Постанова

від 14.05.2024 по справі 212/5846/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4311/24 Справа № 212/5846/23 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів - Зубакової В.П.,Тимченко О.О.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,

у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2023 року, яке ухвалено суддею Ваврушак Н.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 15 вересня 2023 року,-

ВСТАНОВИВ

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі АТ «Кривбасзалізорудком») про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків.

Позовна заява мотивована тим, що, 17 років 11 місяців з листопада 2001 по жовтень 2019 рік машиністом бурової установки на шахті «Тернівська» АТ «Кривбасзалізрудком». 12.01.2023 рішенням ЛЕК ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» позивачу було встановлено наступні професійні захворювання: 1) сидеросилікоз першої стадії, ускладнений хронічним обструктвним захворюванням легенів першої стадії, група А; 2) радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 і шийна С6, С7, з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопаткового пері артрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня). Відповідно до Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання від 13.03.2023 року підставою для виникнення у ОСОБА_1 професійних захворювань стало те, що умови праці позивача характеризувалися фізичним перенавантаженнями, а також внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, порушень в роботі систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, ОСОБА_1 підпадав під вплив концентрації аерозолів фіброгенної дії, що перевищували нормативні значення. У зв`язку із поганим самопочуттям він був змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури та лікування. Внаслідок отриманих професійних захворювань було порушено нормальні життєві зв`язки ОСОБА_1 , внаслідок чого йому доводиться докладати додаткові зусилля для організації свого побуту. Так позивача турбує виражена задишка при незначному фізичному навантаженні та ходьбі, кашель сухий, іноді з виділенням мокротиння, важкість в грудній клітині, біль та обмеження рухів в шийному та поперековому відділах хребта з іррадіацією у ліву ногу, порушену ходу, біль в плечових, ліктьових суглобах. Також він через отримане ушкодження здоров`я відчуває психологічний дискомфорт, що негативно позначається на душевному та фізичному станах позивача. Оскільки обов`язок з відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, покладено на роботодавця, бо відповідач не створив належні та безпечні умови праці, що призвело до встановлення ОСОБА_1 65% втрати працездатності та третьої групи інвалідності безстроково, то відповідач повинен відшкодувати йому заподіяну моральну шкоду, яку він оцінив у розмірі 234500,00 гривень. На підставі наведеного просив суд стягнути з АТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 234500,00 гривень без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Кривбасзалізорудком» накористь ОСОБА_1 в рахуноквідшкодування моральноїшкоди,завданої ушкодженняздоров`я180000,00гривень безутримання зтакої сумиподатку здоходів фізичнихосіб таінших обов`язковихплатежів. В задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» у дохід держави судовій збір в сумі 1800,00 гривень (одна тисяча вісімсот гривень 00 копійок).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про повне задоволення його позовних вимог, оскільки визначений судом розмір моральної шкодин значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Внаслідок втрати професійної працездатності, позивач не має змоги вести звичне життя, вимушений постійно лікуватись. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивач отримав три професійні захворювання та став інвалідом, не може продовжувати свою професійну діяльність та вести підсобне господарство, що суттєво впливає на матеріальне благополуччя його сім`ї.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Частиною 3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у даній справі складає 234500 грн., що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановленота вбачаєтьсяз матеріалівсправи,що позивач ОСОБА_1 , працював з 16.11.2001 року по 23.10.2019 року машиністом бурової установки на шахті «Тернівська» АТ «Кривбасзалізрудком», звідки був звільнений за власним бажанням через вихід на пенсію за віком відповідно до ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки (серія НОМЕР_1 ) на ім`я ОСОБА_1 (а. с. 27-30).

Згідно до копії Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13 березня 2023 року, складеного відносно АТ «КЗРК» було встановлено наявність у ОСОБА_1 професійних захворювань: 1) радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 і шийна С6, С7, з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопаткового пері артрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня); 2) сидеросилікоз першої стадії, ускладнений хронічним обструктвним захворюванням легенів першої стадії, група А. ЛН першого - другого ступеня, що підтверджується медичним висновком № 58 від 12 січня 2023 року ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини», а також зазначено причини його виникнення, оскільки умови праці ОСОБА_1 характеризувалися фізичним перенавантаженнями та внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, порушень в роботі систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування ОСОБА_1 підпадав під вплив концентрації аерозолів фіброгенної дії, що перевищували нормативні значення (а. с. 4- 8, 13-14).

Закопіями довідок Обласної МСЕК № 2 серії 12 ААА № 129608 та серії 12 ААГ № 187084 від 11.07.2023 року ОСОБА_1 буловстановлено первинно 65% стійкої втрати працездатностічерез професійне захворювання на сидеросилікоз (15%) та радикулопатію (50%), атакож третю групу інвалідності з 19 червня 2023 року безстроково з рекомендацією санаторно-курортного та медикаментозного лікування, забезпечення виробами медичного призначення. Протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження в умовах виробничого пилу (а. с. 11-12).

У зв`язку із професійним захворюванням ОСОБА_1 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується виписними епікризами, а також виписками з медичної карти позивача (а. с. 15- 25).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв`язку з професійними захворюваннями у 2023 році, тобто встановлено наявність пошкодження здоров`я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 року та ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практичноможливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13 березня 2023 року, причиною професійних захворювань позивача є важкість праці: маса вантажу.ю що постійно підіймається та переміщується вручну, перевищувала на 20 кг і складала 50 кг при нормі до 30 кг; періодичне перебування у незручній робочій позі 40,7 % зміни при нормі 20%, пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу фібро генної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70 % в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 1,95 рази (а.с. 4-8).

Отже, роботодавецьАТ «Кривбасзалізорудком»,під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимих рівнів концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з виниАТ «Кривбасзалізорудком»,яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Таким чином, судом вірно встановлено порушення АТ «Кривбасзалізорудком» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 180000,00 грн., суд виходив зобставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності, із встановленням інвалідності третьої групи.

Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду, так як його суд першої інстанції дійшов без повного та всебічного з`ясованих обставин, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого зменшеного розміру моральної шкоди, порівняно з тим, про який позивач просив у позові.

Зокрема, колегія суддів дійшла висновку, що розмір моральної шкоди, визначений судом до стягнення з відповідача на користь позивача без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275000,00 грн.

В судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з двома професійними захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, на теперішній час, втратив професійну працездатність у загальному розмірі 65% та його визнано особою з інвалідністю третьої групи, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та можливістю його відновлення.

Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки його постійно турбує біль та вона періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров`я не спостерігається, він турбується про своє майбутнє та своєї сім`ї, якій не може допомагати як раніше.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, працю в шкідливих умовах праці протягом 17 років 11 місяців на робочому місці відповідача АТ «Кривбасзалізорудком», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 65%, з визнанням позивача особою з інвалідністю третьої групи, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її до заявленого в позові з 180000,00 грн. до заявленого в позові 234 500,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб, а тому частково задовольняє апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з АТ «Кривбасзалізорудком»на користьдержави та збільшує цей розмірі з 1800,00 грн. до 2345,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.

Крім того, з відповідача АТ «Кривбасзалізорудком» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 3517,50 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (2345,00 грн. х 150%).

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневогорайонного судуміста КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від15вересня 2023року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 змінити,збільшивши цейрозмір з 180 000,00 гривень до 234 500 (двісті тридцять чори тисячі п`ятсот) гривень 00 (нуль) копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

РішенняЖовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2023 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмірі з 1800,00 грн. до 2345,00 (дві тисячі триста сорок п`ять) гривень 00 (нуль) копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» заподанняапеляційної скаргипозивачем на користь держави судовий збір у розмірі 3517,50 (три тисячі п`ятсот сімнадцять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 14 травня 2024 року.

Головуючий:

Судді: