Ухвала

від 09.05.2024 по справі 338/114/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 338/114/22

Провадження № 11-кп/4808/196/24

Категорія ч.4 ст.186 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2024 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Івано-Франківського міського суду від 07 листопада 2022 року за ч.1 ст.186, ч.2 ст.296 КК України до покарання у виді 1 року 2 місяців позбавлення волі та звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік,

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296, ч.4 ст.186, ч.4 ст.185 КК України,-

в с т а н о в и л а :

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296, ч.4 ст.186, ч.4 ст.185 КК України, та призначено йому покарання:

- за ч.1 ст.296 КК України у виді обмеження волі строком 2 роки;

- за ч.4 ст.186 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, у виді позбавлення волі строком 5 років;

на підставі ч. 1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 5 років;

на підставі ч. 4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Івано-Франківського міського суду від 07 листопада 2022 року, яким ОСОБА_8 засуджений за ч.1 ст.186 та ч.2 ст.296 КК України до покарання у виді 1 року 2 місяців позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, призначено йому остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 5 років.

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком 5 років 1 місяць.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднано до покарання за цим вироком невідбуте покарання, визначене на підставі ч.4 ст. 70 КК України з урахуванням вироку Івано-Франківського міського суду від 07 листопада 2022 року, та призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років 3 (три) місяці.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому до набрання вироком законної сили залишено без змін.

Початок строку відбування покарання ухвалено рахувати ОСОБА_8 з часу фактичного його затримання, тобто з 19 березня 2023 року, зарахувавши у строк покарання відповідно до положень ст.72 КК України один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Задоволено цивільний позов та стягнуто з ОСОБА_8 на користь приватного підприємства «Сендем Плюс» 32968,46 грн матеріальної шкоди.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю; грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, в умовах воєнного стану; крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, пов`язане з проникненням у приміщення та в умовах воєнного стану.

Кримінальні правопорушення скоєно за таких обставин.

ОСОБА_8 з 22 години 00 хвилин по 23 годину 30 хвилин 13 листопада 2021 року, перебуваючи в громадському місці в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що на АДРЕСА_1 , діючи умисно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що полягало у нахабно виявленому, зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки та моральності, що супроводжувалася особливою зухвалістю, в присутності сторонніх осіб, безпричинно чіплявся до ОСОБА_11 та інших відпочиваючих у кафе, яких ображав нецензурною лайкою. Після того, ОСОБА_8 , перебуваючи біля входу у кафе, близько 23 години 30 хвилин, діючи з хуліганських спонукань, умисно кинув камінь ОСОБА_11 в обличчя, а також наніс руками та ногами удари по голові, тулубу, верхніх та нижніх кінцівках останнього, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження.

Також ОСОБА_8 , маючи судимість за вчинення корисливого злочину, близько 09 години 10 хвилин 23 серпня 2022 року, перебуваючи в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що знаходиться на АДРЕСА_2 , попросив продавця ОСОБА_12 надати йому 1 пляшку горілки марки «Українська супер Слава Україні» ємністю 0,5 л, 1 упаковку масла «Трандиційне» 82,5 %, 200 грам, майонез соус лагідний марки «Королівський Смак», 500 грам, ковбасу напівкопчену марки "Дрогобицька", 350 грам, молоко згущене марки "Первомайськ" та сир косичку, 350 грам. Після того, коли продавець надала ОСОБА_8 вказані продукти та алкогольний напій, останній помістив їх у поліетиленовий пакет, який приніс із собою та, не маючи наміру здійснити оплату за товар, з місця вчинення злочину втік, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 262,83 грн.

Крім того, ОСОБА_8 , маючи судимість за вчинення корисливого злочину, в нічний період часу, приблизно з 23 години 18 березня 2023 року по 02 годину 19 березня 2023 року, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, шляхом пошкодження металевого захисного ролету та пошкодження скла металопластикових дверей магазину-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться на АДРЕСА_3 , яке належить ПП «Сендем плюс», таємно проник в приміщення вказаного магазину-кафе, звідки викрав грошові кошти в сумі 5000 грн, а також товарно-матеріальні цінності на загальну суму 6868,46 грн, а саме (алкоголь, чай, каву, солодощі та інші продукти). З грошовими коштами та викраденим майном, яке помістив в поліетиленові пакети, ОСОБА_8 покинув місце вчинення злочину та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив ПП «Сендем плюс» майнову шкоду на загальну суму 11868,46 грн.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_8 та заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_10 подали апеляційні скарги.

Обвинувачений ОСОБА_8 просив змінити вирок Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2024 року в частині призначеного покарання за ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186 КК України та призначити остаточне покарання із застосуванням ст. 69 КК України у значно меншому розмірі.

Вважав, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого та його особі, за своїм розміром є несправедливим через суворість.

Звертав увагу на те, що висновок суду про вчинення крадіжки в стані алкогольного сп`яніння не доведений належними та допустимими доказами, а тому безпідставно визнаний обставиною, що обтяжує покарання. При цьому, судом не враховано, що крадіжка вчинена в незначному розмірі. Стверджував, що часткове визнання ним вини за фактом крадіжки не означає, що він в скоєному не покаявся. Крім того, доказом розміру викраденого у вироку суду наведено інвентаризаційну відомість від 19 березня 2023 року, хоча судом такий доказ не перевірявся. Вважав, що судом недостатньо досліджено дані про його особу та не враховано, що він виховувався у неблагополучній сім`ї, його батьки неналежно виконували обов`язки щодо його виховання в дусі поваги до прав та свобод інших людей, не піклувалися про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний стан. Вважав, що ці обставини стали причиною вчинення ним кримінальних правопорушень. Просив суд врахувати його вік та те, що будучи в умовах ізоляції від суспільства, він дав своїм діям належну оцінку і готовий нести за них, передбачену законом відповідальність, після чого вести належний спосіб життя.

В подальшому, обвинувачений ОСОБА_8 подав зміни до апеляційної скарги, в яких просив вирок Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2024 року в частині засудження за ч.1 ст.296, ч.4 ст.185 КК України скасувати і направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, а вирок в частині засудження за ч.4 ст.186 КК України змінити та пом`якшити призначене йому покарання.

Вважає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що конфлікт з потерпілим ОСОБА_11 виник на ґрунті неприязних відносин на вулиці в темну пору доби без присутності сторонніх осіб. Крім того, внаслідок цього конфлікту він, як і потерпілий ОСОБА_11 , отримав тілесні ушкодження, наявність яких підтверджується відповідними медичними документами.

Крім того, суд першої інстанції, всупереч принципу безпосередності дослідження доказів, не допитав потерпілого ОСОБА_11 , що було визначальним для правильності правової кваліфікації його дій.

Вказує, що він не погоджується із розмірами інкримінованою йому крадіжки з приміщення магазину-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » с. Саджава, оскільки в касі перебувало не більше 2000 грн. , а викрадення ним 18 пляшок спиртного разом із продуктами харчування є «досить важким незручним багажем для однієї особи»

Звертає увагу на те, що аналогічні пояснення він надавав на стадії досудового розслідування під час проведення слідчого експерименту.

Крім того, зазначає, що в матеріалах провадження відсутні належні та допустимі докази, які дозволяють встановити, що вказану крадіжку він вчинив, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння.

Зазначає, що представник потерпілого ПП « ОСОБА_13 » подала заяву про збільшення позовних вимог вже після початку розгляду кримінального провадження по суті, а тому суд першої інстанції повинен був відмовити у прийнятті до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_10 просить скасувати вирок Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2024 року з підстав істотного порушення кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень внаслідок м`якості. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання:

- за ч.1 ст. 296 КК України у виді обмеження волі строком 2 роки;

- за ч.4 ст.186 КК України у виді позбавлення волі строком 7 років.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Івано-Франківського міського суду від 07.11.2022, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.

- за ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднати до покарання за цим вироком невідбуте покарання, визначене на підставі ч.4 ст. 70 КК України, та призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 3 місяці.

В обґрунтування апеляційних вимог прокурор посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно призначив ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Зокрема, вважає безпідставним визнання судом обставиною, яка пом`якшує покарання за епізодом грабежу щире каяття. Крім того вказує, що судом не повною мірою враховано суспільну небезпеку вчиненого. Вважає, що призначене ОСОБА_8 покарання є незаконним та несправедливим внаслідок м`якості, суперечить вимогам ст. 65 КК України, оскільки буде недостатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник підтримали доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просили залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора;

- прокурор ОСОБА_7 підтримала вимоги апеляційної скарги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_10 , заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого;

Потерпілий ОСОБА_11 та представник потерпілого ПП ПП «Сендем плюс» в судове засідання апеляційної інстанції не з`явилися, хоча судом приймались необхідні заходи для забезпечення їх права на участь у судовому розгляді. При цьому, останні не повідомили про причини своєї неявки до суду та не просили відкласти розгляд провадження, а тому, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути вказане кримінальне провадження за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 не заперечує доведеність його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, однак вважає, що призначене йому покарання є несправедливим через суворість.

Крім того, обвинувачений заперечує доведеність вини у вчиненні правопорушень передбачених ч.1 ст.296, ч.4 ст.185 КК України та просить скасувати вирок суду в цій частині та призначити новий судовий розгляд.

За змістом ст. 91 КПК України в кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення), вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції навів детальний аналіз усіх досліджених доказів, дав їм, у відповідності з вимогами ст. 94 КПК України, належну оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, обґрунтовуючи свої висновки щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8 за фактом крадіжки в ніч з 18 березня на 19 березня 2023 року з магазину-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у с.Саджава, суд у вироку належним чином проаналізував показання, допитаних в судовому засіданні обвинуваченого, представника потерпілого ПП «Сендем Плюс» ОСОБА_14 , свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , протоколи слідчих процесуальних дій та інші докази, які, у своїй сукупності, доводять винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Колегія суддів звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_8 не заперечує вчинення крадіжки з магазину-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у с.Саджава, однак вважає, що суд неправильно встановив кількість викраденого ним майна та розмір заподіяної шкоди.

При цьому, в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 стверджував, що дійсно вчинив вищевказану крадіжку перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння.

Так, за змістом показань свідка ОСОБА_15 в судовому засіданні, яка є продавцем магазину-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що у с.Саджава, вечором 18 березня 2023 року вона бачила ОСОБА_8 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння біля магазину «Станіслав».

При цьому, з оскаржуваного вироку слідує, що судом перевірялись доводи обвинуваченого про те, що ним було викрадено значно менше майна з магазину-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ніж це зазначено в обвинувальному акті. Зазначені показання обґрунтовано визнано неправдивими, оскільки вони носили суперечливий непослідовний характер та повністю спростовуються сукупністю належних та допустимих доказів, які дозволяють встановити розмір грошових коштів, які були викрадені з каси магазину та кількість викраденого майна.

Зокрема, судом було досліджено доказ на підтвердження суми викраденого ОСОБА_8 заяву директор ПП « ОСОБА_13 », який повідомив органи поліції про факт вчинення крадіжки майна та грошових коштів із магазину-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у с.Саджава, а також долучену до заяви інвентаризаційну відомість від 19 березня 2023 року, де зазначено перелік викраденого майна та суму викрадених грошових коштів, зокрема, кошти в сумі 5 000 грн., а також товарно-матеріальні цінності на загальну суму 6 868,46 грн. (т.4 а.п.132).

Колегія суддів звертає увагу на те, що під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції та в апеляційному суді обвинувачений не оспорював факт вчинення крадіжки в стані алкогольного сп`яніння.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність задоволення цивільного позову приватного підприємства «Сендем Плюс» про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 32968,46 грн.

Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що розмір загальної матеріальної шкоди, яку було заподіяно ПП « ОСОБА_13 » в результаті вчинення правопорушення, складається із шкоди , яку було заподіяно внаслідок викрадення грошових коштів та товарно-матеріальних цінностей (продуктів харчування та алкогольних напоїв) на загальну суму 11868,46 грн. з магазину-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та пошкодження захисних ролет та вхідних дверей, на відновлення яких потерпілим витрачено 21100 грн, що підтверджується належними й допустимими доказами (т.3 а.с.23-31)

Колегія суддів вважає, що збільшення позовних вимог за позовом, який було подано у встановленому законом порядку повністю відповідає загальним принципам судочинства та вимогам діючого кримінально-процесуального закону.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні за епізодом вчинення 13 листопада 2021 року хуліганства в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у с. Саджава щодо потерпілого ОСОБА_11 .

Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що вина обвинуваченого у вчиненні хуліганства повністю підтверджується показаннями свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_15 , які повністю узгоджуються між собою та надають можливість повно та всебічно встановити обставини вчиненого правопорушення.

Зокрема, зі змісту показань вищевказаних свідків вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи в с. Саджава в кафе «Станіслав», знаходився у стані алкогольного сп`яніння, поводив себе неадекватно, знімав верхній одяг, виражався нецензурною лайкою , безпідставно чіплявся до потерпілого ОСОБА_11 та кинув камінь йому в обличчя, наносив потерпілому удари руками та ногами у різні ділянки тіла, внаслідок чого заподіяв потерпілому тілесні ушкодження.

Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, вина обвинуваченого у вчиненні правопорушення підтверджується протоколом огляду місця події від 25 листопада 2021 року та фототаблицями до нього, яким зафіксовано загальний вид магазину-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що на АДРЕСА_3 , та прилеглої території (т.4 а.с.11-16) та висновком судово-медичної експертизи, яким встановлено, що у ОСОБА_11 наявні тілесні ушкодження у вигляді п`яти саден в ділянках голови, шістнадцяти саден в ділянках задньої поверхні грудної клітки, одного садна в ділянці лівої руки, одного садна в ділянці правої руки, дев`яти саден в ділянці правої ноги, п`яти саден в ділянках лівої ноги, двох синців в ділянках обличчя, двох синців в ділянках задньої поверхні грудної клітки, одного синця в ділянці передньої поверхні грудної клітки, двох синців в ділянках правої ноги, двох синців в ділянках лівої ноги, які відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.4 а.с.8-10);

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що пояснення свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 повністю узгоджуються із висновком судово-медичної експертизи в частині застосованого до потерпілого насильства та його наслідків.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи стосовно того, що дії обвинуваченого були вчинені в межах конфлікту, який виник на ґрунті неприязних відносин, оскільки вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів, які свідчать про те, що обвинувачений діяв з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання на наявність у обвинуваченого тілесних ушкоджень, оскільки в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать, що обставини за яких вони були отримані впливають на висновки суду, щодо правильності правової кваліфікації дій обвинуваченого за епізодом вчинення хуліганських дій. ( Т.4 а.п.54-63)

Колегія суддів вважає безпідставними доводи про те, що суд першої інстанції в порушення принципу безпосередності дослідження доказів не допитав потерпілого ОСОБА_11 , оскільки суд, обґрунтовуючи доведеність вини обвинуваченого, взагалі не посилався на показання потерпілого.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судочинство в кримінальних провадженнях здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їх правових позицій, прав і інтересів засобами, передбаченими законом, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Принцип змагальності ґрунтується на тому переконанні, що протилежність інтересів сторін є найкращою гарантією для забезпечення повноти судового розгляду та встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішання питання про доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Так, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про неможливість допитати потерпілого ОСОБА_11 в суді, оскільки останній виїхав за межі території України, час його можливого повернення суду не відомий і останній подав заяву суду щодо розгляду справи без його участі.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційному суду не надані дані, які вказують на необхідність допиту потерпілого в судовому засіданні апеляційної інстанції та які свідчать про те, що останній може надати суду показання, які спростують правильність встановлених судом фактичних обставин вчиненого правопорушення.

Перевіряючи вирок в частині призначеного ОСОБА_8 покарання, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були виконані в повному обсязі вимоги кримінального Закону, а висновки суду належним чином мотивовані.

Відповідно до ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання.

Відповідно до ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Так, призначаючи ОСОБА_8 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком (ч.1 ст. 296 КК України) та тяжкими злочинами (ч.4 ст. 186, ч.4 ст. 185 КК України), особу винного, зокрема те, що обвинувачений посередньо характеризується за місцем проживання, на амбулаторному лікуванні у лікаря нарколога не перебуває та згідно з висновком судової психіатричної експертизи від 20 квітня 2023 року №135/2023 ОСОБА_8 виявляв ознаки РПП внаслідок поєднаного вживання психоактивних речовин (алкоголю, опіоїдів, канабіноїдів, амфетаміну, PVP), синдрому залежності, що згідно МКХ-10 F 19.2.; на час огляду виявляє ознаки РПП внаслідок поєднаного вживання психоактивних речовин, синдром залежності, утримання від вживання внаслідок перебування в особливих умовах F 19.21; думку потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які не мають жодних претензій до обвинуваченого та просять його суворо не карати, позицію представника потерпілого ПП « ОСОБА_13 », яка висловила претензії матеріального характеру через відсутність добровільного відшкодування обвинуваченим заподіяної шкоди, та її думку щодо призначення обвинуваченому покарання відповідно до кримінального закону, а також обставини, які пом`якшують покарання та обтяжують покарання.

Зокрема, суд першої інстанції за епізодом хуліганства врахував відсутність обставин, які пом`якшують покарання та наявність обставини, яка обтяжує покарання вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння; за епізодом грабежу суд визнав та врахував обставини, які пом`якшують покарання щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, добровільне відшкодування заподіяних збитків, обставин, які обтяжують покарання за цим епізодом не встановлено; за епізодом крадіжки суд врахував відсутність пом`якшуючих обставин та наявність обставини, яка обтяжує покарання вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, суд першої інстанції, врахувавши ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 296, ч.4 ст. 185 КК України, дані про особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують покарання та наявність обставини, яка обтяжує покарання, дійшов обґрунтованого висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 296, ч. 4 ст. 185 КК України.

Крім того, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, дані про особу винного, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання (щире каяття та сприяння у розкритті вказаного злочину, добровільне відшкодування заподіяних збитків, молодий вік обвинуваченого, незначна вартість викраденого майна, відсутність претензій потерпілого) та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість застосування ч.1 ст.69 КК України та призначив обвинуваченому основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 186 КК України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_8 не можливе без ізоляції його від суспільства, тому йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.

Колегія суддів приймає до уваги доводи про те, що після ухвалення вироку суду мати обвинуваченого ОСОБА_20 сплатила на користь ПП « ОСОБА_13 » на відшкодування шкоди, яку заподіяно злочином 5000 грн. Разом з тим, колегія суддів вважає, що ця обставина не впливає на законність та справедливість призначеного покарання.

Колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання в повній мірі відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, є справедливим, достатнім та необхідним для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, в зв`язку з чим, не вбачає підстав для призначення більш суворого покарання.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі прокурора належним чином не обґрунтовано відсутність обставин, які визнані судом як такі, що пом`якшують покарання та були враховані при призначені покарання.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_8 покарання за ч.4 ст. 186 КК України, виконав вимоги ч. 1 ст. 69 КК України, навів достатні мотиви прийняття такого рішення, обґрунтував свої висновки стосовно того, що визнані судом у вироку обставини, які пом`якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та перебувають в такому співвідношенні одна з одною, що можна впевнено стверджувати про необхідність призначення обвинуваченому м`якшого покарання, ніж передбаченого санкцією ч. 4 ст. 186 КК України.

Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги захисника та прокурора є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження нових злочинів.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які є підставою для скасування вироку, при апеляційному розгляді не встановлено.

За таких обставин, вирок суду є законним та обґрунтованим і апеляційних підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Вирок Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5