Вирок

від 15.05.2024 по справі 642/3659/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

15.05.2024

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 642/3659/23

Провадження №1-кп/642/18/24

15 травня 2024 року

м. Харків

Ленінський районний суд м.Харковау складі:

головуючогосудді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3

сторін кримінального провадження:

прокурора- ОСОБА_4

представника потерпілого ОСОБА_5

захисника адвоката ОСОБА_6

обвинуваченої ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022222030000039 від 02.06.2022 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Харкова, українки, громадянки України, з вищою освітою, розлучена, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, не працює, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

Так, ОСОБА_7 згідно наказу директора Харківської дирекції АТ «Укрпошта» №6047-к від 29.11.21 призначена на посаду начальника Пересувного Відділення Поштового Зв?язку № 33.

Відповідно до Тимчасової інструкції з організації роботи пересувного відділення поштового зв?язку повного формату у філіях АТ «Укрпошта» начальник ПВПЗ надає послуги користувачам в місцях стоянки з автомобіля, здійснює реалізацію товарів, крім того на нього покладається контроль за наявністю обов`язкового асортиментного мінімуму по періодичним друкованим виданням, асортиментного мінімуму товарів для пошти, базового асортименту товарів комісії.

Згідно Положення про групу координації діяльності Пересувних відділень поштового зв`язку Харківської дирекції АТ «Укрпошта», на начальника відділення поштового зв`язку покладено функції продажу поштових марок, маркованих конвертів та карток в тому числі. Начальник відділення несе відповідальність за збереження поштових відправлень та цінностей та має звітувати за прийняті платежі.

01.12.2021при прийнятті на роботу до Харківської дирекції АТ «Укрпошта» з працівником ОСОБА_7 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність, працівник ОСОБА_7 приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених їй підприємством матеріальних цінностей і зобов`язується дбайливо ставитися до переданих їй на збереження або інших цілей матеріальних цінностей, вести облік, складати і передавати у визначеному порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та рештки ввірених їй матеріальних цінностей.

В порушення вказаних норм, у ОСОБА_7 виник умисел на заволодіння майном АТ «Укрпошта» у вигляді грошових коштів, які були їй ввірені та перебували у касі пересувного Відділення Поштового Зв`язку № 33 Харківської Дирекції АТ «Укрпошта».

В період перебування на посаді начальника Пересувного Відділення Поштового Зв`язку №33 Харківської Дирекції АТ «Укрпошта», але фактично виконуючи функціональні обов`язки касира вказаного відділення і, будучи єдиною особою у відділенні, якій на підставі договору про повну матеріальну відповідальність було ввірено майно АТ «Укрпошта», 31 січня2022року, будучи матеріально-відповідальною особою, маючи умисел на привласнення ввіреного їй чужого майна, керуючись корисливими мотивами, з метою особистого збагачення, знаходячись в зазначеному відділенні за адресою: АДРЕСА_2 , здійснювала ведення касових операцій з прийняттям готівкових грошових коштів за надані населенню послуги та реалізовані товари, після чого, шляхом недовнесення в касу ПВПЗ №33 частини виручених грошових коштів, що були ввірені їй, на загальну суму 59 841 грн, звернула їх на свою користь, привласнивши тим самим, чим завдала АТ «Укрпошта» майнову шкоду на вказану суму.

ІІ. Позиція обвинуваченого щодо пред`явленого обвинувачення та висновки суду

Під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.191 КК України, визнала в повному обсязі, фактичні обставини кримінального правопорушення (дата, час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину) та його правову кваліфікацію не оспорює, у вчиненому щиро розкаюється, частково відшкодувала спричинену шкоду, в найближчий час повністю буде намагатися її відшкодувати, просить суд її суворо не карати.

Показання обвинуваченої ОСОБА_7 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Враховуючи той факт, що обвинувачена ОСОБА_7 визнала свою вину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони встановлені в обвинувальному акті, суд, вислухавши думку прокурора, обвинувачену та захисника адвоката ОСОБА_6 , дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3ст. 349 КПК Українироз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч.3ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченої.

З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ч.3 ст.349КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.

ІІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачена

Таким чином, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачена ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1ст.191 КК України, тобто привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні.

ІV. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також мотиви суду при призначенні покарання

Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_7 встановлено, що вона не притягалася до кримінальної відповідальності, не судима, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, відповідно довідки КНП «Міська поліклініка №8»ХМР № 01-351 від 10.07.2023 знаходиться під наглядом фахівців з діагнозами: хронічне обструктивне захворювання легень, стадія ремісії, хронічний бронхіт, остеохондрохз поперекового відділу хребта, лівобічна грижа, міопія високого ступеню, двобічна хронічна сенсоневральна туговухість, стан після операції з приводу рицидивуючої гіперплазії ендометрія, згідно довідки ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області від 06.07.2023 за місцем проживання характеризується задовільно, порушень правил сумісного проживання та скандалів у побуті з її боку не зафіксовано, не зловживає алкогольними напоями або наркотичними речовинами, офіційно непрацевлаштована,розлучена,не маєна утриманнімалолітніх дітейабо батьківпохилого віку,має постійне місце реєстрації та проживання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_7 відповідно до п.п. 1,2 ч.1ст.66 КК України, є щире каяття та добровільне часткове відшкодування спричиненої шкоди.

Верховний Суд України у постанові від 30 жовтня2018року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18) вказав, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Прокурор у судовому засіданні просила призначити обвинуваченій покарання за ч.1 ст.191 КК України - у вигляді 2 років позбавлення волі та застосувати до обвинуваченої ст. 75, 76 Кримінального кодексу України з призначенням іспитового строку на 2 роки.

Вимогами ч. 2ст. 50 КК Українивизначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч. 2ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Згідно з ч.6ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.

Так, у постанові ВСУ від 01 лютого 2018 року (справа № 634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначено, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції;принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, якіє багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих таобтяжуючих покарання обставин (статті66,67 КК України), визначенні «інших обставин справи».

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_7 , суд виходить із положень ст.ст.50,65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, наявність декількох пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винної, яка вперше вчинила кримінальне правопорушення, її відношення до скоєного злочину та щире розкаяння у вчиненому, часткове відшкодування спричиненої шкоди, обвинувачена під час судового розгляду визнала себе винною, раніше не судима, позицію прокурора по справі, яка просила звільнити обвинувачену від відбування призначеного покарання зі встановленням іспитового строку, а також фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про необхідність призначити обвинуваченій ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі із застосуваннямст.75 КК України, оскільки вважає, що її виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства і саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначення обвинуваченій покарання у виді штрафу або обмеження волі, передбачене санкцією ч. 1 ст. 191 КК України, суд вважає неможливим, оскільки воно не буде відповідати меті покарання.

Як зазначено вище, ОСОБА_7 не працює, у зв`язку з чим, призначення покарання у вигляді виправних робіт також є неможливим.

Суд також покладає на обвинувачену ОСОБА_7 обов`язки, передбаченіст.76 КК України, які сприятимуть її виправленню.

При цьому, щодо призначення обвинуваченій ОСОБА_7 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 191 КК України як альтернативного - позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно із п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» в редакції від 06.11.2009 рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку, для того щоб не виникло жодних сумнівів під час виконання останнього. Якщо в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК зазначено характер посад або вид діяльності (наприклад, статті 286, 287), рішення про призначення додаткового покарання, наведене в резолютивній частині вироку, повинне відповідати змісту цієї санкції.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у Постанові від 02.02.2022 у справі №344/16025/18, згідно із якою у разі визначення санкцією статті характеру посади або виду діяльності, формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Більш того, покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатись забороненою діяльністю в будь-якій галузі або займатись такою діяльністю, які за змістом і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, з урахуванням характеру кримінального правопорушення, особи обвинуваченої, інших обставин справи, суд вважає можливим не призначати обвинуваченій ОСОБА_7 додаткове альтернативне покарання у вигляді позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Запобіжний захід щодо обвинуваченої під час судового розгляду не обирався і підстав для його обрання на даний час суд не вбачає.

Представником потерпілогоу кримінальному провадженні пред`явлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, в якому він просить стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 58021,08 грн., яка складається з: 48 350,90 грн. нестача коштів в касі пересувного відділення поштового зв`язку № 33 Харківської дирекції АТ «Укрпошта»; 20 % штрафних санкцій - 9670,18 грн. (п.п.2.3.6 п.2.3 Порядку відшкодування шкоди за відсутнє (пошкоджене) майно АТ «Укрпошта».

Представник потерпілого АТ «Укрпошта» - ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги та наполягав на задоволенні цивільного позову.

Відповідно до ч. 2ст. 127 КПК Українишкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Положення частини 5 статті 128 КПК передбачають, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності зі ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Згідно з ч. 1ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно дост. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч. 1ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Під час судового розгляду встановлено, що внаслідок протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_7 потерпілій особі АТ «Укрпошта» було заподіяно матеріальну шкоду на суму 49 850,90 грн, що підтверджується матеріалами справи. ОСОБА_7 частково відшкодувала спричинену шкоду у розмірі 9991 грн.

Згідно п.п.2.3.6 п.2.3 Порядку відшкодування шкоди за відсутнє (пошкоджене) майно АТ «Укрпошта», на особу, яка спричинила збитки або пошкодження майна покладено обов`язок сплатити штрафні санкції у розмірі 20% від розміру нестачі грошових коштів, а це в даному випадку становить 9 670,18 грн.

Цивільний позов повністю визнається обвинуваченою ОСОБА_7 в тому розмірі, що заявлений 58021,08 грн., який є обґрунтованим та доведеним, про що вона підтвердила під час судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Таким чином,цивільний позовпотерпілого АТ«Укрпошта» про відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно дост.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення судових товарознавчих експертиз у загальному розмірі 20838,40 грн., а саме: за проведену судово-економічну експертизу № CЕ-19/121-22/6203-ЕК від 11.01.2023 у розмірі 15102,40 грн. та за проведену судово-економічну експертизу №CЕ-19/121-23/11293-ЕК від 22.06.2023 у розмірі 5 736 грн.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.100,124,370,371,373,374,376,392 - 395 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1ст.191 КК Українита призначити їй покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання у вигляді позбавлення волі звільнити з іспитовим строком на 1 (один) рік, поклавши на неї обов`язки у відповідності до ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Цивільний позов Акціонерного товариства «Укрпошта» про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користьАкціонерного товариства«Укрпошта» майнову шкоду,завдану кримінальнимправопорушенням у розмірі58021,08 (п`ятдесят вісім тисяч двадцять одну грн. 08 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на користь держави витрати за проведену судово-економічну експертизу № CЕ-19/121-22/6203-ЕК від 11.01.2023 у розмірі 15102,40 (п`ятнадцять тисяч сто дві грн. 40 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на користь держави витрати за проведену судово-економічну експертизу № CЕ-19/121-23/11293-ЕК від 22.06.2023 у розмірі 5 736 (п`ять тисяч сімсот тридцять шість) грн.

Речові докази по справі:

- мультимедійний файл DVD-R диску, на якому при відкритті збережено три мультимедійних файли; наказ Харківської дирекції АТ «Укрпошта» № 245 від 04.02.2022про проведення службового розслідування за фактом нестачі готівкових коштів у ПВПЗ № 33 (копія); акт за результатами проведення службового розслідування за фактом нестачі готівкових коштів у касі ПВПЗ № 33 Харківської дирекції АТ «Укрпошта» (копія); касовий звіт від 01.02.2022ПВПЗ №33 Харківської дирекції АТ «Укрпошта» (копія); касовий звіт від 18.01.2022ПВПЗ № 33 Харківської дирекції AТ «Укрпошта» (копія); касовий звіт від 19.01.2022ПВПЗ №33 Харківської дирекції АТ «Укрпошта» (копія); касовий звіт від 20.01.2022ПВПЗ №33 Харківської дирекції АТ «Укрпошта» (копія); касовий звіт від 21.01.2022ПВПЗ №33 Харківської дирекції АТ «Укрпошта» (копія); касовий звіт від 22.01.2022ПВПЗ №33 Харківської дирекції АТ «Укрпошта» (копія); касовий звіт від 25.01.2022ПВПЗ №33 Харківської дирекції АТ «Укрпошта» (копія); касовий звіт від 26.01.2022ПВПЗ №33 Харківської дирекції АТ «Укрпошта» (копія); касовий звіт від 27.01.2022ПВПЗ №33 Харківської дирекції АТ «Укрпошта» (копія); касовий звіт від 29.01.2022ПВПЗ №33 Харківської дирекції АТ «Укрпошта» (копія); касовий звіт від 28.01.2022ПВПЗ № 33 Харківської дирекції АТ «Укрпошта» (копія); інформаційна довідка №49103-122 від 23.02.22 Харківської дирекції АТ «Укрпошта» (копія); доповідна записка оператора ОСОБА_8 . Харківської дирекції АТ «Укрпошта» (копія); узагальнений акт про результати інвентаризації ТМЦ від 01.02.2022 Харківської дирекції АТ «Укрпошта» (копія); акт про результати інвентаризації поштових відправлень та поштових переказів від 01.02.22 Харківської дирекції АТ «Укрпошта» (копія); доповідна записка начальника ЦОФС Харківської дирекції АТ «Укрпошта» ОСОБА_9 від 31.01.2022(копія); доповідна записка начальника ВПБ Харківської дирекції АТ «Укрпошта» ОСОБА_10 від 15.02.2022(копія); акт про результати інвентаризації готівкових коштів в касі ПВПЗ №33 у ОСОБА_7 від 01.02.22 (копія); акт про результати перевірки ПВПЗ № 33 від 01.02.22 (копія); акт про результати перевірок наявності та відповідності розрахункових книжок, розрахункових квитанцій, відомостей на виплату пенсій та грошових допомог ПВПЗ № 33 від 01.02.22 (копія); особова картка працівника ПВПЗ № 33 ОСОБА_7 (копія); довідка №03-61від 11.02.2022. (копія); наказ про прийняття на роботу ОСОБА_7 №5324\к від 01.11.21 (копія); наказ про переведення ОСОБА_7 на посаду начальника відділення зв?язку поштового ПВПЗ № 33, № 6047/к від 01.12.21 (копія); договір про повну матеріальну відповідальність з ОСОБА_7 від 01.12.2021; пояснення керівника ПВПЗ №33 у ОСОБА_7 від 01.02.22 (копія); пояснення керівника ПВПЗ № 33 у ОСОБА_7 від 02.02.22 (копія); пояснення керівника ПВПЗ №33 у ОСОБА_7 від 04.02.22 (копія); касовий звіт за 01.02.2022ПВПЗ №33 Харківської дирекції АТ «Укрпошта» (копія); обігово-сальдова відомість по рахунку685835за 01.02.2022ПВПЗ №33 Харківської дирекції АТ «Укрпошта» (копія); карта по рахунку685835за 01.02.2022ПВПЗ № 33 Харківської дирекції АТ «Укрпошта» (копія); зведений звіт про виплату пенсій, грошової допомоги за відомостями, списками, та разовими дорученнями за січень2022ПВПЗ №33 Харківської дирекції АТ «Укрпошта» (копія); положення про групу координації пересувних відділень поштового зв`язку; правила проведення операцій ануляції повернення, корегувальних операцій щодо прийнятих платежів від населення, інших операцій, що здійснюються готівкою та відображення таких операцій у програмному забезпеченні АТ «Укрпошта» (копія), які зберігаються в матеріалах кримінального провадження №42022222030000039 від 02.06.2022, після набрання вироком законної сили - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в порядкустатті 394 КПК Українидо Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м.Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_11