Постанова

від 14.05.2024 по справі 212/2174/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4398/24 Справа № 212/2174/23 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р. В. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого судді Тимченко О.О.,

Суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.

за участюсекретаря судовогозасідання Бортника В.А.

учасники справи:

позивач Криворізька північна окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Міністерства внутрішніх справ України,

відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа Ліквідаційна комісія Криворізького міського управління головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №212/2174/23 за позовом Криворізька північна окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Міністерства внутрішніх справ України, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; третя особа: Ліквідаційна комісія Криворізького міського управління головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, про скасування державної реєстрації речового права та визнання недійсними правочинів,

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2024 року(суддя Дехта Р.В.), ухвалене в приміщенні Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 19 лютого 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

В березні 2023 року Криворізька північна окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Міністерства внутрішніх справ України, звернулась до суду зазначеним позовом, в обґрунтування якого послалась на те, що рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської ради депутатів трудящих Дніпропетровської області від 08 грудня 1993 року №540 нежитлове приміщення вбудоване в прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 520 кв. м, яке на праві власності належало Криворізькій міські раді депутатів трудящих Дніпропетровської області, передано на баланс управлінню житлового-комунального господарства Криворізької міської ради Дніпропетровської області. У подальшому, на підставі рішення Криворізької міської ради депутатів трудящих Дніпропетровської області від 10 липня 1996 року № 349/3 управлінням житлового-комунального господарства виконкому міської ради нежитлове приміщення вбудоване в прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1 передано безоплатно Окремому батальйону патрульно-постової служби міліції по охороні громадського порядку на станціях і лініях швидкісного трамвая Управління МВС України у Дніпропетровській області. Під час проведення технічної інвентаризації техніком Комунального Підприємства Дніпропетровської Обласної Ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_3 10 квітня 2008 року під час обстеження встановлено, що площа державного нежитлового приміщення становить 659,3 кв.м., включаючи площу підвалу 139,3 кв.м. Рішенням Виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Кривому Розі ради № 203 від 18 квітня 2012 року відбулося уточнення поштової адреси нежитлового приміщення вбудованого в прибудову до 13/14 поверхового будинку АДРЕСА_1 , зокрема, присвоєно номер нежитловому приміщенню, що займало весь перший поверх та підвал в прибудові та в цілому перебувало у власності держави, визначивши його як «приміщення №1».На підставі рішення Криворізького міської ради «Про оформлення прав власності на об`єкти нерухомого майна» від 13 червня 2012 року №192 видано державі в особі Міністерства внутрішніх справ України свідоцтво про право власності на приміщення АДРЕСА_2 . Зазначене свідоцтво стало підставою для реєстрації права власності на зазначене приміщення, яка здійснена державою в особі Міністерства внутрішніх справ України 02 липня 2012 року (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 37015654). Як встановлено з листа Міністерства внутрішніх справ України від 04 січня 2023 року №303/25-2023, власник майна не приймав рішень про приватизацію належного йому нежитлового приміщення № НОМЕР_1 , вбудованого в прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1 та продовжує володіти зазначеним нерухомим майном, що підтверджується, зокрема, державною реєстрацією права власності держави в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 37015654.Про те, що нежитлове приміщення фактично займає всю площу прибудови до житлового будинку АДРЕСА_1 та підвал свідчать данні технічної інвентаризації.Однак до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на даний час внесено відомості про державну реєстрацію фізичних осіб на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 , якого фактично в натурі не існує. Зокрема, державним реєстратором комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальовим С.В. 18 січня 2019 року зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на нежитлове приміщення АДРЕСА_4 (з відкриттям розділу 1745030012110). Підставою для здійснення державної реєстрації права власності ОСОБА_4 став договір купівлі-продажу майна від 31 липня 2003 року №3107/03/1, посвідчений директором товарної біржі «Європейська» (код ЄДРПОУ 35281862) ОСОБА_5 .Однак, як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товарна біржа «Європейська» (код ЄДРПОУ 35281862) створена як юридична особа 13 серпня2007 року, при цьому ОСОБА_5 призначена керівником цієї юридичної особи лише 02 лютого 2017 року. В подальшому, ОСОБА_4 , подарувала нежитлове приміщення №2 будинку АДРЕСА_5 синові ОСОБА_1 (договір дарування від 01 вересня 2020 року №4073, № 4074, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Нянчуром С.М.). Разом з тим, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вказаний договір визначено як договір купівлі-продажу майна від 01 вересня 2020 року №4073, № 4074, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Нянчуром С.М.В свою чергу ОСОБА_1 відчужив зазначене нерухоме майно ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу від 20 січня 2022 року №245, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Нянчуром С.М.Державна реєстрації на нежитлове приміщення №2 будинку АДРЕСА_5 (реєстраційний номер 1745030012110) проведена за відсутності технічної документації на об`єкт. Однак як встановлено з технічної документації отриманої від ОСОБА_6 , що є невісткою ОСОБА_4 , до зазначеного приміщення включено площу першого поверху, яка є частиною приміщення № НОМЕР_1 , що належить державі. Фактично нежитлове приміщення №2 не існує як об`єкт нерухомого майна та жодною особою реально в натурі не набувалося, однак наявність державної реєстрації на це майно, обмежує право держави володіти належним їй майном.

Просив суд скасувати державну реєстраціюправа власності ОСОБА_4 на нежитлове приміщення №2 будинку АДРЕСА_5 (реєстраційний номер 1745030012110) проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45104343 від 18.01.2019 державного реєстратора Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Ковальова Сергія Вадимовича;визнати недійсним договір дарування укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 01.09.2020, посвідчений державним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Нянчуром С.М. за реєстровими номерами №4073 та 4074, Зазначений в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як договір купівлі-продажу з такими з реквізитами;визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 20.01.2022 посвідчений державним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Нянчуром С.М. за реєстровим номером 245.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2024 року позов задоволено: скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на нежитлове приміщення АДРЕСА_4 (реєстраційний номер 1745030012110) проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45104343 від 18 січня 2019 року державного реєстратора Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Ковальова Сергія Вадимовича. Визнано недійсним договір дарування укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 01 вересня 2020 року, посвідчений державним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Нянчуром С.М. за реєстровими номерами № 4073 та № 4074, Зазначений в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як договір купівлі-продажу з такими з реквізитами. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 20 січня 2022 року, посвідчений державним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Нянчуром С.М. за реєстровим номером 245.Стягнуто з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судові витрати по сплаті судового збору у сумі 8 052 гривень, по 4026 гривень з кожного.

Судове рішення мотивоване наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки ОСОБА_4 не набула права власності на спірне нерухоме майно, оскільки не було дотримано форму договору купівлі продажу нерухомого майна на дату 31 липня 2003 року, як того передбачало цивільне законодавство України, а саме нотаріальне посвідчення договору, або укладання біржової угоди. Крім того суд дійшов висновку про те, що зміст правочинів, а саме договору дарування та договору купівлі-продажу, суперечать Цивільному кодексу України, актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, враховуючи ту обставину, що відповідно до листа Комунального Підприємства Дніпропетровської Обласної Ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» за №200 від 27 лютого 2023 року, нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_6 (на даний час належить Міністерству Внутрішніх справ України) та нежитлове приміщення АДРЕСА_7 , є фактично одним і тим самим об`єктом нерухомого майна та первісний договір на підставі якого було зареєстрованого речове прав за певною особу, не був належним чином укладений, внаслідок чого особа не набула право власності на нерухоме майно, вказані правочини підлягають визнанню недійсними.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати на ухвалити нове рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати на ухвалити нове рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що приміщення АДРЕСА_7 , не має жодного відношення до державного майна та є окремим виділеним нежитловим приміщенням, яке не має ніякого відношення до нежилого приміщення АДРЕСА_8 . Крім того, посилаючись на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, апелянт вважає що позивачем обраний невірний спосіб захисту права, оскільки власник, з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім набувачем. Зауважує, що позивач не оскаржує первинний документ, відповідно до якого ОСОБА_7 набув право власності на спірне майно, та в порушення вимог чинного законодавства не залучив у якості співвідповідачів спадкоємців останнього а також спадкоємців померлої ОСОБА_4 . Вважає, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском строків позовної давності, оскільки право власності на спірне нежитлове приміщення було зареєстровано за ОСОБА_4 , та використовувалось останньою більше двадцяти років.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що позивач по справі не мав права звернення до суду з даним позовом, оскільки позивачем не доведено нездійснення МВС України захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. Посилаючись на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, апелянт вважає що позивачем обраний невірний спосіб захисту права, оскільки власник, з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім набувачем. Вважає, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском строків позовної давності, оскільки право власності на спірне нежитлове приміщення було зареєстровано за ОСОБА_4 , та використовувалось останньою більше двадцяти років.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У відзиві на апеляційну скаргу прокуратура Дніпропетровської області просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг, просив залишити рішення суду без змін.

Представник Міністерства внутрішніх справ України, в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг, просив залишити рішення суду без змін.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні доводи своєї апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник третьої особи ліквідаційної комісії Криворізького міського управління головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в судовому засіданні проти доводів апеляційних скарг заперечував.

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до свідоцтва про право власності не нерухоме майно від 22 червня 2012 року, що видане Виконавчим комітетом Криворізької міської ради, держава Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України є власником нежилого приміщення за адресою: місто Кривий Ріг, мікрорайон 5 Зарічний, будинок 81а, приміщення 1 та 02 липня 2012 року зареєстровано речове право у формі право власності на зазначене нерухоме майно.

Предметом договору купівлі продажу №310/03/1 від 31 липня 2003 року є нежитлове приміщення АДРЕСА_7 та міститься відмітка, що даний договір зареєстрований на Товарній біржі Європейська», ідентифікаційний код: 35281862.

Відповідно до листа Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» за №509 від 09 серпня 2022 року, на нежитлове приміщення АДРЕСА_7 . в архіві за вказаною адресою відсутні будь які дані, інвентаризаційна справа не заводилась, технічна інвентаризація не проводилась.

Відповідно до листа Виконавчого комітету Покровської районної ради від 27 липня 2022 року за №7/01-32/2095 не присвоювалась адреса на нежитлове приміщення АДРЕСА_7 .

Юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЮЄвропейська», ідентифікаційний код: 35281862, зареєстровано 13 серпня 2007 року.

Відповідно до листа Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» за №200 від 27 лютого 2023 року, нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_9 , є фактично одним і тим самим об`єктом нерухомого майна.

18 січня 2029 року, державний реєстратор Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальов Сергій Вадимович, здійснив державну реєстрацію речового права на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 на нежитлове приміщення за адресою: приміщення АДРЕСА_7 , підстава виникнення права власності: Договір купівлі продажу майна, серія та номер: 3107/03/1, виданий 31.07.2003, видавник: Товарна біржа «Європейська».

Відповідно до договору дарування нежитлового приміщення від 01 вересня 2020 року, що посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Нянчур С.М. за номером 4073, 4074 ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар нежитлове приміщення за адресою: приміщення АДРЕСА_7 .

Відповідно до договору купівлі продажу нежитлового приміщення від 20 січня 2022 року, що посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Нянчур С.М., за номером 244 ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купив, нежитлове приміщення за адресою: приміщення АДРЕСА_7 .

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

За частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Задовольняючи позов суд виходив з наявності правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки ОСОБА_4 не набула права власності на спірне нерухоме майно, оскільки не було дотримано форму договору купівлі продажу нерухомого майна на дату 31 липня 2003 року, як того передбачало цивільне законодавство України, а саме нотаріальне посвідчення договору, або укладання біржової угоди. Крім того суд дійшов висновку про те, що зміст правочинів, а саме договору дарування та договору купівлі-продажу, суперечать Цивільному кодексу України, актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, враховуючи ту обставину, що відповідно до листа Комунального Підприємства Дніпропетровської Обласної Ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» за №200 від 27 лютого 2023 року, нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_6 (на даний час належить Міністерству Внутрішніх справ України) та нежитлове приміщення АДРЕСА_7 , є фактично одним і тим самим об`єктом нерухомого майна та первісний договір на підставі якого було зареєстрованого речове прав за певною особу, не був належним чином укладений, внаслідок чого особа не набула право власності на нерухоме майно, вказані правочини підлягають визнанню недійсними.

Проте, погодитись з такими висновками суду першої інстанції неможливо з наступних підстав.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового інтересу.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що первинна державна реєстрація права власності на вказаний вище спірний об`єкт нерухомого майна проведена за ОСОБА_4 на підставі неіснуючих документів та на неіснуючий об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (див., зокрема, пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29)), від 23 листопада 2021 року № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 152), від 29 листопада 2023 року (провадження № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22, пункт 55).

Статтею 41 Конституції України та статтею 319 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 327 ЦК України передбачено, що у комунальній власності є майно, утому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такий запис вноситься тільки у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18).

Вимога про скасування державної реєстрації права власності та державної реєстрації права з припиненням відповідного речового права не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідним нерухомим майном, а тому така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування майна із чужого незаконного володіння. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність відповідного рішення без заявлення вимоги про визнання його незаконним та скасування, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом правові висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс 19).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (частина перша статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Колегія суддів вважає, що позивач пред`явивши позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обрав спосіб захисту своїх прав який не є ефективним, оскільки після відчуження останньою спірного майна запис в реєстрі про її право власності вичерпав свою дію, такі вимоги не призведуть до відновлення прав позивача, зазначене є самостійною підставою для відмови в позові в цій частині.

Належним способом захисту є вимоги про витребування спірного майна (віндикаційний позов).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 463/3724/18 (провадження № 61-4970св21), від 24 листопада 2021 року у справі № 761/11593/13-ц (провадження № 61-13689св20), від 31 січня 2024 року у справі № 752/21285/21 (провадження № 61-14877св23) та від 06 березня 2024 року у справі № 707/252/22 (провадження № 61-11470св22).

Зважаючи на те що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, з урахуванням того, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржуване рішенняпідлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

З огляду на викладене, обрання прокурором неефективного способу захисту прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому колегією суддів не надається оцінка іншим доводам апеляційних скарг відповідачів.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно пункт 4 частини 1статті 376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про частковезадоволення апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по справі про відмову взадоволенні позовних вимог позивача, з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір по 6039 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позовних вимог Криворізька північна окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Міністерства внутрішніх справ України, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; третя особа: Ліквідаційна комісія Криворізького міського управління головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, про скасування державної реєстрації речового права та визнання недійсними правочинів, відмовити.

Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 6 039 (шість тисяч тридцять дев`ять) грн.

Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 6 039 (шість тисяч тридцять дев`ять) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: Я.М.Бондар

В.П.Зубакова

Повне судове рішення складено 14 травня 2024 року

Головуючий О.О.Тимченко