Ухвала

від 09.05.2024 по справі 522/5007/24-е

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/5007/24-Е

Провадження № 2/522/4112/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судового засідання Глущенко Т. О.,

представника позивача адвоката Пономаренка Ю. П.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуцивільну справуза позовом ОСОБА_1 доПриватного підприємства«Аларм»,Управління державноїреєстрації юридичногодепартаменту Одеськоїміської радипро визнаннятрудових відносинприпиненими,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Приватного підприємства «Аларм», Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання трудових відносин припиненими, в якому просить визнати припиненими його трудові відносини з відповідачем у зв`язку із звільненням позивача з посади директора за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з дати прийняття рішення судом.

В обґрунтування позову зазначив, що він з 24.11.2015 є директором Приватного підприємства «Аларм». Власник підприємства ОСОБА_2 з 2016 року після виїзду на тимчасово окуповану територію України в АРК Крим не цікавився та не займався справами підприємства. Як стало відомо позивачу, ОСОБА_2 у 2021 році помер на тимчасово окупованій території України. Указує, що інших працівників на підприємстві немає, підприємством не здійснюється господарська діяльність з 2018 року, позивач з 2020 року фактично втратив повноваження директора, оскільки ст. 9 Статуту підприємства визначено, що директор обирається загальними зборами зі складу працівників підприємства строком на п`ять років. Зазначає, що через смерть єдиного засновника підприємства він позбавлений можливості вирішити питання про розірвання трудового договору за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України в позасудовому порядку.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 як директор ПП «Аларм» зазначив, що ПП «Аларм» позов визнає та не заперечує проти його задоволення.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Пономаренко Ю. П. позов просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

Стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша статті 43 Конституції України).

До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).

Однією зпідстав припиненнятрудового договорує розірвання з ініціативи працівника трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).

У позовній заяві позивач просить визнати припиненими трудові відносини позивача з відповідачем з дня прийняття рішення судом у зв`язку із звільненням позивача за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Як слідує із матеріалів позовної заяви, позивач є директором ПП «Аларм», тобто одноосібним виконавчим органом (директором).

Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу підприємства (директора) з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими на підставі частини першої статті 38 КЗпП України та зобов`язання вчинити дії виснувала щодо юрисдикції суду за вимогами, які стосуються звільнення з роботи одноосібного виконавчого органу товариства. Так Верховний Суд зазначив: «право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 8 листопада 2019 року у справі № 667/1/16, від 4 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17).

Велика Палата Верховного Суду з огляду на чинне правове регулювання не погоджується з доводом позивача про те, що спір за вимогою директора про визнання припиненими його трудових відносин із товариством на підставі статті 38 КЗпП України є трудовим. Помилковим є твердження позивача про те, що спір стосується реалізації ним як працівником виключно права на працю.

За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) підприємства є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду.

Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом підприємства, для припинення її повноважень, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому підприємстві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Велика Палата Верховного Суду погоджується із судами у тому, що вимогу позивача стосовно виключення з ЄДР запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.

З метою узгодження практики Верховного Суду щодо розгляду за правилами господарського судочинства спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства у разі подання директором заяви про розірвання з його ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку, сформульованого Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18.

Зокрема, на цей висновок, від якого відступила Велика Палата Верховного Суду, посилався ОСОБА_1 в позовній заяві.

У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду 06 вересня 2023 року у справі № 127/27466/20 (провадження № 12-10гс23) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.

Отже, ураховуючи предмет позову та суб`єктний склад учасників справи, з огляду на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14.06.2023 щодо юрисдикції позову про припинення трудових відносин між директором товариства та товариством на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що дає підстави для застосування положень п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, п. 1 ч. 1 ст. 255, 258-260, 261, 279, 353, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Аларм», Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання трудових відносин припиненими закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд його позовної заяви має здійснюватися в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА