Постанова

від 15.05.2024 по справі 482/2085/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

15.05.24

22-ц/812/678/24

Провадження № 22-ц/812/678/24 Суддя першої інстанції Сергієнко С.А.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 травня 2024 року м. Миколаїв Справа № 482/2085/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж. М.,

при секретарі судового засідання Богуславській О.М.,

без участі учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 01 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Сергієнко С.А., в залі судового засідання в м. Нова Одеса, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест», Приватного акціонерного товариства «Новоодеський райагрохім» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення орендної плати,

В С Т А Н О В И В:

20 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (далі ТОВ «Південь Агро Інвест», Товариство), Приватного акціонерного товариства «Новоодеський райагрохім» (далі ПрАТ «Новоодеський райагрохім») про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення орендної плати

Позовні вимоги мотивував тим, що 31 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 і ПрАТ «Новоодеський райагрохім» укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду передано земельну ділянку площею 5,1700 га, розташовану на території Новоодеської міської ради Миколаївської області, кадастровий номер 4824810000:05:003:0072, строком на 10 років, сплив якого починається з моменту державної реєстрації права оренди.

01 серпня 2017 року між ОСОБА_1 , ПрАТ «Новоодеський райагрохім» і ТОВ «Південь Агро Інвест» була укладена додаткова угода від 01 серпня 2017 року до договору оренди від 26 листопада 2015 року.

Відповідно до умов вказаної додаткової угоди відбулось відступлення прав орендаря на користь нового орендаря за договором оренди від 31 жовтня 2016 року; також договір оренди був викладений в новій редакції, змінені основні положення договору оренди від 31 жовтня 2016 року і з моменту укладення додаткової угоди орендодавцем виступає ОСОБА_1 , а орендарем - ТОВ «Південь Агро Інвест».

Згідно із пунктом 3.1. договору оренди від 31 жовтня 2016 року в редакції додаткової угоди від 01 серпня 2017 року договір укладений строком до 31 грудня 2028 року.

Відповідно до додаткової угоди до договору оренди землі від 01 серпня 2017 року, вказаний договір оренди від 31 жовтня 2016 року був викладений в новій редакції, основною зміною є заміна орендаря (відступлення прав та обов`язків орендаря) з ПрАТ «Новоодеський райагрохім» на нового орендаря - ТОВ «Південь Агро Інвест». Інші умови також зазнали змін, але на суть спору ці зміни не впливають.

Пунктами 4.1 - 4.7 договору оренди від 31 жовтня 2016 року в редакції додаткової угоди від 01 серпня 2017 року ОСОБА_1 і ТОВ «Південь Агро Інвест» погодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 15498.90 грн на рік, але не менше 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Із цієї суми орендарем як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України.

Орендна плата вноситься орендарем до 30 грудня поточного року. Орендар перераховує грошові кошти орендної плати на банківський розрахунковий рахунок орендодавця та/або виплачує через касу орендаря та/або здійснює виплату засобами поштового зв`язку через місцеві відділення УДППЗ «Укрпошта» шляхом надіслання на адресу орендодавця поштових переказів, або в іншій формі, погодженій сторонами.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,001% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 108841256 від 22 грудня 2017 року, земельна ділянка кадастровий номер 4824810000:05:003:0072, площею 5,1663 га передана в строкове платне користування земельною ділянкою строком до 31 грудня 2028 року, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду), орендар: ТОВ «Південь Агро Інвест» (код ЄДРПОУ: 41107067, країна реєстрації: Україна), орендодавець: ОСОБА_1 , дата державної реєстрації права: 10 серпня 2017 року; підстава виникнення права оренди земельної ділянки - договір оренди землі, серія та номер: виданий 31 жовтня 2016 року, видавник: сторони договору; додаткова угода, серія та номер: виданий 01 серпня 2017, видавник: сторони договору.

Свої обов`язки за договором оренди позивач виконав в повному обсязі; претензії від відповідача відсутні.

Відповідачі свої обов`язки за договором не виконують, а саме - систематично не сплачують орендну плату. Так, за 2019, 2020, 2021 і 2022 роки орендна плата не сплачена, на неодноразові дзвінки позивача відповідачі не відреагували.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд розірвати договір оренди землі укладений між ним та ПрАТ «Новоодеський райагрохім» 31 жовтня 2016 року, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:05:003:0072, площею 5.1663га.

Розірвати додаткову угоду від 01 серпня 2017 року до договору оренди землі від 31 жовтня 2016 року, укладену між ОСОБА_1 , ПрАТ «Новоодеський райагрохім» і ТОВ «Південь Агро Інвест», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:05:003:0072, площею 5.1663га.

Стягнути з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 грошові коштив суммі 50976.28 грн, що скаладаються з боргу за оренду з0емельної ділянки в сумі 30997.80 грн, неустойки 13840.52 грн, суми інфляційних витрат 5000.39 грн, суми трьох процентів річних 1137.57 грн за несплату орендної плати.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 01 березня 2024 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 і ПрАТ «Новоодеський райагрохім» 31 жовтня 2016 року, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:05:003:0072, площею 5,1663 га, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 01 листопада 2016 року внесено запис про інше речове право № 17411804.

Розірвано додаткову угоду від 01 серпня 2017 року до договору оренди землі від 31 жовтня 2016 року, укладену між ОСОБА_1 , ПрАТ «Новоодеський райагрохім» і ТОВ «Південь Агро Інвест», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:05:003:0072, площею 5,1663 га, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 01 листопада 2016 року внесено запис про інше речове право № 17411804.

Стягнуто з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 борг у сумі в сумі 50976.28 грн, що складається з боргу за оренду земельної ділянки в сумі 30997.80 грн, неустойки (пені) - 13840.52 грн, суми інфляційних втрат 5000.39 грн, суми трьох процентів річних 1137.57 грн за не сплату орендної плати нарахованих згідно статті 625 ЦК України.

Стягнути з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 , 3 220 грн 80 коп. судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що внаслідок порушення умов договору орендарем ТОВ «Південь Агро Інвест» - систематичної невиплати орендної плати, орендодавець ОСОБА_1 не отримує орендну плату, на яку розраховував та має право згідно з умовами договору, що є істотним порушенням договору, а тому є підставою для розірвання договорів оренди землі, стягнення заборгованості за орендною платою по сплаті орендної плати за 2021 та 2022 роки, погодженої договорами пені, інфляційних витрат та 3% річних згідно статті 625 ЦК України,

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Південь Агро Інвест» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, просило його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував пояснення та заперечення відповідача, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Скаржник звертає увагу на пункт 4.2 Договору оскільки з огляду на його положення чітко вбачається, що орендна плата до виплати складає 12476.62 грн, а не заявлена позивачем та незаконно стягнена за рішенням суду першої інстанції. В орендних відносинах в розрізі податкового законодавства ТОВ «Південь Агро Інвест» виступає податковим агентом та обов`язок сплати податків та зборів лягає на підприємство. Таким чином стягувати грошові кошти (орендну плату) разом із податками та зборами безпідставно та незаконно.

Що стосується розрахунків штрафних санкцій, які судом першої інстанції були прийняті за вірні та задоволені у повному обсязі, то необхідно звернути увагу на те, що судом не було взято до уваги посилання відповідача на строки позовної давності.

Суд першої інстанції оминаючи положення ЦК України, а також посилання відповідача на застосування положення про позовну давність відносно неустойки (штрафу, пені) задовольняє вимоги позивача.

Оскільки позовну заяву було подано 20 вересня 2023 року, то строки позовної давності в один рік необхідно вираховувати з урахуванням дати позову, а не з 2021 року.

Несвоєчасна виплата орендної плати була обумовлена обставинами непереборної сили, які не залежали від вола відповідача.

Від ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В своєму відзиві позивач зазначав, що не погоджується із доводами і вимогами апеляційної скарги, вважає їх незаконними і необґрунтованими.

В матеріалах справи, як і в апеляційній скарзі та доданих письмових матеріалах відсутні докази нарахування (виплати, надання) орендної плати на користь позивача. Саме несплата орендної плати та податків (зборів) відповідачем і стала причиною звернення ОСОБА_1 до суду.

З моменту припинення орендних відносин відповідач не є податковим агентом позивача. З моменту розірвання договору оренди земельної ділянки позивач самостійно сплачує всі необхідні податки (збори). За стягнутих сум заборгованості позивач як фізична особа буде зобов`язаний їх сплатити на користь держави ПДФО і військовий збір.

Отже посилання відповідача на стягнення надлишкової суми в частині податків не ґрунтується на законі.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

Оскільки станом на день ухвалення рішення судом першої інстанції воєнний стан в Україні не закінчився (не скасований), позивачем не пропущений строк позовної давності в частині стягнення пені за 2021 рік.

В матеріалах справи відсутні докази заяви ТОВ «Південь Агро Інвест» про застосування позовної давності під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Отже посилання відповідача на необхідність застосування позовної давності щодо пені не ґрунтується на законі.

Посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин без конкретного зазначення, як саме ці обставини вплинули на безпосередню можливість виконання своїх господарських обов`язків та надання відповідних доказів щодо обставин не ґрунтується на законі. Також матеріали справи не містять доказів про неможливість виконання зобов`язань щодо перерахування орендної плати на банківський рахунок позивача.

У спірному договорі оренди земельної ділянки відсутні положення, які регулюють дії сторін у випадку настання обставин непереборної сили (форс-мажор), тому в даному випадку необхідно керуватись положеннями законодавства України.

На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомили. З у рахування цих обставин та приписів частини 2 статті 372 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу без участі учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що згідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності і державного акту МК 047452 від 26 червня 2003 року позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 4824810000:05:003:0072 площею 5,1665 га.

31 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 і ПрАТ «Новоодеський райагрохім» укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду передано земельну ділянку площею 5,1700 га, розташовану на території Новоодеської міської ради Миколаївської області, кадастровий номер 4824810000:05:003:0072, строком на 10 років, сплив якого починається з моменту державної реєстрації права оренди.

01 серпня 2017 року між ОСОБА_1 , ПрАТ «Новоодеський райагрохім» і ТОВ «Південь Агро Інвест» (новий орендар згідно додаткової угоди від 01 серпня 2017 року до договору оренди № 17411804 від 01 листопада 2016 року) була укладена додаткова угода від 01 серпня 2017 року до договору оренди б/н від 26 листопада 2015 року.

Відповідно до умов вказаної додаткової угоди відбулось відступлення прав орендаря на користь нового орендаря за договором оренди від 31 жовтня 2016 року; також договір оренди був викладений в новій редакції, змінені основні положення договору оренди від 31 жовтня 2016 року і з моменту укладення додаткової угоди орендодавцем виступає ОСОБА_1 , а орендарем - ТОВ «Південь Агро Інвест».

Згідно із пунктом 3.1. договору оренди від 31 жовтня 2016 року в редакції додаткової угоди від 01 серпня 2017 року договір укладений строком до 31 грудня 2028 року.

Відповідно до додаткової угоди до договору оренди землі від 01 серпня 2017 року, вказаний договір оренди від 31 жовтня 2016 року був викладений в новій редакції, основною зміною є заміна орендаря (відступлення прав та обов`язків орендаря) з ПрАТ «Новоодеський райагрохім» на нового орендаря - ТОВ «Південь Агро Інвест». Інші умови також зазнали змін, але на суть спору ці зміни не впливають.

Пунктами 4.1 - 4.7 договору оренди від 31 жовтня 2016 року в редакції додаткової угоди від 01 серпня 2017 року сторони (орендодавець ОСОБА_1 і орендар ТОВ «Південь Агро Інвест») погодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 15498.90 грн на рік, але не менше 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Із цієї суми орендарем як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України.

Орендна плата вноситься орендарем до 30 грудня поточного року. Орендар перераховує грошові кошти орендної плати на банківський розрахунковий рахунок орендодавця та/або виплачує через касу орендаря та/або здійснює виплату засобами поштового зв`язку через місцеві відділення УДППЗ «Укрпошта» шляхом надіслання на адресу орендодавця поштових переказів, або в іншій формі, погодженій сторонами (пункту 4.5.).

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,001% від несплаченої суми за кожний день прострочення (пункт 4.7).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 108841256 від 22 грудня 2017 року, земельна ділянка кадастровий номер 4824810000:05:003:0072, площею 5,1663 га передана в строкове платне користування земельною ділянкою строком до 31 грудня 2028 року, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду), орендар: ТОВ «Південь Агро Інвест» (код ЄДРПОУ: 41107067, країна реєстрації: Україна), орендодавець: ОСОБА_1 , дата державної реєстрації права: 10 серпня 2017 року; підстава виникнення права оренди земельної ділянки - договір оренди землі, серія та номер: виданий 31 жовтня 2016 року, видавник: сторони договору; додаткова угода, серія та номер: виданий 01 серпня 2017 року, видавник: сторони договору.

Таким чином орендарем належної позивачу на праві власності земельної ділянки у теперішній час є відповідач ТОВ «Південь Агро Інвест».

Останній платіж по сплаті орендної плати був здійснений ТОВ «Південь Агро Інвест» 09 жовтня 2020 року в розмірі 12476.62 грн з призначенням платежу «за оренду землі за 2020 р. згідно договору, без ПДВ», що підтверджується платіжною інструкцією № 6470 доданою відповідачем до відзиву.

Орендна плата за 2021 і 2022 роки станом на день подачі позову не сплачена.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам судове рішення районного суду відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що саме на відповідача у справі покладено обов`язок доказування відсутності вини у невиконанні зобов`язання за договором оренди з внесення орендної плати або ж доведення факту виконання ним цього зобов`язання. ТОВ «Південь Агро Інвест» не надало суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що позивач відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, а саме, отримати орендну плату протягом 2021-2022 років у строки та на умовах, що встановлені договором оренди, не доведено відсутності вини у порушенні зобов`язання щодо внесення орендної плати та прийняття заходів щодо внесення орендної плати за договором оренди щороку. Порушення відповідачем умов договору щодо виплати орендної плати є істотним, оскільки позивач внаслідок такого порушення значною мірою позбавлявся того, на що він розраховував при укладенні договору. Крім того, умовами договору передбачено за порушення виконання зобов`язання нарахування пені, а приписами частини 2 статтею 625 ЦК України у разі прострочки виконання грошового зобов`язання передбачено повернення боргу з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із вказаним висновком виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною 1 статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини 1 статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції, установивши, що ТОВ «Південь Агро Інвест» не виплачувало ОСОБА_1 з 2021 року своєчасно та систематично орендну плату за земельні ділянки, на підставі укладеного між ними основного договору та додаткової угоди про оренду землі від 31 жовтня 2016 року та відповідно від 01 серпня 2017 року, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання цих договорів оренди землі у зв`язку із порушенням товариством його умов.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору. Разом з тим, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати у строки обумовлені договором є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Про те, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід врахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України.

Зокрема, такий правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, за яким підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач визнав факт невиплати орендної плати за вказаний період, при цьому посилався на те, що заборгованість по орендній платі за 2022 рік виникла виключно з обставин, пов`язаних з військовою агресією рф проти України, що стало підставою для введення військового стану з 24 лютого 2022 року.

За своєю сутністю цивільно-правова відповідальність означає виникнення у особи обов`язку майнового характеру, якого не було до вчинення правопорушення. У статті 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов`язання, а не за виконання договірного зобов`язання. Тому стаття 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов`язання ( постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року в справі № 757/58385/16-ц).

Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).

У постанові від 13 березня 2024 року у справі № 686/16312/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважив, що на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору.

Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі договору.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по сьогодні.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 зазначено, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 у справі № 913/20/21».

З початку 2014 року мала місце збройна агресія Російської Федерації, яка розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності. І на даний час Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації. […] Зазначений факт розглядається як загальновідомий для обох сторін. Факт військової агресії визнаний на національному рівні, в тому числі в Законах України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене в районі відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення антитерористичної операції», Постановах Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав, парламентських асамблей міжнародних організацій щодо засудження триваючої агресії Російської Федерації проти України», «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором», «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», Рішеннями Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» тощо ( постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 липня 2019 року у справі № 911/1897/18).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається, сторони у пунктах 13.1 та 13.2 додаткової угоди домовились, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Тобто будь-яких обставин, які сторони вважають форс-мажорними, вони у договорі оренди не визначили.

Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення в доводах апеляційної скарги посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2924/02.0-7.1.

Так, в цьому листі, розміщеному на офіційному сайті, Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 14? Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форсмажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з наведеними положеннями закону та висновками Верховного Суду у разі, якщо боржник (у даному випадку орендар ТОВ «Південь Агро Інвест») посилається на причину невиконання зобов`язання на наявність обставин, які він вважає форс-мажорними, він має надати докази того, що саме ці обставини перешкодили йому у виконання зобов`язань.

З матеріалів справи встановлено, що Товариство обмежилось лише посиланням на військові дії на території України та Миколаївської області зокрема, але не надало доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства. Також відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин.

З огляду на викладене апеляційний суд доходить висновку, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем не доведено існування форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов`язок з виплати позивачу орендної плати за 2022 рік.

За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної інстанції щодо відсутності вини відповідача у невиконанні обов`язку щодо виплати орендної плати за 2021-2022 роки за договором оренди земельної ділянки.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірний договір оренди землі за вимогою позивача може бути достроково розірваний з підстав неналежного виконання умов договору, а саме: існування заборгованості по орендній платі та несвоєчасне виконання обов`язків зі сплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання.

Колегія суддів також не приймає аргументи апеляційної скарги про те, що суд помилково визначився із розміром орендної плати, що підлягала виплаті позивачу, не врахувавши, що з цієї суми мають бути утримані податки та збори.

Так, відповідно до підпункту l6.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України (пункт 36.1 статті 36 Податкового Кодексу України).

Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента (пункт 36.4 статті 36 Податкового кодексу України).

Підпунктом 170.1.1. пункту 170.1 статті 170 Податкового Кодексу України передбачено, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Враховуючи, що у справі відсутні докази виконання ТОВ «Південь Агро Інвест» обов`язку податкового агенту ОСОБА_1 як платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, то відсутні підстави для відрахування податків і зборів при стягненні заборгованості з орендної плати, оскільки податки і збори мають бути сплачені при фактичній виплаті заборгованості.

Щодо доводів скарги про застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки (передбаченої договорами про оренду землі пені).

Оскільки сторони у договорі оренди землі (пункт 4.7) передбачили відповідальність орендаря у вигляді стягнення неустойки пені) у разі прострочення виплати орендної плати, і як вже було зазначено у цій постанові відповідач не довів наявність підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання умов договору, суд першої інстанції правильно визначився із доведеністю позовних вимог в цій частині.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частин 1, 2 статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як визначено у частині статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, до ухвалення судом рішення у справі 08 грудня 2023 року ТОВ «Південь Агро Інвест» через систему «Електронний суд» подало відзив на позовну заяву, в якому також заявило про застосування позовної давності до вимог про нарахування пені.

В порушення вимог статті 264 ЦПК України суд такої заяви відповідача не розглянув.

Між тим,заява відповідачапро застосуванняпозовної давностідо вимогпро нарахуваннята стягненняпені єбезпідставною,оскільки позивачпросив про нарахування пені за 2021 та 2022 роки, а відповідно до пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (СOVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

За постановами Кабінету Міністрів України ( від 11 березня 2020 року № 211 початок дії карантину та від 25 квітня 2023 року закінчення дії карантину) дія карантину в Україні тривала з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року, отже з урахуванням наведених норм права, якою подовжена позовна давність на строк дії карантину, пеня обрахована в межах річної позовної давності.

Тому є підстави для стягнення з відповідача пені у зв`язку із несплатою орендної плати за 2021 рік та за 2022 рік, зауважень щодо розміру нарахувань відповідач не надав.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду скаржником не надано.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат апеляційний суд не здійснює.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» залишити без задоволення.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 01 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Явороська

Повний текст постанови складено 15 травня 2024 року.