Ухвала

від 26.08.2024 по справі 212/2174/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 212/2174/23

провадження № 61-11181ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянувши касаційну скаргузаступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2024 року у справі за позовом керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Міністерства внутрішніх справ України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Ліквідаційна комісія Криворізького міського управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, про скасування державної реєстрації речового права та визнання недійсними правочинів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2024 року позов задоволено.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення № 2 будинку № 81 під літерою «А», загальною площею 458,5 кв. м, розташованого по мікрорайону 5-й Зарічний м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (реєстраційний номер 1745030012110) проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45104343 від 18 січня 2019 року державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Ковальова С.В.

Визнано недійсним договір дарування укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 01 вересня 2020 року, посвідчений державним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Нянчуром С. М. за реєстровими номерами № 4073 та № 4074, зазначений в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як договір купівлі-продажу з такими реквізитами.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 20 січня 2022 року, посвідчений державним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Нянчуром С. М. за реєстровим номером 245.

Стягнуто з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судові витрати по сплаті судового збору у сумі 8 052 гривень, по 4026 гривень з кожного.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частково задоволені. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2024 року скасоване та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

16 травня 2024 року від ОСОБА_2 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 103 000,00 грн.

20 травня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 27 500,00 грн.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року заяви задоволено частково.

Стягнено з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 понесені відповідачем судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000,00 грн.

Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 понесені відповідачем судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000,00 грн.

Додаткова постанова мотивована тим, що:

ОСОБА_2 10 квітня 2023 року уклав з ОСОБА_4 договір б/н про надання правової допомоги. Відповідно до пункту 3.1. зазначеного договору оплата правничої допомоги, яка надається адвокатом, здійснюється за домовленістю сторін, згідно Акту прийому-передачі наданих послуг;

як вбачається з ордера від 07 березня 2024 року серії АІ № 1563528, ОСОБА_2 уповноважує адвоката Фадєєву Н. І. у Дніпровському апеляційному суді. За Актом приймання-передачі робіт (надання послуг) за договором про надання правничої допомоги від 10 квітня 2023 року підтверджується факт надання послуг адвокатом Фадєєвою Н. І. та їх отримання (прийняття) клієнтом на суму, що становить 103 000,00 грн, та складається з: ознайомлення з матеріалами позовної заяви та додатками - 2 000,00 грн; консультація клієнта з приводу тактики та стратегії ведення справи - 7 000,00 грн; участь адвоката в судових засіданнях засобами ВКЗ (01.05.2023; 22.05.2023; 14.06.2023; 17.07.2023; 09.10.2023; 08.11.2023; 01.12.2023; 19.12.2023; 09.02.2024; 07.05.2024) - 3 500,00 грн * 10 = 35 000,00 грн; безпосередня участь в залі судового засідання та представництво 19 січня 2024 року - 15 000,00 грн; підготовка та направлення 2 х адвокатських запитів - 4 000,00 грн; підготовка та направлення відзиву - 5 000,00 грн; підготовка та направлення заперечень від 04 травня 2023 року - 3 500,00 грн; підготовка та направлення заперечень від 19 травня 2023 року - 3 500,00 грн; підготовка та направлення до суду клопотання про витребування - 2 500,00 грн; підготовка та направлення до суду додаткових письмових пояснень - 3 500,00 грн; підготовка та направлення до суду заяви про повернення до стадії підготовчого засідання - 2 500,00 грн; підготовка та направлення до суду апеляційної скарги на ухвалу про закриття підготовчого провадження - 3 000,00 грн; підготовка та направлення до суду заяви про відвід головуючого - 3 000,00 грн; підготовка та направлення до суду апеляційної скарги - 5 500,00 грн; підготовка та направлення до суду письмових пояснень від 10 травня 2024 року - 5 000,00 грн; підготовка та направлення до суду заяви про винесення додаткового рішення - 3 000,00 грн;

ОСОБА_1 15 грудня 2022 року уклав з ОСОБА_5 договір про надання правової допомоги. Відповідно до пункту 3.1. зазначеного договору сторони погодили наступну вартість послуг: підготовка та подача відзиву - 2 500,00 грн; участь адвоката у судових засіданнях - 2 000,00 грн за кожне; підготовка та подача до суду апеляційної скарги - 5 000,00 грн;

як вбачається з ордера від 15 грудня 2022 року серії АЕ № 1164901, ОСОБА_1 уповноважує адвоката Страха В. О. у судах без обмежень та Дніпровському апеляційному суді. Представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 також надано до суду Акт приймання-передачі робіт (надання послуг) за договором про надання правничої допомоги від 15 грудня 2022 року, яким підтверджується факт надання послуг адвокатом Страхом В. О. та їх отримання (прийняття) клієнтом на суму, що становить 27 500,00 грн, та складається з: підготовка та подача відзиву - 2 500,00 грн; участь адвоката у судових засіданнях 01.05.2023; 22.05.2023; 14.06.2023; 17.07.2023; 09.10.2023; 08.11.2023; 01.12.2023; 19.12.2023; 09.02.2024; 07.05.2024 - 20 000,00 грн (2 000*10); підготовка та подача до суду апеляційної скарги - 5 000,00 грн;

вирішуючи питання про стягнення понесених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційного суду, з урахуванням поданих заперечень проти задоволення заяв, дійшла висновку про те, що наявні у матеріалах справи документи є підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачами послуг адвоката та понесення ними відповідних витрат під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Справа не представляє значної складності, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягу наданих адвокатом послуг та співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, розмір витрат на правову допомогу є завищеним;

враховуючи зазначене, принцип співмірності, складність справи, фактично надані послуги, а також час, витрачений на виконання робіт, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідачів, а саме на користь відповідача ОСОБА_2 з 103 000,00 грн до 15 000,00 грн та на користь відповідача ОСОБА_1 з 27 500,00 грн до 15 000,00 грн.

05 серпня 2024 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Підставою, на якій подається касаційна скарга заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19, від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 22 травня 2024 року у справі 206/4841/20, від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19, від 14 липня 2020 року у справі № 809/1466/15, від 19 квітня 2024 року у справі № 916/101/23.

Касаційна скарга мотивована тим, що заявники не обґрунтували вимоги заяв, що понесений розмір витрат на правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатських робіт, обсягом наданих адвокатських послуг та виконаних робіт. Тривалий розгляд справи зумовлений діями відповідачів, підготовку та подання до суду доказів не можна віднести до правничої допомоги. Слід також врахувати, що апеляційний суд скасував рішення суду через неефективний спосіб захисту, іншим обставинам справи та доводам скарги колегія апеляційного суду оцінку не надавала.

Заявники не надали належних та допустимих доказів на підтвердження понесених судових витрат, акти наданих послуг та довідки не є банківськими або бухгалтерськими платіжними документами.

Апеляційний суд при визначенні розміру суми відшкодування не дотримався критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін. Апеляційний суд не врахував, що в умовах воєнного стану використання бюджетних коштів повинно бути ефективним, обґрунтованим, справедливим.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша, друга статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. […] саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

У додатковій постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 927/788/19 зазначено, що «у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. […] Враховуючи наведені положення законодавства, беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності, а також докази, надані на підтвердження витрат на оплату послуг адвоката, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з Бобровицької міської ради на користь ТОВ "СГТ Співдружність" витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у сумі 10 000 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат».

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зазначено, що «відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон № 5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон № 265/95-ВР, Положення № 13 та Положення № 148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність. Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, Верховний Суд доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта».

Апеляційний суд встановив, що відповідачі підтвердили факт надання їм правничої допомоги адвокатами - Іванову С. В. на суму, що становить 103 000,00 грн, ОСОБА_1 на суму, що становить 27 500,00 грн. Разом з тим, враховуючи відповідне заперечення іншої сторони, яка вказувала на неспівмірність витрат, апеляційний суд на підставі частини п`ятої статті 137 ЦПК України, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи такі критерії, як реальність, обґрунтованість та пропорційність розміру таких витрат до предмета спору, складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторін, зробив висновок про наявність підстав для їх зменшення - на користь ОСОБА_2 з 103 000,00 грн до 15 000,00 грн та на користь ОСОБА_1 з 27 500,00 грн до 15 000,00 грн.

За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що заяви відповідачів про стягнення судових витрат, понесених на оплату правничої допомоги, підлягають частковому задоволенню.

Доводи касаційної скарги прокурора не дають підстав вважати, що апеляційний суд порушив норми процесуального права при вирішенні питання компенсації судових витрат на професійну правничу допомогу та/або оцінки обґрунтованості їх розміру. При цьому, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400ЦПК України).

Доводи касаційної скарги про неврахування висновків викладених у постановах Верховного Суду: від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19, від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 22 травня 2024 року у справі 206/4841/20, від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19, від 14 липня 2020 року у справі № 809/1466/15, від 19 квітня 2024 року у справі № 916/101/23 є необґрунтованими, оскільки висновки оскарженого судового рішення не суперечать висновкам, викладеним у наведених постановах.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2024 року у справі № 212/2174/23.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

П. І. Пархоменко