Постанова

від 13.05.2024 по справі 580/6463/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/6463/23 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Візія Трейд" до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Візія Трейд" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів від 22.06.2023 №UA205140/2023/000423/2;

- рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, викладене в Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.06.2023 №UA205140/2023/002369.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовані рішення Волинської митниці від 22.06.2023 №UA205140/2023/000423/2 про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.06.2023 №UA205140/2023/002369.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апелянт вказує, що розбіжності у документах, які подано для підтвердження митної вартості товарів, а також спрацювання АСУР слугували беззаперечною підставою для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару, та, як наслідок - витребування додаткових документів, які б ці сумніви спростували.

На переконання апелянта, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що відповідно до рахунку-фактури №21-250523-1 від 13.06.2023 вартість товару становить 16739,48 Євро, що не відповідає сумі, вказаній у банківському платіжному документі.

Також апелянт зазначає, що суд не врахував факт неподання декларантом до митного оформлення транспортної заявки, що призвело до неможливості здійснення належної перевірки числового значення складових митної вартості.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що митну вартість товару за МД №23UA205140048338U0 від 20.06.2023 декларантом заявлено за резервним (шостим) методом визначення митної вартості, про що свідчить інформація, внесена до гр.43 МД, а не за першим методом за ціною контракту.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Візія Трейд" до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень та призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Позивач в обґрунтування відзиву зазначає, що у митного органу були відсутні жодні підстави для відмови у митному оформленні товару на підставі поданих Товариством документів та для витребування додаткових документів, перелік яких наведений в частині 3 статті 53 Митного кодексу України, оскільки наданими позивачем документами повністю підтверджується і числове значення митної вартості і відомості щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З огляду на викладене, позивач зазначає, що застосування резервного методу для визначення вартості є необґрунтованим.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 16.05.2023 позивач уклав з компанією JG Professinal GmbH Co. KG, Німеччина, контракт поставки №16052023-2.

Відповідно розділу 1 зазначеного контракту продавець продає, а покупець купує товар в асортименті, вказаному в специфікації. Поставка товару здійснюється на умовах ІНКОТЕРМС 2010. Загальна вартість контракту 300000 Євро (розділ 2). Поставка за контрактом здійснюється партіями в асортименті, цінам та кількості, узгодженими в проформі чи інвойсі. Поставка товару здійснюється протягом 30 днів з моменту передоплати.

Згідно з інвойсом-проформою від 25.05.2023 PF-0016722 позивач та постачальник узгодили поставку товару - свинячий шпик хребтовий заморожений у кількості 21000 кг. на суму 17220,00 Євро.

Відповідно до специфікації від 01.06.2023 №2 та інвойсу від 13.06.2023 PF-0016722 позивачу поставлений товар - свинячий шпик хребтовий заморожений у кількості 20414 кг. на суму 16739,48 Євро.

Для митного оформлення товару декларантом подано: МД №23UA205140048338U0 від 20.06.2023 на товар: «Сало свинне морожене хребтове - 20414,00 кг. в обрізках (в блоках) без шкіри, неконсервоване, без вмісту харчових добавок та приправ, без теплової кулінарної обробки, обвалене, різної форми та товщини. Торговельна марка: немає даних. Дата виготовлення: 03.2023 р. Термін придатності: 03.2025 p. Виробник: ES.-GRUPO ALIMENTARIO DE LORCA», та перелік документів, а саме:

- Сертифікат якості б/н від 13.06.2023;

- Рахунок-фактура (інвойс) №21-250523-1 від 13.06.2023;

- Автотранспортна накладна № ALV024150 від 13.06.2023;

- Міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво №ES3023003953 від 14.06.2023;

- Сертифікат з перевезення (походження) товару №PL/MF/AT 0082191 від 15.06.2023;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №974/2023 від 16.06.2023;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №16052023-2 від 16.05.2023;

- Специфікація №1 від 13.01.2020;

- Договір (контракт) про перевезення №ВЗ-1905-5253 від 19.05.2020;

- Інформація №10067042;

- Копія митної декларації країни відправлення №23PL301010E0816220 від 18.06.2023.

Відповідно до графи 22 митної декларації №23UA205140048338U0 від 20.06.2023 заявлена митна вартість склала 16739,48 Євро.

21.06.2023 декларантом отримано повідомлення від митниці: Митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

- згідно з п. 6 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 16.05.2023 №16052023-2 порядок оплати за товар вказується в Проформі або в Інвойсі і може включати в себе передоплату, оплату по факту поставки і оплату з відстрочкою платежу. В рахунку-фактурі від 13.06.2023 №21-250523-1 вказана передоплата, однак банківський платіжний документ, що підтверджує вартість товару не подано до митного оформлення;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.06.2023 №974/2023 виданий BOLERO TRADE, що суперечить підпису і штампу перевізника, який зазначений в автотранспортній накладній від 13.06.2023 №ALV024150 - FIRMA H.U.M.B;

- договір про перевезення від 19.05.2020 №ВЗ-1905-5253 та транспортна заявка від 31.05.2023 №ВЗ-00000075, які зазначені в документі, що підтверджує вартість перевезення товару від 16.06.2023 №№ 974/2023 не подані до митного оформлення;

- згідно з рахунком-фактурою від 13.06.2023 №21-250523-1 вартість товару становить 16739,48 євро, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 18.06.2023 №23PL301010E0816220 - 74998;

- згідно з документом, що підтверджує вартість перевезення товару від 16.06.2023 №974/2023 вартість транспортних послуг по маршруту Lorca-Murcia становить 83000 грн (82000+1000). Відстань маршруту орієнтовно 3138 км, що в перерахунку становить 26,45 грн/км (83000/3138). У вищезазначеному документі по маршруту KORCZOWA- м. Луцьк вартість послуг становить 10000грн (9008,93+991,07), відстань маршруту орієнтовно 217 км, що становить 45,09 грн/км. Вказане свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості.

Декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

Додатково декларантом надано:

1) лист від 20.06.2023 № 24;

2) Договір (контракт) про перевезення від 19.05.2020 № ВЗ-1905-5253;

3) Рахунок-проформа (Proforma invoice) від 25.05.2023 № 21-250523-1;

4) Платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 07.06.2023 № Б/Н;

5) Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.06.2023 №2;

6) Прайс-лист від б/н № 19.05.2023;

7) Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 21.06.2023 № ГО-597.

22.06.2023 відповідач прийняв рішення №UA205140/2023/000423/2 про коригування митної вартості товарів з вищевказаних підстав.

Відповідно до цього рішення митна вартість товару визначена за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно з рівнем на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: на рівні - 1.81 доларів США/кг за МД №UA100240/2023/070309 від 16.01.2023.

22.06.2023 позивач отримав карту відмови №UA205140/2023/002369 у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення з таких причин: «Митна вартість товару №1 не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей щодо ціни, що фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари та неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних митним органом , згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України».

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями про коригування митної вартості та карткою відмови у прийнятті митної декларації, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та зазначив, що відповідач не довів правомірності коригування митної вартості товару позивача, тому спірні рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Засади митної справи, зокрема, правовий статус митних органів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України від 13 березня 2012 р. № 4495-VI (далі Митний кодекс) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та іншими законами України.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до пункту 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1947 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Згідно з пунктом 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1947 року під "дійсною вартістю" варто розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Відповідно до пункту 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1947 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з частинами першою - третьою статті 318 Митного кодексу митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до статті 4 Митного кодексу ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України сукупність дій, пов`язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку; декларант особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування; декларація митної вартості документ встановленої форми, що подається декларантом і містить відомості щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи стосовно яких змінюється митний режим; митна декларація заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; митний контроль сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 Митного кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з статтею 51 Митного кодексу митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 Митного кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частиною п`ятою статті 58 Митного кодексу передбачено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Під час визначення митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 Митного кодексу, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди із застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі ГААТ).

Відповідно до частини другої статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 Митного кодексу).

Відповідно до статті 257 Митного кодексу декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Під час застосування письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно з частиною сьомою статті 257 Митного кодексу перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. У випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, що підтверджують митну вартість товарів, є (частина друга статті 53 Митного кодексу): 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною п`ятою статті 53 Митного кодексу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Така норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 р. № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина третя статті 53 Митного кодексу).

Відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 64 Митного кодексу у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями статті 64 Митного кодексу, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями статті 64 Митного кодексу на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 Митного кодексу прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу можна дійти висновку, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, зокрема, якщо подані до митного оформлення документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, позаяк з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31.03.2015 у справі № 21-53а15 та у справі № 21-127а15, з якою погодився Верховний Суд у постанові від 19.09.2019 у справі № 804/15455/15.

Отже, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Верховний Суд у постанові від 11.02.2021 у справі № 826/614/16 наголосив, що стала судова практика вирішення подібних правовідносин визначає прямий обов`язок митного органу, у випадках повідомлення декларанта про необхідність надати додаткові документи, обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів із суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим Верховний Суд у зазначеній вище справі наголосив, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що у оскаржуваному рішенні про коригування заявленої позивачем митної вартості товарів, підставою для відмови зазначено: "документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять розбіжності».

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс) / рахунок-проформа, якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом, а саме: статтею 53, заборонено.

Суд першої інстанції встановив, що ввезення на митну територію України товару відбулося на підставі укладеного між позивачем та компанією JG Professinal GmbH Co. KG, Німеччина, контракту поставки від 16.05.2023 №16052023-2, відповідно розділу 1 якого продавець продає, а покупець купує товар в асортименті, вказаному в специфікації. Поставка товару здійснюється на умовах ІНКОТЕРМС 2010. Загальна вартість контракту 300000 Євро (розділ 2). Поставка за контрактом здійснюється партіями в асортименті, цінам та кількості, узгодженими в проформі чи інвойсі. Поставка товару здійснюється протягом 30 днів з моменту передоплати.

Декларантом з митною декларацією №23UA205140048338U0 від 20.06.2023 та в подальшому, на вимогу митниці, надано до митного органу документи, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів, визначену позивачем за резервним (шостим) методом.

Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявою у порядку ст.55 МК України.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Щодо доводів апелянта про те, що зазначена у рахунку-фактурі №21-250523-1 від 13.06.2023 вартість товару - 16739,48 Євро, не відповідає сумі, вказаній у банківському платіжному документі, - 17220,00 Євро, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до Інвойс-проформи №21-250523-1 від 25.05.2023 сторони погодили поставку 21000,00 кг (нетто) Товару у формі попередньої оплати за ціною 0,82 Євро загальною сумою 17220,00 Євро.

Позивач сплатив цю проформу на погоджених умовах, що підтверджує Swift від 07.07.2023 на суму 17220,00 Євро.

Проте, як зазначає позивач, що не спростовано відповідачем, в момент поставки Постачальник фактично завантажив у транспортний засіб 20414,00 кг (нетто) за погодженою в Проформі ціною, що фактично склало суму в розмірі 16739,48 Євро.

Що стосується доводів відповідача про те, що вартість товару 16739,48 євро, яка зазначена у рахунку-фактурі від 13.06.2023 №21-250523-1, суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 18.06.2023 №23PL301010E0816220 - 74998, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх необґрунтованість, оскільки сума 74998 вказана в польських злотих, що відповідає ціні товару в Євро.

Отже, відсутні будь-які розбіжності у документах про які безпідставно зазначає відповідач, відповідно, позивач довів, що оплатив поставлену партію товару в повному обсязі.

Щодо аргументу відповідача про те, що у договорі на перевезення від 19.05.2020 №ВЗ-1905-5253, відповідно до п. 3.1 якого передбачено заявку на поставку з вартістю послуг, однак заявка від 31.05.2023 №ВЗ-00000075, яка вказана у документі, що підтверджує вартість перевезення товару від 16.06.2023 №№ 974/2023, до митного оформлення не подавалась, то колегія суддів його відхиляє, з огляду на таке.

Сама по собі заявка на транспортне перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість перевезення товару, а є лише передумовою виконання взятих на себе експедитором зобов`язань та ніяк не впливає на визначення митної вартості товарів. Отже, заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості.

Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору транспортного перевезення.

Більш того, як зазначалось, ст.53 МК України визначено перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і серед того переліку немає заявок чи будь-яких інших попередніх документів. При цьому згідно з ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24 травня 2012 року №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Усі транспортні витрати, які поніс позивач за Договором про перевезення включені у заявлену митну вартість та були підтверджені належними та допустимими доказами.

Отже, подані декларантом документи підтверджують транспортно-експедиційні послуги.

Посилання митного органу на те, що рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.06.2023 №974/2023, який виданий BOLERO TRADE, суперечить підпису і штампу перевізника, що зазначений в автотранспортній накладній від 13.06.2023 №ALV024150 - FIRMA H.U.M.B, колегія суддів не враховує, оскільки 01.04.2021 BOLERO TRADE укладено з FIRMA H.U.M.B договір перевезення, тому саме на підставі вказаного договору штамп FIRMA H.U.M.B наявний в автотранспортній накладній від 13.06.2023 №ALV024150.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що задекларована позивачем вартість товару (16739,48 Євро) відповідала відомостям щодо дати операції, її розміру та вартості, виду товару наданими до митної декларації та доданими до матеріалів справи доказами, зокрема, інвойсом, платіжним дорученням про перерахування коштів тощо. Достовірність вказаних документів обґрунтованих сумнівів не викликає.

Відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу в обґрунтування обставин, що надані до МД документи позивача є підробленими або містили неправдиву чи неповну інформацію.

Щодо обґрунтування прийнятого рішення про коригування митної вартості, суд зазначає наступне.

За основу для коригування митної вартості придбаного позивачем товару за резервним методом митним органом взято вартість максимально наближеного до митного оформлення за часом та об`ємом товару у МД №UA100240/2023/070309 від 16.01.2023.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 2 та п. 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, крім номеру та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, жодної інформації не зазначено, тоді як митний орган повинен був навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

На думку апеляційного суду, в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, а також жодним чином документально не підтверджено інформацію, що використовувалась при здійсненні коригування.

Зокрема з тексту рішення неможливо встановити чи враховано якість товарів, репутація цих товарів на ринку; чи є вони комерційно взаємозамінними; чи скориговано відповідну вартість відповідно кількості і тих же комерційних рівнів, що й оцінювані товари; чи здійснено співвідношення умов поставки та складових митної вартості, які включено у вартість операції, на підставі якої здійснюється коригування; чи використано найменшу митну вартість, товар якого виробника взято за основу для коригування; чи здійснене коригування відповідно до частини дев`ятої статті 58 МК України, тобто на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню; чи митна вартість за відповідною митною декларацією, яка береться за основу, не була відкоригована митним органом або ж рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Отже, відповідачем, при прийнятті оскаржуваного рішення, не виконано обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідач не довів правомірності коригування митної вартості товару позивача, то спірне рішення є необґрунтованими та підлягаю скасуванню.

Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки, на час прийняття оскаржуваної картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, то відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправними та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна