Ухвала

від 21.08.2024 по справі 920/203/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 920/203/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників:

приватного виконавця - Лейковської А.О.,

позивача - не з`явились,

відповідача-1 - не з`явились,

відповідача-2 - Іваненко О.О.,

відповідача-3 - Іваненко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Угроїдський цукровий завод"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 (головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Яковлєв М.Л.) та рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2023 (суддя Жерьобкіна Є.А.)

у cправі №920/203/23

за позовом Приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Тетяни Миколаївни в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростагросвіт"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіжий продукт",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Угроїдський цукровий завод",

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бекко Україна"

про визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1.Приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Боруца Тетяна Миколаївна звернулася до Господарського суду Сумської області з позовною заявою в інтересах стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростагросвіт" (далі також ТОВ "Ростагросвіт") про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.05.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Свіжий продукт" (далі також ТОВ "Свіжий продукт") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Угроїдський цукровий завод" (далі також ТОВ "Угроїдський цукровий завод"), який посвідчений Приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко А.В. за реєстраційним номером 856, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ "Угроїдський цукровий завод" (номер запису про право власності 36658412 від 28.05.2020) та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.03.2023, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Лебедь Н.В. за реєстраційним номером 59, укладеного між ТОВ "Угроїдський цукровий завод" (продавець) та ТОВ "Бекко Україна" (покупець) (з урахуванням заяви про зміну предмета позову).

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані договори купівлі-продажу мають ознаки фраудаторних правочинів, які укладені на шкоду кредитору - ТОВ "Ростагросвіт", після ухвалення судових рішень від 19.03.2019 у справі №920/127/19 та від 25.03.2019 у справі №920/129/19, які набрали законної сили та, відповідно, є обов`язковими до виконання для боржника -ТОВ "Свіжий продукт". Більше того ціна, за якою здійснено відчуження нерухомого майна, є балансовою, а не ринковою, а контрагентами виступають пов`язані особи.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.Рішенням у справі №920/127/19 від 19.03.2019, яке набрало законної сили 10.04.2019, Господарський суд Сумської області стягнув з ТОВ "Суми-Цукор" на користь ТОВ "Ростагросвіт" 2 563 552,00 грн заборгованості, 240 955,33 грн пені, 66 444,52 грн інфляційних нарахувань, 74 895,20 - 10% річних, а також 50% витрат по сплаті судового збору - 22 294,66 грн.

2.2.Рішенням у справі №920/129/19 від 25.03.2019, яке набрало законної сили 20.05.2019, Господарський суд Сумської області стягнув з ТОВ "Угроїдський цукровий завод" на користь ТОВ "Ростагросвіт" 1 732 130,40 грн основного боргу, 140 089,01 грн - пені, 38 106,87 грн - інфляційних збитків, 38 913,61 грн - 10% річних, 14 619,30 грн - витрат по сплаті судового збору.

2.3.10.04.2019 Господарський суд Сумської області видав наказ про примусове виконання рішення у справі №920/127/19, який в подальшому стягувачем пред`явлено до примусового виконання.

2.4.10.06.2019 Господарський суд Сумської області видав наказ про примусове виконання рішення у справі №920/129/19, який в подальшому стягувачем пред`явлено до примусового виконання.

2.5.29.08.2019 ухвалами у справах №920/127/19 та №920/129/19 Господарський суд Сумської області, у зв`язку з укладанням договорів про переведення боргу, замінив первісних боржників - ТОВ "Суми-Цукор" та ТОВ "Угроїдський цукровий завод" на їх правонаступника - ТОВ "Свіжий продукт". Тобто, з 29.08.2019 боржником у справах №920/127/19 та №920/129/19 є ТОВ "Свіжий продукт".

2.6.На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Тетяни Миколаївни перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_7, до складу якого входять:

ВП НОМЕР_8 з примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області №920/127/19 від 10.04.2019, який видано на примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 19.03.2019 у справі №920/127/19;

ВП НОМЕР_9 з примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області №920/129/19 від 10.06.2019, який видано на примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 25.03.2019.

Зазначені виконавчі провадження об`єднані у зведене виконавче провадження НОМЕР_7 постановою від 03.12.2021, боржником за яким є ТОВ "Свіжий продукт". Загальний розмір заборгованості за зведеним виконавчим провадженням становить 4 932 001,89 грн.

2.7.Після відкриття вищевказаних виконавчих проваджень приватним виконавцем Боруцею Т.М. проведено перевірку майнового стану боржника. Зокрема, з метою виявлення майнових активів боржника, приватним виконавцем зроблено запити до Міністерства внутрішніх справ України, Державної служби морського та річкового транспорту України, ГУ Держпродспоживспілки в Сумській області, фінансових установ, Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин", ГУ ДПС у Сумській області, тощо.

2.8.На виявлене належне боржнику рухоме майно, а саме: транспортні засоби (КРАЗ 6510, НОМЕР_10; ЗИЛ 133ГЯ, НОМЕР_1 ; КАМАЗ 55111, НОМЕР_2 ; ЗАЗ VIDA, НОМЕР_3 ; ГАЗ 33023, НОМЕР_4 ), накладено арешт та оголошено в розшук, що підтверджено постановою про арешт майна боржника від 08.12.2021 ВП НОМЕР_8 та постановою про розшук майна боржника від 04.01.2022 ВП НОМЕР_8.

2.9.Приватним виконавцем направлено вимогу №190 від 28.10.2022 та виклик №184 від 28.10.2022 керівнику ТОВ "Свіжий продукт", відповідно до яких виконавець просив надати інформацію про наявність дебіторської заборгованості перед ТОВ "Свіжий продукт" та достовірну інформацію про наявні кошти та майно.

2.10.Станом на день звернення до суду з позовом, місцезнаходження транспортних засобів невідоме. Розшук транспортних засобів здійснюється органами Національної поліції України. У боржника відсутні кошти та будь-яке майно, за рахунок якого можна б було забезпечити виконання рішень Господарського суду Сумської області у справах №920/127/19 та №920/129/19 згідно з виконавчими документами. Боржник не вчиняє жодних дій, спрямованих на виконання своїх грошових зобов`язань згідно рішень суду, будучи обізнаним про наявність відкритих щодо нього виконавчих проваджень, оскільки ТОВ "Свіжий продукт" отримало постанови про відкриття виконавчих проваджень з ідентифікаторами доступу до АСВП, що надає можливість ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження.

2.11.В ході перевірки майнового стану боржника приватним виконавцем встановлено, що боржнику на праві приватної власності належав комплекс загальною площею 733,9 кв.м, що в цілому складається з: будинку механізатора під літ. "А", веранди під літ. "а", навісу з оглядовою ямою під літ. "Б", майстерні під літ. "В", літнього душу під літ. "Г", убиральні під літ. "Е", заправки під літ. "З", складу під літ. "И", складу ПММ під літ. "Л", навісу під літ. "М", столової під літ. "Н", ангару під літ. "О", башні Рожновського під літ. "Д", огорожа № 1, розподільча колонка під літ. "К", резервуару ПММ під літ. "Р", що знаходиться за адресою: Сумська область, Лебединський район, село Олександрівка, вулиця Шевченко, будинок під номером 60 "А".

2.12.28.05.2020 ТОВ "Свіжий продукт", на підставі договору купівлі-продажу від 28.05.2020, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко А.В. за реєстровим номером 856, здійснив відчуження належного йому на праві приватної власності майна. Згідно вказаного договору №856, укладеного між ТОВ "Свіжий продукт" (продавець), в особі директора Летучого Руслана Івановича (РНОКПП НОМЕР_5 ), та ТОВ "Угроїдський цукровий завод" (покупець), в особі Голуба Андрія Федоровича (РНОКПП НОМЕР_6 ), ТОВ "Свіжий продукт" передав у власність ТОВ "Угроїдський цукровий завод" комплекс загальною площею 733,9 кв.м, що в цілому складається з: будинку механізатора під літ. "А", веранди під літ. "а", навісу з оглядовою ямою під літ. "Б", майстерні під літ. "В", літнього душу під літ. "Г", убиральні під літ. "Е", заправки під літ. "З", складу під літ. "И", складу ПММ під літ. "Л", навісу під літ. "М", столової під літ. "Н", ангару під літ. "О", башні Рожновського під літ. "Д", огорожа № 1, розподільча колонка під літ. "К", резервуару ПММ під літ. "Р" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 416046959229).

2.13.На підставі договору №856 та згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №52415508 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко Анною Вікторівною внесено відомості про припинення права власності ТОВ "Свіжий продукт" та зареєстровано за ТОВ "Угроїдський цукровий завод" право власності на вищевказаний комплекс (номер запису про право власності 36658412).

2.14.Відповідно до пункту 3.1 договору №856 вартість комплексу становить 51 958,00 грн, відповідно до балансової довідки № б/н від 12.05.2020. Відповідно пункту 3.2 договору №856, продаж комплексу вчинено за 62 352,00 грн з урахуванням ПДВ 10 392,00 грн.

2.15.01.03.2023 ТОВ "Угроїдський цукровий завод" в особі директора Голуба Андрія Федоровича, який діє на підставі статуту, протоколу №28/02/2023 загальних зборів ТОВ "Гарант-2005" від 28.02.2023, рішення учасника №01/2023 ТОВ "Угроїдський цукровий завод" від 28.02.2023 (продавець) передав у власність ТОВ "Бекко Україна" в особі директора громадянина Грузії Кулуєва Аріза, який діє на підставі статуту (покупець), на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Лебедь Н.В. за реєстраційним номером №59, комплекс загальною площею 733,9 кв.м, що в цілому складається з: будинку механізатора під літ. "А", веранди під літ. "а", навісу з оглядовою ямою під літ. "Б", майстерні під літ. "В", літнього душу під літ. "Г", убиральні під літ. "Е", заправки під літ. "З", складу під літ. "И", складу ПММ під літ. "Л", навісу під літ. "М", столової під літ. "Н", ангару під літ. "О", башні Рожновського під літ. "Д", огорожа № 1, розподільча колонка під літ. "К", резервуару ПММ під літ. "Р", розташований на земельній ділянці площею 1,7415 га, кадастровий номер 5922985200:06:002:0640.

2.16.Продаж нерухомого майна вчиняється за домовленістю сторін за ціною 72 000 грн (пункт 2.1 договору від 01.03.2023). Балансова вартість нерухомого майна згідно з довідкою ТОВ "Угроїдський цукровий завод" №11 від 25.02.2023 становить 42 248,50 грн (без ПДВ) (пункт 2.2 договору від 01.03.2023).

2.17.Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 01.03.2023 до Реєстру внесено запис про реєстрацію права власності ТОВ "Бекко Україна" на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2023, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Лебедь Н.В. за реєстраційним номером 59.

2.18.Посилаючись на те, що зазначені вище договори були вчинені пов`язаними особами на шкоду ТОВ "Ростагросвіт", з метою невиконання судових рішень у справі №920/127/19 та у справі №920/129/19, Приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Боруца Тетяна Миколаївна звернулась до Господарського суду Сумської області з цим позовом.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд Сумської області рішенням від 01.11.2023, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 23.04.2024, позов задовольнив повністю; визнав недійсним договір купівлі-продажу від 28.05.2020, укладений між ТОВ "Свіжий продукт" та ТОВ "Угроїдський цукровий завод", посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко А.В. за реєстраційним номером 856, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ "Угроїдський цукровий завод" (номер запису про право власності: 36658412 від 28.05.2020); визнав недійсним договір купівлі-продажу від 01.03.2023, укладений між ТОВ "Угроїдський цукровий завод" та ТОВ "Бекко Україна", посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Лебедь Н.В. за реєстраційним номером 59, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ "Бекко Україна" (номер відомостей про речове право: 49410628 від 01.03.2023). Стягнув з ТОВ "Свіжий продукт" на користь Приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Тетяни Миколаївни 1 789,34 грн витрат по сплаті судового збору; стягнув з ТОВ "Угроїдський цукровий завод" на користь Приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Тетяни Миколаївни 1 789,33 грн витрат по сплаті судового збору; стягнув з ТОВ "Бекко Україна" на користь Приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Тетяни Миколаївни 1 789,33 грн витрат по сплаті судового збору.

3.2.Судові рішення мотивовані таким:

- на час вчинення оспорюваного правочину, у продавця за договором (боржника) існувала заборгованість за судовими рішеннями в сумі 4 932 001,89 грн, проте, боржник відчужив своє майно не за ринковою вартістю, а за балансовою вартістю. При цьому, у боржника відсутнє інше майно, на яке можна було б звернути стягнення;

- враховуючи дату вчинення правочину, суб`єктів правочину, ціну відчужуваного майна, є обґрунтовані підстави вважати, що боржник діяв недобросовісно та зловживав правами, оскільки вчинив оспорюваний договір купівлі-продажу, який порушує майнові інтереси кредитора, і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника, який відчужив фактично єдине наявне майно на користь пов`язаної юридичної особи після того, як суд постановив ухвали про заміну первісних боржників на ТОВ "Свіжий продукт" та відповідно після виникнення у ТОВ "Свіжий продукт" зобов`язання зі сплати коштів за судовими рішеннями;

- щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.03.2023, то суди зазначили, що ТОВ "Угроїдський цукровий завод" та ТОВ "Бекко Україна" є пов`язаними особами, оскільки, договір купівлі-продажу нерухомого майна за реєстраційним номером 59 вчинено 01.03.2023, тобто на наступний день після того, як другий відповідач - ТОВ "Угроїдський цукровий завод" 28.02.2023 отримав копію позовної заяви з додатками (поштове відправлення №3960502235570). Така оперативність дій другого та третього відповідачів щодо прийняття однією юридичною особою рішення про відчуження майна, а іншою про набуття майна та безпосередньо укладання оспорюваного договору, є узгодженими діями між пов`язаними особами з метою швидкого виведення майна з власності другого відповідача та ускладнення або в цілому унеможливлення повернення активів першого відповідача.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи іншої сторони

4.1.ТОВ "Угроїдський цукровий завод" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 та рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2023 у справі №920/203/23 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4.2.Підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 08.09.2021 у справі №9901/315/20, від 02.09.2022 у справі №922/2062/21, від 14.03.2023 у справі №640/12206/19, щодо застосування статей 3, 13, 215, 216 Цивільного кодексу України, статті 14 Податкового кодексу України, норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Методики визначення контролю, яка затверджена Антимонопольним Комітетом України від 24.12.2002 №397-р, Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів та нематеріальних активів установ банків України від 05.12.1997 №415, які втратили чинність на момент оспорюваних правочинів.

4.3.Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

5.Позиція Верховного Суду

5.1.Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

5.2.Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.3.Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

5.4.При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

5.5.Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

5.6.Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.7.Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

5.8.Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

5.9.Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

5.10.Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

5.11.Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

5.12.При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис необхідно визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

5.13.З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

5.14.У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

5.15.Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

5.16.Як було вказано вище, в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій, позивач посилається на те, що судами не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 08.09.2021 у справі №9901/315/20, від 02.09.2022 у справі №922/2062/21, від 14.03.2023 у справі №640/12206/19, щодо застосування статей 3, 13, 215, 216 Цивільного кодексу України, статті 14 Податкового кодексу України, норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Методики визначення контролю, яка затверджена Антимонопольним Комітетом України від 24.12.2002 №397-р, Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів та нематеріальних активів установ банків України від 05.12.1997 №415, які втратили чинність на момент оспорюваних правочинів.

5.17.Проаналізувавши зміст наведених скаржником постанов, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Угроїдський цукровий завод", з огляду на таке.

5.18.У касаційній скарзі скаржник зазначає про неврахування судами під час вирішення спору у справі №920/203/23 наступних пунктів постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №9901/315/20:

"39. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

40. Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти мають пряму дію в часі, тобто регулюють відносини, що виникли після набрання чинності цими актами, а також відносини, які виникли до набрання чинності нормативно-правовими актами і продовжують існувати на час набрання ними чинності. У другому випадку такі акти поширюються на ці відносини з моменту набрання чинності, а не з моменту виникнення відповідних відносин. В окремих випадках законодавець вказівкою в перехідних положеннях "нового" нормативно-правового акта може зберегти праворегуляторний вплив визнаного нечинним нормативно-правового акта на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності "новим" (переживаюча дія).

41. Здатність закону регулювати відносини з моменту їхнього виникнення у минулому, є зворотною дією нормативно-правового акта в часі, яка для цілей стабільності суспільних відносин застосовується лише в разі скасування чи пом`якшення юридичної відповідальності.".

5.19.Отже, у наведених пунктах постанови Велика Палата Верховного Суду зробила висновок щодо зворотної дії нормативно-правового акта в часі, коли новий нормативно-правовий акт застосовується до правовідносин, які виникли до набрання таким актом чинності.

5.20.Втім, під час вирішення спору у справі №920/203/23, апеляційний суд не застосовував до спірних правовідносин нормативно-правові акти, що були прийняті після виникнення таких відносин, та не робив висновку який би суперечив наведеній правовій позиції Верховного Суду.

5.21.Водночас, посилаючись на неврахування вказаного висновку, скаржник зазначає саме про помилкове застосування апеляційним судом під час вирішення спору нормативно-правових актів, які втратили чинність (Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Методики визначення відносин контролю затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 24.12.2002 №397-р), а не про застосування нового нормативного акта до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності.

5.21.Колегія суддів звертає увагу скаржника, що визначення пов`язаних осіб, яке було застосовано апеляційним судом під час вирішення спору у справі №920/203/23, містилося в чинних нормативних актах, а саме в Методичних рекомендаціях щодо застосування поняття контролю, затвердженого протокольним рішенням Антимонопольного комітету України від 01.11.2018 та статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", і помилкове посилання апеляційного суду на інший нормативний, в якому містилося таке ж визначення, однак який втратив чинність, не спростовує застосування судом актуального нормативного визначення поняття пов`язаних осіб для вирішення спору.

5.22.У касаційній скарзі ТОВ "Угроїдський цукровий завод" зазначає про неврахування такого висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 02.09.2022 у справі №922/2062/21:

"- пов`язана особа - це особа, яка відповідає будь-якій із таких ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над учасником процедури закупівлі або контролюється учасником процедури закупівлі, або перебуває під спільним контролем з учасником процедури закупівлі; фізична особа або члени її сім`ї, які здійснюють контроль над учасником процедури закупівлі; службова (посадова) особа учасника процедури закупівлі, уповноважена здійснювати від імені учасника процедури закупівлі юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільно-правових відносин, а також члени сім`ї такої службової (посадової) особи; фізична особа - уповноважена особа замовника, керівник замовника та/або члени їхніх сімей, які здійснюють контроль над учасниками процедури закупівлі або уповноважені здійснювати від імені учасника процедури закупівлі юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільно-правових відносин.".

5.23.Втім, у зазначеному пункті постанови міститься не висновок Верховного Суду про застосування норми права, а сама норма права (пункт 20 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі"), якою встановлено визначення пов`язаної особи.

5.24.Скаржник вважає, що при вирішенні спору у справі №920/203/23, суди мали б застосувати визначення пов`язаної особи, яке міститься у пункті 20 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", як це зробив Верховний Суд під час вирішення спору у справі №922/2062/21.

5.25.Однак, відповідно до першого речення пункту 20 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" наведене визначення пов`язаної особи встановлено для цілей цього Закону ("Про публічні закупівлі").

5.26.З огляду на викладене, оскільки правовідносини сторін у справі №920/203/23 не пов`язані зі сферою регулювання Закону України "Про публічні закупівлі", доводи про їх неврахування судами попередніх інстанцій є безпідставними.

5.27.Відповідно, правовідносини сторін у справі №920/203/23 є неподібними з тими, що виникли між сторонами у справі №922/2062/21.

5.28.У касаційній скарзі ТОВ "Угроїдський цукровий завод" вказує також на неврахування такого висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.03.2023 у справі №640/12206/19:

"Відповідно до підпункту 14.1.146-1. пункту 14.1. статті 14 ПК України для цілей цього Кодексу термін "кінцевий бенефіціарний власник (контролер)" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Згідно з пунктом 30 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником для юридичних осіб є будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння).

Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права.".

5.29.Колегія суддів зазначає, що у цій частині доводів касаційної скарги, скаржник цитує не висновки Верховного Суду про застосування норми права, а саму норму (пункт 30 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"), яка також відображена у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №640/12206/19.

5.30.Посилаючись на вказану норму, скаржник стверджує, що під час розгляду справи №920/203/23 не було належним чином доведено, що на момент укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу нерухомого майна відповідачі мали спільного або спільних кінцевих бенефіціарних власників чи здійснювали пов`язану господарську діяльність, у зв`язку з чим зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

5.31.Отже, наведені доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою обставин справи та наявних у справі доказів щодо пов`язаності між собою відповідачів та укладення ними оспорюваних договорів на шкоду позивачу, а не до неврахування висновку Верховного Суду про застосування норми пункту 30 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

5.32.Більше того, вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій взагалі не застосовували положення Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та не зазначали про якесь інше визначення терміну кінцевого бенефіціарного власника, натомість дійшли висновку про пов`язаність юридичних осіб, які є відповідачами, зокрема, зазначивши: " ОСОБА_3 була попереднім засновником ТОВ «Свіжий продукт», ТОВ «Угроїдський цукровий завод» та ТОВ «Суми-цукор», ОСОБА_4 був попереднім засновником ТОВ «Свіжий продукт», ТОВ «Угроїдський цукровий завод» та ТОВ «Суми-цукор». Крім цього, юридичні особи ТОВ «Свіжий продукт», ТОВ «Угроїдський цукровий завод» та ТОВ "Суми - Цукор" були зареєстровані за однією і тією ж юридичною адресою, а саме: АДРЕСА_1 ; у ТОВ «Свіжий продукт» та ТОВ «Угроїдський цукровий завод» один номер телефону: (0542) 700812. ….

Суд встановив, що директором та єдиним учасником ТОВ «Бекко Україна» є Кулуєв Аріз. Відповідно до інформації, отриманої з сайту Судова влада України, вбачається, що Миргородським міськрайонним судом Полтавської області в 2016 році розглядалася справа № 541/2231/16-ц щодо Кулуєва Валеха. В зазначеній справі встановлено, що Кулуєв Валех, будучи на службовому авто ПСП «ГАРАНТ-2005» (теперішня назва ТОВ «ГАРАНТ-2005»), яке отримав у користування від власника зазначеної юридичної особи, вчинив ДТП. ТОВ «ГАРАНТ-2005» є засновником ТОВ «Угроїдський цукровий завод».".

5.33.Тобто, висновки судів про пов`язаність відповідачів ґрунтуються на інших доказах ніж фактичні обставини існування у останніх спільного або спільних кінцевих бенефіціарних власників.

5.34.Отже, правовідносини, які мали місце у справі №640/12206/19 щодо встановлення судами наявності зв`язку між ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" та Компанією Svitland Development Limited (Республіка Кіпр), у якій суди вдалися до з`ясування питання, хто є кінцевим бенефіціарним власником цих юридичних осіб, є неподібними з тими, які виникли між сторонами у справі №920/203/23, у якій суди не встановлювали, хто є кінцевими бенефіціарними власниками відповідачів, однак, дійшли висновку про пов`язаність цих юридичних осіб на підставі інших фактичних обставин справи.

5.35.З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що у всіх наведених скаржником у касаційній скарзі справах відмінними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних відносин порівняно зі справою №920/203/23.

5.36.Відтак, наведена скаржником підстава касаційного оскарження не знайшла свого підтвердження.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат

6.1.Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини першої статті 296 ГПК).

6.2.Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, скаржник не зазначив та не обґрунтував у поданій касаційній скарзі, колегія суддів, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі №920/203/23 за касаційною скаргою ТОВ "Угроїдський цукровий завод".

6.3.З огляду на те, що Верховний Суд закриває касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Угроїдський цукровий завод", судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Угроїдський цукровий завод" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 та рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2023 у справі №920/203/23 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

В.І. Студенець