Ухвала

від 13.11.2024 по справі 642/3659/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 642/3659/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11кп/818/1677/24 Доповідач: ОСОБА_2 Категорія: ч.1 ст.191 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченої - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 15 травня 2024 року стосовно ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 191 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42022222030000039 від 02.06.2022, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 15 травня 2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Харкова, громадянку України, з вищою освітою, розлучену, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, не працює, раніше не судиму, визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 1 статті 191 КК України та призначено їй покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі. Відповідно до статті 75 КК України ОСОБА_7 від призначеного покарання у виді позбавлення волі звільнено з іспитовим строком на 1 (один) рік, покладено на неї обов`язки у відповідності до статті 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання. Цивільний позов Акціонерного товариства «Укрпошта» про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задоволено, стягнуто з ОСОБА_7 на користь Акціонерного товариства «Укрпошта» майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 58 021,08 (п`ятдесят вісім тисяч двадцять одну грн. 08 коп.) грн. Стягнуто процесуальні витрати.

Згідно вироку, ОСОБА_7 згідно наказу директора Харківської дирекції АТ «Укрпошта» № 6047-к від 29.11.21 призначена на посаду начальника Пересувного Відділення Поштового Зв?язку № 33. Відповідно до Тимчасової інструкції з організації роботи пересувного відділення поштового зв?язку повного формату у філіях АТ «Укрпошта» начальник ПВПЗ надає послуги користувачам в місцях стоянки з автомобіля, здійснює реалізацію товарів, крім того на нього покладається контроль за наявністю обов`язкового асортиментного мінімуму по періодичним друкованим виданням, асортиментного мінімуму товарів для пошти, базового асортименту товарів комісії. Згідно Положення про групу координації діяльності Пересувних відділень поштового зв`язку Харківської дирекції АТ «Укрпошта», на начальника відділення поштового зв`язку покладено функції продажу поштових марок, маркованих конвертів та карток в тому числі. Начальник відділення несе відповідальність за збереження поштових відправлень та цінностей та має звітувати за прийняті платежі. 01.12.2021 при прийнятті на роботу до Харківської дирекції АТ «Укрпошта» з працівником ОСОБА_7 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність, працівник ОСОБА_7 приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених їй підприємством матеріальних цінностей і зобов`язується дбайливо ставитися до переданих їй на збереження або інших цілей матеріальних цінностей, вести облік, складати і передавати у визначеному порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та рештки ввірених їй матеріальних цінностей. В порушення вказаних норм, у ОСОБА_7 виник умисел на заволодіння майном АТ «Укрпошта» у вигляді грошових коштів, які були їй ввірені та перебували у касі пересувного Відділення Поштового Зв`язку № 33 Харківської Дирекції АТ «Укрпошта». В період перебування на посаді начальника Пересувного Відділення Поштового Зв`язку №33 Харківської Дирекції АТ «Укрпошта», але фактично виконуючи функціональні обов`язки касира вказаного відділення і, будучи єдиною особою у відділенні, якій на підставі договору про повну матеріальну відповідальність було ввірено майно АТ «Укрпошта», 31 січня 2022 року, будучи матеріально-відповідальною особою, маючи умисел на привласнення ввіреного їй чужого майна, керуючись корисливими мотивами, з метою особистого збагачення, знаходячись в зазначеному відділенні за адресою: АДРЕСА_2 , здійснювала ведення касових операцій з прийняттям готівкових грошових коштів за надані населенню послуги та реалізовані товари, після чого, шляхом недовнесення в касу ПВПЗ №33 частини виручених грошових коштів, що були ввірені їй, на загальну суму 59 841 грн, звернула їх на свою користь, привласнивши тим самим, чим завдала АТ «Укрпошта» майнову шкоду на вказану суму. Не погодившись з вироком суду, прокурор у кримінальному провадженні та захисник обвинуваченої подали апеляційні скарги. Прокурор до початку апеляційного розгляду відмовився від поданої ним апеляційної скарги, про що надав відповідну письмову заяву. Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_8 просить вирок суду змінити та призначити обвинуваченій покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян із розстрочкою виплати до 12 місяців. Свої вимоги захисник обгрунтовує тим, що в суді першої інстанції сторона захисту просила призначити покарання у виді штрафу, оскільки обвинувачена постійно проживає зі своєю родиною у Нідерландах, де має роботу, піклується про хвору матір та хвору онуку, має постійний офіційний дохід у Нідерландах, де працює прибиральницею в українській школі. Саме такий вид покарання може бути виконаний обвинуваченою, перебуваючи за кордоном. На момент вчинення злочину, обвинувачена виховувала неповнолітню доньку, 2006 року народження. Суд залишив без увагу тяжку ситуацію в родині обвинуваченої, не надав їй відповідну оцінку. Захисник просить суд апеляційної інстанції врахувати вказані сімейні обставини, на підтвердження яких надані відповідні документи. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченої та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який не заперечував проти призначення обвинуваченій покарання у виді штрафу, з урахуванням положень частини 2 статті 53 КК України, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши оскаржуваний вирок, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне. Висновки суду відносно фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченої апелянтом не заперечуються, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції на підставі частини 1 статті 404 КПК України переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги. Надаючи оцінку вироку в частині правильності призначення покарання обвинуваченому, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку наявні підстави для призначення обвинуваченій більш м`якого виду покарання. З оскаржуваного вироку вбачається, що обвинувачена ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю, у зв`язку із чим обвинувальний акт розглянуто в спрощеному провадженні, в порядку частини 3 статті 349 КПК України. Судом першої інстанції обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_7 відповідно до частини 1 статті 66 КК України, встановлено щире каяття та добровільне часткове відшкодування спричиненої шкоди. Обставин, що обтяжують покарання відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено. Призначаючи обвинуваченій покарання, суд першої інстанції виходив з того, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_7 визнається винною, є нетяжким, врахував наявність декількох пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винної, яка вперше вчинила кримінальне правопорушення, її відношення до скоєного злочину, дані, що характеризують особу обвинуваченої, яка раніше не була судима, позицію прокурора по справі, яка просила звільнити обвинувачену від відбування призначеного покарання зі встановленням іспитового строку, а також фактичні обставини справи. У зв`язку із наведеним, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначити обвинуваченій ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням статті 75 КК України, одночасно суд першої інстанції не вважав за можливе призначити обвинуваченій покарання у виді штрафу. Суд апеляційної інстанції не може погодитися з таким висновком, оскільки судом першої інстанції в даному випадку недостатньо враховані особисті обставини життя обвинуваченої, які виникли на час розгляду справи судом першої інстанції. Зокрема, колегією суддів встановлено, що невістка обвинуваченої - ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 під час пологів, дитина - ОСОБА_10 перебувала в лікарні, у відділенні інтенсивної терапії, має захворювання. Суду апеляційної інстанції обвинувачена повідомила, що наразі перебуває в Нідерландах, офіційно працевлаштована, отримує заробітну плату в розмірі 1500 євро. Її син - ОСОБА_11 не працює, оскільки змушений перебувати весь в час у лікарні з донькою, мати обвинуваченої - ОСОБА_12 є особою похилого віку, із захворюваннями, в Нідерландах зверталася за медичною допомогою, про що надані відповідні документи з перекладом на українську мову. Крім того, обвинувачена ОСОБА_7 має доньку 2006 року народження. Як пояснила обвинувачена суду апеляційної інстанції, окрім неї у родині ніхто не отримує матеріальної допомоги, оскільки вона офіційно працевлаштована. З огляду на наведені обставини, тяжкість інкримінованого злочину, який є нетяжким, дані про особу обвинуваченої, позицію прокурора у судовому засіданні суд апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим призначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу, що не суперечитиме меті покарання та буде достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею кримінальних правопорушень у подальшому, у зв`язку із чим вирок суду слід змінити, що відповідає положенням пункту 1 частини 1 статті 408, статті 414 КПК України. Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Відповідно до норм статті 65 КК України та роз`яснень, наведених в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про неможливість призначення покарання у виді штрафу є помилковими, з огляду на встановлені вище обставини. Призначаючи обвинуваченій покарання у виді штрафу, суд апеляційної враховує положення частини 2 статті 53 КК України, відповідно до яких за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Санкція частини 1 статті 191 КК України визначає покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Враховуючи, що відповідно до обвинувачення, визнаного судом доведеним, ОСОБА_7 звернула на свою користь 59 841 гривень, розмір штрафу не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, а тому має бути більшим, аніж розмір штрафу, про який просить захисник в апеляційній скарзі. Крім того, суд апеляційної інстанції не встановив достатніх підстав для призначення штрафу із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року. У зв`язку із наведеним, апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню. При цьому, суд апеляційної інстанції роз`яснює, що питання щодо розстрочки виплати штрафу може бути вирішене в порядку статей 26 КВК України, 537-539 КПК України.

Керуючись статтями 405, пунктом 2 частини 1 статті 407, пунктом 1 частини 1 статті 408, 414, 418, 419 КПК України,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 15 травня 2024 року - змінити. Призначити ОСОБА_7 за частиною 1 статті 191 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 3525 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 59925 (п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) гривень.

В решті вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 15 травня 2024 року - залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: