Постанова

від 28.11.2007 по справі 07/39-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

07/39-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2007 р.                                                                Справа № 07/39-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В., Могилєвкін Ю.О.,

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача - Фоміна В.В. (директор)

відповідача - Лубенця М.В. (дов. № 79 від 26.11.2007 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Українського державного науково-технічного центру з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь" (м. Харків) (вх. № 3243 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 26.09.07 р. по справі № 07/39-07

за позовом Приватної виробничої юридичної фірми "Теплоізол" (м. Харків)

до Українського державного науково-технічного центру з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь" (м. Харків)

про стягнення 200 051,91 грн., -

встановила:

У червні 2007 року Приватна виробнича юридична фірма "Теплоізол” (м. Харків) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Українського державного науково-технічного центру з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь” (м. Харків) про стягнення з урахуванням заявлених та прийнятих судом уточнень, 11 407,44 грн. 3 % річних та 37 670,13 грн. інфляційних нарахувань за прострочення виконання грошового зобов'язання, 98 200,00 грн. збитків, 49 100,00 грн. моральної шкоди та судових витрат по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26 вересня 2007 року по справі № 07/39-07 (суддя Інте Т.В.) позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 37 670,13 грн. інфляційних нарахувань, 3 % річних в сумі 11 381,52 грн., 490,52 грн. державного мита та 28,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з позивача до державного бюджету України недоплачене державне мито в сумі 0,17 грн. В решті позову відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 26.09.2007 р. скасувати в частині стягнення з УкрДНТЦ "Енергосталь” 11 381,52 грн. 3 % річних та 37 670,13 грн. інфляційних нарахувань. На думку заявника апеляційної скарги, рішення в цій частині не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, проти викладених в ній доводів заперечує, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу УкрДНТЦ "Енергосталь” залишити без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши представника УкрДНТЦ "Енергосталь” Лубенця М.В., який підтримав апеляційну скаргу, представника ПВЮФ "Теплоізол” Фоміна В.В., який просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за яким встановив, що рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2002 р. у справі № 07/211-02 позовні вимоги ПВЮФ "Теплоізол” про стягнення з УкрДНТЦ "Енергосталь” 115000,00 грн. заборгованості за договором про перевід боргу від 01.11.2001 р., 1150,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, задоволені.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2003 р. рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2002 р. по справі № 07/211-02 залишено без змін.

27.10.2003 р. господарським судом Харківської області прийнято ухвалу про зміну порядку та способу виконання рішення та звернення стягнення на майно УкрДНТЦ "Енергосталь”, а 03.11.2003 р. зазначеним судом між сторонами була затверджена мирова угода.

В результаті перегляду за заявою ПВЮФ "Теплоізол” ухвал господарського суду Харківської області від 27.10.2003 р. та 03.11.2003 р. у справі № 07/211-02 за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції 23.06.2005 р. прийняв ухвалу про задоволення заяви позивача та скасування вищезазначених ухвал.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2005 р. ухвалу господарського суду Харківської області від 23.06.2005 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2005 р. у справі № 07/211-02 ухвалу господарського суду Харківської області від 23.06.2005 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2005 р. залишено без змін.

З наведеного вбачається, що відповідачем рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2002 р. підлягало виконанню з моменту набрання ним чинності –05.03.2003 р., однак, як встановив місцевий господарський суд, зазначене рішення останнім не виконувалось.

В подальшому, у відповідності до статті 24 Закону України "Про виконавче провадження” від 21.01.1999 р. № 606-ХІV після набуття законної сили судовим рішенням від 18.12.2002 р. у справі № 07/211-02 позивач звернувся до державної виконавчої служби за порушенням виконавчого провадження.

Слід зазначити, що виконання судового рішення по стягненню грошових сум – це зобов'язання боржника виконати своє грошове зобов'язання в примусовій формі, якщо ним не буде використане право добровільного виконання, надане зазначеним Законом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Обов'язок боржника за рішенням суду перерахувати на користь кредитора присуджену суму коштів є його грошовим зобов'язанням, виконання якого може вимагати кредитор.

Із матеріалів справи вбачається, що грошове зобов'язання відповідача по виконанню рішення, як цивільний обов'язок, виникло при настанні юридичного факту, а саме, з рішення суду. А відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

З урахуванням викладеного, на підставі ст. 612 ЦК України відповідач визнається таким, що прострочив, так як не приступив до виконання зобов'язання у встановлені законом строки, а незаконно, як встановлено судом, ухилявся від його виконання.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з ч. 1 ст. 625 цього Кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в незалежності від наявності вини в його діях.

Слід зауважити, що після прийняття судом рішення про стягнення коштів, грошове зобов'язання боржника не припинилось, оскільки кредитор реально грошові кошти не отримав.

Відтак, встановлені ст. 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов   правомірного висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 37 670,13 грн. інфляційних нарахувань та 11 381,52 грн. 3 % річних від простроченої суми.

Разом з тим, посилання УкрДНТЦ "Енергосталь” в апеляційній скарзі на  ухвалу господарського суду Харківської області від 23.05.2006 р. у справі № 07/211-02, якою надано розстрочку виконання судового рішення від 18.12.2002 р. та добровільне його виконання в повній сумі, що, нібито, виключає притягнення його до відповідальності та виключає можливість будь-яких нарахувань на суму боргу, на думку колегії суддів є неправомірними, виходячи з наступного.

З моменту набрання чинності рішенням суду –з 05.03.2003 р. відповідач був зобов'язаний виконати грошові зобов'язання у повному обсязі. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Оскільки відповідач у добровільному порядку свої зобов'язання належним чином не виконав, йому правомірно на підставі ст. 625 ЦК України нараховані інфляційні витрати та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На думку колегії суддів, рішення місцевого суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга УкрДНТЦ "Енергосталь” позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 26 вересня 2007 року по справі № 07/39-07 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись статтями 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Українського державного науково-технічного центру з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь” (м. Харків) залишити без задоволення.  

Рішення господарського суду Харківської області від 26 вересня 2007 року по справі № 07/39-07 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                    Демченко В.О.  

Суддя                                                                               Такмаков Ю.В.  

Суддя                                                                               Могилєвкін Ю.О.