Постанова

від 29.11.2007 по справі 53/271-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

53/271-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2007 р.                                                           Справа № 53/271-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В. , Могилєвкін Ю.О.

при секретарі  Соколовй Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача - Сивков Ю.С.

відповідача -   Семенюк С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Українсько-американського спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Влада-Промтекс», м. Харків (вх. № 3242 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 10.10.07 р. по справі № 53/271-07

за позовом ТОВ "Електропривод" м. Запоріжжя

до Українсько-американського спільного підприємства "Влада-Промтекс", м.Харків

про стягнення 205700,37 грн.

встановила:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Електропривод», м. Запоріжжя,  звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою,  в якій просив стягнути з Українсько-американського спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Влада-Промтекс», м. Харків на користь позивача заборгованість в сумі 205 700,37 грн., обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач у встановлений строк не сплатив вказану заборгованість відповідно до умов мирової угоди.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.10.07р. по справі                         № 53/271-07 (суддя Прохоров С.А.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу розмірі 196 320,36 грн.,                6 526,57 грн. інфляційних, 2 853,44 грн. 3% річних, держмито у розмірі 1 993,89 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Рішення вмотивовано тим, що відповідачем не надано до суду доказів повної сплати заборгованості відповідно до умов мирової угоди, а у випадку невиконання стороною мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення, заінтересована сторона може звернутись до суду на загальних підставах з позовом про примусове виконання винною стороною своїх зобов'язань за мировою угодою.

Відповідач з даним рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини справи, посилаючись при цьому, зокрема, на те, що, відповідно до судової практики, в разі невиконання умов мирової угоди сторона повинна звернутись до виконавчої служби із заявою про примусове  виконання ухвали, якою затверджено мирову угоду; вважає, що припинення провадження у справі з підстав затвердження мирової угоди виключає можливість повторного звернення до суду тих же сторін, про той же предмет із тих підстав. На цій підставі просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог..

Позивач в своїх поясненнях вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду – без змін.  В обґрунтування  своїх заперечень позивач зазначає, що мирова угода є домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням, та відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.97р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», заінтересована сторона має право звернутись до суду на загальних підставах з позовом про примусове виконання винною стороною своїх зобов'язань за мировою угодою.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення без змін, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення,  господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору, відповідно до яких ухвалою господарського суду Харківської області від 13.12.2006р. по справі № 47/601-06 за позовом ТОВ «Електропривод», м. Запоріжжя до УАСП ІІ «Влада-Промтекс», м. Харків про стягнення 421 875,33 грн. було припинено провадження у справі та затверджено мирову угоду між сторонами від 13.12.2006р., відповідно до умов якої відповідачем позивачу за договором № 3-03/2005 від 15.03.2005р. згідно платіжного доручення № 344 від 05.04.2006р. було перераховано грошові кошти у сумі 20 000,00 грн., у зв'язку  з чим позивач зменшує суму позовних вимог за основним боргом до 346 320,36 грн., а відповідач у свою чергу зобов'язується сплатити позивачу основний борг за договором № 3-03/2005 від 15.03.2005р. у сумі 346 320,36 грн. в строк до 15.02.2007р. здійснюючи оплати частинами в безготівковому порядку згідно до нижченаведеного графіку платежів, а  саме: 150 000,00 грн. – до 28.12.2006р., 100 000,00 грн. – до 31.01.2007р., 96 320,36 грн. – до 15.02.2007р., крім того допускається дострокове виконання графіку платежів.

Позивач згідно умов даної мирової угоди заявляє, що з моменту підписання даної мирової угоди не буде мати жодних майнових претензій до відповідача з приводу порядку погашення заборгованості, який зазначений п. 2 цієї мирової угоди. Також позивач добровільно відмовляється від стягнення з відповідача 4 218,80 грн. державного мита та 118,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пені у сумі 36 149,53 грн., інфляційних в розмірі 12 209,50 грн. та 3% річних у розмірі 77 195,94 грн., які позивач заявляв у позовній заяві по справі 3 47/601-06 у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 3-03/2005 від 15.03.2005р.

Пунктом 5 даної мирової угоди передбачено, якщо відповідач не сплатить позивачу перераховані у п. 2 грошові кошти у встановлений цією мировою угодою строк, позивач має право стягнути вказані кошти у примусовому порядку, а також стягнути з відповідача усі витрати, пов'язані з примусовим виконанням мирової угоди.

Крім того, з моменту повного виконання сторонами умов даної мирової угоди сторони не будуть мати одна до одної будь-яких претензій майнового (грошового) та немайнового характеру, що стосується предмету спору у справі № 47/601-06.

На виконання затвердженої мирової угоди відповідачем сплачено частину заборгованості в сумі 150 000,00 грн. в подальшому відповідач перестав сплачувати заборгованість відповідно до умов, встановлених мировою угодою.

Станом на 15.06.2007р. заборгованість відповідача перед позивачем по виконанню грошових зобов'язань, визначених мировою угодою від 13.12.2006р. та затверджених ухвалою господарського суду Харківської області від 13.12.2007р. по справі № 47/601-06, складає 196 320,36 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджено та самим відповідачем не заперечується, що умови даної мирової угоди останнім виконані не були, сума боргу залишилась не сплаченою.

Відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.97р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» у разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди наказ про примусове виконання не може бути видано, оскільки провадження зі справи господарським судом припинено. Однак інша сторона у цьому випадку не позбавлена права звернутися на загальних підставах з позовом про примусове виконання винною стороною своїх зобов'язань за мировою угодою.

Місцевим господарським судом правомірно визначено, що мирова угода за своєю правовою суттю є домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням (новація). Дане положення повною мірою відповідає приписам ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно бути виконано належним чином у відповідності з вимогами договору, одностороння відмова від виконання своїх зобов'язань не допускається, а відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки та 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, та зважаючи на те, що відповідачем не надано до господарського суду доказів повної сплати заборгованості відповідно до умов мирової угоди, суд першої інстанції визнав позовні вимоги ТОВ «Електропривод» про стягнення 196 320,36 грн. основного боргу, 6 526,57 грн. інфляційних, 2 853,44 грн. 3% річних обґрунтованими, підтвердженими наданими до матеріалів справи документами та такими, що підлягають задоволенню.

З даними висновками господарського суду повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на всебічному,  повному  і  об'єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді,  коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права,  що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх  відсутності  -  на  підставі  закону,  що регулює  подібні  відносини,  або  виходячи  із  загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржене рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам, оскільки суд при його прийнятті взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього спору, а висновки, викладені в ньому, узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини,  що призвело до прийняття правомірного рішення.

Ст. 33 Господарського процесуального кодексу України визначено обов'язок доказування, який розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням того, що відповідачем не надано доказів повної сплати заборгованості відповідно до умов мирової угоди,  в зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, та правомірно визнані господарським такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони матеріально обґрунтовані, відповідають обставинам справи, а доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, а також такими, що повністю спростовуються нормами чинного законодавства.

Отже, на думку колегії суддів, відповідач не обґрунтував і не довів належними та допустимими доказами правомірність викладених заперечень щодо позовних вимог. Разом з цим, факти, викладені в апеляційній скарзі та його посилання на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час вирішення справи.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2007р. по справі № 53/271-07 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи позивача з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Враховуючи викладене та керуючись  ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду,  -

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2007р. по справі                     № 53/271-07 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                    Демченко В.О.  

                                 Судді                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                                                                                               Могилєвкін Ю.О.