Постанова

від 13.05.2024 по справі 200/6865/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року справа №200/6865/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі № 200/6865/23 (головуючий І інстанції Галатіна О.О.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю КАРАВАН-САРАЙ до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу держаного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу держаного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 09 листопада 2023 року № 035009 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що при складанні акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 004776 від 19.10.2023, відповідачем не враховані вимоги постанови КМУ від 08.11.2006 № 1567 Про затвердження порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, що позивач не є перевізником та не може нести відповідальність під час надання послуг з перевезення вантажів виключно на підставі того, що вказаний автомобіль на праві власності належить йому, але знаходиться в оренді.

Відповідач не перевірив дані перевізника в порушення вимог ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт, а тому відсутні підстави для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу держаного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 09 листопада 2023 року № 035009 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

Вирішено питання судових витрат по справі.

Не погодившись з судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Під час рейдової перевірки водієм транспортного засобу не надавалася товарно-транспортна накладна, що унеможливило встановлення автомобільного перевізника іншого, ніж позивач.

Також посадовим особам відповідача не надано договору оренди транспортного засобу як під час перевірки, так і під час проведення розгляду акту, за наслідками якого прийнята постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Наведене у своїй сукупності свідчить про законність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

Товариства з обмеженою відповідальністю КАРАВАН-САРАЙ (ЄДРПОУ: 39535218, вул. Олекси Тихого, 1- А, м. Краматорськ, Донецька область, 84306).

Транспортний засіб ISUZU NPR75LK REFORM (державний номер НОМЕР_1 ) зареєстровано та згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 належить ТОВ КАРАВАН-САРАЙ.

Відповідно до договору оренди рухомого майна №01/01/23-2 від 01.01.2023, акту прийому-передачі транспортний засіб перебуває у користуванні ТОВ СОЛОДКЕ ЖИТТЯ (код ЄДРПОУ 45140265).

Посадовими особами відповідача під час проведення рейдової перевірки був зупинений транспортний засіб марки Reform, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Водій ОСОБА_1 під час проведення перевірки надав контролюючому органу, документи, зокрема, товарно-транспортну накладну №АН 41-05 ОМ (1) від 10.10.2023, де автомобільним перевізником вказано ТОВ СОЛОДКЕ ЖИТТЯ.

Державними інспекторами складено акт № АР 004776 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.10.2023 з підстав відсутності індивідуальної контрольної книжки водія або графіку змінності водіїв.

Водій зі змістом акту № АР 004776 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.10.2023 був ознайомлений та підписав його, зазначивши про незгоду з актом.

Повідомленнями № 84573/38/24-23 від 31.10.2023, направленим поштою 31.10.2023 рекомендованим повідомленням № 0600056792756, позивач викликався для розгляду справи на 09.11.2023 з 9.00 до 12.00.

Відповідно, до даних трекінгу Укрпошти за вказаним трекномером, вищевказане повідомлення 04.11.2023 не вручене під час доставки: інші причини.

За результатами розгляду акту № АР 004776 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.10.2023 відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 035009 від 09.11.2023.

Копію постанови № 035009 від 09.11.2023 направлено 20.10.2023 позивачу, разом із супровідним листом № 88088/38/24-23 від 10.11.2023 та згідно рекомендованого повідомлення № 0600059393267, яке отримано позивачем 16.11.2023.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що оскільки на момент проведення відповідачем рейдової перевірки позивач у спірних правовідносинах не виступав автомобільним перевізником у розумінні Закону України Про автомобільний транспорт, тому до позивача протиправно застосовано адміністративно-господарські санкції.

Оцінка суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344) автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про транзит вантажів", інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

За змістом статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Як визначено статтею 34 Закону № 2344 автомобільний перевізник повинен:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

забезпечувати безпеку дорожнього руху;

забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Згідно частини першої статті 48 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону № 2344 документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Як визначено частиною першою статті 50 закону № 2344 договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт визначено, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає обов`язкові реквізити, у тому числі автомобільного перевізника (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення.

Відповідно до пунктів 11.1-11.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених 14 жовтня 1997 року наказом Міністерства транспорту України № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (надалі - Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, як правильно визначено судом першої інстанції, відповідальність за порушення порядку перевезення вантажів за відсутності індивідуально-контрольної книжки водія або графіку змінності водіїв передбачено законодавством лише для осіб, які надають послуги з перевезення вантажів.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000 грн).

Як свідчать матеріали адміністративної справи, позивач зазначає, що в даному випадку він не виступав перевізником та є лише власником автотранспорту.

В підтвердження зазначеного позивачем надані наступні документи:

-товарно-транспортну накладну № АН 41-05 ОМ (1) від 10.10.2023, в якій у графі автомобільний перевізник зазначене ТОВ Солодке життя, водій ОСОБА_1 ;

- подорожній лист від 10.10.2023, в якому зазначено перевізником ТОВ «Солодке життя»;

- договір оренди рухомого майна № 01/01/23-2 від 01.01.2003, відповідно до якого ТОВ «Караван-Сарай» передав в оренду ТОВ «Солодке життя» автомобілі, визначені в акті прийому передачі до Договору;

- акт прийому-передачі згідно договору оренди рухомого майна № 01/01/23-2 від 01.01.2003, за яким ТОВ «караван-Сарай» передало в оренду ТОВ «Солодке життя» транспортні засоби, зокрема, ISUZU NPR75LK REFORM (державний номер НОМЕР_1 ).

Надані документи підтверджують використання ТОВ Солодке життя» транспортного засобу під час проведення перевірки.

Отже позивач на момент здійснення перевірки 10 жовтня 2023 не перебував в статусі перевізника та не здійснював перевезення вантажу.

З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що на момент проведення відповідачем рейдової перевірки позивач у спірних правовідносинах не виступав автомобільним перевізником у розумінні Закону України Про автомобільний транспорт, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність постанови про застосування адміністративно- господарського штрафу на суму 17 000 грн щодо ТОВ «Караван-Сарай».

При цьому, сам по собі факт перебування у власності позивача транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення вантажу, не є правовою підставою для застосування до позивача адміністративно-господарської санкції.

Є неприйнятими доводи відповідача про ненадання позивачем товарно-транспортної накладної та договору оренди під час перевірки, оскільки ці доводи не спростовують факт перевезення вантажу 10.10.2023 ТОВ «Солодке життя», а не ТОВ «Караван-Сарай».

Крім того, наданий до перевірки водієм ОСОБА_1 посадовим особам відповідача подорожній лист також свідчить, що автомобільним перевізником вантажу є ТОВ «Солодке життя», а не позивач.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки в межах доводів апеляційної скарги судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Як визначено пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Таким чином зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат по справі не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі № 200/6865/23 залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі № 200/6865/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 13 травня 2024 року, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст.328 КАС України.

Повне судове рішення складено 23 травня 2024 року.

Головуючий суддяІ.Д. Компанієць

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв