Ухвала

від 14.05.2024 по справі 358/396/22

БОГУСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 358/396/22 Провадження № 2-др/358/9/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Тітова М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (через підсистему відеоконференцзв`язку ЄСІТС), заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Чайки Ольги Вікторівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕШНМЕДІА» до ОСОБА_2 про встановлення факту розголошення конфіденційної інформації та стягнення неустойки за договором, -

В С Т А Н О В И В:

08 квітня 2024 року рішенням Богуславського районного суду Київської області було вирішено:

«Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕШНМЕДІА» до ОСОБА_2 про встановлення факту розголошення конфіденційної інформації та стягнення неустойки за договором».

16 квітня 2024 року до суду надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Чайки Ольги Вікторівни про ухвалення додаткового рішення, в якій порушено питання про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕШНМЕДІА» на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу по справі №358/396/22, що становлять 16 000,00 гривні. Також представником відповідача разом з заявою надано акт передачі-приймання наданих послуг професійної правничої допомоги за Договором від 10.04.2024, детальний опис від 10.04.2024, договір про надання правничої допомоги № 411/22 від 01.11.2022 та квитанцію до прибуткового касового ордера № 411/22 від 10.04.2024.

Своє клопотання представник обґрунтовує тим, що між адвокатом Чайкою Ольгою Вікторівною та ОСОБА_2 (як клієнтом) було укладено Договір про надання правничої допомоги № 411/22 від 01.11.2022, зокрема з метою захисту його прав та інтересів щодо розгляду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕШНМЕДІА» до нього про встановлення факту розголошення конфіденційної інформації та стягнення неустойки за договором. Відповідно до п. 5.1 Договору клієнт сплачує за надання правової допомоги, що надається адвокатом гонорар за домовленістю між сторонами. Відповідно до Договору про надання правової допомоги № 411/22 від 01.11.2022, гонорар адвоката визначений сторонами у вигляді 1000 (одна тисяча гривень)00 грн., за годину роботи адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат подано детальний опис робіт виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 10.04.2024. Відповідно до акту передачі-приймання наданих послуг професійної правничої допомоги за Договором від 10.04.2024, загальна вартість послуг з надання правової допомоги складає 16 000 грн. (акт містить детальний опис робіт). ОСОБА_2 було сплачено за надання правової допомоги грошові кошти в розмірі 16 000,00 грн., про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордера № 411/22 від 10.04.2024.

Разом з тим, представник відповідача звертає увагу суду, що згідно з приписами абз. 2 ч.2 cт. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відтак, представник відповідача зазначає, що у зв`язку з виконанням відповідних вимог ЦПК України та на підставі підписаного між адвокатом Чайкою О.В. та ОСОБА_2 документів слід вказати, що з ТОВ «ФЕШНМЕДІА» підлягає стягненню сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі № 358/396/22 у розмірі 16000,00 грн.

13 травня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 подала до суду заперечення на заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, де зазначила, що категорично заперечує проти задоволення заяви та стягнення витрат на правову допомогу, та просила зменшити розмір витрат ОСОБА_2 на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, до 1 589,70 грн, виходячи з принципів обґрунтованості, неминучості та доведеності таких витрат і в задоволенні заяви про відшкодування витрат на правову допомогу представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Чайка О.В. від 12.04.2024 року - відмовити в повному обсязі з підстав викладених за змістом цих заперечень.

На обґрунтування заперечення зазначають, що згідно з п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи. Таким чином, виконуючи приписи п.1 ч.3 ст.141 ЦПК України та вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен встановити пов`язаність заявлених витрат до відшкодування з розглядом саме цієї (№ 358/396/22), а не будь- якої іншої судової справи або ж виконанням будь-якого іншого несудового доручення клієнта. Так, в додатках до Заяви представником відповідача подано копію Договору про надання правничої допомоги № 411/22 від 01.11.2022 року, де з жодного пункту Договору не вбачається, що правова допомога за ним надається саме у справі № 358/396/22, в жодному його пункті не зазначено, що правова допомога надається у справі за позовом ТОВ «ФЕШНМЕДІА» і взагалі стосується позивача. В свою чергу, позивач даний факт заперечує, з огляду на що єдиноправильним є висновок про недоведеність пов`язаності такого письмового доказу як Договір з фактичним наданням правової допомоги у справі № 358/396/22, а тому Договір слід вважати неналежним доказом та відхилити його. За змістом Акту передачі-приймання наданих послуг професійної правничої допомоги за Договором від 10.04.2024 року та Детального опису (які є тотожними за своїм змістом) визначено, що даний Акт і Детальний опис засвідчують надання правової допомоги згідно Договору про надання правничої допомоги № 411/22 від 01.11.2024 у справі за позовом ТОВ «ФЕШНМЕДІА» до ОСОБА_2 про встановлення факту розголошення конфіденційної інформації та стягнення неустойки за договором. Зі змісту Акту та Детального опису вбачається, що вони стосуються надання правової допомоги по справі № 358/396/22 (є пов`язаними), проте не стосуються наявної в додатках до Заяви копії Договору та не є пов`язаними з останнім, що також узгоджується з доводами позивача в частині неналежності такого письмового доказу, як Договір, до спірних правовідносин. Згідно з Актом та Детальним описом витрати на професійну правничу допомогу склали суму в розмірі 16 000,00 грн. Проте, ані Актом, ані Детальним описом прямо не встановлюються положення щодо порядку оплати гонорару (у фіксованому розмірі або виходячи з погодинної форми оплати). Водночас, Акт і Детальний опис містять вказівку про те, що останні складені у відповідності до ПКМУ від 21.12.2016 року № 1048 «Про внесення змін до ПКМУ від 17.09.2014 року № 465», у зв`язку із чим для з`ясування змісту правовідносин клієнта ОСОБА_2 і адвоката Чайка О.В. в частині визначення порядку оплати Відповідачем гонорару по справі № 358/396/22, слід звернутись до положень даного нормативно-правового акту, оскільки сторонами на власний розсуд було визначено обов`язковість застосування даного НПА до їхніх правовідносин. Дійсність відображеної за змістом Акту та Детального опису інформації засвідчили сторони своїми власноручними підписами.

Так, ПКМУ від 21.12.2016 року № 1048 «Про внесення змін до ПКМУ від 17.09.2014 року № 465» визначено, що Розмір винагороди адвокатів обчислюється відповідно до Методики обчислення розміру винагороди адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 465 (п. 2 Порядку у зміненій редакції пункту 1 Змін). Пунктом 2 Змін також викладено і саму Методику обчислення розміру винагороди адвокатів, яка містить формули розрахунку гонорару адвоката у кримінальних та цивільних провадженнях, а також перелік коригуючих коефіцієнтів, що застосовуються до таких формул виходячи з характеру і складності справи, кількості вчинених адвокатом процесуальних дій та витраченого останнім часу на виконання доручення клієнта.

Водночас, ані Акт, ані Детальний опис не містять розрахунків визначених ПКМУ від 21.12.2016 року №1048 «Про внесення змін до ПКМУ від 17.09.2014 року № 465», проте містять загальний опис робіт та оціночну суму гонорару адвоката за таку роботу, що свідчить про розрахунок гонорару адвоката з порушенням ПКМУ від 21.12.2016 року № 1048 «Про внесення змін до ПКМУ від 17.09.2014 року № 465», обов`язковість застосування якої сторони посвідчили своїми підписами, а тому слід дійти висновку або про введення адвокатом клієнта в оману та здійснення некоректних розрахунків розміру гонорару або про його реальну фактичну сплату в іншому розмірі, аніж про це заявляє адвокат у Заяві.

ПКМУ від 21.12.2016 року № 1048 «Про внесення змін до ПКМУ від 17.09.2014 року № 465» визначає, що розмір оплати за годину роботи адвоката за надання правової допомоги становить 2,5 відсотка, а з 1 січня 2018 р. - 5 відсотків розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на момент подання адвокатом акта надання безоплатної вторинної правової допомоги з відповідними додатками до відповідного центру (п. 2 Методики у зміненій редакції пункту 2 Змін).

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 12.04.2024 року (дата подання акту наданих послуг до відшкодування) встановлено ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет на 2024 рік» на рівні 3028,00 грн.

3028,00 грн х 5% = 151,40 грн. - саме таку вартість години роботи адвоката сторони визначили обов`язковою до розрахунку розміру гонорару на власний розсуд, а тому всі подальші розрахунки мають бути проведені виходячи з даної складової.

Зі змісту Акту та Детального опису вбачається, що на представництво інтересів ОСОБА_2 у справі № № 358/396/22 адвокатом було витрачено 16 годин (що в дійсності не відповідає принципу обґрунтованості та неминучості та буде зазначено далі по тексту). Але розраховуючи розмір гонорару адвоката у відповідності до ПКМУ від 21.12.2016 року № 1048 «Про внесення змін до ПКМУ від 17.09.2014 року № 465», застосування якої сторони визначили обов`язковим, то 16 годин х 151,40 грн = 2 422, 40 грн гонорару підлягало сплаті адвокату відповідачем у відповідності до їх домовленостей. Вказану суму вважаємо співмірною та пропорційною до виконаної адвокатом роботи, яка полягала у консультуванні клієнта все заперечувати і на всі питання суду і позивача відповідати «це не я» та не передбачала збору доказів та подання їх до суду, так само як і заяв по суті справи.

Таким чином, з огляду на характер виконаної адвокатом роботи, яка зводилась до явки в судові засідання без підготовки жодної заяви по суті справи, що визначені ЦПК України, та без подання жодного доказу, суму гонорару, визначену за домовленістю сторін у правильному порядку, в розмірі 2 422,40 грн. сторона позивача вважає такою, що відповідає вимогам пов`язаності із розглядом справи № 358/396/22, пропорційності та співмірності виконаній адвокатом роботі. Проте відшкодуванню навіть вказана сума не підлягає з огляду на наступне. Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Як встановлено статтею 133 ЦПК України відшкодовуються саме витрати, а не оціночна вартість послуг адвоката, яку повинна була би сплатити сторона спору, що встановлює принцип реальності понесення витрат на правничу (правову) допомогу.

На підтвердження реальності понесення витрат, заявником подано до суду квитанцію до прибуткового касового ордера № 411/22 від 10.04.2024 року, згідно з якою ОСОБА_2 було сплачено 16 000,00 грн за Договором, який, з підстав наведених вище, не стосується спірних правовідносин. Квитанція свідчить про здійснення готівкового розрахунку, а тому не може вважатись належним і допустимим доказом реальності понесення витрат на оплату послуг, з наступних підстав. Пунктом 5.4. Договору про надання правничої допомоги № 411/22 від 01.11.2022 року (згідно якого було прийнято готівковий платіж) Відповідач ОСОБА_2 та його адвокат Чайка О.В. встановили, що гонорар сплачується клієнтом у безготівковій формі шляхом перерахування грошової суми, зазначеної у Додатковій угоді до цього договору на поточний рахунок адвоката.

Таким чином, керуючись умовами Договору та ст. 629 ЦК України, адвокат не мала права приймати готівковий розрахунок від ОСОБА_2 за даним Договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій «Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (Далі - РРО) або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (що має місце у даному випадку).

Стаття 10 ЗУ «Про застосування реєстраторів ро-рахункових операцій» визначено, що перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій є обов`язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної економічної політики, формування та реалізацію державної фінансової політики.

Так, Постановою КМУ від 23 серпня 2000 року № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" вичерпно встановлено перелік видів господарської діяльності, яким дозволяється проведення розрахункових операцій в готівковій формі без використання РРО, тобто з використанням розрахункових книжок, але такий перелік не включає надання юридичних, адвокатських або правових послуг.

Таким чином, адвокат, здійснюючи професійну діяльність в Україні, оплату своїх послуг зобов`язаний приймати або в безготівковій формі (як це і визначено п. 5.4. Договору), або в готівковій формі з використанням РРО та видачею клієнту фіскального чеку про оплату. Адвокату за надання правничої правової допомоги законодавством прямо заборонено приймати оплату за надані послуги в готівковій формі із використанням розрахункових книжок.

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, представник позивача зазначає, що квитанція не є належним і допустимим доказом понесення відповідачем витрат на правничу допомогу у цій справі, оскільки і діючим законодавством і положеннями Договору прямо заборонено приймання готівки в оплату юридичних послуг та правничої (правової) допомоги зокрема, а тому належним доказом реальності понесення витрат можуть бути виключно платіжні банківські документи (платіжна інструкція, платіжне доручення, квитанція тощо) або фіскальний касовий чек, які в матеріалах справи відсутні.

Наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21.01.2016 затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, що застосовується до готівкових розрахунків, за п. 3 Р.І якого визначено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Вказане Положення визначає обов`язкові реквізити таких розрахункових документів як: фіскальний касовий чек на товари (послуги), фіскальний касовий чек видачі коштів, розрахункової квитанції, спрощеної розрахункової квитанції, тощо. Постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 року затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка також визначає обов`язкові реквізити за платіжними операціями, що здійснюються в безготівковій формі.

Так, серед обов`язкових реквізитів кожного розрахункового документа, що свідчить про оплату послуг, в тому числі юридичних та адвокатських, як в готівковій так і в безготівковій формах, вищевказаними Положенням та Інструкцією визначені: дата і номер; найменування, код платника та номер його рахунку; найменування, код одержувача та номер його рахунку; суму цифрами; призначення платежу; підпис(и); інші реквізити

Відтак, представник позивача акцентувала, що квитанція за своєю формою та змістом не є розрахунковим документом, а тому не є належним і допустимим доказом понесення відповідачем витрат на правничу допомогу у цій справі, оскільки в дійсності остання не засвідчує жодного юридичного факту і в тому числі руху готівкових коштів, оскільки не містить таких обов`язкових реквізитів розрахункового документа як: найменування, код та номер рахунків платника і одержувача.

З питання стягнення витрат на правову допомогу Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 також сформовано правовий висновок, який знайшов правозастосування у Постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року по справі № 810/3806/18, згідно з яким: на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, оскільки з наданої квитанції неможливо встановити точної суми оплачених відповідачем послуг, а також встановити сам факт оплати вказаних послуг, у стягненні витрат на правову допомогу слід відмовити.

В матеріалах справи наявний Акт та Детальний опис, за змістом якого визначено перелік виконаної роботи та витрачений адвокатом час на надання правової допомоги. Надаючи оцінку наведеним письмовим доказам, представник позивача зазначає, що:

попередня консультація та розбір спірної ситуації дійсно може займати 1 годину роботи, у зв`язку із чим вважаємо цей час обґрунтовано витраченим на надання правової допомоги по справі № 358/396/22;

послуга з підготовки до розгляду справи та аналіз судової практики тривалістю 4 години у заявленій тривалості не є обґрунтованою та неминучою. В межах заявленої послуги визнаємо 2 години робочого часу адвоката обґрунтовано витраченого на надання правової допомоги по справі № 358/396/22;

послуга зі складання та подання клопотання про допит свідків у заявленій тривалості не є обґрунтованою та неминучою. В межах заявленої послуги визнаємо 0,5 години (30 хв) робочого часу адвоката обґрунтовано витраченого на надання правової допомоги по справі № 358/396/22;

послуга з аналізу судової практики та складання та подання пояснень відповідача тривалістю 3 години взагалі не зрозуміла, оскільки позиція з аналізу судової практики вже відображена вище, а такого документу як «пояснення відповідача» матеріали справи взагалі не містять. Наявні в матеріалах справи відповіді на запитання від 20.02.2023 року підписані особисто Відповідачем, а значить підготовлені і подані до суду ним особисто, доказів зворотного матеріали справи не містять, а тому у межах заявленої послуги визнаємо 0 (нуль) годин робочого часу адвоката обґрунтовано витраченого на надання правової допомоги по справі №358/396/22;

послуга з участі у 8 судових засіданнях тривалістю 7 годин також не є реальною. Тривалість участі адвоката в судових засіданнях, визначена протоколами, наявними в матеріалах справи. Необхідність розрахунку гонорару за участь в судових засіданнях виходячи саме з протоколів вбачається з того що в Акті розраховано оплату за послугу не поштучно у фіксованій вартості за кожне засідання, а саме в реально витраченій тривалості часу таких засідань, оскільки адвокатом самостійно вказано, що участь у 8 засіданнях складає саме 7, а не 8 годин. На теперішній час вказану величину ставимо під сумнів, але оскільки позивач станом на теперішній час не ознайомлювався з матеріалами справи і сказати точну величину витраченого часу представником відповідача на участь в судових засіданнях не вбачається за можливе (проте доступ до матеріалів справи є у суду, щоб визначити такий час), на даному етапі виходимо з її обґрунтованості та неминучості.

Враховуючи наведене, виходячи з Акту та Детального опису виконаних робіт адвокатом, сторона позивача визнає 10,5 годин обґрунтовано витрачених на надання правової допомоги по справі № 358/396/22, а гонорар адвоката відповідно до домовленостей сторін та ПКМУ від 21.12.2016 року № 1048 «Про внесення змін до ПКМУ від 17.09.2014 року № 465» може складати 10,5 х 151,40 = 1589, 70 грн.

Надаючи оцінку поданим в обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу доказам, також слід зазначити, що пунктом 5.4. Договору Відповідач ОСОБА_2 та його адвокат Чайка О.В. встановили, що гонорар сплачується клієнтом у безготівковій формі шляхом перерахування грошової суми, зазначеної у Додатковій угоді до цього договору, на поточний рахунок адвоката. Водночас, представником відповідача не було надано суду копію вказаної додаткової угоди, що в принципі унеможливлює стягнення витрат на правову допомогу з огляду на відсутність істотної і важливої частини Договору та повного переліку доказів необхідних для дослідження з метою встановлення обґрунтованості та реальності понесених витрат на залучення адвоката у даній справі. На тверде переконання Позивача, за результатами оцінки доказів у їх сукупності, витрати на правничу допомогу могли бути понесені ОСОБА_2 виходячи з наступного. Пунктом 5.4. Договору встановлено, що гонорар сплачується в безготівковій формі, а його розмір визначається додатковою угодою. Вірогідно, додатковою угодою визначається що правова допомога надається адвокатом саме у цій справі №358/396/22 та її розмір визначається у відповідності до ПКМУ від 21.12.2016 року № 1048 «Про внесення змін до ПКМУ від 17.09.2014 року № 465», що в подальшому за результатами надання послуги і відображено в Акті та Детальному описі, згідно з якими адвокат витратив 16 годин, у зв`язку із чим адвокатом було виставлено рахунок на оплату 2 422,40 грн. Вказана сума вже була або буде сплачена клієнтом у безготівковій формі на розрахунковий рахунок адвоката, як це визначено умовами договору. Проте, на переконання позивача, відповідачу здалося замало заявити вказану суму до компенсації, за наявності реальної перспективи стягнути з фінансово успішної компанії значно більше грошей. Переслідуючи свій корисний умисел, сторони досягнули домовленості створити Квитанцію, якою нібито підтвердити оплату в розмірі 16 000,00 грн, але яка в дійсності, в юридичній площині не засвідчує жодних фактів, та, у випадку їх стягнення судом, в подальшому розподілити стягнуті з Позивача кошти згідно досягнутих домовленостей, внаслідок чого, позивач натепер вимушений вдаватись до спростування очевидно недопустимих доказів.

Разом з тим, представник позивача посилається на те, що стороною відповідача не було подано до суду відомості про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, що не заперечується представником за змістом Заяви. Жодних причин поважності невиконання приписів ч. 1 ст. 134 ЦПК України стороною Відповідача не повідомляється, що на переконання Позивача узгоджується з його твердженням про раптово виниклий умисел на стягнення витрат на правову допомогу у значно більшому розмірі ніж його було понесено в дійсності, а тому витрати на правничу допомогу, як мінімум, слід зменшити до реальних 1 589,70 грн, та як максимум, у задоволенні заяви відмовити в повному обсязі з підстав наведених вище.

Згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України, при вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

В судовому засіданні 13.05.2024 представник позивача ТОВ «ФЕШНМЕДІА» Котенко Юлія Юріївна просила зменшити розмір витрат ОСОБА_2 на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, до 1 589,70 грн, виходячи з принципів обґрунтованості, неминучості та доведеності таких витрат посилаючись на обґрунтування викладені в запереченні від 13.05.2024 та у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат понесених на оплату правничої допомоги відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвоката Чайка Ольга Вікторівна в своїй заяві просила постановити додаткове рішення у справі без її участі та без участі відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Вирішуючи заяву про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Рішення в справі №358/396/22, яким завершено її розгляд по суті ухвалене Богуславським районним судом Київської області 08 квітня 2024 року.

Судом встановлено, що при ухваленні вищевказаного рішення питання про стягнення судових витрат на правову допомогу по справі №358/396/22 не вирішувалося.

16 квітня 2024 року до суду надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Чайки Ольги Вікторівни про ухвалення додаткового рішення, в якій порушено питання про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕШНМЕДІА» на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу по справі №358/396/22, що становлять 16 000,00 гривні. Також представником відповідача разом з заявою надано акт передачі-приймання наданих послуг професійної правничої допомоги за Договором від 10.04.2024, детальний опис від 10.04.2024, договір про надання правничої допомоги № 411/22 від 01.11.2022 та квитанцію до прибуткового касового ордера № 411/22 від 10.04.2024 (а.с. 1 11).

У заяві зазначається, що в період з 01.11.2022 по 08.04.2024 ОСОБА_2 на підставі Договору про надання правничої допомоги № 411/22 від 01.11.2022 була надана правова допомога, а тому 16.04.2024 до суду було надіслано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕШНМЕДІА» на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу по справі №358/396/22, що становлять 16 000,00 гривні.

Відповідно до Договору про надання правової допомоги № 411/22 від 01.11.2022 р., гонорар адвоката визначений сторонами у вигляді 1000 (одна тисяча гривень) 00 грн. за годину роботи адвоката. Зазначені витрати ОСОБА_2 сплатив, що підтверджуються актом виконаних робіт та квитанцію до прибуткового касового ордера № 411/22 від 10.04.2024.

Суд, перевіривши матеріали справи, що стосуються відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу, дійшов до наступного висновку.

Згідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. "Про судове рішення у цивільній справі", додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст. 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи заяву про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу суд враховує наступні положення чинного законодавства, яким врегульовано питання відшкодування витрат на правничу допомогу.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частинами 1, 2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах №923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Тобто стороні, яка намагається стягнути витрати на професійну правничу допомогу, слід якомога детальніше описати надані послуги та надати суду максимально можливий обсяг доказів, що реально підтверджує заявлений розмір витрат на адвоката.

В іншій своїй постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

При вирішенні заяви представника відповідача, суд приймає до уваги, що розмір гонорару, визначений відповідачем та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Серед матеріалів справи наявні: договір про надання правничої допомоги № 411/22 від 01.11.2022; акт передачі-приймання наданих послуг професійної правничої допомоги за Договором від 10.04.2024 (16 000,00 грн.), детальний опис від 10.04.2024 (16 000, 00 грн), а також квитанцію до прибуткового касового ордера № 411/22 від 10.04.2024 про оплату наданої правничої допомоги (16 000,00 грн.).

Так, акт передачі-приймання наданих послуг професійної правничої допомоги за Договором від 10.04.2024, детальний опис від 10.04.2024 містять інформацію про види наданої правової допомоги та погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, а саме:

1. Попередня консультація. Розбір спірної ситуації- витрачено 1,0 години (вартість 1000 грн);

2. Підготовки до розгляду справи, аналіз судової практики - витрачено 4 годину (вартість 4000,00 грн);

3. Складання та подання клопотання про допит свідків - витрачено 1,0 години (вартість 100,00 грн);

4. Аналіз судової практики. Складання та подання пояснення відповідача - витрачено 3,0 години (вартість 3 000,00 грн);

5. Участь у 8 судових засіданнях - витрачено 7,00 години (вартість 7000,00 грн);

Згідно зі змістом вищевказаного акту передачі-приймання наданих послуг професійної правничої допомоги за Договором від 10.04.2024 та детального опис від 10.04.2024, загальний розмір винагороди (гонорару) становить 16 000, 00 грн.

Так, суд вважає, що складність справи, виконані адвокатом роботи та час витрачений на їх виконання, є співмірними за пунктами 1, 3 акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 10.04.2024.

Натомість заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за пунктами 2, 4 та 5 акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 10.04.2024 не є співмірною, зокрема, із витраченим часом на їх виконання та виконаними роботами.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що представником відповідача по даній справі за пунктом 2 акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 10.04.2024, затрачено 2,0 години (що в розрахунку становить 2000,00 грн. Послуга з аналізу судової практики та складання та подання пояснень відповідача (п. 4) тривалістю 3 години на суму 3 000 грн., фактично дублює послугу - підготовка до розгляду справи, аналіз судової практики (за пунктом 2 акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 10.04.2024).

За пунктом 5 вказаного акту затрачено 7,17 години (що в розрахунку становить 7 283,33 грн.).

Стаття 629 ЦК У встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а згідно зі статтею 526 ЦКУ, зобов`язання мають виконуватися належним чином, належними сторонами, у передбачений законом чи договором спосіб та термін, за відповідною ціною і інше. Вказані умови є істотними для зобов`язальних правовідносин, а отже повинні виконуватися безумовно, у точній відповідності до умов Договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Надаючи оцінку поданим в обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу доказам, зокрема згідно пунктом 5.4. Договору Відповідач ОСОБА_2 та його адвокат Чайка О.В. встановили, що гонорар сплачується клієнтом у безготівковій формі шляхом перерахування грошової суми, зазначеної у Додатковій угоді до цього договору, на поточний рахунок адвоката, однак як вбачається з матеріалів справи представником відповідача було надано суду саме квитанцію до прибуткового касового ордера № 411/22 від 10.04.2024 про отримання адвокатом грошових коштів - 16 000,00 гривень на підставі договору про надання правничої допомоги № 411/22 від 01.11.2022.

Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів, що його адвокат має касу і веде касову книгу.

Відтак, адвокат відповідача не може сам виписувати квитанцію чи касовий прибутковий ордер про отримання коштів. Тому суд зазначає, що з наданих стороною відповідача документів неможливо встановити точної вартості отриманих відповідачем послуг у зазначеній справі, а також факт оплати вказаних послуг.

Враховуючи вищевикладене, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини п`ятої статті 270 ЦПК України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Надані учасниками справи докази в процесі вирішення справи були оцінені судом і на підставі цієї оцінки та встановлених обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Чайки Ольги Вікторівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕШНМЕДІА» до ОСОБА_2 про встановлення факту розголошення конфіденційної інформації та стягнення неустойки за договором, необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити представнику відповідача ОСОБА_2 адвокату Чайці Ользі Вікторівні у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕШНМЕДІА» до ОСОБА_2 про встановлення факту розголошення конфіденційної інформації та стягнення неустойки за договором.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов