Постанова

від 25.04.2024 по справі 369/1054/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2024року м. Київ

Справа №369/1054/21

Апеляційне провадження №22-ц/824/7511/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В. за участю секретаря Бевзи А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендагроінвест» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області, постановлену під головуванням судді Волчка А.Я. 07 грудня 2023 року в м. Києві, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендагроінвест» про роз`яснення судового рішення, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендагроінвест» про стягнення заборгованості за договором оренди земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В

У серпні 2023 року відповідач ТОВ «Лендагроінвест» звернулось до суду із заявою про роз`яснення судового рішення, в якій просило роз`яснити заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2021 року, а саме яку суму після вирахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Лендагроінвест» зобов`язано перерахувати на користь позивача ОСОБА_1 - 20099,93 грн чи 41485,81 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 грудня 2023 року заяву адвоката Валька І. М., що діє в інтересах відповідача ТОВ «Лендагроінвест» про роз`яснення судового рішення у цивільній справі №369/1054/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНДАГРОІНВЕСТ» про стягнення заборгованості за договором оренди земельних ділянок - залишено без задоволення.

Ухвала суду мотивована тим, що заявник звертаючись до суду з вищевказаною заявою, просив суд змінити зміст рішення суду та визначити суму відрахування податків, які відповідач зобов`язаний сплатити в дохід держави, у зв`язку зі стягненням з нього на користь позивача коштів, що включають в себе заборгованість з орендної плати, пеню та штрафи за договором оренди земельних ділянок. Тому, суд дійшов висновку про відсутність передбачених ст. 271 ЦПК України підстав для роз'яснення заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2021 року, оскільки його зміст є зрозумілим.

Не погодилось із зазначеним судовим рішенням ТОВ «Лендагроінвест» представником товариства подано апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що визначення розміру податку, який має сплатити відповідач-податковий агент, є обов`язком суду. В даній справі дійсно є складнощі у виконанні рішення суду, адже частина коштів передавалась готівкою до початку судового процесу, що враховано при визначені заборгованості. А частина коштів має бути сплачена безготівково під час виконання рішення суду. У зв`язку з цим є потреба у роз`ясненні.

На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким роз`яснити заочне рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 заперечує щодо вимог апеляційної скарги ТОВ «Лендагроінвест», оскільки вважає заявлені в апеляційній скарзі аргументи скаржника такими, що фактично зводяться до незгоди з заочним рішення суду. Ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Валько І.В. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив про задоволення заявлених ними в апеляційній скарзі вимог.

Позивач у листі від 25 квітня 2024 року, який надійшов на електронну пошту суду просила розглянути справу без її участі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення, колегія суддів виходить з такого.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2021 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендагроінвест» про стягнення заборгованості за договором оренди земельних ділянок.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендагроінвест» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати, а також пеню та штрафи за договором оренди земельних ділянок в розмірі 52143, 87 грн та судові витрати в розмірі 908, 00 грн /а.с.67-71/.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2023 року апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендагроінвест» - залишена без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2021 року - залишено без змін /а.с.142-145/.

З мотивувальної частини постанови апеляційного суду вбачається, що судом були встановлені обставини часткового виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань перед позивачем і вказані суми враховані при визначенні остаточної суми, що підлягає до стягнення /а.с.143,144/.

Також з мотивувальної частини постанови апеляційного суду вбачається, що судом була надана оцінка доводам відповідача щодо порядку оподаткування стягнутих сум за оренду земельної ділянки.

Зокрема, апеляційним судом вказано: «відповідно до положень ст. 170 ПК України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної ділянки (паю), майнового паю є орендар.

Податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об`єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар.

При цьому, відповідно до п.п. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 ПК України доходи, зазначені у п.п. 170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, встановленою п. 167.1 ст. 167 ПК України.

Отже, виходячи з наведеного, сума заборгованості, що стягується з відповідача на користь позивача на підставі судового рішення, підлягає оподаткування, а утримувати податок з такої призначеної судом суми повинен саме відповідач як податковий агент.».

При зверненні до суду із заявою відповідач зазначав, що під час добровільного виконання вищевказаного рішення виникли складнощі, які полягають у визначенні правильної суми коштів після вирахування податку і збору, який має сплатити відповідач.

Так, згідно з вимогами чинного законодавства у відповідача виникає обов`язок сплати податку на дохід від оренди земельної ділянки, а саме: податок з доходів фізичних осіб 18% та військовий збір 1,5 %.

Загальна сума, яку мав сплатити відповідач за договором оренди складає 164327,87 грн. Податок на доходи фізичних осіб з цієї суми становить 18%, а саме 29579,02 грн (164 327,87 * 18/100). Військовий збір становить 1,5%, а саме 2464,92 грн (164327,87 * 1,5/100). Сума до виплати після відрахування ПДФО та ВЗ становитиме 132283,93 грн (164327,87 - 29579,02 - 2464,92). Судами встановлено, що відповідач передав позивачу готівку яка еквівалентна 112184 грн (4000 доларів США). Тоді відповідачу залишається виплатити позивачу суму коштів після відрахування податку і збору в розмірі 20099,93 грн (132283,93 - 112184,00).

Натомість є і інший варіант тлумачення рішення суду, який приводить до іншого варіанту виконання рішення. А саме, заборгованість, яка присуджена до стягнення згідно резолютивної частини рішення суду становить 52143,87 грн (про судові витрати не йдеться). Податок на доходи фізичних осіб з цієї суми становить 18%, а саме 9385,90 грн (52143,87 * 18/100). Військовий збір становить 1,5%, а саме 782,16 грн (52143,87*1,5/100). Тоді відповідачу залишиться виплатити суму коштів після відрахування податку і збору в розмірі 41485,81 грн (52143,87-9385,90-52143,87).

Отже, за одним підходом позивач має отримати 20099,93 грн, за іншим - 41485,81 грн /а.с.174-175/.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції дійшов висновку, що заявник звертаючись до суду з вищевказаною заявою, просить змінити зміст рішення суду та визначити суму відрахування податків, які відповідач зобов`язаний сплатити в дохід держави, у зв`язку зі стягненням з нього на користь позивача коштів, що включають в себе заборгованість з орендної плати, пеню та штрафи за договором оренди земельних ділянок.

В силу ч.ч.1-3 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

В порядку ч.ч.1,2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення. Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Верховний Суд України у п. 21 Постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» вказав на те, що роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання.

Діюче процесуальне законодавство зазначає, що рішення суду повинно бути зрозумілим. Зрозумілість судового рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

Роз`яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов`язкового характеру.

Отже, роз`яснення рішення - це засіб усунення його недоліків, тобто уточнення і більш ясний виклад дійсного змісту рішення з метою уникнення помилок при його виконанні.

Якщо у заяві про роз`яснення рішення фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

Відсутність у суду права вносити до первісного рішення зміни пов`язана з принципом остаточності судових рішень, який є складовою верховенства права та передбачений у положеннях національного та міжнародного права.

З наведених обставин справи вбачається, що у рішенні суду першої інстанції чітко визначена сума, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача і не припускає кілька варіантів тлумачення.

Також з матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції була надана оцінка доводам відповідача щодо порядку оподаткування стягнутих сум за оренду земельної ділянки та вказано на те, що сума заборгованості, що стягується з відповідача на користь позивача на підставі судового рішення, підлягає оподаткуванню, а утримувати податок з такої призначеної судом суми повинен саме відповідач як податковий агент.

Тобто судом першої та апеляційної інстанцій, в порядку визначеному процесуальним законом, були досліджені фактичні дані, обставини які виникли між сторонами у справі і, відповідно вирішено спір за обставинами, які мають місце на час вирішення справи.

В заяві про роз`яснення рішення суду відповідачем поставлені питання, щодо сум, які враховані судом під час визначення остаточної суми заборгованості і які відсутні в резолютивній частині судового рішення. Роз`яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов`язкового характеру. При цьому слід звернути увагу, що саме відповідач як податковий агент повинен здійснити оподаткування, визначення сум податків і зборів не відноситься до компетенції суду. А отже слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що відповідач фактично просить змінити зміст рішення суду в частині визначення сум, що з огляду на ст. 271 ЦПК України не допускається.

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена із додержанням норм процесуального права, а тому не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендагроінвест» - залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 грудня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: М.В. Мережко

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 14 травня 2024 року.