Постанова

від 23.04.2024 по справі 920/203/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. Справа№ 920/203/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Яковлєва М.Л.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 23.04.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод» на рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2023 (повний текст рішення складено та підписано 13.11.2023)

у справі №920/203/23 (суддя Жерьобкіна Є.А.)

за позовом Приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Тетяни Миколаївни

в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростагросвіт»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіжий продукт»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод»

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Бекко Україна»

про визнання недійсними договорів

В С Т А Н О В И В :

Приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Боруца Тетяна Миколаївна звернулась до суду з позовною заявою в інтересах стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТАГРОСВІТ», в якій просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 28.05.2020, укладений між ТОВ «Свіжий продукт» та ТОВ «Угроїдський цукровий завод», який посвідчений Приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко А.В. за реєстраційним номером 856, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «Угроїдський цукровий завод» (номер запису про право власності 36658412 від 28.05.2020).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході перевірки майнового стану боржника, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіжий продукт», приватним виконавцем встановлено, що 28.05.2020 останнім на підставі договору купівлі-продажу відчужено належне йому на праві приватної власності нерухоме майно.

В подальшому приватним виконавцем була подана заява про зміну предмета позову, відповідно до якої заявник доповнила позовні вимоги та просила визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01.03.2023, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Лебедь Н. В. за реєстраційним номером 59, укладений між ТОВ «Угроїдський цукровий завод» (продавець) та ТОВ «Бекко Україна» (покупець) та просила залучити до участі у справі співвідповідача ТОВ «Бекко Україна».

Приватний виконавець вважає, що зазначені договори купівлі-продажу мають ознаки фраудаторного правочину та просить їх визнати недійсними оскільки, договори укладено після ухвалення судових рішень від 19.03.2019 у справі №920/127/19 та від 25.03.2019 у справі №920/129/19, які не оскаржувались, набрали законної сили та відповідно є обов`язковими до виконання для боржника. Крім того, ціна за якою здійснено відчуження нерухомого майна є балансовою, а не ринковою, а контрагентами виступають пов`язані особи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод» в своєму відзиві на позов зазначило, що стягувач володів інформацією щодо можливості сплати новими боржниками боргу і повинен був вжити якнайшвидше всіх дій щодо стягнення коштів в примусовому порядку. Також відповідач 2 вказує, що засновником товариства відповідача 2 є інша особа ніж зазначена позивачем в схемі пов`язаних осіб, а ціна за яку здійснено відчуження є договірною в силу вимог ст. 628 Цивільного кодексу України, що спростовує доводи позивача про фраудаторний правочин.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бекко Україна» просило суд відмовити у задоволенні позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 28.05.2020 та від 01.03.2023 та вказувало, що є добросовісним набувачем нерухомого майна, придбаного за договором купівлі-продажу від 01.03.2023. Крім того, товариство вважає, що приватним виконавцем проігноровано норми пп. 14.1.159 п. 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, яким передбачено, що пов`язані особи - це юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням певних критеріїв, визначених в цьому пункті. Сама ж ціна майна, зазначена в договорі, є узгодженою та відповідає принципам волевиявлення сторін правочину.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 01.11.2023 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 28.05.2020, укладений між ТОВ «Свіжий продукт» та ТОВ «Угроїдський цукровий завод», посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко А.В. за реєстраційним номером 856, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «Угроїдський цукровий завод» (номер запису про право власності: 36658412 від 28.05.2020).

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 01.03.2023, укладений між ТОВ «Угроїдський цукровий завод» та ТОВ «Бекко Україна», посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Лебедь Н.В. за реєстраційним номером 59, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «Бекко Україна» (номер відомостей про речове право: 49410628 від 01.03.2023).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіжий продукт» на користь Приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Тетяни Миколаївни 1789,34 грн витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод» на користь Приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Тетяни Миколаївни 1789,33 грн витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бекко Україна» на користь Приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Тетяни Миколаївни 1789,33 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення Господарського суду Сумської області обґрунтоване тим, що на час вчинення оспорюваного правочину, у продавця за договором (боржника) існувала заборгованість за судовими рішеннями в сумі 4932001,89 грн, проте, боржник відчужив своє майно не за ринковою вартістю, а за балансовою вартістю. При цьому, у боржника відсутнє інше майно, на яке можна було б звернути стягнення.

Враховуючи дату вчинення правочину, суб`єктів правочину, ціну відчужуваного майна, є обґрунтовані підстави вважати, що боржник діяв недобросовісно та зловживав правами, оскільки вчинив оспорюваний договір купівлі-продажу, який порушує майнові інтереси кредитора, і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника, який відчужив фактично єдине наявне майно на користь пов`язаної юридичної особи після того, як суд постановив ухвали про заміну первісних боржників на ТОВ «Свіжий продукт» та відповідно після виникнення у ТОВ «Свіжий продукт» зобов`язання зі сплати коштів за судовими рішеннями.

Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.03.2023, то суд зазначив, що ТОВ «Угроїдський цукровий завод» та ТОВ «Бекко Україна» є пов`язаними особами, оскільки, договір купівлі-продажу нерухомого майна за реєстраційним номером 59 вчинено 01.03.2023, тобто, на наступний день після того, як другий відповідач - ТОВ «Угроїдський цукровий завод» 28.02.2023 отримав копію позовної заяви з додатками (поштове відправлення №3960502235570). Така оперативність дій другого та третього відповідачів щодо прийняття однією юридичною особою рішення про відчуження майна, а іншою про набуття майна, та безпосередньо укладання оспорюваного договору є узгодженими діями між пов`язаними особами з метою швидкого виведення майна з власності другого відповідача та ускладнення або в цілому унеможливлення повернення активів першого відповідача.

Місцевий господарський суд не прийняв до уваги доводи відповідача 3 про добросовісність його як набувача, зазначивши, що Верховний Суд в уже усталеній практиці визначив коло обставин, що підлягають доведенню у справах про визнання договорів фраудаторними, зокрема, до обставин, що підлягають доведенню не входить обставина добросовісності набувача. Добросовісність набувача встановлюється у справах про витребування майна з чужого незаконного володіння, тобто, в межах віндикаційного позову, а не в справах про визнання договорів фраудаторними.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод» 05.12.2023 звернулося на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформовану в системі «Електронний суд» 04.12.2023, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2023 у справі №920/203/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Також просило поновити строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про задоволення позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Скаржник в своїй апеляційній скарзі зазначив, що при вирішенні питання щодо пов`язаності контрагентів, суд мав враховувати пп. 14.1.159 п. 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, де зазначено, що пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням наведених у цьому пункті критеріїв.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод» вважає, що для висновку про наявність факту заниження ціни слід застосовувати порівняльний метод дослідження ціни на аналогічні об`єкти, що неможливо через недостатність як вихідних даних, так і спеціальних знань. Місцевим господарським судом не застосовано порівняльний метод визначення ринкових цін щодо аналогічної нерухомості та зроблено помилковий висновок про заниженість ціни відчуження, зважаючи тільки на вартість договору і твердження позивача про те, вартість майна не є ринковою.

Також апелянт вважає, що наявність зареєстрованого рухомого майна є доказом відсутності у ТОВ «Свіжий продукт» наміру ухилитись від виконання зобов`язання, проте судом не надано правову оцінку дій приватного виконавця відносно повноти виконання обов`язків останнім, але лише на підставі доводів заявника зроблено висновок про неможливість здійснити погашення заборгованість за рахунок інших джерел надходжень, як і не враховано показники фінансової звітності.

Судом першої інстанції не доведено відсутність попередніх перемовин між учасниками правочину на предмет його вчинення, погодження дати вчинення не лише сторонами, а і з нотаріусом. Крім цього, попереднє узгодження процесу укладення договору не вимагає обов`язкового документального підтвердження процесу, який передує укладенню договору.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції неправомірно застосовано позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, від 19.05.2021 у справі №693/624/19, від 17.07.2019 у справі № 299/396/17, від 24.07.2019 у справі №405/1820/17, оскільки вони не є релевантними по відношенню до правовідносин, які розглядаються в даній справі, так як у всіх зазначених постановах судами основними доказами фраудаторності правочинів зазначено доведення пов`язаності учасників правовідносин, а саме-, особи здійснювали відчуження майна на користь дітей, тобто родичів першого ступеню споріднення і які визнані пов`язаними особами в розумінні пп. 14.1.159 п. 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України

Також скаржник аргументує, що судом проігноровано добросовісність контрагента при укладенні договору купівлі-продажу 01.03.2023.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 920/203/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/203/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод» на рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2023 у справі № 920/203/23.

21.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 920/203/23.

У зв`язку з перебуванням суддів Тарасенко К.В. та Станіка С.Р. у відпустці з 25.12.2023 по 29.12.2023, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями у справі №920/203/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 прийнято справу № 920/203/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод» на рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод» на рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2023 у справі № 920/203/23. Розгляд апеляційної скарги у справі № 920/203/23 призначити на 20.02.2024.

05.01.2024 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив приватного виконавця на апеляційну скаргу, сформований в системі «Електронний суд» 05.01.2024, в якому останній заперечив проти доводів відповідача 2 та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Так, зокрема, приватний виконавець зазначив, що інформація про контрагентів оспорюваних правочинів, надана ним до суду першої інстанції, отримана із загальнодоступних джерел. Щодо тверджень скаржника про необхідність застосування критеріїв для визначення пов`язаних осіб, визначених в пп. 14.1.159 п. 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, приватний виконавець вважає, що вони не є універсальними для застосування у всіх сферах суспільних відносин, а для приватного права властивою є така засада як розумність.

Також приватний виконавець вказує на обізнаність скаржника про заборгованість продавця в сумі 4 932 001,89 грн., який на його користь відчужив нерухоме майно за балансовою вартістю, що вказує на безпідставне зменшення розмірів активів з боку боржника. В той же час, скаржником не надано доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свою позицію, в тому числі, ведення перемовин про продаж нерухомого майна.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 задоволено клопотання Приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Тетяни Миколаївни про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

15.01.2024 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, сформований в системі «Електронний суд» 15.01.2024, в якому останній заперечив проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з підстав, зазначених у відзиві.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці 20.02.2024, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 20.02.2024 у справі №920/203/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 прийнято справу №920/203/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод» на рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л. , Гончаров С.А. Відкладено розгляд справи №920/203/23 на 26.03.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2024 у зв`язку з тим, що головуючий суддя Тищенко О.В. у призначену дату судового засідання перебувала у відрядженнях та у відпустці, розгляд справи №920/203/23 призначено на 23.04.2024.

22.04.2024 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростагросвіт», сформована в системі «Електронний суд» 22.04.2024, в якій товариство просило розглядати справу без участі позивача.

22.04.2024 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника Приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Тетяни Миколаївни, сформоване в системі «Електронний суд» 22.04.2024, в якому представник Коваль В.О. просив надати можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Також, 22.04.2024 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника Приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Тетяни Миколаївни, сформоване в системі «Електронний суд» 22.04.2024, в якому представник Лейковська А.О. просила допустити представника Коваля В.О. до участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у разі її затримки в іншому судовому засіданні.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.04.2024 у справі №920/203/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 прийнято справу №920/203/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод» на рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л. , Станік С.Р.

В судове засідання 23.04.2024 з`явився представник приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Тетяни Миколаївни.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростагросвіт» в судове засідання не з`явився, проте колегія суддів враховує клопотання товариства розглядати справу без його участі.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіжий продукт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бекко Україна» в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод» 23.04.2024 через систему «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи хворобою представника.

Оскільки явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, колегія суддів ухвалила розглянути справу за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін, які не з`явились.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду Сумської області у справі №920/127/19 від 19.03.2019, яке набрало законної сили 10.04.2019, стягнуто з ТОВ «Суми-Цукор» (код ЄДРПОУ 40649608) на користь ТОВ «Ростагросвіт» 2 563 552,00 грн заборгованості, 240 955,33 грн пені, 66 444,52 грн інфляційних нарахувань, 74 895,20 10% річних, а також 50% витрат по сплаті судового збору - 22 294,66 грн.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.03.2019 у справі №920/129/19, яке набрало законної сили 20.05.2019, стягнуто з ТОВ «Угроїдський цукровий завод» (код ЄДРПОУ 37053194) на користь ТОВ «Ростагросвіт» 1 732 130,40 грн основного боргу, 140 089,01 грн - пені, 38 106,87 грн - інфляційних збитків, 38 913,61 грн - 10% річних, 14 619,30 грн - витрат по сплаті судового збору.

10.04.2019 Господарський суд Сумської області видав наказ про примусове виконання рішення у справі №920/127/19, який в подальшому стягувачем пред`явлено до примусового виконання.

10.06.2019 Господарський суд Сумської області видав наказ про примусове виконання рішення у справі № 920/129/19, який в подальшому стягувачем пред`явлено до примусового виконання.

29.08.2019 ухвалами Господарського суду Сумської області у справах №920/127/19 та №920/129/19, у зв`язку з укладанням договорів про переведення боргу, замінено первісних боржників - ТОВ «Суми-Цукор» та ТОВ «Угроїдський цукровий завод» на їх правонаступника - ТОВ «Свіжий продукт».

03.12.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Боруцею Тетяною Миколаївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_11 на підставі наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 19.03.2019 у справі №920/127/19, виданого 10.04.2019.

Також, 03.12.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Боруцею Тетяною Миколаївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_12 на підставі наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 25.03.2019 по справі №920/129/19, виданого 10.06.2019.

Оскільки у виконавчому провадженні НОМЕР_11 і у виконавчому провадженні НОМЕР_12 стягувач - товариство з обмеженою відповідальністю «Ростагросвіт», а боржник - товариство з обмеженою відповідальністю «Свіжий продукт», приватним виконавцем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження НОМЕР_11.

08.12.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруцею Тетяною Миколаївною накладено арешт на майно боржника, а саме, на транспортні засоби:

ЗАЗ реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ,

ЗИЛ реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 ,

ГАЗ реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 ,

КРАЗ реєстраційний номер НОМЕР_7 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 ,

КАМАЗ реєстраційний номер НОМЕР_9 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 .

В подальшому постановою приватного виконавця від 04.01.2022 оголошено у розшук зазначені транспортні засоби.

Крім того, з метою виявлення майнових активів боржника, приватним виконавцем зроблено запити до Міністерства внутрішніх справ України, Державної служби морського та річкового транспорту України, ГУ Держпродспоживспілки в Сумській області, фінансових установ, Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин», ГУ ДПС у Сумській області, тощо.

28.10.2022 приватним виконавцем направлено вимогу №190 від 28.10.2022 та виклик №184 від 28.10.2022 керівнику ТОВ «Свіжий продукт», в яких виконавець просив надати інформацію про наявність дебіторської заборгованості перед ТОВ «Свіжий продукт» та достовірну інформацію про наявні кошти та майно.

Приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Боруца Тетяна Миколаївна в обґрунтування своїх вимог зазначає, що станом на день звернення до суду з позовом місцезнаходження транспортних засобів невідоме. У боржника відсутні кошти та будь-яке майно, за рахунок якого можна б було забезпечити виконання рішень Господарського суду Сумської області у справах № 920/127/19 та № 920/129/19 згідно з виконавчими документами.

При цьому, боржник не вчиняє жодних дій, спрямованих на виконання своїх грошових зобов`язань згідно рішень суду, будучи обізнаним про наявність відкритих щодо нього виконавчих проваджень, оскільки ТОВ «Свіжий продукт» отримало постанови про відкриття виконавчих проваджень з ідентифікаторами доступу до АСВП, що надає можливість ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження.

В подальшому, під час перевірки майнового стану боржника приватним виконавцем встановлено, що боржнику на праві приватної власності належав комплекс загальною площею 733,9 кв.м., що в цілому складається з: будинку механізатора під літ. «А», веранди під літ. «а», навісу з оглядовою ямою під літ. «Б», майстерні під літ. «В», літнього душу під літ. «Г», убиральні під літ. «Е», заправки під літ. «З», складу під літ. «И», складу ПММ під літ. «Л», навісу під літ. «М», столової під літ. «Н», ангару під літ. «О», башні Рожновського під літ. «Д», огорожа № 1, розподільча колонка під літ. «К», резервуару ПММ під літ. «Р», що знаходиться за адресою: Сумська область, Лебединський район, село Олександрівка, вулиця Шевченко, будинок під номером 60 «А».

Проте, 28.05.2020 ТОВ «Свіжий продукт», на підставі договору купівлі-продажу здійснив відчуження належного йому на праві приватної власності комплексу загальною площею 733,9 кв.м.

Згідно вказаного договору купівлі-продажу від 28.05.2020, укладеного між ТОВ «Свіжий продукт» (продавець), в особі директора Летучого Руслана Івановича, та ТОВ «Угроїдський цукровий завод» (покупець), в особі директора Голуб Андрія Федоровича, ТОВ «Свіжий продукт» передав у власність ТОВ «Угроїдський цукровий завод» комплекс загальною площею 733,9 кв.м., що в цілому складається з: будинку механізатора під літ. «А», веранди під літ. «а», навісу з оглядовою ямою під літ. «Б», майстерні під літ. «В», літнього душу під літ. «Г», убиральні під літ. «Е», заправки під літ. «З», складу під літ. «И», складу ПММ під літ. «Л», навісу під літ. «М», столової під літ. «Н», ангару під літ. «О», башні Рожновського під літ. «Д», огорожа № 1, розподільча колонка під літ. «К», резервуару ПММ під літ. «Р» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 416046959229).

Відповідно до п. 3.1 договору купівлі-продажу від 28.05.2020 вартість комплексу становить 51 958,00 грн, згідно балансової довідки № б/н від 12.05.2020.

Відповідно п. 3.2 договору купівлі-продажу від 28.05.2020, продаж комплексу вчинено за 62 352,00 грн. з урахуванням ПДВ 10 392,00 грн. Покупець зобов`язувався перерахувати на поточний рахунок продавця кошти до 31.12.2020.

Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко А.В. та зареєстровано в реєстрі за №856.

На підставі договору купівлі-продажу від 28.05.2020 та згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №52415508 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко Анною Вікторівною внесено відомості про припинення права власності ТОВ «Свіжий продукт» та зареєстровано за ТОВ «Угроїдський цукровий завод» право власності на вищевказаний комплекс (номер запису про право власності 36658412).

В подальшому, приватним виконавцем виявлено, що одразу після отримання відповідачем копії позовної заяви та винесення Господарським судом Сумської області ухвали про відкриття позовного провадження у цій справі, 01.03.2023 між ТОВ «Угроїдський цукровий завод», в особі директора Голуба Андрія Федоровича, який діє на підставі Статуту, протоколу № 28/02/2023 загальних зборів ТОВ «Гарант-2005» від 28.02.2023, рішення учасника № 01/2023 ТОВ «Угроїдський цукровий завод» від 28.02.2023, та ТОВ «Бекко Україна», в особі директора громадянина Грузії Кулуєва Аріза, який діє на підставі Статуту, рішення учасника №01/2023 загальних зборів учасників ТОВ «Бекко Україна» від 28.02.2023, був укладений договір купівлі-продажу майна.

За умовами п.1.1. договору купівлі-продажу майна від 01.03.2023, ТОВ «Угроїдський цукровий завод» передав у власність, а ТОВ «Бекко Україна» прийняв у власність нерухоме майно, комплекс, розташований за адресою Сумська область, Сумський район, с. Олександрівка, Лебединська ТГ, вулиця Шевченко, буд. 60А, і останній зобов`язувався сплатити за нього визначену за домовленістю суму.

Опис об`єкта нерухомого майна: загальна площа 733,9 кв.м., будинок механізатора під літ. «А», веранда під літ. «а», навіс з оглядовою ямою під літ. «Б», майстерня під літ. «В», літній душ під літ. «Г», убиральня під літ. «Е», заправка під літ. «З», склад під літ. «И», склад ПММ під літ. «Л», навіс під літ. «М», столова під літ. «Н», ангар під літ. «О», башня Рожновського під літ. «Д», огорожа № 1, розподільча колонка під літ. «К», резервуар ПММ під літ. «Р», розташований на земельній ділянці площею 1,7415 га, кадастровий номер 5922985200:06:002:0640.

Продаж нерухомого майна вчиняється за домовленістю сторін за ціною 72 000,00 грн (п. 2.1. договору від 01.03.2023).

Балансова вартість нерухомого майна згідно Довідки ТОВ «Угроїдський цукровий завод» № 11 від 25.02.2023 становить 42 248,50 грн (без ПДВ) (п. 2.2. договору від 01.03.2023).

Згідно з п. 3.2. договору від 01.03.2023 передача майна продавцем та прийняття його покупцем засвідчується актом приймання-передачі, котрий підписується уповноваженими представниками сторін і є невід`ємною частиною даного договору.

Договір купівлі-продажу від 01.03.2023, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Лебедь Н. В. та зареєстровано в реєстрі за № 59.

01.03.2023 сторонами договору купівлі-продажу від 01.03.2023 підписано акт прийому-передачі нерухомого майна - комплексу.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 01.03.2023 до Реєстру внесено запис про реєстрацію права власності ТОВ «Бекко Україна» (код ЄДРПОУ 43723269) на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2023, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Лебедь Н.В. за реєстраційним номером 59.

Приватним виконавцем досліджено бенефіціарів та засновників не тільки контрагентів ТОВ «Свіжий продукт» (боржник) та ТОВ «Угроїдський цукровий завод» (первісний боржник у справі №920/129/19), а й ТОВ «Суми-цукор» (первісний боржник у справі №920/127/19), оскільки ці юридичні особи пов`язані між собою наступними фізичними та юридичними особами:

ОСОБА_9 - попередній засновник ТОВ «Свіжий продукт», ТОВ «Угроїдський цукровий завод» та ТОВ «Суми-цукор»;

ОСОБА_1 - попередній засновник ТОВ «Свіжий продукт», ТОВ «Угроїдський цукровий завод» та ТОВ «Суми-цукор»;

ОСОБА_2 - попередній керівник ТОВ «Свіжий продукт», ТОВ «Суми-цукор»;

ОСОБА_3 - попередній засновник ТОВ «Угроїдський цукровий завод» та ТОВ «Суми-цукор»;

ТОВ «Алке Іншаат Санайе Be Тіджарет» (код ЄДРПОУ 40248942) - попередній засновник ТОВ «Угроїдський цукровий завод» та ТОВ «Суми-цукор».

ОСОБА_1 та ТОВ «Алке Іншаат Санайе Be Тіджарет» (попередні засновники ТОВ «Угроїдський цукровий завод») є засновниками ТОВ "ТОРГТОП" (код ЄДРПОУ 39203992) керівником якого є ОСОБА_4 , який є керівником боржника ТОВ «Свіжий продукт» та від імені боржника вчиняв оспорюваний договір 28.05.2020.

Юридичні особи ТОВ «Свіжий продукт» (жовтень 2012 року - грудень 2021), ТОВ «Угроїдський цукровий завод» (липень 2016 - квітень 2018 ), ТОВ «Суми-Цукор» (липень 2016 - червень 2018) були зареєстровані за однією і тією ж юридичною адресою, а саме: АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на час укладання оспорюваного договору, у контрагентів збігається номер телефону, а саме - ТОВ «Свіжий продукт» та ТОВ «Угроїдський цукровий завод» мають номер телефону для зв`язку (0542) 700812.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 07.04.2023, ТОВ «Угроїдський цукровий завод» має засновників: ТОВ «Гарант-2005» та ОСОБА_5 .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 07.04.2023, ТОВ «Свіжий продукт» має засновників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 15.05.2018 №2-р (ІІ)/2019).

Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запровадженої нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Зокрема, базуючись на зазначених вище положеннях Велика Палата Верховного Суду виснувала, що відповідно до положень ч. 4 ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження" укладення протягом строку, зазначеного в ч. 3 цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним (п.46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №2-591/11).

Водночас, ч. 3 ст. 9 цього ж Закону врегульовано, що державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб`єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов`язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа.

Банки, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей у разі відкриття або закриття рахунку/електронного гаманця фізичній або юридичній особі, внесеній до Єдиного реєстру боржників, у тому числі через відокремлені підрозділи банку, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, зобов`язані у день відкриття або закриття рахунку/електронного гаманця повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця. Порядок надання такої інформації та форма повідомлення встановлюються Національним банком України за погодженням із Міністерством юстиції України.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов`язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно та/або на кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях боржника в банках, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, крім випадку, коли на таке майно арешт уже накладено з тих самих підстав.

Тобто за змістом ч. 4 ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження" якщо після звернення особи до виконавця за вчиненням дій щодо майна, що належить боржнику, має місце укладення правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна то це є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Фактично в даному випадку законодавець за певних умов презюмує фраудаторність такого правочину та можливість захисту в судовому порядку прав стягувача.

Як встановлено ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В аспекті гарантування на конституційному рівні права кожного на судовий захист та забезпечення державою виконання судового рішення відсутність у виконавця окремо визначеного повноваження звертатися до суду із позовною заявою про оспорювання фраудаторного правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору, не повинна перешкоджати реалізації права цього кредитора на виконання судового рішення.

Покладення тягаря щодо повернення майна боржника (спонукання до оспорювання фраудаторного правочину, тобто ініціювання наступних судових процесів) на кредитора, який уже виграв попередній судовий процес щодо стягнення суми боргу і правомірно очікує від Держави вчинення усіх можливих дій на забезпечення виконання судового рішення компетентними органами, нівелює сутність конституційного права кредитора на судовий захист та суперечить положенням ст. 3, 8, ч. 1, 2 ст. 55, ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України.

Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обов`язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України "Про виконавче провадження" покладено на компетентні органи, уповноважені Державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від Держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу.

Так, Велика Палата Верховного Суду висловила позицію у постанові від 08.06.2022 у справі №2-591/11 про те, що повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 2 ст. 4, ч. 4 ст. 42 Цивільного процесуального кодексу України), в тому числі за позовом про визнання недійсним правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна (оспорення фраудаторного правочину) (п. 61 наведеної постанови).

Водночас, зазначені висновки стосувалися випадку наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, та коли виконавець у цих відносинах, за позицією Великої Палати Верховного Суду, виступає саме в інтересах іншої особи.

Разом з тим, як вбачається зі змісту Закону України "Про виконавче провадження" та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №2-591/11 виконавець (в т. ч. приватний) за певних умов фактично наділений правом на звернення до суду із позовом про порушене права стягувача, посилаючись на п. 4 ст. 42 Цивільного процесуального кодексу України, яким передбачено, що у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Аналогічна норма міститься і в ч. 3 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, де також зазначено, що у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Питання участі у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб врегульовано ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, а тому виходячи з аналізу цієї статті, особа має право звертатися до суду в інтересах інших осіб виключно у випадках, встановлених законом, а також з урахуванням процесуальних особливостей передбачених для окремих суб`єктів (органів державної влади, органи місцевого самоврядування, прокурора, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тощо).

Водночас зміст юридичної конструкції "право звертатися до суду в інтересах інших осіб" означає, що 1) у певної особи існує право або порушений інтерес; 2) іншій особі законом надано право звертатися до суду в її інтересах.

Тобто у випадку подання позову, позивачем є саме особа у якої існує порушене право або інтерес, а не та особа, яка звертається до суду з таким позовом, що і підлягає відображенню у відповідних процесуальних документах, впливає на обсяг процесуальних прав та обов`язків та порядок їх реалізації.

Зазначений висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №2-591/11 та від 03.04.2024 у справі №917/97/23.

Посилання на покладення Законом України "Про виконавче провадження" обов`язку ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення на компетентні органи не може нівелювати процесуального права особи в інтересах якої здійснюється звернення до суду бути обізнаною про наявність такої справи, вчиняти передбачені законом процесуальні дії, в тому числі з метою попередження ризиків настання наслідків, пов`язаних з вчиненням або невчиненням процесуальних дій, і, найголовніше, така особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку та у відповідному процесуальному статусі.

А тому, приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Боруца Тетяна Миколаївна обгрунтовано звернулась з вказаним позовом в інтересах позивача.

Предметом позову у цій справі є визнання недійсними договорів.

За приписами частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою (частина п`ята статті 215 Цивільного кодексу України).

При цьому в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18 зазначено, що вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України). Отже, встановлення взаємопогоджених дій декількох осіб, які мають єдину мету, спрямовану на набуття, зміну або припинення певних цивільних прав чи виконання певних обов`язків, є ознаками вчинення єдиного правочину такими особами. Поведінка сторін має засвідчувати єдність їх волі до настання відповідних правових наслідків. Багатосторонні правочини можуть оформлюватися договорами у письмовій формі як єдиними письмовими документами або укладатися шляхом взаємного обміну листами (повідомленнями, телеграмами), прийняттям до виконання зобов`язань чи фактичним учиненням взаємнопогоджених дій, спрямованих на набуття певних прав (виконання певних обов`язків) його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, у момент учинення якого сторонами (стороною) не було додержано вимог, установлених ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 цього Кодексу). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З конструкції ч. 3 ст. Цивільного кодексу України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Недійсність договору як приватно - правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

У відповідності до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст. 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст. 228 Цивільного кодексу України.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання зі сплати заборгованостей за договором діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Відтак, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник позбавляється активів, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Зазначений правовий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/8992/19 (910/20867/17).

Отже, порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Обов`язок діяти добросовісно поширюється на усі сторони дійсного правочину та особу, яка прийняла виконання. Подібного висновку щодо двостороннього правочину дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 .09.2020 у справі №688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20, п. 38).

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.

Формулювання «зловживання правом» передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) «використовувала / використовували право на зло»; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Зазначене підтверджується постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21).

У Рішенні від 28.04.2021 року№2-р(II)/2021 у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України Конституційний Суд України визнав, що зазначені положення Цивільного кодексу України є конституційними та такими, що не суперечать ч. 2 ст. 58 Конституції України. Оцінюючи домірність припису ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України, Конституційний Суд України констатував, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису ч. 1 ст. 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у ч. 3 ст. 13 цього Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими ЦК України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що ч. 3 ст. 13 та ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною) (абзаци другий, третій пункту 5.3, пункт 5.4 та абзац другий пункту 8.2 мотивувальної частини цього Рішення).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.06.2021 року у справі №904/7905/16 наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є «вживанням права на зло». За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.

Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов`язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16 (пункт 155).

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Відтак перед судом постає завдання за наслідком оцінки обставин справи встановити взаємопов`язаність дій учасників оспорюваного правочину, направлену на досягнення єдиної недобросовісної мети - вивести майно (грошові кошти) боржника поза межі єдиної процедури банкрутства цього боржника для унеможливлення задоволення вимог визнаного у процедурі банкрутства кредитора (кредиторів) за рахунок такого активу з дотриманням правил процедури банкрутства.

Як підтверджується матеріалами справи, договір купівлі-продажу укладений 28.05.2020 між ТОВ «Свіжий продукт» та ТОВ «Угроїдський цукровий завод» вчинено після настання зобов`язань зі сплати коштів, тобто після ухвалення рішень у справах №920/127/19 та №920/129/19, а також після заміни первісних боржників ТОВ «Угроїдський цукровий завод» та ТОВ «Суми-цукор» на їх правонаступників ТОВ «Свіжий продукт» ухвалами Господарського суду Сумської області (29.08.2019), відповідно оспорюваний договір укладено боржником в період наявності у нього зобов`язання зі сплати коштів за рішеннями суду.

При цьому, місцевий господарський суд вірно звернув увагу, що ТОВ «Угроїдський цукровий завод» (покупець) був первісним боржником за рішенням у справі № 920/129/19, а тому був обізнаний про наявність заборгованості та невиконаного рішення суду.

Крім того, суд встановив, що ОСОБА_9 була попереднім засновником ТОВ «Свіжий продукт», ТОВ «Угроїдський цукровий завод» та ТОВ «Суми-цукор», ОСОБА_1 був попереднім засновником ТОВ «Свіжий продукт», ТОВ «Угроїдський цукровий завод» та ТОВ «Суми-цукор». Крім цього, юридичні особи ТОВ «Свіжий продукт», ТОВ «Угроїдський цукровий завод» та ТОВ "Суми - Цукор" в 2018 році були зареєстровані за однією і тією ж юридичною адресою, а саме: АДРЕСА_1 ; у ТОВ «Свіжий продукт» та ТОВ «Угроїдський цукровий завод» один номер телефону, що вказує на пов`язаність юридичних осіб між собою.

При цьому, колегією суддів не приймається заперечення скаржника щодо необхідності застосовувати норми Податкового кодексу України до розуміння «пов`язаність осіб», оскільки норма п. 14.1.159 статті 14 зазначеного кодексу не є виключними.

Разом з тим, ст. 8 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Водночас, п. 1.26 Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97 містить такі ознаки пов`язаної особи - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім`ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім`ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім`ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов`язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Методика визначення відносин контролю затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 24.12.2002 №397-р надає поняття пов`язаної особи як юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, в тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність іншої особи.

Отже, ознаки пов`язаних осіб, встановлені законодавством України можна узагальнити як юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, в тому числі внаслідок володіння безпосередньо або через більшу кількість пов`язаних фізичних чи юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду юридичної особи або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такої юридичної особи, також пов`язаною особою може бути посадова особа відповідної юридичної особи, уповноважена виконувати від імені такої особи дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени сім`ї посадової особи.

Щодо вартості комплексу, яка була визначена сторонами в спірних договорах купівлі-продажу, колегія суддів зазначає наступне.

Балансова (залишкова) вартість - різниця між первісною вартістю основних засобів та сумою нарахованого зносу (Національний банк, Постанова "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів та нематеріальних активів установ банків України" від 05.12.1997 № 415). Саме залишкова вартість основних засобів зазначається в балансі підприємства при подачі фінансової звітності.

Так, відповідно до умов договору від 28.05.2020 продаж комплексу вчинено за 62 352,00 грн. з урахуванням ПДВ 10 392,00 грн., а за умовами договору від 01.03.2023 продаж нерухомого майна вчинено за ціною 72 000,00 грн.

Водночас, балансова вартість комплексу в травні 2020 року становила 51958,32 грн. Але, за наявності заборгованості за судовими рішеннями в загальній сумі 4 932 001,89 грн, боржник відчужив своє майно не за ринковою вартістю.

При цьому, колегія суддів також звертає увагу на умови договору щодо відстрочки платежу за договором купівлі-продажу від 28.05.2020, яким передбачено, що покупець зобов`язувався перерахувати на поточний рахунок продавця кошти до 31.12.2020. Але матеріали справи не містять доказів перерахування зазначеної суми коштів.

Слід також звернути увагу, що у боржника відсутнє інше майно, на яке можна було б звернути стягнення. При цьому, відповідачем зазначений факт не спростовано. Водночас, колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника, що наявність зареєстрованого рухомого майна є доказом відсутності у ТОВ «Свіжий продукт» наміру ухилитись від виконання зобов`язання, оскільки зазначене рухоме майно перебуває у розшуку, а з боку відповідача не надано доказів передачі рухомого майна приватному виконавцю для опису та реалізації з метою погашення наявної заборгованості.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що боржник усвідомлював та передбачав, що на фактично єдине належне йому майно може бути звернене стягнення в рахунок погашення заборгованості за рішеннями суду. Сукупність наведених обставин доводить той факт, що боржник, усвідомлюючи характер свого діяння, недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами, передбачаючи наслідки своїх дій та бажаючи їх настанню, вчинив правочин на шкоду правам інших осіб, зокрема ТОВ «Ростагросвіт», оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Боржником штучно створені умови своєї неплатоспроможності шляхом відчуження нерухомого майна на користь пов`язаної особи, а відсутність іншого майна унеможливлює виконання рішень суду у справах №920/127/19 та №920/129/19, що є результатом відчуження боржником майна на користь пов`язаної особи та штучне доведення себе до банкрутства є результатом недобросовісної поведінки боржника, спрямованої на ухилення від виконання рішення суду.

Враховуючи дату вчинення правочину, суб`єктів правочину, ціну відчужуваного майна, є обґрунтовані підстави вважати, що боржник діяв недобросовісно та зловживав правами, оскільки вчинив оспорюваний договір купівлі-продажу, який порушує майнові інтереси кредитора, і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника, який відчужив фактично єдине наявне майно на користь пов`язаної юридичної особи після того, як суд постановив ухвали про заміну первісних боржників на ТОВ «Свіжий продукт» та відповідно після виникнення у ТОВ «Свіжий продукт» зобов`язання зі сплати коштів за судовими рішеннями.

Водночас, позивач, після ухвалення судових рішень господарським судом Сумської області у справах №920/127/19 та №920/129/19, в силу норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Господарського процесуального кодексу України, мав законні очікування щодо належного виконання рішення з боку боржника, оскільки зазначеними рішеннями чітко визначено зміст обов`язку особи. Проте, боржник ухилився від виконання рішення суду як в добровільному порядку так і під час примусового виконання рішень.

Крім того, в матеріалах справи відсутні жодні дані, які б вказували на платоспроможність ТОВ «Свіжий продукт» на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу.

Щодо укладення договору купівлі-продажу 01.03.2023, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Боруца Тетяна Миколаївна звернулась до господарського суду Сумської області з позовною заявою в інтересах стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТАГРОСВІТ», в якій просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 28.05.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Свіжий продукт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод», який посвідчений Приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко А.В. за реєстраційним номером 856, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «Угроїдський цукровий завод» (номер запису про право власності 36658412 від 28.05.2020).

Відповідно до вимог ст. 172 Господарського процесуального кодексу України приватний виконавець надіслав на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод» копію позовної заяви з доданими до неї документами, яку отримано останнім 28.02.2023, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком від 22.02.2023, накладною №3960502235570 від 22.02.2023 та трекінгом відправлення з сайту АТ «Укрпошта», копії яких наявні в матеріалах справи.

І 01.03.2023 між ТОВ «Угроїдський цукровий завод», в особі директора Голуба Андрія Федоровича, та ТОВ «Бекко Україна», в особі директора громадянина Грузії Кулуєва Аріза, був укладений договір купівлі-продажу майна, за умовами п.1.1. якого ТОВ «Угроїдський цукровий завод» передав у власність, а ТОВ «Бекко Україна» прийняв у власність нерухоме майно, комплекс, загальною площею 733,9 кв.м., розташований за адресою Сумська область, Сумський район, с. Олександрівка, Лебединська ТГ, вулиця Шевченко, буд. 60А, і останній зобов`язувався сплатити за нього визначену за домовленістю суму.

Отже, вищевказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна, який зареєстровано в реєстрі за номером 59, вчинено 01.03.2023, тобто, на наступний день після того, як другий відповідач - ТОВ «Угроїдський цукровий завод» 28.02.2023 отримав копію позовної заяви з додатками. А тому, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що така оперативність дій другого та третього відповідачів щодо прийняття однією юридичною особою рішення про відчуження майна, а іншою про набуття майна, та безпосередньо укладання оспорюваного договору є узгодженими діями між пов`язаними особами з метою швидкого виведення майна з власності другого відповідача та ускладнення або в цілому унеможливлення повернення активів першого відповідача.

Отже, порушення засад цивільного законодавства під час укладання оспорюваних договорів, сукупність фактів, встановлених судом, які підтверджуються належними, достатніми та допустимими доказами, є обґрунтовані підстави вважати, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 01.03.2023, укладений між ТОВ «Угроїдський цукровий завод» та ТОВ «Бекко Україна» є фактичним продовженням уникнення звернення стягнення на майно боржника, тим більше, що продавець був обізнаний про рішення суду як первісний боржник.

Разом з тим, ТОВ «Бекко Україна» наголошує, що є добросовісним набувачем, і відповідно відсутні обставини, які б свідчили про фраудаторність договору купівлі-продажу від 01.03.2023.

Згідно з ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Отже, витребування майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову.

Але, слід розрізняти віндикаційний позов та позов про визнання договору фраудаторним, адже ці правові конструкції мають різні підстави подання, предмет доказування, суб`єктний склад та в цілому відмінні за своєю правовою природою.

Верховний Суд в уже усталеній практиці визначив коло обставин, що підлягають доведенню у справах про визнання договорів фраудаторними, зокрема, до обставин, що підлягають доведенню не входить обставина добросовісності набувача. Добросовісність набувача встановлюється у справах про витребування майна з чужого незаконного володіння, тобто, в межах віндикаційного позову, а не в справах про визнання договорів фраудаторними.

Отже, враховуючи все вищенаведене, сам по собі факт добросовісності набувача, жодним чином не спростовує обставин, зазначених у позовній заяві та в цілому добросовісність набувача не входить в коло обставин, які підлягають доказуванню в межах справи про визнання договору фраудаторним.

Водночас, колегія суддів апеляційного суду враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, що власник з дотриманням вимог ст. 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі 359/3373/16, а також в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18, від 15.12.2021 у справі №522/3885/19, від 29.04.2020 у справі №906/655/18, від 19.06.2019 у справі №756/13683/16-ц, від 15.05.2019 у справі №522/7636/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що з позовом про витребування відповідно до вимог ст. 388 Цивільного кодексу України може звернутись власник майна. Вимога ж про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою (ч. 5 ст. 215 Цивільного кодексу України).

При цьому в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18 зазначено, що вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника). (постанова Верховного Суду від 10.05.2023 в справі №755/17944/18).

На думку суду, обставини, за яких між ТОВ «Свіжий продукт» та ТОВ «Угроїдський цукровий завод» був укладений оскаржуваний договір, у своїй сукупності дають підстави вбачати порушення принципу добросовісності сторонами цього договору, а так само іншими причетними до них особами - учасниками та керівниками ТОВ «Свіжий продукт», ТОВ «Угроїдський цукровий завод» та ТОВ «Бекко Україна».

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що всі дії юридичних осіб (відповідачів) щодо переведення та консолідації боргу на ТОВ «Свіжий продукт», а згодом і виведення майна з власності ТОВ «Свіжий продукт», є узгодженими та спланованими між вище зазначеними засновниками та бенефіціарами.

Відтак, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Тетяни Миколаївни є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання недійним договору купівлі-продажу від 28.05.2020, укладеного між ТОВ «Свіжий продукт» та ТОВ «Угроїдський цукровий завод», та договору купівлі-продажу від 01.03.2023, укладеного між ТОВ «Угроїдський цукровий завод» та ТОВ «Бекко Україна».

Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод» на рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2023 у справі №920/203/23 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод» на рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2023 у справі №920/203/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2023 у справі №920/203/23 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод».

4. Матеріали справи №920/203/23 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 15.05.2024 після виходу судді з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

М.Л. Яковлєв