Постанова

від 13.05.2024 по справі 380/20363/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/20363/23 пров. № А/857/23480/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року (головуючий суддя Гулкевич І.З., м. Львів) у справі № 380/20363/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЦЦ Україна" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю ЦЦЦ Україна звернулося в суд з позовом до Львівської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100460/2 від 28.07.2023; №UA209000/2023/100477/2 від 04.08.2023; №UA209000/2023/100489/2 від 11.08.2023; №UA209000/2023/100498/1 від 15.08.2023; № UA209000/2023/100499/2 від 15.08.2023.

Обгрунтовує позов тим, що декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Разом з тим, незважаючи на відсутність підстав для витребування додаткових документів, позивач, з метою усунення будь-яких сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості надав на вимогу митного додаткові документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Разом з тим, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості. Вважає, що Львівською митницею не наведено причин неможливості проведення митного оформлення за заявленою позивачем митною вартістю товарів. Позивач стверджує, що всі надані до митного оформлення документи у сукупності дають можливість однозначно дійти висновку про правильність визначення митної вартості імпортованого товару за основним методом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права зазначив, що подані позивачем до митного оформлення товару документи містили розбіжності та неточності. Вказане було безумовною підставою для витребування у декларанта додаткових документів, які надані у повному обсязі не були. Відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Львівська митниця зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. Стверджує, що митну вартість імпортованих товарів було визначено на підставі раніше визначеної митницею митної вартості. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЦЦ Україна» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 38244048), основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 47.72 Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах.

01.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЦЦЦ Україна та Товариством з обмеженою відповідальністю ADLER INTERNATIONAL, Польща укладено Контракт №01/02-01 купівлі-продажу, предметом якого є зобов`язання Продавця продавати (поставляти), а покупця купувати окремі партії товару в кількості, асортименті і за цінами додатково погодженими сторонами у рахунках-фактурах (інвойсах) щодо кожної партії товару.

Згідно рахунків-фактур (Інвойсів) №FS05/07/2023 від 25.07.2023; №FS06/07/2023 від 25.07.2023; №FS07/07/2023 від 25.07.2023 покупець придбав у продавця товар з післяплатою. Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару 27.07.2023 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209230079824U1, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209230079824U1 було надано низку документів, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту про подання додаткових документів. У свою чергу декларант на вимогу надав витребувані документи та просив підтвердити визначену декларантом митну вартість. Однак, 28.07.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100460/2.

Згідно рахунків-фактур (Інвойсів) №FS01/08/2023 від 02.08.2023; №FS02/08/2023 від 02.08.2023; №FS03/08/2023 від 02.08.2023 покупець придбав у продавця товар з післяплатою. Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару 04.08.2023 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209230082646U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209230082646U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано низку документів, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту про подання додаткових документів. У свою чергу декларант на вимогу надав витребувані документи та просив підтвердити визначену декларантом митну вартість. Однак, 04.08.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100477/2.

Згідно рахунків-фактур (Інвойсів) №FS09/08/2023 від 08.08.2023; №FS10/08/2023 від 08.08.2023 покупець придбав у продавця товар з післяплатою. Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару 10.08.2023 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209230084802U8, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209230084802U8 в якості підстави для застосування основного методу було надано низку документів, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту про подання додаткових документів. У свою чергу декларант на вимогу надав витребувані документи та просив підтвердити визначену декларантом митну вартість. Однак, 11.08.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100489/2.

Згідно рахунків-фактур (Інвойсів) №FS11/08/2023 від 09.08.2023; №FS12/08/2023 від 09.08.2023 покупець придбав у продавця товар з післяплатою. Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару 14.08.2023 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209230086101U5, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209230086101U5 в якості підстави для застосування основного методу було надано низку документів, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту про подання додаткових документів. У свою чергу декларант на вимогу надав витребувані документи та просив підтвердити визначену декларантом митну вартість. Однак, 15.08.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100498/1.

Згідно рахунків-фактур (Інвойсів) №FS06/08/2023 від 08.08.2023; №FS07/08/2023 від 08.08.2023; №FS08/08/2023 від 08.08.2023 покупець придбав у продавця товар за післяплатою. Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару 14.08.2023 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209230086094U6, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209230086094U6 в якості підстави для застосування основного методу було надано низку документів, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту про подання додаткових документів. У свою чергу декларант на вимогу надав витребувані документи та просив підтвердити визначену декларантом митну вартість. Однак, 15.08.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100499/2.

В спірних рішеннях про коригування митної вартості контролюючим органом зазначено наступні зауваження:

- Згідно 5.1 Контракту від 01.02.2023 №01/02-01 вказано перелік окремих складових, які повинні бути враховані в ціну товару, проте у товаросупровідних документах, зокрема комерційних інвойсах, відсутні дані щодо складових вартості товару, таким чином відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу;

- Прайс-лист має адресний характер і не може бути використаний в якості цінової пропозиції у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб;

- Посередницькі інвойси без будь-яких печаток та підписів посадових осіб підприємств.

У рішенні про коригування митної вартості від 28.07.2023 №UA209000/2023/100460/2 зазначено наступні зауваження:

- Відповідно до відомостей, внесених до єдиного державного реєстру ОСОБА_1 , що є одним із засновників фірми продавця ADLER INTERNATIONAL Sp.z o.o. являється одним із засновників ТОВ ЦЦЦ Україна. Таким чином, відповідно до вимог ст. 15 Угоди про заснування статті VII ГАТТ, покупець і продавець є пов`язаними особами. У зв`язку з цим Львівська митниця Держмитслужби має обґрунтовані підстави вважати, що така взаємозалежність вплинула на ціну оцінюваних товарів. Львівська митниця Держмитслужби має інформацію, що продаж подібних товарів між непов`язаними суб`єктами здійснюється за вищою митною вартістю. У зв`язку з цим митний орган має підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на ціну оцінюваних товарів.

- В CMR №28/2023 UA від 25.07.2023 в гр., 5 документи вказано специфікація та Carnet TiR, які до митного оформлення не подавалися;

- Страховий поліс стосується страхування машин перевізника, а не вантажу;

- В деклараціях країни відправлення відсутні числові значення митної вартості товару.

Таким чином, на думку Львівської митниці, були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Позивач не погоджуючись із спірними рішеннями про коригування митної вартості товарів, звернувся до суду із позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються укладеного контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, апеляційний суд зазначає наступне.

У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою, другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин восьмої одинадцятої статті 52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Відповідно до частини другої, третьої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 року у справі №1.380.2019.001625.

Крім того, згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Судом встановлено, що для підтвердження митної вартості товарів:

- до митної декларації від 27.07.2023 №23UA209230079824U1 було надано наступні документи: Зовнішньоекономічний договір №01/02-01 від 01.02.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору №1/2023 від 07.02.2023; Рахунки-фактури №FS05/07/2023 від 25.07.2023; №FS06/07/2023 від 25.07.2023; №FS07/07/2023 від 25.07.2023; Автотранспортна накладна №28/2023UA від 25.07.2023; Книжка МДП (TIR carnet) SX.85504418 від 25.07.2023; Страховий поліс №12-25.23.23.00076 від 19.06.2023; Копія митної декларації країни відправлення №23PL451010TU61L9K1 від 25.07.2023; Прайс-лист б/н від 25.07.2023.

- до митної декларації від 04.08.2023 №23UA209230082646U0 було надано наступні документи: Зовнішньоекономічний договір №01/02-01 від 01.02.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору №1/2023 від 07.02.2023; Рахунки-фактури №FS01/08/2023 від 02.08.2023; №FS02/08/2023 від 02.08.2023; №FS03/08/2023 від 02.08.2023; Автотранспортна накладна №30/2023UA від 02.08.2023; Книжка МДП (TIR carnet) XZ.85492975 від 02.08.2023; Страховий поліс №640805435.23 від 19.01.2023; Копія митної декларації країни відправлення №23PL451010TU626ZP4 від 02.08.2023; Прайс-лист б/н від 02.08.2023.

- до митної декларації від 10.08.2023 №23UA209230084802U8 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи: Зовнішньоекономічний договір №01/02-01 від 01.02.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору №1/2023 від 07.02.2023; Рахунки-фактури №FS09/08/2023 від 08.08.2023; №FS10/08/2023 від 08.08.2023; Автотранспортна накладна №33/2023UA від 08.08.2023; Книжка МДП (TIR carnet) XК.85493315 від 08.08.2023; Страховий поліс №640805435.23 від 19.01.2023; Копія митної декларації країни відправлення №23PL451010TU62NAF6 від 08.08.2023; Прайс-лист б/н від 08.08.2023.

- до митної декларації від 14.08.2023 №23UA209230086101U5 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи: Зовнішньоекономічний договір №01/02-01 від 01.02.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору №1/2023 від 07.02.2023; Рахунки-фактури №FS11/08/2023 від 09.08.2023; №FS12/08/2023 від 09.08.2023; Автотранспортна накладна №34/2023UA від 09.08.2023; Книжка МДП (TIR carnet) DX.85494799 від 09.08.2023; Страховий поліс №12-24.09.22.00056 від 21.12.2022; Копія митної декларації країни відправлення №23PL451010TU62PZP0 від 09.08.2023; Прайс-лист б/н від 09.08.2023.

- до митної декларації від 14.08.2023 №23UA209230086094U6 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи: Зовнішньоекономічний договір №01/02-01 від 01.02.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору №1/2023 від 07.02.2023; Рахунки-фактури №FS06/08/2023 від 08.08.2023; №FS07/08/2023 від 08.08.2023; №FS08/08/2023 від 08.08.2023; Автотранспортна накладна №32/2023UA від 08.08.2023; Книжка МДП (TIR carnet) GX.85494800 від 08.08.2023; Страховий поліс №12-24.09.22.00056 від 21.12.2022; Копія митної декларації країни відправлення №23PL451010TU62ND79 від 08.08.2023; Прайс-лист б/н від 08.08.2023.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 МК України. Окрім того, відповідач вимагав надання документів, не передбачених ч.2-4 ст. 53 МК України, що не відповідає положенням ч.5 ст.53 МК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем надано усі документи, необхідні для визначення митної вартості товару згідно вимог Митного кодексу України.

Щодо рішення про коригування митної вартості від 28.07.2023 №UA209000/2023/l00460/2, колегія суддів зазначає наступне.

У графі 44 митної декларації №23UA209230079824U1 від 27.07.2023 р., зазначено код « 0952», під яким міститься документ - Книжка МДП (TIR carnet) SX.85504418 від 25.07.2023 та код « 9000» під яким міститься напис - посередницькі (мова йде про специфікації до рахунку № FVT/00548/07/23/EU; № FVT/00549/07/23/EU; № FVT/00550/07/23/EU). Крім цього, Книжка МДП (TIR carnet) SX.85504418 від 25.07.2023 зазначена і у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA20923 0/2023/001998.

Таким чином, твердження Львівської митниці щодо неподання декларантом до митного оформлення специфікації та Carnet TiR не відповідає дійсності.

Щодо страхового полісу, то страховий поліс №12-25.23.23.00076 від 19.06.2023, дійсний з 20.06.2023 року до 19.06.2024, в якому визначено умови страхування, страхова вартість вантажу, що покриваються страховкою.

Відповідно до п. 1.1. даного Страхового полісу предметом Договору є майнові інтереси Страхувальника, які не суперечать чинному законодавству і пов`язані з відшкодуванням збитків, відповідальність за які покладаються на Страхувальника та які виникли під час виконання останнім Договору автомобільного перевезення вантажів. Відповідно до п. 2.2. даного Страхового полісу страховими ризиками є відповідальність за вантаж.

Тобто, страховим полісом №12-25.23.23.00076 від 19.06.2023 визначено вантажі, які покриваються страховкою, а відтак вищезазначений документ стосується страхування вантажу.

Твердження митного органу про те, що продавець і покупець товарів є пов`язаними особами, а тому існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на ціну оцінюваних товарів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до вимог ч. 12-14 ст. 58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обгрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Таким чином, законодавець покладає на митний орган обґрунтування впливу взаємозв`язку між покупцем та продавцем на вартість товару.

З положень статті 58 МК України випливає, що за наявності у митного органу сумнівів щодо впливу взаємозв`язку на ціну товарів, митний орган повинен витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 4 ст. 53 МК України, розглянути обставини продажу, відповідно до вимог ч. 12 ст. 58 МК України, та надати декларанту письмові обгрунтування щодо такого впливу (ч. 13 статті 58 МК України), а декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку (ч. 15 ст. 58 МК України).

Колегія суддів зауважує, що митниця не надає підтвердження про факт інформування декларанта щодо впливу пов`язаності осіб на ціну. Відповідно декларант не міг надавати відповідно до ч.18 ст.58 МК України митниці інформацію.

Отже, обов`язок доведення того, що пов`язаність між продавцем та покупцем вплинула на митну вартість задекларованого товару, лежить на митному органі. У разі якщо митний орган не справляється із цим обов`язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Зазначений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а, від 05.12.2019 у справі №826/3102/16. від 06.02.2020 у справі №826/24776/15, від 11.06.2020 у справі №826/4829/16.

Щодо інших спірних рішень митного органу, то такі стосуються відмінності у вазі, умовах поставки та країні походження.

Тобто, в окремих випадках митний орган брав як джерело митні декларації з невідповідними країнами походження. Очевидним є те, що визначаючи митну вартість товарів за резервним методом, відповідач повинен брати за основу (для порівняння) митну вартість товару з тією ж країною походження, бо зрозуміло, що товари різних країн походження мають різну митну вартість.

Згідно з п.2 ч.3 ст.64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей. В даному ж випадку з наведених документів чітко випливає, що фактично митницею при визначенні митної вартості відповідного товару обрано значно вищу митну вартість, ніж мінімальна, яка була наявна у митного органу.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не додав суду як доказ декларацію, що вказувалась ним як джерело інформації для використання резервного методу в оскаржуваних рішеннях. Відповідно неправомірним є посилання митного органу на них, як доказ правомірності своїх дій.

Колегія суддів погоджується з твердженням позивача, що в рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100489/2 від 11.08.2023 та №UA209000/2023/100498/l від 15.08.2023 Львівська митниця вказала вартість за одиницю товару - за пару - в польських злотих, а не в доларах США за кілограм.

Щодо твердження контролюючого органу, що у товаросупровідних документах, зокрема комерційних інвойсах відсутні дані щодо складових вартості товару, то колегія суддів зазначає таке.

Судом встановлено, що відповідно до п. 5.1 Контракту від 01.02.2023 №01/02-01 ціни продажу товарів між Продавцем і Покупцем також міститимуть: вартість упаковки, транспортні витрати, витрати на документи, необхідні для експорту товарів, витрати на страхування для транспортування та інші витрати, пов`язані з поставкою товарів, і маржу Продавця.

Зазначений пункт договору узгоджується з умовами поставки СІР та означає те, що у вартість кожного товару вже включені перелічені вище витрати.

Щодо питання включення роялті в митну вартість, то воно регулюється передусім п. 3 п. 10 ст. 58 Митного кодексу України, в якому закріплено, що при визначенні митної вартості до ціни, фактично сплаченої або підлягаючої сплати за оцінювані товари, додаються роялті і інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів і які покупець повинен платити прямо або побічно як умова продажу оцінюваних товарів якщо вони не включалися в ціну, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті. А згідно контракту такі витрати включені в ціну, яка фактично сплачена.

Таким чином, умови контракту повністю узгоджені, відповідають товаросупровідним документам та дають змогу обчислити митну вартість.

Щодо зауважень контролюючого органу з приводу прайс-листа, то судом першої інстанції вірно зазначено, що у вимозі митного органу не зазначається чи ця комерційна пропозиція повинна стосуватися необмеженого кола осіб, чи покупця. В даному випадку Контрагент направив позивачу прайс-лист, який містить усю необхідну інформацію щодо цін на товари за власним зразком, і до митного контролю була подана та, що отримана у продавця. Більше того, прайс-лист не є обов`язковим документом, який в розумінні норм Митного кодексу визначає та/або впливає на числові значення складових митної вартості товару.

Щодо покликання відповідача на посередницькі інвойси, то як вірно зазначив суд першої інстанції, такий не є основним документом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Покликаючись на виявлені недоліки у митній декларації країни відправлення відповідач не наводить розбіжностей у документах та складових митної вартості, поданих ним у відповідності до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що в свою чергу могли бути усунені після дослідження декларації країни відправлення. Більш того позивач не впливає на заповнення експортної декларації і тому подав його митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.

Водночас Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 200/6508/20-а зроблено висновок, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами.

На час витребування від позивача додаткових документів, Львівською митницею не було визначено та не було повідомлено декларанта в установленому порядку про наявність хоча б однієї із підстав, перелічених у частині третій статті 53 МК України, які могли свідчити про виникнення у митного органу обгрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, у зв`язку з чим пов`язується можливість витребування митним органом додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчинити наст4упні дії, спрямовані на визначення дійсної вартості товарів.

Позивачем було надано весь пакет документів, на підставі яких, можна було встановити митну вартість товару, більше того декларантом позивача було надані і на вимогу митного органу додаткові документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина п`ята, шоста статті 54 МК України).

Відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відтак, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов`язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає Митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Слід зазначити, що митний орган повинен (за наявності підстав) витребувати від декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості товару, а не усі документи, які визначені переліком статті 53 МК України.

Ненадання повного переліку документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за основним методом лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїх сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими та чому з наданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого числового показника.

Вказане вище свідчить про те, що митний орган не мав жодних правових підстав для зобов`язання декларанта надавати додаткові документи.

Відтак, посилання в оскаржуваному рішенні на інші митні декларації, за якими здійснене митне оформлення товарів за іншими ціновими показниками, не може бути підставою для коригування митної вартості заявлених позивачем товарів.

Таким чином, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів (висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 року по справі № 809/1838/15).

Апеляційний суд зазначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Наявність же у митного органу інформації щодо іншого рівня товарів, заявлених до митного оформлення, є лише підставою для поглибленого вивчення документів, поданих декларантом до митного оформлення і не є самостійною правовою підставою для витребування у декларанта додаткових документів.

Апеляційний суд зазначає, що при зверненні до митного органу щодо оформлення товарів позивачем були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товарів. Натомість, митним органом жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів у заявленій митній вартості товарів.

Положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни товару, вказаної у документах, які самі по собі вже підтверджують митну вартість товару.

Відповідач, як суду першої, так і апеляційної інстанції, не довів належними доказами обставин відносно наявності у відповідача хоча однієї із підстав, перелічених у частині третій статті 53 МК України, які могли свідчити про виникнення у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, про яку в установленому порядку був би повідомлений позивач, що в подальшому могло б бути правовою підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого товару, який застосовано без достатніх на те підстав, та з порушенням порядку визначення митної вартості товару не за основним методом.

З огляду на вказані обставини колегія суддів вважає, що зміст оскаржуваних рішень не відповідає вимогам пунктів 2 та 4 ст. 55 МК України та вони є такими, що прийняті в порушення виключного переліку правових підстав, визначених ч. 6 ст. 54 МК України, за наявності яких відповідач вправі був приймати відповідне рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі № 380/20363/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар