Рішення

від 02.05.2024 по справі 179/1237/23

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/1237/23

2/179/56/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2024 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Ахтієвій Р.С.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Третя дніпровська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Третя дніпровська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позивач в позові посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті відкрилася спадщина до якої входить земельна ділянка площею 4, 9463 га на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського (на даний час Новомосковського) району Дніпропетровської області, призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 1222385000:01:002:0461.

Земельна ділянка належала померлій на праві приватної власності на підставі державного акту серії ЯЕ № 479282, виданого 21.08.2007 року Магдалинівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області.

За життя, 17.01.2014 року ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповіла позивачу - зазначену земельну ділянку. Виконавець заповіту ні спадкодавцем ні нотаріусом не призначався.

Строк для прийняття спадщини померлої ОСОБА_5 сплив 27 серпня 2022 року.

28 березня 2022 року за заявою ОСОБА_4 про прийняття спадщини за законом Третьою дніпровською нотаріальною конторою, зокрема державним нотаріусом Крупською Л.В., заведено спадкову справу № 161/2022 до майна померлої ОСОБА_5 .

28 грудня 2022 року ОСОБА_4 видане свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, яке не було охоплено заповітом.

22 червня 2023 року до Третьої дніпровської нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку кадастровий № 1222385000:01:002:0461 звернувся представник позивача ОСОБА_6 , який діяв на підставі довіреності позивача.

Постановою державного нотаріуса Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Крупської Л.В. від 27.06.2023 року відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначену земельну ділянку.

Відмова у видачі свідоцтва обґрунтована пропуском позивачем визначеного законом шестимісячного строку для прийняття спадщини. При цьому, державний нотаріус зазначила у постанові про відмову, що з метою розшуку спадкоємця за заповітом ОСОБА_3 . Третьою дніпровською державною нотаріальною конторою 03.01.2023 року за адресою його реєстрації направлявся лист з повідомленням про необхідність явки до нотаріальної контори для оформлення спадкових прав, а 31.01.2023 року в газеті «Урядовий кур`єр» з цією ж метою публікувалась відповідна об`ява.

Причинами пропуску позивачем строку для прийняття спадщини зазначено наступне.

20 лютого 2022 року, тобто, ще до смерті спадкодавця ОСОБА_5 і початку військових дій на території України, позивач разом із сином ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 вилетіли до Іспанії на строк до 22.12.2023 року. Дата від`їзду позивача із малолітнім сином за кордон на строк до 22.12.2023 року підтверджується відмітками у закордонному паспорті позивача і відповідними дозволами держави перебування.

Перебуваючи за кордоном, позивач не знав і не міг дізнатися про смерть спадкодавця і відкриття спадщини. Виїхавши майже на два роки за кордон в мирний час і за життя спадкодавця, позивач під час війни і відсутності авіасполучення чи інших пасажирських сполучень між Іспанією і Україною, об`єктивно не мав можливості дізнатися про смерть спадкодавця та відкриття спадщини. Залишити за кордоном малолітнього сина, або повертатися з ним через кілька кордонів в Україну для з`ясування обставин щодо прийняття спадщини, не маючи інформації про смерть спадкодавця, за указаних обставин, під час війни, не являлось об`єктивною необхідністю.

Ні від нотаріальної контори, ні від інших осіб повідомлень про відкриття спадщини позивач не отримував.

Позивач являвся кредитором спадкодавця, що підтверджується розпискою останнього про що не могла не знати спадкоємиця за законом, яка зареєстрована за однією адресою із спадкодавцем. Відповідач, яка є спадкоємцем за законом, не повідомила позивача про смерть ОСОБА_5 і відкриття спадщини.

Довірена в Україні особа позивача (сусід за місцем реєстрації) ОСОБА_6 інформував позивача про відсутність будь якої поштової кореспонденції на його адресу в тому числі повідомлення нотаріуса про відкриття спадщини. Газету «Урядовий кур`єр» в Іспанії позивач не отримував і придбати її у вільному продажу не міг.

Лише 13 червня 2023 року позивачу через свого представника в Україні стало відомо про смерть ОСОБА_5 після чого, за його дорученням представник звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва на спадщину. Зазначені перешкоди щодо отримання інформації про смерть спадкодавця, про відкриття спадщини і щодо подання заяви про прийняття спадщини створили позивачеві об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини.

Зазначені обставини під час війни, позивач вважає поважною причиною пропуску позивачем подачі заяви про прийняття спадщини.

Враховуючи наведене, позивач прохає суд визначити додатковий строк 30 днів для прийняття спадщини за заповітом після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позову, зазначивши, що факт перебування позивача в іншій країні не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

02 травня 2024 року до суду надійшло клопотання відповідача про визнання позову, зазначивши, що сторони дійшли взаємного примирення, у зв`язку з чим не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, надавши до суду заяву, в якій прохає розглянути справу без її участі.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, суд вважає, що необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог.

У заповіті від 17 січня 2014 року, посвідченому приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Коваленко С.В. та внесеному в реєстр за № 32, ОСОБА_5 вказала позивача як спадкоємця земельної ділянки площею 4,9463 га, розташовану на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222385000:01:002:0461 (т. 1 а. с. 14).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 13 червня 2023 року Шевченківським відділом ДРАЦС у місті Дніпрі (т. 1 а. с. 4).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що 28 березня 2022 року за заявою ОСОБА_4 про прийняття спадщини за законом Третьою дніпровською нотаріальною конторою, державним нотаріусом Крупською Л.В., заведено спадкову справу № 161/2022 до майна померлої ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 71).

28 грудня 2022 року ОСОБА_4 видане свідоцтво про право на спадщину за законом на частки квартири (т.1 а. с. 108).

З метою розшуку спадкоємця за заповітом ОСОБА_3 Третьою дніпровською державною нотаріальною конторою 03.01.2023 року за адресою його реєстрації направлявся лист з повідомленням про необхідність явки до нотаріальної контори для оформлення спадкових прав (т. 1 а. с. 110-111).

31.01.2023 року в газеті «Урядовий кур`єр» опубліковано об`яву щодо необхідності явки ОСОБА_3 до нотаріальної контори для оформлення спадкових прав (т. 1 а. с. 111-120).

22 червня 2023 року до Третьої дніпровської нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку кадастровий № 1222385000:01:002:0461 звернувся представник позивача ОСОБА_6 , який діяв на підставі довіреності позивача від 05 грудня 2022 року (т. 1 а. с. 121, 127).

Постановою державного нотаріуса Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Крупської Л.В. від 27.06.2023 року відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку кадастровий № 1222385000:01:002:0461, у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини (т. 1 а. с. 133-134).

В судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_8 , яка зазначила, що вона працює бухгалтером на підприємстві, яке належить позивачеві, та лише у червні 2023 року вона дізналася про смерть ОСОБА_5 , оскільки остання проживала у м. Дніпрі, про що повідомила представника за довіреністю ОСОБА_6 .

Відповідно до статей1216,1217 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правиламистатті 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина першастатті 1270 ЦК України).

За правилами частини першоїстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно достатті 1269 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Відповідно до частини третьоїстатті 1272 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьоїстатті 1272 ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19), від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21 (провадження № 61-6134св23).

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Подібний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20).

Отже, практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна передусім стосуватися періоду часу від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом згаданого шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Відповідно до статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У позовній заяві позивач посилається на те, що він пропустив цей строк з поважних причин, оскільки 20 лютого 2022 року, ще до смерті спадкодавця ОСОБА_5 і початку військових дій на території України, позивач разом із сином вилетіли до Іспанії на строк до 22.12.2023 року. Перебуваючи за кордоном, позивач не знав і не міг дізнатися про смерть спадкодавця і відкриття спадщини. Лише у червні 2023 року від бухгалтера підприємства він дізнався про смерть ОСОБА_5 .

Отже, позивач не довів існування об`єктивних та непереборних перешкод на вчинення ним своєчасних дій щодо прийняття спадщини після смерті, враховуючи той факт, що 05 грудня 2022 року позивач уповноважив ОСОБА_6 на представництво своїх інтересів. Натомість представник позивача за довіреність звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини тільки 22 червня 2023 року.

Суд вважає, що позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження доводів про те, що під час перебування за кордоном тривалий час не мав можливості подати відповідно заяву поштою в паперовому чи в електронному вигляді або через відповідного представника. Саме лишеперебування за межами країни не є поважною причиною пропуску строку для подання спадкоємцем заяви про прийняття спадщини, яка унеможливила чи в інший спосіб перешкодила йому вчасно здійснити таку дію.

Процедура подання заяви про прийняття спадщини визначена пунктом 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок № 296/5), відповідно до пункту 3.5 глави 10 якого якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним способом (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Згідно з підпунктами 3.11.3, 3.11.6 пункту 3.11 глави 3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2004 року за № 1649/10248, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини. Письмова заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто консулу. Справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається консулом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним способом, або прибути особисто до консула.

У постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 607/13549/21 (провадження № 61-562св23) Верховний Суд виснував, що в екстрених випадках, коли існує ризик пропущення строку для прийняття спадщини, спадкоємець має право направити нотаріусу за місцем відкриття спадщини електронне повідомлення (аналог телеграми), в якому зазначити про прийняття спадщини, що узгоджується з пунктом 2.1 глави 10 Порядку № 296/5. Відтак законодавство України передбачає альтернативні варіанти процедури прийняття спадщини, що спрощує процес реалізації прав спадкоємців.

Отже, позивач не був позбавлений можливості звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до посольства України в іноземній країні, яке виконує консульські функції, або подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини через засоби поштового чи електронного зв`язку.

Доказів, які б свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, позивач до суду не подав.

Позивач в позовній заяві навів обставини, які, за його твердженням, зумовили пропуск строку для прийняття спадщини, зокрема, перебування за межами України. Втім, також послався на те, що він не знав про смерть ОСОБА_5 до червня 2023 року. Однакнеобізнаність спадкоємця про факт смерті спадкодавця не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Такі висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20) та від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21 (провадження № 61-753св22), відповідно до яких суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, зокрема, через відсутність інформації про смерть спадкодавця, тоді правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає.

Враховуючи, що тривалість пропуску строку для прийняття спадщини становить понад п`ятнадцять місяців, а також встановлені обставини, суд вважає що позивач не довів існування об`єктивних та неподоланних перешкод для прийняття спадщини у встановлений законом строк, а отже, не довів, що пропуск строку відбувся з поважних причин.

Безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента верховенства права та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину.

Відповідно до ч. 2 ст. 1272 ЦК України за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Виходячи з обставин справи, відповідач, яка є спадкоємицею та прийняла спадщину не надавала письмової згоди на подання позивачем заяви про прийняття спадщини, однак згідно свого клопотання визнала позовні вимоги ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, звернення до суду із вказаними вимогами є передчасними, оскільки позивачем не реалізовано його право на прийняття спадщини на підставі ч. 2 ст. 1272 ЦК України.

За вказаних обставин суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенніпозовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Третя дніпровська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13 травня 2024 року.

Суддя Т.А.Ковальчук