Постанова

від 15.05.2024 по справі 923/142/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 рокум. ОдесаСправа № 923/142/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонський порт

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2024 року, суддя в І інстанції Шаратов Ю.А., повний текст якого складено 19.01.2024 в м. Одесі

у справі: №923/142/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агросистема Черкаси

до відповідачів:

1.Державного підприємства Херсонський морський торговельний порт;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонський порт

про стягнення 34 180,95 грн

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросистема Черкаси» звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовом до Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» про стягнення 34 180,95 грн, з якої 18 325,90 грн пеня, 12 181,55 грн інфляційні втрати, 3 673,50 грн 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неналежне виконання умов укладеного договору поставки товару від 06.08.2020 № 115Р щодо оплати.

Ухвалою місцевого господарського суду від 26.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №923/142/22.

Ухвалою суду від 28.07.2023 залучено до участі у справі №923/142/22 в якості співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Херсонський порт.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.01.2024 у справі №923/142/22 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агросистема Черкаси до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" - відмовлено повністю; позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистеми Черкаси" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський порт" задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонський порт на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агросистема Черкаси 18325,90 грн пені, 12181,55 грн інфляційних втрат, 3673,50 грн 3% річних, витрати на сплату судового збору в розмірі 2481,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

Судове рішення мотивовано тим, що заборгованість за поставлений товар, встановлена рішенням Господарського суду Херсонської області від 13.04.2021 у справі №923/235/21, ТОВ "Херсонський порт" повністю не погашена.

ТОВ Херсонський порт з 23.12.2021 стало правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства Херсонський морський торговельний порт, зокрема, з виконання усіх зобов`язань перед ТОВ Агросистема Черкаси, що виникли з Договору поставки тентів № 115Р від 06.08.2020, в тому числі пені, інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне його виконання, оскільки із Акту про передачу в порядку правонаступництва прав та обов`язків, які безпосередньо пов`язані з майном, яке передається у складі об`єкта концесії від 23.12.2021 складеного між ТОВ Херсонський порт та ДП ХМТП: передано ТОВ Херсонський порт зобов`язання, що виникає з договору поставки тентів № 115Р від 06.08.2020 з ТОВ Агросистема Черкаси (п.п. 156 п. 4 Акту). Отже, Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" не є належним відповідачем за заявленими позовними вимогами.

Судом перевірено правильність розрахунку наданого Позивачем 3% річних, інфляційних втрат та суми пені, а також виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову, суд дійшов висновку про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн., що підлягають відшкодуванню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський порт".

05.02.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонський порт, в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2024 у справі №923/142/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що підставою щодо загального правонаступництва за Договором поставки №115Р, окрім Акту про правонаступництво від 23.12.2021, має бути також й укладений між Позивачем, ТОВ Херсонський порт та ДП ХМТП Договір про правонаступництво (Договір про переведення боргу); а сам по собі Акт про правонаступництво не є підставою для загального правонаступництва за Договором №115Р. Отже, виходячи із вищенаведеного, а також, оскільки Договір про переведення боргу так і не був укладений, а боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, ТОВ Херсонський порт не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не є правонаступником ДП ХМТП стосовно позовних вимог ТОВ «Агросистема Черкаси» у справі №923/142/22.

Вказує, що рішення суду першої інстанції щодо визначення витрат на правничу допомогу є необгрунтованими, а визначений їх розмір (4000,00 грн) - завищеним, не обов`язковими і не співвідносяться зі складністю справи та ціною позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Зокрема, позивач вказує, що оскільки обов`язок по оплаті товару було переведено на ТОВ «Херсонський порт», то і майнову відповідальність за несвоєчасне виконання основного зобов?язання за вказаним договором поставки має нести новий боржник - ТОВ «Херсонський порт». При цьому відповідальність за прострочення зобов`язання за період з 18.02.2021 року по 23.12.2021 року ТОВ «Херсонський порт» несе, як правонаступник ДП «Херсонський морський торговельний порт», за договором концесії, а за період з 24.12.2021 року по 04.02.2022 року - ТОВ «Херсонський порт», вже безпосередньо як особа, що прострочила виконання грошового зобов`язання з оплати товару за договором поставки. Обов`язки боржника ДП «Херсонський морський торговельний порт» за договором поставки №115Р від 06.08.2020 року були переведені на ТОВ «Херсонський порт» за договором концесії. У зв?язку з цим згода кредитора на таке переведення не вимагається.

Додатково стверджує, що апелянт не наводить жодних доводів та розрахунків, чому витрати на правову допомогу мають бути зменшені ще більше, ні це вже зробив суд першої інстанції. Також апелянт не зазначає, який розмір витрат він вважає обгрунтованим.

До суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення Державного підприємства Херсонський морський торговельний порт, в яких останнє, зокрема, зазначає, що згідно витягу з Концесійного договору від 26.06.2020 року, акту про передачу в порядку правонаступництва прав та обов?язків, які безпосередньо пов?язані з майном, яке передається у складі об?єкта концесії від 23.12.2021 року та акту виконання прийому-передачі від 23.12.2021 року, вбачається, що ТОВ «Херсонський порт» з 23.12.2021 року стало правонаступником прав та обов?язків Державне підприємство «Херсонський морський торговельний порт», в тому числі в частині зобов?язання, що виникають з договору поставки тентів №115Р від 06.08.2020 року з ТОВ «Агросистема Черкаси».

Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн *100 = 268400 грн).

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 34 180,95 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонський порт на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2024 у справі №923/142/22; розгляд даної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонський порт на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2024 у справі №923/142/22 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Так, Господарським судом Херсонської області розглядалась справа №923/235/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистема Черкаси" до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" про стягнення 211 253,66 грн, з яких 194 976,80 грн заборгованості по оплаті поставленого товару, 7562,14 грн пені, 6824,19 грн індексу інфляції, 1890,53 грн процентів річних.

Позов у цій справі був мотивований тим, що позивач у відповідності до умов договору поставки №115Р від 06.08.2020 поставив, а відповідач отримав у власність товар на загальну суму 249 976,8 грн., однак у встановлений умовами Договору строк Відповідач не виконав взяті на себе грошові зобов`язання за Договором, оскільки відповідач зобов`язаний був повністю оплатити поставлений товар у строк не пізніше 27.10.2020 року, а фактично cплачено 55000 грн.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 13.04.2021 у справі № 923/235/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистема Черкаси" 194 976,80 грн основного боргу, 6824,19 грн інфляційних втрат, 1879,74 грн 3% річних, 7 518,98 грн пені, 3 167,99 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 13.04.2021 у справі №923/235/21 встановлені наступні обставини:

06.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросистема Черкаси" та Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" було укладено договір поставки №115Р від 06.08.2020, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник (позивач) зобов`язався поставити і передати у власність покупцю (відповідачу) товар (тенти), зазначений в специфікації, а покупець (відповідач) зобов`язався прийняти і оплатити на умовах даного договору такий товар.

Згідно п. 7.1 договору, він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020 року включно, а в частині гарантійних термінів та взаєморозрахунків - до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

На підставі вказаного договору та специфікації в період 07.09.2020 року по 14.09.2020 року Позивач передав Відповідачу товар на загальну суму 249976,8 грн. Весь переданий товар був прийнятий Відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Факт передачі товару підтверджується: видатковою накладною № РН-0000072 від 07.09.2020 року на суму 166651,2 грн., видатковою накладною № РН-0000075 від 14.09.2020 р. на суму 83325,6 грн. та довіреностями № 219 від 07.09.2020 р.. № 223 від 14.09.2020 р.

Крім цього Позивач надав відповідачу рахунки-фактури № СФ-0000066 від 07.09.2020 р. та № СФ-0000068 від 14.09.2020 р., на підставі яких останній здійснював часткову оплату товару.

Також Позивач сформував на вказані вище партії товару податкові накладні № 4 від 07.09.2020 р. та № 6 від 14.09.2020 р. Зазначені податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН 30.09.2020 року за № 9248948689 та № 9248954088, що підтверджено відповідними квитанціями.

За умовами п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем вартості поставленої партії товару протягом 30 робочих днів з дня поставки партії товар} покупцю на підставі рахунку (рахунку-фактури) постачальника, при умові реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, оформленої згідно вимог ПК України та інших нормативних документів.

Відповідач зобов`язаний був повністю оплатити поставлений товар у строк не пізніше 27.10.2020 року, фактично в період з 07.09.2020 року по даний час оплачено 55000,0 грн.

За розрахунком Позивача заборгованість (основний борг) складає 194976,80 грн.

Умовами п. 8.2 Договору передбачено, що при несвоєчасній оплаті вартості поставленої партії товару покупцем, Постачальник має право стягнути з Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення.

За розрахунком Позивача, Відповідач зобов`язаний сплатити пеню за період з 20.10.2020 року по 17.02.2021 року в сумі 7562,14 грн., а також індекс інфляції в розмірі 6824,19 грн. за період з листопада 2020 року по січень 2021 року та проценти річні в сумі 1890,53 грн. за період з 20.10.2020 року по 17.02.2021 року. Разом з тим, судом приймаються до уваги аргументи Відповідача щодо помилковості нарахування Позивачем 43,16 грн. пені та 10,79грн. з урахуванням 3% річних, а їх вірний розмір становить 7518грн.98коп. та 1879грн.74коп., відповідно.

За вказаних обставин аргументи, наведені Позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову в частині позовних вимог щодо стягнення 194976грн.80коп. основного боргу, 6824грн.19коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 1879грн.74коп. з урахуванням 3% річних, 7518грн.98коп. пені, приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства. Аргументи, наведені Відповідачем, щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення 43,16грн. пені та 10,79грн. з урахуванням 3% річних, приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства, в іншій частині аргументи Відповідача не приймаються до уваги судом у зв`язку з викладеними вище обставинами.

Як зазначив позивач в позовній заяві у цій справі №923/142/22, заборгованість за поставлений товар, встановлена рішенням Господарського суду Херсонської області від 13.04.2021 у справі №923/235/21, боржником повністю не погашена, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, предметом позову у цій справі є вимоги позивача про стягнення 34 180,95 грн, з якої 18 325,90 грн пеня, 12 181,55 грн інфляційні втрати, 3 673,50 грн 3 % річних у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки товару від 06.08.2020 № 115Р в частині сплати.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з чим судова колегія погоджується, з огляду на наступне.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частинами 1 та 2 статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Частиною 2 статті 266 ГК України передбачено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Приписи частини 1 статті 668 ЦК України передбачають, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В свою чергу частини 1-3 статті 692 ЦК України передбачають, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність установлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Як вже було зазначено вище, рішенням Господарського суду Херсонської області від 13.04.2021 у справі №923/235/21, яке набрало законної сили, позов задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистема Черкаси" 194 976,80 грн основного боргу, 6824,19 грн інфляційних втрат, 1879,74 грн 3% річних, 7 518,98 грн пені, 3 167,99 грн витрат по сплаті судового збору у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки №115Р від 06.08.2020.

Отже, обставина неналежного виконання відповідачем умов договору поставки №115Р від 06.08.2020 в частині оплати заборгованості та, відповідно, наявності заборгованості у Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросистема Черкаси" є встановленою та такою, що не підлягає доказуванню в межах справи, що розглядається.

Доказів сплати відповідачем заборгованості за договором поставки №115Р від 06.08.2020 матеріали справи не містять.

Відповідачами вказані обставини не заперечується.

В той же час, скаржник зазначає, що ТОВ Херсонський порт не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не є правонаступником ДП ХМТП стосовно позовних вимог ТОВ «Агросистема Черкаси» у справі №923/142/22.

Судова колегія відхиляє даний аргумент апелянта, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи №923/142/22, яка наразі переглядається в суді апеляційної інстанції, 26.06.2020 між Міністерством інфраструктури України (Концесієдавець), Державним підприємством АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ (ДП АМПУ), Товариством з обмеженою відповідальністю РИСОІЛ-ХЕРСОН (Переможець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОЄКТНА КОМПАНІЯ РИСОІЛ-ХЕРСОН (Концесінер) укладено концесійний договір стосовно передачі в концесію майна ДП "ХМТП" (Первісний оператор) і майна ДП АМПУ (Концесійний договір), відповідно до пункту 2.1 якого за цим Договором Концесієдавець надає Концесіонеру на Строк концесії виключне право на створення, будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення), управління (користування, експлуатацію, технічне обслуговування) Об`єкта концесії та здійснення поліпшення Об`єкта концесії, передбаченого умовами цього Договору і Додатка 4 (Технічні вимоги), з метою задоволення громадських потреб у сфері будівництва та експлуатації Морського порту Херсон та його інфраструктури протягом Строку концесії шляхом здійснення та фінансування передбачених цим Договором інвестицій та ефективного провадження Концесійної діяльності, за умови сплати Концесійного платежу та виконання інших умов цього Договору.

Концесієдавець забезпечує передачу Концесіонеру Первісним оператором Інших необоротних матеріальних активів та оборотних матеріальних активів і кредиторської та дебіторської заборгованості Первісного оператора. Факт передачі Інших необоротних матеріальних активів та оборотних матеріальних активів і кредиторської та дебіторської заборгованості Первісного оператора підтверджується актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками Первісного оператора, Концесієдавця та Концесіонера та скріпленим їх печатками (за наявності), в якому зазначаються переліки активів та кредиторської і дебіторської заборгованості та вартість за результатами інвентаризації відповідно до пункту 8.6 Договору, з урахуванням можливих уточнень відповідно до пункту 8.7.4.6 Договору (пункт 8.7.4.5 Концесійного договору).

Концесіонер є правонаступником щодо: всіх прав та обов`язків Первісного оператора, в тому числі таких, що випливають із договорів, судових справ, виконавчих проваджень, ліцензій, документів дозвільного характеру, правовідносин щодо погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу, надмірно сплачених зобов`язань або невідшкодованих податків і зборів, та які зазначені у відповідних актах приймання-передачі, передбачених пунктами 8.7.7.3 та 8.7.4.5 (пункт 8.7.7.1.1 Концесійного договору).

На підставі звіту спільної комісії, оформленого та затвердженого за результатами інвентаризації відповідно до пункту 8.6 Договору, Концесієдавець зобов`язаний забезпечити укладення між Первісним оператором, ДП АМПУ та Концесіонером актів приймання-передачі в порядку правонаступництва прав та обов`язків, які безпосередньо пов`язані з майном, яке передається у складі Об`єкта концесії (за виключенням дебіторської та кредиторської заборгованості Первісного оператора, що передається в порядку правонаступництва на умовах, визначених пунктом 8.7.4 Договору). В таких актах зазначається перелік та обсяг прав та обов`язків і перелік договорів, судових справ, виконавчих проваджень, ліцензій, документів дозвільного характеру, правовідносин щодо погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу, надмірно сплачених зобов`язань або невідшкодованих податків і зборів та інших правовідносин, правонаступником щодо яких виступатиме Концесіонер (пункт 8.7.7.3 Концесійного договору).

Концесіонер виступає правонаступником щодо прав та обов`язків відповідно до пункту 8.7.7.3 Договору з дати підписання відповідних актів приймання-передачі, окрім правонаступництва щодо дебіторської та кредиторської заборгованості Первісного оператора, яке відбувається з дати підписання акта відповідно до пункту 8.7.4 Договору (пункт 8.7.7.4 8.7.7.3 Концесійного договору).

Концесієдавець зобов`язаний забезпечити, одночасно з підписанням актів приймання-передачі відповідно до пунктів 8.7.4, 8.7.5 та 8.7.7.3 Договору, передачу Концесіонеру всіх документів, що пов`язані з правонаступництвом Концесіонера та із зобов`язаннями, за якими виникає правонаступництво (договори, матеріали судових справ та виконавчих проваджень, ліцензії, документи дозвільного характеру, бухгалтерська документація тощо) (пункт 8.7.7.5 Концесійного договору).

Концесійний договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

В подальшому 14.12.2021 р. між Міністерством інфраструктури України (Концесієдавець), Державним підприємством АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ (ДП АМПУ), Товариством з обмеженою відповідальністю РИСОІЛ-ХЕРСОН (Переможець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ХЕРСОНСЬКИЙ ПОРТ (Концесінер, попереднє найменування якого Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОЄКТНА КОМПАНІЯ РИСОІЛ-ХЕРСОН) укладено Додаткову угоду № 2 до Концесійного договору, відповідно до якої:

викладено пункт 8.7.1 останнього в новій редакції: Передача починається не раніше ніж через 1 (один) Робочий день з Дати виконання Попередніх умов та повинна бути проведена не пізніше ніж протягом 10 (десяти) Робочих днів..

доповнено Концесійний договір пунктом 8.7.7.7: Після закінчення строку Перехідного періоду та підписання акта виконання Передачі Концесіонер не є правонаступником будь-яких сум кредиторської заборгованості Первісного оператора перед ДП АМПУ, що не була відображена в акті виконання Передачі та виникла у Первісного оператора до дати підписання акта виконання Передачі, та сум неустойки, відсотків річних, інфляційних втрат та інших нарахувань на суми відображеної та невідображеної в акті виконання Передачі кредиторської заборгованості, нарахованих після підписання акту виконання Передачі. Первісний оператор та Концесієдавець зобов`язуються компенсувати Концесіонеру суму кредиторської заборгованості перед іншими кредиторам (за виключенням ДП АМПУ та кредиторською заборгованістю за договорами поруки) враховуючи суми неустойки, відсотків річних, інфляційних втрат та інших нарахувань, що не була відображена в акті виконання Передачі та виникла у Первісного оператора до дати підписання акта виконання Передачі та пред`явлена Концесіонеру протягом трьох років з дня підписання акта виконання Передачі та суми неустойки, відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих кредиторами Первісного оператора після підписання акту виконання Передачі..

викладено пункт 8.7.7.1.1 Концесійного договору в новій редакції: всіх прав та обов`язків Первісного оператора, в тому числі таких, що випливають із договорів, судових справ, виконавчих проваджень, ліцензій, документів дозвільного характеру (в тому числі за спеціальними дозволами на користування надрами), правовідносин щодо погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу, надмірно сплачених зобов`язань або невідшкодованих податків і зборів, та які зазначені у відповідних актах приймання-передачі, передбачених пунктами 8.7.7.3 та 8.7.4.5..

Додаткова угода підписана представниками сторін та скріплена печатками контрагентів.

23.12.2021 р. між Концесіонером, яким є ТОВ ХЕРСОНСЬКИЙ ПОРТ та ДП "ХМТП" як Первісним оператором підписано акт про передачу в порядку правонаступництва прав та обов`язків, які безпосередньо пов`язані з майном, яке передається у складі об`єкту концесії, відповідно до якого ТОВ ХЕРСОНСЬКИЙ ПОРТ приймає в порядку правонаступництва права і обов`язки ДП "ХМТП", які безпосередньо пов`язані з майном, що передається у складі об`єкта концесії і випливають із договорів, судових справ, виконавчих проваджень, ліцензій, документів дозвільного характеру, а ДП "ХМТП" передає ТОВ ХЕРСОНСЬКИЙ ПОРТ в порядку правонаступництва наступні права та обов`язки, серед яких ті, що виникають із договорів.

У ДП ХМТП відсутні права та обов`язки щодо погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу, надмірно сплачених зобов`язань або невідшкодованих податків і зборів.

З дати підписання цього Акту ТОВ Херсонський порт стає правонаступником прав та обов`язків, що випливають із перелічених у цьому Акті ліцензій, дозвільних документів, судових справ, виконавчих проваджень, договорів. Акт підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Як вбачається з Акту про передачу в порядку правонаступництва прав та обов`язків, які безпосередньо пов`язані з майном, яке передається у складі об`єкта концесії від 23.12.2021 складеного між ТОВ Херсонський порт та ДП ХМТП: передано ТОВ Херсонський порт зобов`язання, що виникає з договору поставки тентів № 115Р від 06.08.2020 з ТОВ Агросистема Черкаси (п.п.156 п. 4 Акту) (а.с.74).

Вказаний пункт віднесено до категорії витратних.

Даний Акт підписаний ТОВ ХП і ДП ХМТП та засвідчує юридичний факт передачі всіх прав та обов?язків Первісного оператора, в тому числі таких, що випливають із договору поставки тентів № 115Р від 06.08.2020 з ТОВ Агросистема Черкаси.

Відтак, підписавши 23.12.2021 акт про передачу в порядку правонаступництва прав та обов`язків, які безпосередньо пов`язані з майном, яке передається у складі об`єкту концесії, до ТОВ ХЕРСОНСЬКИЙ ПОРТ в порядку правонаступництва перейшли права та обов`язки Покупця за Договором поставки тентів № 115Р від 06.08.2020 з ТОВ Агросистема Черкаси.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що умовами Концесійного договору передбачено, що з моменту підписання акту про передачу в порядку правонаступництва прав та обов`язків, які безпосередньо пов`язані з майном, яке передається у складі об`єкту концесії, ТОВ ХЕРСОНСЬКИЙ ПОРТ стає правонаступником ДП "ХМТП", в тому числі за укладеними договорами, оскільки у відповідному акту зазначено, що Відповідачем прийнято на себе зобов`язання за укладеним між Позивачем та ДП "ХМТП" договором, а тому ТОВ ХЕРСОНСЬКИЙ ПОРТ відповідно стало правонаступником ДП "ХМТП" за укладеним 14.09.2021 р. договором поставки тентів № 115Р від 06.08.2020 з ТОВ Агросистема Черкаси, що спростовує позицію скаржника відносно того, що ТОВ ХЕРСОНСЬКИЙ ПОРТ не є належним відповідачем у справі.

Судова колегія відхиляє доводи скаржника, що договір про переведення боргу так і не був укладений, а боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов?язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про концесію», Відносини, що виникають у зв?язку з реалізацією проектів, що здійснюються на умовах концесії, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Земельним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, а також міжнародними договорами України, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України.

Відносини, що виникають у зв?язку з реалізацією проектів, що здійснюються на умовах концесії, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно норми щодо внесення змін до цього Закону.

Згідно ч.ч.2, 3, 4 ст. 33 Закону України «Про концесію» у концесіонера не виникає загального правонаступництва згідно з правами та обов`язками балансоутримувача. У виняткових випадках, за рішенням концесієдавця, умовами концесійного конкурсу може передбачатися повне або часткове правонаступництво концесіонера за правами та обов`язками балансоутримувача. Обсяг правонаступництва, а також умови та порядок передачі концесіонеру прав та обов?язків балансоутримувача визначаються умовами концесійного конкурсу та концесійним договором. Під правами та обов?язками балансоутримувача розуміються права та зобов?язання такого балансоутримувача за договорами, судовими процесами, у тому числі в порядку міжнародного комерційного арбітражу, відкритими виконавчими провадженнями, ліцензіями, документами дозвільного характеру, а також за дебіторською та кредиторською заборгованістю балансоутримувача.

Таким чином, положеннями ч.3 ст. 33 Закону України «Про концесію» встановлено виключення із загального правила, передбаченого ст. 520 ЦК України.

Оскільки обов`язки боржника ДП «Херсонський морський торговельний порт» за договором поставки №115Р від 06.08.2020 року були переведені на ТОВ «Херсонський порт» за договором концесії, в такому випадку згода кредитора на таке переведення не вимагається.

Отже, в даному випадку боржник у зобов`язанні був замінений безпосередньо в силу дії норм частин третьої, четвертої статті 33 Закону України Про концесію від 03.10.2019 №155-IX та Концесійного договору від 26.06.2020, чим спростовуються аргументи скаржника про відсутність обов`язкової згоди кредитора щодо заміни боржника.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що окремого порядку та укладання окремого Договору щодо передачі зобов?язання, що виникають з договору поставки №115Р від 06.08.2020 - не передбачено Концесійним договором.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що належним відповідачем у даній справі виступає лише ТОВ ХЕРСОНСЬКИЙ ПОРТ як правонаступник усіх прав та обов`язків ДП «Херсонський морський торговельний порт» за договором поставки №115Р від 06.08.2020, в той час як позов ТОВ "Агросистеми Черкаси" до ДП «Херсонський морський торговельний порт» заявлений як до неналежного відповідача.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (частина 1 статті 229 ГК України).

Приписами статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим Договором (пункт 8.1 Договору).

При несвоєчасній оплаті вартості поставленої партії товару Покупцем, Постачальник має право стягнути з Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення (пункт 8.2 Договору).

Суд першої інстанції погодився із здійсненим позивачем розрахунком суми пені у розмірі 18 325,90 грн, встановив його правильність, з чим погоджується судова колегія апеляційної інстанції.

Відповідачем в апеляційній скарзі не заперечується нарахована позивачем сума пені, власного контррозрахунку до суду не надано.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 наведеної норми).

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати за переданий товар, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Судова колегія зазначає, що інфляційні нарахування не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних виконано у відповідності до вимог та методології чинного законодавства України, відтак стягненню підлягає 12 181,55 грн інфляційних втрат, 3 673,50 грн 3 % річних.

Відповідачем контррозрахунок сум інфляційних втрат та 3% річних до суду не наданий.

Доводи скаржника, що при прийнятті рішення в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних збитків судом першої інстанції були проігноровані ті обставини справи, що в Додатковій угоді №2 до Концесійного договору сторони визначили, що Концесіонер не є правонаступником Первісного оператора та сум неустойки, відсотків річних, інфляційних витрат та інших нарахувань на суми відображеної та не відображеної в акті виконання Передачі кредиторської заборгованості, нарахованих після підписання Акту виконання Передачі - 23 грудня 2021 року колегія суддів відхиляє, оскільки останній став правонаступником всіх прав та обов`язків первісного оператора, в тому числі таких, що випливають із договорів (пункт 8.7.7.1.1. договору в редакції додаткової угоди №2). В той час як зазначалося вище, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим Договором (пункт 8.1 Договору). При несвоєчасній оплаті вартості поставленої партії товару Покупцем, Постачальник має право стягнути з Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання.

За таких обставин, ТОВ Херсонський порт з 23.12.2021 стало правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства Херсонський морський торговельний порт згідно договору концесії від 26.06.2020 та акту про передачу в порядку правонаступництва прав та обов`язків від 23.12.2021, зокрема, з виконання усіх без винятку зобов`язань перед позивачем, що виникли зі спірного Договору, в тому числі пені, інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне його виконання.

ТОВ Херсонський порт є боржником за основним грошовим зобов`язанням, тому саме на нього законом покладено обов`язок зі сплати пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистеми Черкаси" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський порт" про стягнення 18 325,90 грн. пені, 12 181,55 грн. інфляційних втрат, 3 673,50 грн. 3 % річних.

Щодо оскарження рішення в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу судова колегія зазначає наступне.

За приписами статті 244 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Частина 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Разом з цим, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 ГПК України).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 22.04.2022 між адвокатом Стратілатовим Костянтином Геннадійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю Агросистема Черкаси було укладено Договір про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) (далі Договір від 22.04.2022).

Відповідно до пунктів 1.1, 4.1 Договору від 22.04.2022 замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах визначених цим договором надавати адвокатські послуги (правову допомогу) та здійснювати захист і представництво законних прав та інтересів замовника у всіх спорах, що стосуються прав, свобод, інтересів та обов`язків замовника. Робота виконавця, зазначена в цьому договорі оплачується замовником в розмірі встановленому окремою угодою, що є додатком до цього договору.

22.04.2022 між адвокатом Стратілатовим Костянтином Геннадійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю Агросистема Черкаси було укладено Угоду про вартість послуг за надання правової (професійної правничої) допомоги (додаток до договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 22.04.2022).

Відповідно до вищевказаною угоди робота (послуги) виконавця з надання правової (професійної правничої) допомоги в суді першої інстанції у спорі замовника з Державним підприємством Херсонський морський торговельний порт про стягнення коштів за договором поставки № 115Р від 06.08.2020 (справа № 923/142/22) оплачується замовником в розмірі 7 000,00 грн. протягом 90 календарних днів з моменту ухвалення рішення суду першої інстанції або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.

08.09.2023 між адвокатом Стратілатовим Костянтином Геннадійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю Агросистема Черкаси складено Акт приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 22.04.2022, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв наступну правову допомогу:

-22.04.2022 - надання усної консультації 1 год.;

-15.12.2022 складання заяви про усунення недоліків 2 год.;

-16.06.2023 складання повідомлення про усунення недоліків 1 год.;

-16.06.2023 складання заяви про докази сплати судових витрат 1 год.;

-20.07.2023 складання відповіді на відзив ДП Херсонський морський торговельний порт - 4 год.;

-24.07.2023 складання клопотання про залучення співвідповідача 1 год.;

-24.07.2023 надання усної консультації щодо заперечення ДП Херсонський морський торговельний порт - 1 год.;

-17.08.2023 надання усної консультації щодо відзиву ТОВ Херсонський порт на позовну заяву 1 год.;

-08.09.2023 складання клопотання про приєднання доказів сплати судових витрат, складання детального опису робіт 2 год.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Судова колегія зазначає, що дана справа за своїм правовим характером не є складною, обставини неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором встановлені рішенням суду у справі № 923/235/21, сума позову становить 34180,95 грн, обсяг матеріалів справи є незначним, її розгляд здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, позовні вимоги становлять стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних збитків, отже заявлений позивачем розмір витрат на професійну правову допомогу у даній справі у розмірі 7000 грн не є співмірним зі складністю справи та підготовка позовної заяви не потребувала від адвоката вчинення значного обсягу дій, тому не може вважатися обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, оскільки є завищеною щодо всіх вищевказаних критеріїв.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн, зважаючи на доводи відповідача викладені у клопотанні про зменшення витрат по сплаті правової допомоги, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.

Посилання апелянта на те, що заявлена до стягнення сума витрат позивача на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки на підтвердження вказаних доводів скаржником не надано належних доказів, натомість зазначені твердження фактично ґрунтуються на нічим не підтверджених припущеннях відповідача.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що розумним, пропорційним і обґрунтованим розміром витрат на послуги адвоката за розгляд справи у суді першої інстанції у даному спорі є сума 4000 грн, понесена позивачем, оскільки витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу не є завищеними щодо іншої сторони спору, є співмірними та цілком обґрунтованими.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.

Згідно з частиною 1 статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Разом з цим, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив також стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 5000 грн.

Вирішуючи дане клопотання, колегія суддів враховує наступне.

До відзиву на апеляційну скаргу на підтвердження понесених судових витрат (витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції) позивачем надано: угоду про вартість послуг за надання правової допомоги від 26.04.2024, в якій зазначено, що робота виконавця з надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції оплачується замовником в розмірі 5000 грн.

Також позивачем додано детальний опис робіт (наданих послуг) на стадії апеляційного розгляду справи, перелік виконаних робіт:

-надання усної консультації 1 год;

-складання відзиву на апеляційну скаргу 8 год.

Загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції станом на 29.02.2024 5000 грн.

Між позивачем та адвокатом Стратілатовим К.Г. підписано акт приймання-передачі наданих послуг згідно договору, згідно якого замовник зобов`язаний оплатити роботу виконавця в сумі 5000 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт отримання Позивачем послуг Адвоката та понесення ним витрат в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У договорі про надання правничої допомоги клієнт та адвокат вправі визначити розмір винагороди адвоката за надання клієнту юридичних послуг на власний розсуд. Проте, ці витрати не повинні бути непомірним тягарем для іншого учасника справи, який не є стороною цього договору.

Колегія суддів зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

Врахувавши результати розгляду справи у суді апеляційної інстанції, а також те, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат враховуючи те, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката у сумі 5000 грн є не співрозмірними із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, оскільки справа розглядалась в рамках письмового провадження без виклику сторін, позивачем до суду було подано лише відзив на апеляційну скаргу,обставини неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором встановлені рішенням суду у справі №923/235/21, сума позову становить 34180,95 грн, обсяг матеріалів справи є незначним, а тому розумним та обґрунтованим розміром витрат на правову допомогу у даній справі є 2500 грн, що є пропорційним предмету спору, складності даної справи та обсягом робіт (наданих послуг), виконаних за договором про надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонський порт залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2024 у справі №923/142/22 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонський порт на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агросистема Черкаси витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2500 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяА.І. Ярош

СуддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська