Ухвала

від 09.05.2024 по справі 910/11678/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

"09" травня 2024 р. Справа№ 910/11678/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 09.05.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про самовідвід головуючого судді Тищенко О.В. від розгляду справи №910/11678/22

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 (повний текст ухвали складений 15.04.2024) про відмову у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову

у справі № 910/11678/22 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт»

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

2) Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області

3) Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстратор» Столяров Едуард Олегович

4) Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Девелопмент Лтд»

про скасування рішень про державну реєстрацію речового права на земельні ділянки та їх державної реєстрації

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі № 910/11678/22 у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт» про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Київський річковий порт» 17.04.2024 звернулось безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва 15.04.2024 та прийняти нове рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у справі №910/11678/22.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/11678/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі № 910/11678/22, розгляд справи призначено на 09.05.2024. Також, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали від 15.04.2024 у справі № 910/11678/22.

29.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/11678/22.

03.05.2024 від Київської міської прокуратури на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, сформований в системі «Електронний суд» 03.05.2024.

09.05.2024 в судовому засіданні головуючий суддя Тищенко О.В. заявила самовідвід від розгляду справи № 910/11678/22 з метою виключення обставин, які у майбутньому можуть поставити під сумнів неупередженість суду при розгляді апеляційної скарги.

Заява про відвід мотивована тим, що під час вивчення матеріалів справи було встановлено, що колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Коробенко Г.П., судді: Тищенко О.В., Кравчук Г.А. у справі № 910/11678/22 було прийнято постанову від 26.12.2023, якою апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 залишена без задоволення, ухвала Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у справі № 910/11678/22 про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 - залишена без змін.

Стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що «суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (Заява №7577/02) від 03.05.2007 суд нагадує, що «безсторонність», в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

В рішенні у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 зазначено наступне. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії», від 24.02.1993, Series A N 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії», заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», п. 32, Reports 1996-III). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення від 26.10.1984 у справі «Де Куббер проти Бельгії», Series A, №86). Насамкінець, концепції незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (рішення у справі «Сасілор-Лормін проти Франції», заява №65411/01, п. 62, ECHR 2006-XIII).

Принцип об`єктивності судді є обов`язковою умовою належного виконання ним своїх посадових обов`язків. Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію розумного спостерігача. У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (по різним причинам) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади, тому судді належить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні фактори, зокрема такі, як заінтересованість у вирішенні конкретної справи.

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й у всіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).

Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи, в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Існування процедур для забезпечення безсторонності у національному законодавстві, а саме, правил, що регулюють відсторонення суддів, є важливим фактором, (див. Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти) [ВП], §§ 99-100). Такі правила демонструють спробу законодавства усунути всі сумніви стосовно неупередженості судді або/суду у справі і забезпечити безсторонність шляхом ліквідації причин таких сумнівів. Більше того, для забезпечення безсторонності законодавство спрямоване на усунення будь-яких проявів упередженості і, таким чином, сприяє довірі суспільства до суду (Me.-цапе v. Croatia (Межнаріч проти Хорватії), § 27).

Пунктом 1.5 Європейської хартії про Закон «Про статус суддів» (Лісабон, 10 липня 1998 року) встановлено, що суддя зобов`язаний підтримувати високий рівень компетентності, необхідний для вирішення справ у кожному конкретному випадку, оскільки від рішення судді залежать гарантії та права особи.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі.

Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.

В рішенні у справі «Білуха проти України» (Заява №33949/02) від 09.11.2006 сказано: «стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

Північним апеляційним господарським судом було встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Київський річковий порт» у даній справі вже зверталося до суду першої інстанції та ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у справі №910/11678/22 заявнику було відмовлено у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 (головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Тищенко О.В., Кравчук Г.А.) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт» залишено без задоволення. Ухвала Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у справі №910/11678/22 залишена без змін.

Виходячи з наведеного, з огляду на положення ст. ст. 35, 36, 38 ГПК України, суд з метою усунення сумнівів у неупередженості головуючого судді Тищенко О.В., яка входила до складу колегії в справі, у провадженні якої перебувала апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у справі №910/11678/22 та була висловлена правова позиція з приводу спірного питання про скасування заходів забезпечення позову, а тому суд задовольняє заяву головуючого судді Тищенко О.В. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.04.2024.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 35, 36, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву головуючого судді Тищенко О.В. про самовідвід у справі № 910/11678/22 задовольнити.

2. Матеріали справи №910/11678/22 передати для визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

С.А. Гончаров