при секретарі Подольській Т.М.,

за участю:

представника позивача: Качана А.А.,

представника відповідача: Джегалюк Ю.О.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Калуська Теплоелектроцентраль-Нова" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Калуська Теплоелектроцентраль-Нова" (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2023 за № 0073140406.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до акта перевірки № 7048/09-19-04-06/40885849 від 19.06.2023 посадовими особами відповідача констатовано факт щодо несвоєчасності сплати позивачем узгоджених сум податкового зобов`язання з екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарами джерелами забруднення. В подальшому, Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області, стосовно позивача винесено податкове повідомлення-рішення за № 0073050406 від 14.07.2023 про нарахування штрафу у розмірі 50% за грошовими зобов`язаннями з екологічного податку на підставі висновків, викладених в акті № 7048/09-19-04-06/40885849 від 19.06.2023. Зазначені висновки, на думку позивача є хибними, оскільки правові підстави для нарахування таких санкцій на підставі п. 124.3 ст. 124 ПК України відсутні, внаслідок відсутності самого умислу у платника податку на несвоєчасну сплату податкових зобов`язань. З урахуванням викладеного, позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.07.2023 за № 0073140406.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження (а.с.29).

18.12.2023 Івано-Франківським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду (а.с.58).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 07.12.2023, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Зокрема, вказав на те, що камеральною перевіркою встановлено, що позивачем не своєчасно сплачено до відповідного рівня бюджету грошові зобов`язання по екологічному податку, в тому числі за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення, які ним задекларовані у Розрахунку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, який є додатком до податкової декларації по екологічному податку за 1-3 квартали 2022 року. Зокрема, перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання за I квартал 2022 року в сумах 1300000,00 грн. (сплачено 21.03.2023, граничний термін сплати - 21.05.2022) та 2781361,32 грн. (сплачено 10.04.2023, граничний термін 21.05.2022); за II квартал 2022 року в сумі 380842,83 грн (сплачено 10.04.2023, граничний термін сплати 20.08.2022). Відповідно до проведеного Розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання відповідно до статті 124 Податкового кодексу України по всіх випадках несвоєчасної сплати підприємством грошового зобов`язання кількість днів затримки перевищує 90 днів. Вказує, що платник податків мав можливість своєчасно виконати свій податковий обов`язок, однак не вжив достатніх заходів для цього через те, що він діяв недобросовісно та без належної обачності. Зазначив також про те, що подана платником заява щодо неможливості виконання ним обов`язку щодо своєчасної сплати податку (збору) від 19.09.2022 розглянута, водночас прийнято рішення щодо можливості своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку від 25.11.2022. З огляду на викладене, просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с.34-38).

14.12.2023 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої останній вказав, що податковим органом обов`язок щодо доказування правомірності своїх рішень не виконано, натомість всі твердження відповідача про умисел зі сторони позивача є припущенням, який не підтверджений жодним доказом (а.с.47-49).

11.03.2024 від представника позивача на адресу суду надійшли пояснення (а.с.96-99).

21.03.2024 від представника відповідача, через Підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення (а.с.195-197).

21.03.2024 від представника позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення (а.с.204-206).

05.04.2024 від представника відповідача, через Підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на додаткові пояснення (а.с.217-219).

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечила, з мотивів, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

ДП Калуська Теплоелектроцентраль-Нова перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області, як платник податків.

Головним управління ДПС в Івано-Франківській області проведена камеральна перевірка ДП Калуська Теплоелектроцентраль-Нова з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання за результатами якої складено Акт про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів № 7048/09-19-04-06/40885849 від 19.06.2023 (а.с.9-10).

Згідно висновків акта перевірки, посадовими особами відповідача констатовано несвоєчасну сплату ДП Калуська Теплоелектроцентраль-Нова узгодженої суми грошових зобов`язань за платежем: екологічний податок за 1,2,3 квартали 2022 року по термінам нарахування , відповідно 21.05.2022, 20.08.2022 та 22.11.2022, що є порушенням вимог пункту 57.1 статті 57, підпункту 250.2.1 пункту 250.2 статті 250 Податкового кодексу України. Зазначено, що дії позивача призвели до порушення правил сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, вважається вчиненим умисно, а отже, відповідальність платника за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання передбачена п.124.3 ст. 124 ПК України.

18.07.2023 Державного підприємства "Калуська Теплоелектроцентраль-Нова" подало до ГУ ДФС в Івано-Франківській області заперечення на акт перевірки № 7048/09-19-04-06/40885849 від 19.06.2023 (а.с.11).

Листом від 01.08.2023 за № 11812/6/09-19-04-06-06 ГУ ДФС в Івано-Франківській області повідомило про залишення без розгляду заперечення на акт перевірки № 7048/09-19-04-06/40885849 від 19.06.2023 (а.с.41-42).

В подальшому, ДП «Калуська Теплоелектроцентраль-Нова» звернулося з заявою-проханням від 19.09.2022 за № 1032/576 до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо розгляду та підтвердження факту неможливості виконання останнім податкових обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Зазяву аргументовано тим, що предметом основної діяльності ДП "Калуська ТЕЦ-Нова" є виробництво теплової та електричної енергії, а також постачання її споживачам. Вказано на те, що у зв`язку з російською агресією та, як наслідок, руйнуванням інфраструктури країни, значно знизилося споживання електричної енергії в ОЕС України, що призвело до значного профіциту при продажі електроенергії на всіх сегментах ринку, фактично відпуск електричної енергії не ефективний у зв`язку з перевищенням на відповідних ринках обсягів пропозиції електричної енергії (генерації) у кілька разів над обсягами попиту (споживання) на неї та, як наслідок, унеможливлено її реалізацію теплоелектроцентраллю, виходячи з показників собівартості її вироблення за умов наявного дефіциту достатніх обсягів основного джерела її виробництва - вугілля, тобто, при продажі електричної енергії закривається 5% від планового обсягу продажу. Також у даній заяві зазначено про те, що відпуск теплової енергії для комунальних потреб міста Калуша припинено у зв`язку з завершенням опалювального періоду 2021-2022 років, основний споживач промислової теплової TOB «КАРПАТНАФТОХІМ» призупинив свою діяльність на невизначений період через військове вторгнення. Наявність вищенаведених об`єктивних причин призвело до зупинки генеруючого обладнання ДП "Калуська ТЕЦ-Нова" (а.с.12-13).

Рішенням від 25.11.2022 за № 3015/6/33-00-04-01-01 Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийняло рішення щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податного обов`язку. Підстави: наявність у платника податків обігових коштів, відповідно до наданих банківських виписок, ненадання підтверджуючих документів, які б свідчили про наявність підстав неможливості виконання підприємством податкових зобов`язань, спричинених військовою агресією російської федерації та передбачених Розділом II Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 (а.с.39-40).

Так, з урахуванням встановлених в акті обставин Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0073050406 від 14.07.2023 форми Ш про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 50% за грошовими зобов`язаннями (а.с.7).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку (а.с.15-17).

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 03.10.2023 № 29439/6/99-00-06-03-02-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області № 0073050406 від 14.07.2023, а скаргу без задоволення (а.с.18-19).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного їх правового регулювання.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Так, згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Так, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України, у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу, старшим державним інспектором Калуського відділу і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС в Івано-Франківській області проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з екологічного податку.

Відповідно до змісту акту перевірки за № 7048/09-19-04-06/40885849 від 19.06.2023, відповідач зробив висновки про умисну, несвоєчасну сплату узгодженої суми грошових зобов`язань з екологічного податку за 1,2 та 3 квартали 2022 року по термінам нарахування, відповідно 21.05.2022, 20.08.2022 та 22.11.2022, що є порушенням вимог пункту 57.1 статті 57, підпункту 250.2.1 пункту 250.2 статті 250 Податкового кодексу України. Зазначено, що дії позивача призвели до порушення правил сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, вважається вчиненим умисно, а отже відповідальність платника за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання передбачена п.124.3 статті 124 ПК України (а.с.9-10).

В даному аспекті суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.п. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

За приписами пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

В свою чергу відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.

Відповідно до пункту 203.2 статті 203 ПК України, сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 9.1.5 пункту 9.1 статті 9 ПК України, екологічний податок відноситься до загальнодержавних податків.

Згідно пп.14.1.57 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, екологічний податок - загальнодержавний обов`язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об`єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Відповідно до пункту 240.1 статті 240 ПК України, платниками податку є суб`єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: 240.1.1. викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; 240.1.2. скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти; 240.1.3. розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об`єктах) суб`єктів господарювання); 240.1.4. утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); 240.1.5. тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Об`єктом та базою оподаткування з екологічного податку є: обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об`єкти; обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об`єктах) суб`єктів господарювання; обсяги та категорія радіоактивних відходів, що утворюються внаслідок діяльності суб`єктів господарювання та/або тимчасово зберігаються їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк; обсяги електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій). База оподаткування податком за викиди двоокису вуглецю за результатами податкового (звітного) року зменшується на обсяг таких викидів у розмірі 500 тонн за рік (стаття 242 ПК України).

Згідно із пунктом 249.3 статті 249 Податкового кодексу України, екологічний податок справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, обчислюються платниками - податки самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів та ставок податку. Тобто, на підставі фактичних обсягів викидів забруднюючих речовин протягом звітного кварталу.

Відповідно до пункту 250.1 статті 250 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

Згідно пункту 249.1 статті 249 ПК України, суми податку обчислюються за податковий (звітний) квартал платниками податку.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Податковим кодексом України (п.п. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Положеннями статті 111 ПК України встановлено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, передбачено такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Так, згідно з пунктом 124.1 цієї статті у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 124.3 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Отже, нормами пункту 124.2 та пункту 124.3 статті 124 ПК України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, але вчинені умисно.

Окреслена норма є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 за № 466-IX встановлено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, п.п. 123.2 - 123.5 статті 123, п.п. 124.2, 124.3 статті 124, п.п. 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 ПК України, є встановлення контролюючими органами вини особи.

Підпунктом 109.1 статті 109 ПК України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1).

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2).

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).

Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України - обставини, що пом`якшують відповідальність особи.

У постановах від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі № 520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Так, позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

Суд вважає, що для притягнення платника податків до відповідальності на підставі пункту 124.3 статті 124 ПК України за ознакою повторності умисного діяння обов`язково має бути встановлений факт притягнення такого платника до відповідальності на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України і таке притягнення відбулося протягом останніх 1095 днів. Для притягнення платника податків до відповідальності за вказаною нормою за ознакою тривалості порушення необхідним є встановлення факту умисності діяння і причинно-наслідкового зв`язку з таким наслідком як прострочення сплати грошових зобов`язань на строк більше 90 календарних днів.

Резюмуючи викладене, суд констатує, що ПК України не містить визначення поняття «вина», однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 статті 112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

За таких обставин, умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 Кодексу є: встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте невжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання; доведення контролюючим органом того, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, однак невжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи у вчинені податкового правопорушення.

Таким чином, ПК України на контролюючий орган - податковий орган, покладено обов`язок доведення вини, без виконання якого, особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого необхідною умовою є наявність вини.

Разом із цим, згідно з пункту 109.3 статті 109 ПК України, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, п.п. 123.2 - 123.5 статті 123, п.п. 124.2, 124.3 статті 124, п.п. 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 ПК Кодексу.

Враховуючи зміст наведених законодавчих положень, можна дійти висновку, що необхідною умовою притягнення платника податків до фінансової відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого пунктом 124.2 статті 124 ПК України, є наявність умисних дій та вини такого платника податків, що зумовлює обов`язок контролюючого органу під час перевірки встановити доведеність обставин, які б свідчили про цілеспрямоване створення платником податків умов, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України.

Із змісту спірного податкового повідомлення-рішення слідує, що контролюючим органом застосовано до позивача штраф в розмірі 50 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання, як за діяння, які вчинені умисно, що передбачено статтею 124 ПК України.

Водночас, згідно з Актом камеральної перевірки від 19.06.2023 № 7048/09-19-04-06/ НОМЕР_1 порушення полягало у несвоєчасній сплаті узгодженої суми грошових зобов`язань з екологічного податку за 1,2 та 3 квартали 2022 року по термінам нарахування, відповідно 21.05.2022, 20.08.2022 та 22.11.2022, що є порушенням вимог пункту 57.1 статті 57, підпункту 250.2.1 пункту 250.2 статті 250 Податкового кодексу України. Зазначено, що дії позивача призвели до порушення правил сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, вважається вчиненим умисно, а отже відповідальність платника за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання передбачена п.124.3 статті 124 ПК України.

Як вже зазначалося судом вище, визначальним для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу за частиною першої статті 124 ПК України є факт несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, тобто наявність податкового боргу, протягом певного строку, а розмір такого штрафу залежить від кількості днів такої несплати.

Так, відповідно до позиції Верховного Суду у справі № 600/747/22-а від 16.03.2023 «…невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у ст. 16 ПК України.

Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу.

В противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру.

Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Таким чином, при вирішенні даного спору судам першочергово необхідно встановити, чи вжив позивач всі достатні, необхідні та залежні від нього заходи з метою дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, чи діяв він добросовісно, затримуючи сплати узгоджених податкових зобов`язань (наявність/відсутність непереборних обставин щодо несвоєчасної сплати), чи вчиняв всі необхідні активні дії, зокрема, щодо повідомлення відповідача про неможливість сплати податкових зобов`язань через відсутність коштів на рахунках чи неможливістю їх використання та щодо відшукування необхідних коштів.

З`ясування судами вищезазначених обставин має суттєве значення для повного та всебічного розгляду справи та прийняття обґрунтованого та законного рішення. В той час, як недослідження вказаних питань під час судового розгляду справи, призводить до формального підходу до вирішення справи та невмотивованих, необґрунтованих висновків щодо відсутності умислу та у зв`язку з чим наявності вини платників податків, без достатніх на те підстав…».

До того ж ще Верховний Суд України постановою від 04 березня 2021 року у справі № 640/20899/18 зробив правовий висновок відповідно до якого, при вирішенні питання своєчасності виконання платником податків податкового обов`язку за умови перебування такого платника під дією персональних економічних та інших обмежувальних заходів судам слід перевіряти, чи була у цієї особи за таких умов реальна можливість сплати належних платежів та зборів. У разі відсутності за наведених обставин для цього платника податків механізму виконання податкового обов`язку відповідальність за несвоєчасне його виконання не може бути покладена на нього в якості додаткового тягаря.

Верховний Суд, розглядаючи питання притягнення платників податків до відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання, неодноразово вказував, що податковий обов`язок є безумовним і першочерговим. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку законодавчо покладено на платника податків. Водночас, для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання необхідно встановити причини, що зумовили такий пропуск, та перевірити, чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного та своєчасного виконання податкового обов`язку.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 березня 2021 року у справі № 640/20899/18, у разі доведеності того, що будь-якого іншого шляху виконання податкового обов`язку не було, то несвоєчасне його виконання з огляду на застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів до такого платника податків не утворює складу правопорушення, передбаченого статтею 109 ПК України.

Так, в Акті камеральної перевірки від 19.06.2023 податковим органом зазначено про порушення платником податків вимог Податкового кодексу України, у результаті чого Державне підприємство "Калуська Теплоелектроцентраль-Нова" несвоєчасно сплатило узгоджені податкові зобов`язання із затримкою сплати від 140 до 325 календарних днів, тобто, як вказано в акті перевірки від 19.06.2023, встановлено порушення, що полягали в умисній, несвоєчасній сплаті протягом граничного строку узгоджених сум податкових зобов`язань з екологічного податку.

ГУ ДПС у Івано-Франківській області вчинене позивачем кваліфіковано в якості правопорушення, відповідальність за яке передбачена положеннями статті 124 ПК України.

При цьому, суд вказує, що Акт камеральної перевірки від 19.06.2023 не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм статті 57 ПК України та необхідності застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених статтею 124 ПК України, водночас, містить тільки посилання на норми Податкового кодексу України та твердження про те, що платник був обізнаний в вимогами кодексу в частині своєчасності та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток у визначені законодавством терміни та інші обставини (у разі їх наявності) та не вжив достатніх заходів для цього через те, що він діяв недобросовісно та без належної обачності.

Стосовно посилань в Акті на те, що ДП "Калуська Теплоелектроцентраль-Нова" мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжило достатніх заходів щодо їх дотримання, що є свідченням того, що дані дії (бездіяльність) ним вчинені умисно, суд зазначає, що такі доводи є необґрунтованими, оскільки контролюючим органом не встановлено на підставі відповідних документів наявність можливості ДП "Калуська Теплоелектроцентраль-Нова" сплатити податкове зобов`язання з екологічного податку за спірний період у повному обсязі у строк, передбачений ПК України (зокрема, наявність достатніх коштів на розрахункових рахунках).

Суд погоджується із твердженням відповідача про те, що у випадку встановлення контролюючим органом на підставі сукупності відповідних даних податкових декларацій та електронних систем і реєстрів обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, контролюючий орган не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків винного діяння в умисній формі, однак в даній справі Головне управління ДПС в Івано-Франківській області жодним чином не навело обґрунтованих обставив та не надало доказів суду щодо правомірності застосування штрафних санкцій у розмірі 50 відсотків, та водночас, фактів, які б вказували на можливість ДП "Калуська Теплоелектроцентраль-Нова" вжити заходів щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняли певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Однак, відсутність, в Акті камеральної перевірки та в додаткових пояснення, обставин, які характеризують таку ознаку виявленого діяння як умисність, на переконання суду, вказують на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі пункту 124.3 статті 124 ПК України.

Більше того, варто відзначити, що позивачем на адресу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП на виконання вимог наказу Мінфіну від 29.07.2022 № 225 «Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, та переліків документів на підтвердження» було направлено заяву від 19.09.2022 № 103.2/576 з проханням звернути увагу на обставини щодо неможливості виконання сплати узгоджених податкових зобов`язань, у тому числі з екологічного податку. Зокрема у заяві позивач зазначив, що продаж електричної енергії становить 5% від запланованого обсягу, у зв`язку з зупиненням основного споживача теплової енергії ТОВ «Карпатнафтохім» та завершенням опалювального за період 2021-2022 роки 12 квітня 2022 року, оскільки було зупинено генеруюче обладнання позивача. Окрім цього, позивач зазначив, що потребує перегляд тарифів на виробництво теплової енергії для потреб населення для забезпечення беззбиткової діяльності підприємства. Позивач повідомив відповідача щодо наявного дефіциту обігових коштів для сплати податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 9 343 865,92 грн., екологічного податку у сумі 8 451 757, 28 грн. та єдиного соціального внеску (а.с.12-13).

Застосовуючи такі висновки до спірних у цій справі правовідносин, суд звертає увагу, що в Акті камеральної перевірки лише зафіксовано виявлене контролюючим органом порушення позивачем статті 57 ПК України і відсутні будь-які висновки щодо наявності умислу в діях платника податків, а також посилання на обставини, які вказують на наявність саме такої кваліфікуючої ознаки.

З огляду на вказане, суд вважає неможливим встановлення в межах камеральної перевірки обставини, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків, оскільки згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 статті 75 ПК України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.

Вказані висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 03.08.2023 у справі №520/22505/21 та враховуються судом при розгляді даної справи.

Так, позивач вказує, що затримка сплати екологічного податку, визначеного в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні нараховані за несвоєчасну оплату, відбулась у зв`язку з відсутністю у підприємства фінансової можливості здійснити таку оплату вчасно про що є повністю не прогнозованими та не передбачуваними, що під час перевірки відповідачем не перевірено.

Водночас, відповідно до додаткових пояснень у справі, відповідач стверджує, що за період з 26.05.2022 по 19.03.2022 позивачем отримано кошти в сумі 11507704 грн. (а.с.217-219).

Крім того, відповідачем звернуто увагу суду, що на рахунку НОМЕР_2 (гривня), відкритому в Івано-Франківській філії АТ «Ощадбанк» за період 27.05.2022 - 19.09.2022 надійшло 11 507 70430 грн. комунальних платежів за теплоенергію від споживачів та по рахунку НОМЕР_3 (гривня), відкритому в Івано-Франківській філії АТ «Ощадбанк» за період 27.05.2022 - 19.09.2022 надійшло від НЕК «Укренерго» 1 302 342,05 грн., тобто, в ДП "Калуська ТЕЦ-Нова" маючи в наявності кошти спрямовує їх на сплату послуг та ТМЦ, а не на погашення боргу по сплаті екологічного податку.

З огляду на предмет доказування по вказаній справі, а також, з метою з`ясування всіх обставин та повного, всебічного, об`єктивного вирішення даної адміністративної справи, суд, протокольною ухвалою 08.04.2024, витребував у ДП "Калуська Теплоелектроцентраль-Нова" додаткові докази, щодо руху коштів на банківських рахунках за період з 27.05.2022 по 19.09.2022 (а.с.225).

З наданих додаткових матеріалів, судом встановлено, що на рахунку НОМЕР_2 (поточний, гривня), відкритому в Івано-Франківській філії АТ «Ощадбанк» за період з 27.05.2022 по 19.09.2022 у позивача на початок періоду знаходилось 353688 грн., в подальшому отримано на поточний рахунок кошти в сумі 11507704 грн., водночас, з даної суми перераховано на сплату податків 9512853 грн., на оплату праці, роботи та інші послуги 1773487 грн., на поповнення гарантійного внеску 150000 грн., на запаси (сода кауст., елетроди, пиломатеріали) 359934 грн. (а.с.228).

Крім того, суд звертає увагу, що на рахунку НОМЕР_3 (спеціальний рахунок, гривня), відкритому в Івано-Франківській філії АТ «Ощадбанк» за період 27.05.2022 - 19.09.2022 надійшло 1 302 342,05 грн., переважна більшість з яких (1014547 грн.) витрачена на оплату загальнообов`язкових витрат на ринку електричної енергії.

Таким чином, в ході судового розгляду, суд дійшов висновку, що дійсно були надходження на певні банківські рахунки позивача, водночас, вищевказані кошті були спрямовані на необхідні потреби ДП "Калуська ТЕЦ-Нова", такі як оплата праці, та сплата певних першочергових податкових зобов`язань, що відповідно не підтверджує висновок відповідача про умисність вчинення порушення платником податків зі сплати податкових зобов`язань з екологічного податку.

Слід також наголосити на тій обставині, що кваліфікована податковим органом поведінка платника податків як умисна, охоплювалася періодом в межах якого підприємство перебувало у простої та не здійснювало статутної господарської діяльності.

Більше того, суд зазначає, що, форми звітності: "Звіт про фінансовий стан" та "Звіт про рух грошових коштів" під час проведення камеральної перевірки позивача не були предметом дослідження щодо встановлення його вини.

Як наслідок, допущена контролюючим органом неповнота дослідження обставин фактичної дійсності зумовила за суттю явний та очевидний, а за характером нездоланний і непереборний дефект у реалізації владної функції контролю за дотриманням податкової дисципліни.

За таких обставин, суд вважає, що накладення на позивача штрафної санкції у розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання відбулося з порушенням вимог податкового законодавства.

Водночас, обставини, на які посилався контролюючий орган під час судового розгляду справи, щодо наявності в діях позивача умислу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними і допустимими доказами. Відповідно, такі обставини не можуть свідчити про те, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України.

Таким чином, відсутні підстави для юридичної кваліфікації діяння позивача як такого, за яке відповідальність передбачена пунктом 124.3 статті 124 ПК України, в наслідок чого, суд приходить до висновку про те, що правова норма, на підставі якої позивача притягнуто до фінансової відповідальності, обрана необґрунтовано, без дотримання всіх вимог чинного законодавства, штраф застосований без доведення наявності умислу та вини платника податків.

Зазначене відповідає нормі абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Така норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексу України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Відповідачем в ході судового розгляду справи належним чином не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.07.2023 за № 0073140406.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довело правомірності своїх дій.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість адміністративного позову в цілому, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, позивач згідно із платіжною інструкцією від 07.11.2023 підтвердив сплату судового збору на суму 26840,00 грн., внаслідок чого, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 26840,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства "Калуська Теплоелектроцентраль-Нова" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 14.07.2023 №0073140406.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь Державного підприємства "Калуська Теплоелектроцентраль-Нова" (код ЄДРПОУ 40885849, вул. Промислова, 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77304) сплачений судовий збір в розмірі 26840,00 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

Державне підприємство "Калуська Теплоелектроцентраль-Нова" (код ЄДРПОУ 40885849, вул. Промислова, 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77304).

Відповідач:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.

Рішення складене в повному обсязі "13" травня 2024, у зв`язку з перебуванням судді Панікара І.В. на листку тимчасової непрацездатності в період з 06.05.2024 по 10.05.2024.