Постанова

від 13.05.2024 по справі 464/390/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/390/22 Головуючий у 1 інстанції: Теслюк Д.Ю.

Провадження № 22-ц/811/479/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогосудді: Ванівського О.М.,

суддівЦяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Лук`янович А.П.

з участю: представника апелянта адвоката Штинди О.В., представника позивача адвоката Подолка Б.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справуза апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1 адвоката ШтиндиОлега Васильовичана ухвалуСихівського районногосуду м.Львовавід 22січня 2024року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікінг Парк» про визнання майна спільною власністю подружжя, визнання договору недійсним і поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю подружжя майна, набутого під час шлюбу,-

в с т а н о в и в:

В січні 2022 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікінг Парк» про визнання майна спільною власністю подружжя, визнання договору недійсним і поділ спільного майна подружжя

19 січня 2024 року від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Подоляка Б.Р. надійшла заява про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ТзОВ «Вікінг Парк» про визнання майна спільною власністю подружжя, визнання договору недійсним і поділ спільного майна подружжя, шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати нерухоме майно:

- житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 669195746103;

- земельну ділянку, кадастровий номер 610345400:01:008:0257, розташовану на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 668766646103;

- гаражний бокс з підвалом №4, площею 49,4 кв.м, в гаражно-будівельному кооперативі «Мрія Плюс» на АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1858159746101;

- житловий будинок АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна 32843669.

В обґрунтування заяви покликався на те, що предметом даного спору є визнання майна об`єктами спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя, зокрема і наведеного вище нерухомого майна. Згідно із відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №362432982 від 19.01.2024, право власності на вищевказане майно зареєстровано за ОСОБА_1 . Як стало відомо позивачу від третіх осіб, відповідачка ОСОБА_1 вирішила відчужити вказане майно, з метою унеможливлення його поділу і з цією метою розпочала пошук потенційних покупців. Наведені обставини свідчать про те, що у ОСОБА_1 існує можливість створити видимість для третіх осіб про те, що вказане майно є її особистою власністю, а відтак відчужити таке. В свою чергу, у разі відчуження наведеного вище нерухомого майна, буде створено обставини, які істотно ускладнять, а фактично унеможливлять виконання рішення суду у даній справі, а також ускладнять ефективний захист і поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 22 січня 2024 року заявупредставника позивача ОСОБА_2 адвоката Подоляка Б.Р. прозабезпечення позову задоволено.

Застосовано заходи забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікінг Парк» про визнання майна спільною власністю подружжя, визнання договору недійсним і поділ спільного майна подружжя, а саме заборонено ОСОБА_1 відчужувати нерухоме майно:

- житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 669195746103;

- земельну ділянку, кадастровий номер 610345400:01:008:0257, розташовану на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 668766646103;

- гаражний бокс з підвалом №4, площею 49,4 кв.м, в гаражно-будівельному кооперативі «Мрія Плюс» на АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1858159746101;

- житловий будинок АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна 32843669.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Штинда Олег Васильович

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з`ясуванням усіх обставин справи. Зокрема покликаються на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали від 22.01.2024 Сихівський районний суд м. Львова не досліджував питання реальності загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову ОСОБА_2 . В матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що Відповідач має намір відчужити згадане нерухоме майно, розпочала підготовку до такого відчуження чи будь-які інші докази реальності такого відчуження. Наголошує на тому, що Відповідач не може відчужити такі об?єкти як: будинок та земельну ділянку в смт. Східниця, а також гаражний бокс № НОМЕР_1 , оскільки такі набуті під час шлюбу з Позивачем. Так, шлюб між Дозивачем та Відповідачем-1 було укладено 16.11.2006, а розірвано рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 01.03.2021 року, яке набрало законної сили 01.04.2021 року.

Крім того, звертає увагу суду на те, що свою заяву про забезпечення позову представник позивача подав шляхом відправлення на електронну пошту суду першої інстанції. Однак даний порядок подання заяви суперечить положенням ЦПК України, а відтак суду слід було повернути таку без розгляду.

Просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта адвоката Штинди О.В. на підтримання апеляційної скарги, представника позивача адвоката Подолка Б.Р. на заперечення вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість наведених у заяві доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Судом встановлено, що в січні 2022 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікінг Парк» про визнання майна спільною власністю подружжя, визнання договору недійсним і поділ спільного майна подружжя

Згідно із частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Частинами першою, другоюстатті 149 ЦПК Українипередбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Положеннямистатті 150 ЦПК Українивстановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною третьоюстатті 150 ЦПК Українивстановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Колегія суддів наголошує, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05 листопада 2020 року у справі № 759/5175/20, від 22 січня 2020 року у справі № 521/5896/19.

Предметом позову по даній справі є поділ майна подружжя, і у разі задоволення позову за позивачем може бути визнано право власності на частину майна, щодо якого судом вжито заходи забезпечення позову.

З огляду на вищенаведене та беручи до уваги те, що між сторонами виник спір щодо поділу майна, позивачем надано суду докази, що право власності на вказане майно зареєстроване за відповідачем, позивач обґрунтовано навів припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту на вказане нерухоме майно може призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, оскільки відповідач може відчужити на користь третіх осіб спірне майно під час вирішення спору, що призведе до необхідності залучення до участі в справі нових власників та пред`являти додаткові позовні вимоги.

Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду, оскільки майно відповідача, яке є предметом спору, може бути відчужене останньою у будь-який час.

Безпідставними є покликання апеляційної скарги на те, що позивач не навів жодного доказу можливості відчуження спірного майна, а суд першої інстанції не врахував відсутності у відповідача можливості її відчуження, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 177, 178 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Крім того, відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Оскільки нерухоме майно у вигляді житлових будинків, земельної ділянки та гаражного боксу як об`єкти цивільних прав не вилучені та не обмежені в обороті, ризик його відчуження за умови невжиття заходів забезпечення позову є постійним.

Отже, припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду про поділ майна подружжя, яким позивач вважає житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 669195746103; земельну ділянку, кадастровий номер 610345400:01:008:0257, розташовану на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 668766646103; гаражний бокс з підвалом №4, площею 49,4 кв.м, в гаражно-будівельному кооперативі «Мрія Плюс» на АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1858159746101; житловий будинок АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна 32843669, щодо яких просив вжити заходи забезпечення позову, є обґрунтованим.

Враховуючи майновий характер позовних вимог, відповідач має об`єктивну можливість розпорядитися належним йому нерухомим та рухомим майном на власний розсуд, зокрема, відчужити його в будь-який спосіб, що може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду про поділ майна подружжя в разі задоволення позову.

З огляду на вищенаведене та беручи до уваги те, що між сторонами виник спір про поділ майна подружжя, апеляційний суд приходить до висновку, що оскільки позивач обґрунтовано навів припущення про те, що відчуження відповідачем майна, яке належить останній, ускладнить або взагалі виключить можливість в майбутньому виконати рішення суду про поділ майна подружжя, щодо якого просить вжити заходи забезпечення позову, в разі ухвалення судом рішення на користь позивача, а також навів обґрунтовані припущення вірогідного відчуження майна, захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належне відповідачеві нерухоме та рухоме майно відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій. Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв`язку із вжиттям такого заходу.

Апеляційний суд приймає до уваги, що застосування даного виду забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, гарантованих ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, оскільки обмежується лише можливість розпоряджатися майном, на яке накладено арешт на підставі ухвали суду.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи, а відповідно до ч. 1 ст. 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

За таких обставин відповідач не позбавлена можливості звернутися із вмотивованим клопотанням про заміну або скасування заходів забезпечення позову з підстав, передбачених законом.

Зважаючи на те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції підставно вжив заходи забезпечення за заявоюпредставник позивача.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно дост. 375 ЦПК Українинеобхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно дост. 129 Конституції Україниосновними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно дост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтаке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Керуючись ст.ст.367,368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.ст.375,381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Штинди Олега Васильовича залишити без задоволення.

Ухвалу Сихівськогорайонного судум.Львовавід 22січня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 15.05.2024 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.