Постанова

від 14.05.2024 по справі 212/4675/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4576/24 Справа № 212/4675/23 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М.Д. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого суддіТимченко О.О.,

СуддівБондар Я.М.,Зубакової В.П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

треті особи: Орган опіки та піклування Братської селищної ради Миколаївської області, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Покровської районної у місті Ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 212/4675/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Братської селищної ради Миколаївської області, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Покровської районної у місті Ради про позбавлення батьківських прав,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року (суддя Власенко М.Д.), в приміщенні Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області,

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

В липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що він та відповідачка є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачка з 2011 року проживає окремо у місті Кривий Ріг, не приїздила до сина жодного разу, покладені на неї батьківські обов`язки не виконує, не бере матеріальної, грошової, педагогічної або іншої участі у вихованні дитини. На теперішній час дитина перебуває на повному його утриманні. Відповідачка не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості у його долі, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини. Вказані факти можна розцінювати, як ухилення від виховання дитини матір`ю, свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками. Відповідно до висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області від 23 червня 2023 року № 23 є доцільним позбавити батьківських прав відповідача у відношенні неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

Просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що відсутні вагомі та достатні докази умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а також те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазнає, що су першої інстанції не врахував, що винна поведінкою, при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, повинна кваліфікуватись виключно відсутністю протягом тривалого часу будь-яких дій по відношенню дитини того з батьків, прав якого необхідно позбавити. Відповідачка не намагалася спілкуватися з сином протягом 12 років, ухилялася від сплати аліментів, не брала ніякої участі в житті дитини. Судом першої інстанції не взято до уваги висновок опіки та піклування, бо він не містить обґрунтування, але судом не були витребувані документи, на основі яких було складено цей висновок. Позивачем надано докази невиконання відповідачкою батьківських обов`язків, натомість матеріали справи не містять жодного доказу, що відповідачка не виконувала ці обов`язки з об`єктивних причин, намагалася виконати хоч якийсь з них, але не з власної вини не виконала.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 в судове засіданні не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представники Органу опіки та піклування Братської селищної ради Миколаївської області, Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Покровської районної у місті Ради в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, що видане 01 серпня 2007 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 883. Батьком вказаний ОСОБА_1 , матір`ю ОСОБА_2 (а.с.15).

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 уклали шлюб 11 квітня 2008 року, про що було зроблено відповідний актовий запис № 193 від 11 квітня 2008 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.14).

За рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 26 червня 2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано (а.с.5 зворотній бік).

Згідно характеристики випускника 9-А класу Братського ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 2 Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області ОСОБА_3 , останній навчався у Братському ліцеї № 2 з 2017 року з 5-го класу та зарекомендував себе як старанний, дисциплінований та працелюбний учень, який має навчальні досягнення високого та достатнього рівнів. В 2022 році вступив до Київського військового ліцею ім. І. Богуна. За всі роки навчання мати жодного разу не цікавилася навчанням сина. Вихованням займалась бабуся, яка є безумовним авторитетом для ОСОБА_6 та ОСОБА_7 постійно підтримували зв`язок з класним керівником та адміністрацією закладу. Бабуся постійно відвідувала батьківські збори та шкільні заходи, підтримувала, мотивувала онука (а.с.8).

За судовим наказом Братського районного суду Миколаївської області від 14 січня 2020 року з ОСОБА_5 стягнуто щомісячно на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 17 грудня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.10).

Згідно довідки про неотримання аліментів Вих. № 18.13-34/7609 від 06 квітня 2023 року Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), ОСОБА_1 не отримує аліменти з ОСОБА_5 за період з 17 грудня 2019 року по 31 січня 2023 року за судовим наказом № 2-н/471/1/20, виданого 14 січня 2020 року Братським районним судом Миколаївської області про стягнення аліментів з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 у розмірі частини на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

Згідно довідки Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області № 402 від 25 квітня 2023 року, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 (а.с.11).

Рішенням Виконавчого комітету Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області від 23 червня 2023 року № 3 затверджено висновок органу опіки та піклування «Про доцільність позбавлення батьківських прав», згідно якого орган опіки та піклування Братської селищної ради вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_9 по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5-7).

Рішенням Виконавчого комітету Покровської районної ради в місті ради від 17 січня 2024 року № 21 затверджено висновок органу опіки та піклування щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого орган опіки та піклування виконкому Покровської районної в місті ради не має достатніх законних підстав і доказів для визначення доцільності або недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_9 стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.84).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні вагомі та достатні докази умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а також те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.

Такий висновок суду першої інстанції є вірним та таким, що ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Положеннями статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).

Таким чином, принцип найкращих інтересів дитини, який є одним із фундаментальних принципів, закріплених у міжнародних актах та національному законодавстві України, означає пріоритетне врахування батьками, законними представниками дитини, органами влади, судом та іншими особами інтересів дитини під час вчинення дій або прийняття ними рішень, які спрямовані на задоволення будь-яких індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я та особливостей розвитку.

Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, § 57, § 58).

У національному законодавстві підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, оскільки більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаній категорії справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. Разом із тим, спір виникає у надчутливих правовідносин, де в центрі повинні стояти інтереси дитини, а тому суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі, з урахуванням того, що у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною, а поведінку батьків (матері/батька) змінити неможливо.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для матері (батька), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам у їх сукупності, суд першої інстанції, обґрунтовано вважав, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні.

У цій справі не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_10 не бажає спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, остаточно і свідомо самоусунуся від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, яка залишилася проживати з батьком.

Та обставина, що на час розгляду справи, вихованням і розвитком дитини займається батько, не свідчить безумовно про те, що мати дитини не бажає брати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Суду першої інстанції не надано належних, допустимих і безсумнівних доказів, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання сина, свідоме нехтування матір`ю своїми обов`язками. Також, позивачем не підтверджені належними та допустимими доказами факт систематичного, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків.

Сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення встановлення належних стосунків між дитиною і батьками, що є фундаментальними для благополуччя дитини. Дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, та є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів. Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі № 188/1542/20 (провадження № 61-11857св22).

Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що факт не відвідування сина за його місцем проживання з батьком та бабусею, заборгованість по аліментам, на чому наголошує позивач, бажання батька захистити інтереси малолітнього сина в майбутньому, не можуть вказувати на необхідність позбавлення батьківських прав відповідача відносно сина ОСОБА_11 .

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо неналежної поведінки відповідача по відношенню до сина, не приділення йому достатньої уваги та турботи. А тому дійшовши правильного висновку, що вказані обставини не можуть бути підставою для застосування виключного та крайнього заходу до матері дитини як позбавлення її батьківських прав, обґрунтовано зазначив у своєму рішенні щодо необхідності істотно змінити відповідачем своє ставлення до виховання сина, зокрема періодично відвідувати, проводити з ним більше часу, проявляти турботу та любов, зважаючи на подальше зростання дитини.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості рекомендацій органу опіки та піклування Братської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_10 місцевий суд правильно не взяв до уваги Висновок Виконавчого комітету Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області як органу опіки та піклування щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_10 від 23 червня 2023 року № 3, так як він носить формальний характер, наданий без достатнього обґрунтування.

Колегія суддів зазначає, що Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав не містить достатніх підстав для позбавлення ОСОБА_10 батьківських прав щодо її сина. У свою чергу позбавлення батьківських прав слід розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей.

Виходячи із наведеного, встановивши фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає, що бездіяльність відповідача при виконанні батьківських обов`язків, а саме відсутність спілкування з сином, не свідчить про наявність підстав для позбавлення останньої батьківських прав відносно її сина, який проживає разом з батьком.

Встановивши, що позивачем не надано належних і допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків без поважних причин, не встановлено винної поведінки останньої щодо ухилення від виховання сина і свідомого нехтування нею своїми обов`язками, та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_10 батьківських прав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення судупершої інстанціїухвалене здодержанням нормматеріального іпроцесуального права,підстави дляскасування судовогорішення вмежах доводівта вимогапеляційної скаргивідсутні,а томуапеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.О.Тимченко

Судді: Я.М.Бондар

В.П.Зубакова