Постанова

від 01.05.2024 по справі 460/1049/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/1049/24 пров. № А/857/4026/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І. М., Шинкар Т.І.,

за участі секретаря судового засідання Доморадової Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року про забезпечення позову (головуючий суддя Зозуля Д.П., м. Рівне) у справі № 460/1049/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Дистилері» до Державної податкової служби України про визнання дій та бездіяльності протиправними,

в с т а н о в и в :

30.01.2023 ТОВ «Захід-Дистилері» звернулося з позовом до Державної податкової служби України, в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження ДПС України № 32-р/л від18.01.2024 "Про анулювання ліцензії"; зобов`язати Державну податкову службу України видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва та/або оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах (далі Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання) та з офіційного веб-сайту Державної податкової служби України інформацію щодо анулювання Товариству ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого №990117202300001, термін дії з 10.01.2023 (безстроково); зобов`язати Державну податкову службу України поновити в Єдиному державному реєстрі суб`єктів господарювання інформацію (внести відомості) про ліцензію на виробництво спирту етилового неденатурованого, реєстраційний № 990117202300001, термін дії з 10.01.2023 (безстроково), яка видана ТОВ «Захід-Дистилері» та на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України.

Одночасно з позовною заявою ТОВ «Захід-Дистилері» подано заяву про забезпечення позову, в якій просить зупинити дію розпорядження Державної податкової служби України № 32-р/л від 18.01.2024 "Про анулювання ліцензії" до набрання судовим рішенням у справі законної сили; зобов`язати Державну податкову службу України видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання та з офіційного вебсайту Державної податкової служби України інформацію щодо анулювання ТОВ «Захід-Дистилері» ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого ліцензії № 990117202300001, термін дії з 10.01.2023 (безстроково) та поновити (внести) в цьому реєстрі та на офіційному вебсайті Державної податкової служби України інформацію про ліцензію на виробництво спирту етилового неденатурованого, реєстраційний № 990117202300001, термін дії з 10.01.2023 (безстроково), яка видана Товариству, до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

Заява мотивована тим, що фактично можливість здійснення господарської діяльності ТОВ «Захід-Дистилері» напряму залежить від наявності та чинності відповідної ліцензії. Зазначає, що анулювання ліцензії призведе до зупинення господарської діяльності позивача, що матиме невідворотні наслідки, насамперед, у вигляді ненадходження до бюджету значної суми податків та повного банкрутства підприємства.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Зупинено дію розпорядження Державної податкової служби України від 18.01.2024 № 32-р/л до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 460/1049/24. В задоволенні решти заяви відмовлено.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, забезпечивши позов шляхом зупинення оскаржуваного розпорядження, фактично констатував протиправність його прийняття. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно встановив, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективність захисту прав позивача, оскільки доказів про це не надано і ухвала суду побудована лише на доводах позивача. Вважає, що застосування заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті дало можливість товариству здійснювати діяльність з виробництва спирту етилового без наявності передбачених законом підстав і з порушенням закону.

Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, проаналізувавши письмові докази, які є в матеріалах справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті.

Згідно ч. 1, 2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 ст.151 КАС України визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Виходячи з аналізу наведених норм, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову; 2) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень; 4) очевидність ознак порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, оспорюваним рішенням, дією або бездіяльністю.

Колегія суддів зазначає, що підстави забезпечення позову, що визначені в ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

Також суд апеляційної інстанції наголошує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, повинні забезпечувати співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з обставин, передбачених ч.2 ст.150 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що сама лише незгода позивача із рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним і скасування ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цієї обставини може бути з`ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Верховний Суд у постанові від 29 серпня 2023 року у справі № 120/1001/23 зазначив, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, свої висновки про задоволення заяви про забезпечення позову в частині зупинення дії оскаржуваного розпорядження, суд першої інстанції обґрунтовував тим, що основним видом діяльності товариства є дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв, а тому анулювання ліцензії буде мати наслідком припинення господарської діяльності позивача щодо виробництва спирту етилового неденатурованого до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження Державної податкової служби України від 18.01.2024 №32-р/л в судовому порядку.

Суд першої інстанції звернув увагу, що на момент подання позову та заяви про забезпечення позову не вбачається ознак очевидної протиправності вказаного розпорядження або очевидного порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Таким чином, суд першої інстанції виснував, що на момент подання позову та заяви про забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі у вигляді повної зупинки господарської діяльності позивача, та може привести до розірвання договірних відносин, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності та у зв`язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції є безпідставними, судом не проаналізовано предмет позову, обсяг позовних вимог, не встановлено, які права або інтереси позивача порушені, чи буде і наскільки істотно ускладнений чи унеможливлений їх ефективний захист або поновлення у випадку задоволення позову без вжиття заходів забезпечення позову.

Як на підставу забезпечення позову заявник покликається на те, що у зв`язку з анулюванням ліцензії на виробництво спирту етилового податковий орган протягом 10 робочих днів має виключити місце зберігання з Єдиного реєстру, а тому з огляду на те, що діяльність з виробництва спирту етилового є основним видом діяльності позивача, яка можлива лише за наявності відповідної ліцензії та місць зберігання спирту, внесених до Єдиного державного реєстру, стане фактично неможливим виконання рішення суду у цій справі, а невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження призведе до виключення місць зберігання з Єдиного державного реєстру, повного зупинення господарської діяльності підприємства, що матиме невідворотні наслідки, в тому числі простою, несплати податків та зборів до бюджету, вивільнення працівників.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Захід-Дистилері» зареєстроване як юридична особа. Видами економічної діяльності товариства є: дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв (11.01); виробництво продуктів нафтоперероблення ( 19.20); виробництво інших основних органічних хімічних речовин ( 20.14 ); виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування (20.41); виробництво іншої хімічної продукції ( 20.59); консультування з питань комерційної діяльності й керування (70.22) ( а.с.16-17 ).

Тобто, покликання заявника на те, що виробництво спирту етилового є основним і єдиним видом діяльності позивача і анулювання ліцензії на виробництво спирту етилового призведе до повного зупинення роботи підприємства є необгрунтованими, доказів на ствердження таких обставин заявником не надано.

Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що господарська діяльність це діяльність на власний ризик. За порушення договірних зобов`язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності суб?єкт господарювання самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України. Таким чином, суб`єкт господарювання покладає на себе як позитивні, так і негативні наслідки підприємницької діяльності, тому сам суб`єкт господарювання повинен усвідомлювати можливість настання негативних наслідків від її провадження у випадках, коли така діяльність відбувається поза вимогами закону.

Крім того, як встановлено, розпорядження №32-р/л про анулювання ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого (термін дії з 10.01.2023 (безстроково)) прийняте Державною податковою службою України 18.01.2024.

Станом на момент звернення до суду з позовом про визнання протиправним розпорядження про анулювання ліцензії та станом на день винесення ухвали про забезпечення позову місце зберігання ТОВ «Захід-Дистилері» не виключене з Єдиного державного реєстру місць зберігання, а тому доводи заявника про неможливість у випадку задоволення позову ефективного захисту його прав, порушених через виключення місця зберігання з Єдиного реєстру, є припущенням, не доведеним у встановленому законом порядку.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що предметом позову було саме розпорядження про анулювання ліцензії, а не протиправність дій відповідача, які можуть бути наслідком анулювання ліцензії, зокрема, такі як виключення місць зберігання з Єдиного державного реєстру, тому підстави для забезпечення позову, зазначені заявником, виходять за межі предмету спору, а застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову є неспівмірними з позовними вимогами.

Отже, заявником не зазначено, у чому може проявитися неможливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, чи можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову.

Щодо унеможливлення виконання рішення суду слід зазначити, що рішення суду про визнання протиправним і скасування розпорядження про анулювання ліцензії не є рішенням зобов`язального характеру і у випадку ухвалення судом такого рішення розпорядження стає протиправним з моменту його винесення.

Очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення заявником також не наведено, що правильно встановив і суд першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, наділений законодавством правом на прийняття такого рішення, а його законність та обґрунтованість може бути встановлена судом лише за результатами розгляду справи.

Як вже зазначено вище, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових та інших наслідків застосування конкретного заходу забезпечення позову.

Адекватність заходу про забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками застосування конкретного заходу забезпечення позову.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову із предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Колегія суддів вважає, що заявником не доведені та не підтверджені доказами обставини, які б вказували на можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову, чи на можливість істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, чи на очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень або на очевидність ознак порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, оспорюваним рішенням.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ «Захід-Дистилері» про забезпечення позову.

Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову, порушив норми процесуального права, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 310, 315, 317, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України задовольнити.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі № 460/1049/24 скасувати та ухвалити постанову про відмову у забезпеченні позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складення у повному обсязі.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 13 травня 2024 року