Постанова

від 21.01.2025 по справі 522/5007/24-е

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1475/25

Справа № 522/5007/24-Е

Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Пересипка Д.В.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Приватне підприємство «Аларм», Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Пономаренка Юрія Петровича

на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 травня 2024 року, постановлену Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Федчишеної Т.Ю. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Аларм», Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання трудових відносин припиненими,

в с т а н о в и в :

01 квітня 2024 року ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства «Аларм», Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання трудових відносин припиненими, в якому просив визнати припиненими його трудові відносини з відповідачем у зв`язку із звільненням позивача з посади директора за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з дати прийняття рішення судом.

В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 з 24 листопада 2015 року є директором Приватного підприємства «Аларм». Власник підприємства ОСОБА_3 з 2016 року після виїзду на тимчасово окуповану територію України в АРК Крим не цікавився та не займався справами підприємства. Як стало відомо позивачу, ОСОБА_3 у 2021 році помер на тимчасово окупованій території України. Указує, що інших працівників на підприємстві немає, підприємством не здійснюється господарська діяльність з 2018 року, позивач з 2020 року фактично втратив повноваження директора, оскільки ст. 9 Статуту підприємства визначено, що директор обирається загальними зборами зі складу працівників підприємства строком на п`ять років. Зазначає, що через смерть єдиного засновника підприємства він позбавлений можливості вирішити питання про розірвання трудового договору за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України в позасудовому порядку.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 травня 2024 року провадження у вказаній цивільній справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та роз`яснено позивачу, що розгляд позовної заяви в порядку господарського судочинства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 травня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, невірно з`ясовані обставини, що мають значення, неправильне застосування судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі свого представника Пономаренка Ю.П. мотивована тим, що суд першої інстанції не розглянув питання саме про наявність чи відсутність факту корпоративних відносин у даному спорі, а послався на позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20.

Зазначає, що у Товариства і приватного підприємства різні організаційні-правові форми господарювання і ототожнювати їх не вбачається можливим, а тому і відступлення від правових висновків ВС стосується саме товариств, як там прямо і зазначено.

Крім того, приватне підприємство, як суб`єкт господарювання визначено в ст. 63 ГК України діє на основі приватної власності громадянина.

Директор приватного підприємства як найманий працівник, який не є учасником, не може виступати суб`єктом юрисдикції господарських судів, тим паче, що суб`єктом є власник, що помер, а спадкоємці не заявили жодних прав на спадщину, посилаючись на Постанови Пленумів ВСУ від 24.10.2008 року № 13, ВГСУ від 25.02.2016 № 4, а також цілим рядом рішень судів цивільної юрисдикції у відповідності до висновку сформульованого Верховним Судом у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, а саме справи: № 758/11720/19, 643/3227/23, 758/16084/21, 495/3776/23, 554/3793/23, 495/5753/23, 760/1543/22, 484/4702/19 щодо звільнення директора приватного підприємства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч. 5ст. 130 ЦПК України, в установленому законом порядку, оскільки його представник повістку отримав 09.12.2024 14:14:17 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою (а.с. 87 ).

Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи і в установленому законом порядку, повістку отримало 09.12.2024 14:14:17 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою (а.с. 87 зв);

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що ураховуючи предмет позову та суб`єктний склад учасників справи, з огляду на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14.06.2023 щодо юрисдикції позову про припинення трудових відносин між директором товариства та товариством на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, спір між сторонами виник з корпоративних правовідносин, а тому він має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком погоджується.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом.

Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першоїстатті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина першастатті 43 Конституції України).

До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина першастатті 3 КЗпП України).

Законодавство про працю складається зКодексу законів про працю Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першоїстатті 21 КЗпП України).

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (пункт 4 частини першоїстатті 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).

Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (див.постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N 510/456/17, від 8 листопада 2019 року у справі N 667/1/16, від 4 лютого 2020 року у справі N 915/540/16 (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі N 145/166/18 (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі N 127/21764/17).

За змістом пункту 3 частини першоїстатті 20 ГПК Українигосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством.

До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю (частина перша статті84, частина друга статті113 ЦК України). Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки (частина першастатті 140 ЦК України).

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, другастатті 97 ЦК України). Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (частина першастатті 28 Закону N 2275-VIII).

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним (абзац четвертий пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 12 січня 2010 року N 1-рп/2010 у справі N 1-2/2010).

Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства (частина першастатті 39 Закону N 2275-VIII).

Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб (речення перше частини другоїстатті 99 ЦК України). Виконавчий орган товариства є одноосібним (речення перше частини четвертоїстатті 39 Закону N 2275-VIII). Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад (речення перше частини п`ятоїстатті 39 Закону N 2275-VIII).

Встановлено, що позивач є директором ПП «Аларм», тобто одноосібним виконавчим органом (директором).

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили (частини перша та третястатті 38 КЗпП України).

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина першастатті 98 ЦК України; близький за змістом припис був передбачений у частині першійстатті 30 Закону N 2275-VIIIу редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

Звільнення з посади директора товариства (відкликання директора) є припиненням повноважень одноосібного виконавчого органу, що відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У разі виявлення директором бажання розірвати трудовий договір із товариством їхнє скликання для розгляду відповідної заяви може залежати від самого директора (пункт 1 частини першоїстатті 31 Закону N 2275-VIII).

За змістом частини тринадцятоїстатті 39 Закону N 2275-VIIIповноваження одноосібного виконавчого органу можуть бути припинені лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу або тимчасового виконувача його обов`язків; наслідком такого припинення повноважень одноосібного виконавчого органу є припинення відповідного договору, зокрема розірвання трудового договору.

Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 частини першоїстатті 31 Закону N 2275-VIII).

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства (частини друга та третястатті 32 Закону N 2275-VIII).

Однією з особливостей проведення загальних зборів учасників товариства, яке має одного учасника, є те, що у цьому товаристві рішення з питань, які належать до компетенції загальних зборів учасників товариства, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника (частина першастатті 37 Закону N 2275-VIII).

Засновником підприємства є ОСОБА_3 (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - а.с. 8).

Для належної реалізації права на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власною ініціативою директор товариства має не тільки написати відповідну заяву на підставістатті 38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення (див.постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2022 року у справі N 911/719/21(пункт 5.15)).

На відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з пунктом 5 частини першоїстатті 41 КЗпП України(припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зістаттею 38 КЗпП Українищодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення.

У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першоїстатті 20 ГПК України).

За змістом цього припису перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, і охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки стосується реалізації загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір пов`язаний із управлінням юридичною особою та належить до юрисдикції господарського суду.

З огляду на наведену оцінку аргументів позивача та висновків суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає апеляційну скаргу необґрунтованою.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності.

За змістом положень частини третьої статті 99 ЦК України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав.

Перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо визнання недійсним контракту, укладеного з членом Правління Акціонерного товариства є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний з реалізацією наглядовою радою цього товариства компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення повноважень його члена.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та робила правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарським судом.Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством.

Схожого за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанова від 06 вересня 2023 року у справі №127/27466/20(провадження № 12-10гс23), від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, (провадження № 14-1цс19), від 08 листопада 2019 року у справі № 667/1/16 (провадження № 14-562цс19).

Саме на вказану постанову № 127/27466/20 заявник посилається в своїй апеляційній скарзі.

Колегія суддів, надаючи оцінку вказаному доводу апеляційної скарги, вважає, що ураховуючи характер спірних правовідносин, суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки між сторонами виник корпоративний спір, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Такий висновок щодо відповідного правозастосування практики Великої Палати ВС наданій Верховним Судом і під час розгляду справи № 753/9585/22(постанова від 24 жовтня 2023 року).

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Пономаренка Юрія Петровича залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 24 січня 2025 року.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.В. Кострицький

Ю.П. Лозко