Ухвала

від 14.05.2024 по справі 215/2945/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 травня 2024 року

м. Київ

справа №215/2945/23

адміністративне провадження №Зі/990/54/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Смоковича М.І., Мацедонської В.Е., Прокопенка О.Б., у справі №215/2945/23 за позовом ОСОБА_1 до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про встановлення наявності компетенції (повноважень),

УСТАНОВИВ:

27 березня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі №215/2945/23.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 березня 2023 року визначено колегію суддів у складі: Смоковича М.І. (головуючого судді), суддів: Мацедонської В.Е., Прокопенка О.Б..

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 215/2945/23 - залишено без руху.

7 травня 2024 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду Смоковича М.І., Мацедонської В.Е., Прокопенка О.Б. від розгляду справи № 215/2945/23.

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2024 року вказану заяву визнано необґрунтованою та передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 13 травня 2024 року заяву про відвід суддів Смоковича М.І., Мацедонської В.Е., Прокопенка О.Б. передано на розгляд судді Мартинюк Н.М.

Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

За текстом частин одинадцятої, дванадцятої статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

У вищезазначеній заяві заявник зазначає, що не можна довіряти суддям, які гарантії статті 33 Конституції України не захищають, не вважають соціальними, не зазначають мотивів відхилення кожного аргументу, викладеного ним з посиланням на норми права, не підкорюються статті 248 КАСУ, частині другій статті 8 Закону України «Про судовий збір» - таке свавілля суддів при захисті соціальних прав в соціальній державі не припустимо, вказує, що судді не вважають потрібним виконання гарантій існуючих прав людини, а таке обмеження не передбачено Законом.

Заявник закликає не допустити свавілля суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян при порушенні визначеності складу суду в порядку статті 31 КАСУ.

Далі по тексту заяви про відвід суддів, заявник зазначає, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може звільнити від сплати судового збору на підставі коли позивачами є члени малозабезпеченої сім`ї і предметом позову є захист соціальних прав, а судді штучно створюють перешкоди для захисту гарантій статті 33 Конституції України, які ганебно не вважають соціальними, тому відмовляються витребувати справу. Заявник вказує, що у суддів завжди не гаразд з доброзичливістю та увагою, судді не знають, що строк з`ясовується по поштовим повідомленням, по єдиному реєстру поштових відправлень, тому відмовляються витребувати за власною ініціативою необхідні докази для повного, всебічного розгляду справи для того, щоб відмовитися навести лад у судовій системі для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики та саме це доводить про їх зацікавленість у кінцевому результаті. Без відкриття провадження у справі в суді касаційної інстанції неможлива перевірка правильності кваліфікації дій суду та забезпечення формування правозастосовчої практики, саме судді не визнають цей факт не один рік та створюють штучні перешкоди з метою використання своїх можливостей для задоволення своїх власних потреб, що призводе до повернення скарги чи відмови у відкритті провадження, порушенню пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і захисту, бездійства посадової особи, яка накоїть ще багато лиха і це безумовно має правове значення для виникнення підстави для відводу суддів.

Заявник наголошує, що судді створюють штучні перешкоди для виконання своїх обов`язків, перевищують владу та службові повноваження, навмисно затягують строки розгляду скарги, не надають ухвали про відкриття провадження, використовують диктатуру судової влади, абстрактність, ілюзійність своєї діяльності для домінування, з метою використання своїх можливостей для задоволення своїх власних потреб, що призведе до результату розгляду скарги в якому прямо заінтересовані судді. Заявник просить зважати на його сумніви про неупередженість, необ`єктивність суддів палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, що не гарантує законність здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду скарги.

З урахуванням зазначеного, скаржник просить відвести суддів Касаційного адміністративного суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, захисту політичних прав ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які не наділені повноваженнями розглядати спори, які не віднесені до спеціалізації цієї палати і мають неналежну професійну спрямованість та зацікавленість у кінцевому рішенні.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відводу суддів Смоковича М.І., Мацедонської В.Е., Прокопенка О.Б., у справі №215/2945/23, Суд виходить з такого.

Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.

Зокрема, положення статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У зв`язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справи «Білух проти України», заява №33949/02) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

1) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

2) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Проаналізувавши аргументи, якими заявник обґрунтовує заявлений відвід суддям Смоковичу М.І., Мацедонській В.Е., Прокопенку О.Б., у справі №215/2945/23, вважаю, що доводи скаржника про їхню необ`єктивність та/або упередженість є безпідставними, адже в заяві не наведено будь-яких фактів прояву суддями поведінки, яка б свідчила про їхню упередженість чи зацікавленість у результаті розгляду цієї справи.

Доводи заявника зводяться до незгоди з постановленою Верховним Судом 16 квітня 2024 року ухвалою про залишення касаційної скарги без руху, а саме мотивами, якими Суд керувався, відмовляючи у звільненні від сплати судового збору.

Проте, згідно з положеннями частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, такі доводи заявника не можуть бути визнані обґрунтованими підставами для відводу та не можуть свідчити про необ`єктивність колегії суддів Касаційного адміністративного суду Смоковича М.І., Мацедонської В.Е., Прокопенка О.Б., під час розгляду цієї справи.

У той же час Верховний Суд наголошує, що не можуть бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Проаналізувавши доводи, наведені позивачем у заяві про відвід суддів Смоковича М.І., Мацедонської В.Е., Прокопенка О.Б., приходжу до висновку, що заява ОСОБА_1 не містить будь-яких об`єктивних доказів та доводів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності цих суддів, зокрема таких, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цієї колегії суддів як з погляду «суб`єктивного критерію», так і з погляду «об`єктивного критерію».

Щодо посилання скаржника про порушення порядку визначення складу суду в порядку статті 31 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 31 КАС України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині 2 статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14 було утворено судові палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та визначено їх кількісний склад.

Відповідно до Загального класифікатора спеціалізацій суддів та категорій справ (далі - Класифікатор), затвердженого наказом від 21 грудня 2018 року №622 Державної судової адміністрації України, судом першої інстанції цій справі присвоєно категорію 102010000 «Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо: забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.».

Згідно з Класифікатором судді Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян спеціалізуються на розгляді справ: щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав (коди 102000000-102090200 Класифікатора).

Отже, зважаючи на предмет спору, відповідно до Класифікатора вказана справа віднесена до категорії «Справи, щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо: забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб і службових осіб цих органів» (код 102010000), на розгляді якої спеціалізуються судді Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян.

Таким чином, твердження заявника, що судді Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян не наділені повноваженнями розглядати цю справу є помилковими.

При цьому інші підстави, передбачені статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді справи колегії суддів Смоковича М.І., Мацедонської В.Е., Прокопенка О.Б., і викликали необхідність їх відводу, відсутні.

З урахуванням зазначеного, заява ОСОБА_1 про відвід суддів Смоковича М.І., Мацедонської В.Е., Прокопенка О.Б., задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 39, 40 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Смоковича М.І., Мацедонської В.Е., Прокопенка О.Б. у справі №215/2945/23 за позовом ОСОБА_1 до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про встановлення наявності компетенції (повноважень) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

………………………….

Н.М. Мартинюк,

Суддя Верховного Суду