Постанова

від 01.05.2024 по справі 910/14187/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2024 р. Справа №910/14187/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Андрієнка В.В.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Дзюбайло О.О.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Роза вітрів"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 (повний текст складено 09.02.2024)

у справі №910/14187/23 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Роза вітрів"

про 1 443 427,17 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "МА "Бориспіль") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Роза вітрів" (далі - ТОВ "АК "Роза вітрів") заборгованості у розмірі 1 443 427,17 грн, з яких: 1 197 438,24 грн - основний борг, 213 533,03 грн - пеня, 13 059,98 грн - три проценти річних, 19 395,92 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог ДП "МА "Бориспіль" посилається на неналежне виконання виконанням відповідачем зобов`язань з оплати за надані послуги, згідно з умовами додатку В1.2/02.1-14/1-12 від 20.01.2016 до стандартної угоди IATA про наземне обслуговування від січня 2013 року (спрощена процедура), з урахуванням додаткової угоди №24 від 15.12.2021, додаткової угоди №25 від 30.12.2022 та додаткової угоди №26 від 31.03.2023. Також, позивач нарахував відповідачу 213 533,03 грн пені, 13 059,98 грн трьох процентів річних та 19 395,92 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/14187/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "АК "Роза вітрів" на користь ДП "МА "Бориспіль" 1 197 438,28 грн заборгованості, 199 812,05 грн пені, 13 059,98 грн трьох процентів річних, 1 393,33 грн інфляційних втрат та 21 175,08 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції встановивши, що ТОВ "АК "Роза вітрів" своїх зобов`язань по оплаті наданих позивачем послуг належним чином та у строк, встановлений укладеним між сторонами договором не виконало, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості на суму 1 197 438,24 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. При цьому, місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок трьох процентів річних у розмірі 19 395,92 грн дійшов висновку, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі. Також суд першої інстанції, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання, в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України за період прострочення визначений позивачем, встановив, що такі позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 393,33 грн, у зв`язку з невірним розрахунком та неврахуванням позивачем, що у липні 2023 року та серпні 2023 року індекс інфляції становив 99,40 та 98,60 відповідно, і при цьому в кожному з періодів прострочення позивачем вказано датою його закінчення 17.08.2023. Крім того, місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок пені, дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 199 812,05 грн, з огляду на те, що позивачем невірно вказано період, за який стягується пеня та який перевищує шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ДП "МА "Бориспіль" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №9110/14187/23, в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ДП "МА "Бориспіль" посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення, в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 18 002,59 грн інфляційних втрат, місцевим господарським судом не було враховано факт відсутності, станом на 17.08.2023, опублікованої в офіційному періодичному виданні інформації про індекс інфляції у серпні 2023 року Крім того, при перерахунку заявленої до стягнення з відповідача на користь позивача суми інфляційних втрат у розмірі 19 395,92 грн безпідставно застосовано індекс інфляції за серпень 2023 року.

Також, позивач вказує, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума пені у розмірі 213 533,03 грн, нарахована позивачем відповідно до приписів пункту 7 розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (далі - ГК України) і умов підпараграфу 4.6 параграфу 4 додатку до спірної угоди.

Також, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "АК "Роза вітрів" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/14187/23 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ТОВ "АК "Роза вітрів" посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Так, відповідач стверджує, що своє зобов`язання з надання останньому для проведення оплати конкретно визначеного в договорі пакету документів позивач не виконав, у зв`язку з чим не можна вважати, що у відповідача взагалі виник обов`язок по сплаті наданих позивачем послуг. З огляду на викладене, позивачем не доведений факт виникнення у ТОВ "АК "Роза вітрів" простроченого грошового зобов`язання по оплаті послуг ДП "МА "Бориспіль", як це передбачено договором. Таким чином, відповідач вважає, що його зобов`язання з плати на користь позивача грошових коштів, на день звернення останнім з даним позовом до суду, ще не наступили. Також, на думку відповідача, повністю неправомірними є й нарахування позивачем санкцій за несплату послуг з обслуговування вантажу.

Крім того, відповідач зазначає, що суд першої інстанції не врахував настання форс-мажорних обставин, які, за умовами спірного додатку, що є підставою для звільнення сторони від виконання своїх зобов`язань. Обтяження відповідача додатковими зобов`язанням зі сплати пені, на думку відповідача, є несправедливим.

Також, в тексті апеляційної скарги міститься клопотання про відстрочення відповідачу сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення Північним апеляційним господарським судом рішення у справі №910/14187/23.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2024 апеляційну скаргу ДП "МА "Бориспіль" у справі №910/14187/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Андрієнко В.В., Пономаренко Є.Ю.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 26.02.2024 апеляційну скаргу ТОВ "АК "Роза вітрів" у справі №910/14187/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Андрієнко В.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14187/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ДП "МА "Бориспіль" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/14187/23.

11.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/14187/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/14187/23. Розгляд апеляційної скарги ДП "МА "Бориспіль" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/14187/23 призначено на 01.04.2024. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 26.03.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 відмовлено ТОВ "АК "Роза вітрів" у відстроченні сплати судового збору. Апеляційну скаргу ТОВ "АК "Роза вітрів" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/14187/23 залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

18.03.2024, через систему "Електронний суд", відповідачем подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/14187/23. Об`єднано апеляційну скаргу ТОВ "АК "Роза вітрів" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 та апеляційну скаргу ДП "МА "Бориспіль" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/14187/23. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "АК "Роза вітрів" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/14187/23 призначено на 01.04.2024. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 26.03.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 розгляд апеляційних скарг ДП "МА "Бориспіль" та ТОВ "АК "Роза вітрів" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/14187/23 відкладено до 01.05.2024.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційні скарги

20.03.2024, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу ТОВ "АК "Роза вітрів" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/14187/23, в частині задоволених позовних вимог залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в цій частині - без змін.

Так, у відзиві позивач зазначає, що умовами параграфу 4 додатку чітко встановлений обов`язок саме відповідача самостійно отримати в бухгалтерії позивача оригінали рахунків-фактур та актів приймання-здачі виконаних послуг, які відповідач отримує разом з рахунками-фактури. На умовах додаткової угоди №25 від 30.12.2022 до додатку між його сторонами досягнуто згоди щодо альтернативного способу обміну документами при виконанні певних умов додатку. При цьому, позивач наголошує на тому факті, що жодною з умов додаткової угоди №25 від 30.12.2022 до додатку не було внесено змін до умов параграфу 4 додатку (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №17 від 27.10.2020 та додатковою угодою №23 від 20.05.2021). Жодною з умов додатку не встановлено обов`язок позивача направляти відповідачу документи, визначені умовами підпараграфу 4.4 параграфу 4 додатку, на підставі яких виставляються рахунки-фактури для сплати вартості наданих/отриманих послуг. Також жодною з умов додатку не передбачено, що облікові документи позивача, на підставі яких відповідачу виставляються рахунки-фактури, самі рахунки-фактури і акти приймання-здачі виконаних послуг підписуються генеральним директором позивача.

Також, позивач вказує, що фактично рішення Київської митниці Держмитслужби Митний пост "Аеропорт Бориспіль" про вивезення незапитаних вантажів, що надійшли за авіаційною вантажною накладною №461-00042593 та авіаційною вантажною накладною №461-00042641 і були передані на тимчасове зберігання до вантажного терміналу позивача, оформлено лише 07.09.2022 актом №89 прийому-передачі на склад митниці товарів.

ДП "МА "Бориспіль" вказує на відсутність правових підстав для застосування дії форс-мажорних обставин до спірних правовідносин та для зменшення розміру нарахованих і заявлених до стягнення сум пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

25.03.2024, через систему "Електронний суд", відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій останній просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ДП "МА "Бориспіль" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі №910/14187/23.

У своєму відзиві відповідач, зокрема, посилається на те, що у нього не виникла заборгованість перед позивачем, адже обов`язковою умовою для цього відповідно до умов додатку, є передача відповідачу належного пакету документів, який би був оформлений відповідно до чинного законодавства України, та який би підтверджував реальне надання відповідачу послуг позивачем.

Також, на думку відповідача, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні правильно вказав, що позивачем невірно вказано період, за який стягується пеня та який перевищує шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Проте, застосування до відповідача пені та інфляційних втрат було б законним виключно у випадку, якщо б у відповідача дійсно виникла заборгованість перед позивачем.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 01.05.2024 з`явився представник позивача.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 до його електронного кабінету.

Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Таким чином, відповідач повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом. При цьому, явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №910/14187/23 розглядається за його відсутності.

Представник позивача у судовому засіданні судовому засіданні вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №9110/14187/23, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині. Заперечив проти задоволення апеляційної скарги ТОВ "АК "Роза вітрів", просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.01.2016 набрав чинності додаток В1.2/02.1-14/1-12 від 20.01.2016 до Стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування (далі - СУНО) від січня 2013 року (спрощена процедура) (далі - додаток, договір), укладений між ДП "МА "Бориспіль" (обслуговуюча компанія) та ТОВ "АК "Роза вітрів" (перевізник), який складено відповідно до спрощеної процедури, де сторони погоджуються, що умови Основної угоди та додатку А до СУНО від січня 2013 року, опубліковані Міжнародною асоціацією повітряного транспорту, застосовуються так, ніби ці умови були повністю повторені в цьому документі. Підписавши цей додаток В, сторони підтверджують, що вони ознайомлені з зазначеною вище Основною угодою та додатком А.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди №24 від 15.12.2021 термін дії додатку продовжено до 31.12.2022 (включно).

Згідно з пунктом 1 додаткової угоди №25 від 30.12.2022 термін дії додатку продовжено до 31.03.2023 (включно).

Пунктом 1 додаткової угоди №26 від 31.03.2023 термін дії додатку продовжено до 30.06.2023 (включно).

Для разового наземного обслуговування, що складається з прибуття та подальшого відправлення того самого літака у встановлений час, обслуговуюча компанія (позивач) надає перевізнику (відповідачу) зазначені у параграфах 1, 2 додатку послуги за погодженими сторонами цінами/вартостями/ставками, у тому числі: послуги з обслуговування вантажу та/або пошти на підставі пункту 1.1.1. підпараграфу 1.1. параграфу 1 додатку, в редакції додаткової угоди №22 від 04.03.2021 до додатку, вартість послуги встановлена підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 розділу ІІ "Зберігання вантажу" довідкового матеріалу №5 до додатку, викладеного в редакції пункту 1 додаткової угоди №18 від 28.10.2020 до додатку; послуга з розміщення (базування) повітряних суден (далі - ПС) без закріплення за конкретним номером стоянки на підставі підпараграфу 2.1 параграфу 2 додатку, в редакції додаткової угоди №23 від 20.05.2021, вартість послуги встановлена підпараграфом 2.1 параграфу 2 додатку, в редакції додаткової угоди №23 від 20.05.2021 (ціна/вартість базування ПС встановлена за місяць або його частину по типам ПС, з урахуванням максимальної злітної ваги (далі - МЗВ) ПС); послуга "Підготовка та надання перевізнику інформації щодо аеропортового обслуговування та/або послуг" на підставі підпараграфу 2.1. параграфу 2, вартість послуги встановлена пунктом 96 довідкового матеріалу №2 до додатку, в редакції листа від 28.10.2021 №02.1-22-89, який є невід`ємною частиною додатку; інші додаткові послуги з наземного обслуговування ПС, на надаються на запит перевізника на підставі підпараграфу 2.1 параграфу 2, вартість послуги встановлена довідковим матеріалом №2 до додатку в редакції листа від 28.10.2021 №02.1-22-89, який є невід`ємною частиною додатку.

Відповідно до умов примітки до пункту 1.1.1 підпараграфу 1.1 параграфу 1 додатку (в редакції додаткової угоди №22 від 04.03.2021 до додатку) у разі:

- якщо вантаж не буде отриманий вантажоодержувачем/ вантажовідправником протягом 90 календарних днів з дати надходження такого вантажу до обслуговуючої компанії, перевізник здійснює оплату за весь термін зберігання незапитаного вантажу (за виключенням терміну зберігання, зазначеного для послуги 5.1.1(a)(3)), за цінами, наведеними у довідковому матеріалі №5, незалежно від причин, через які вантаж не був отриманий.

- якщо протягом 90 календарних днів з дати надходження вантажу до обслуговуючої компанії:

- вантаж не буде отриманий вантажоодержувачем/вантажовідправником та щодо нього не буде отримано розпоряджень від вантажоодержувача/вантажовідправника або не буде заявлено про продовження строку тимчасового зберігання такий вантаж вважається незапитаним і обслуговуюча компанія набуває право розпорядження таким вантажем зі всіма правами, передбаченими законодавством України, та має право передати його для знищення, про що відповідним листом повідомляє перевізника та вантажоодержувача (імпортного вантажу) або вантажовідправника (експортного вантажу) за наявними у обслуговуючої компанії контактними даними, або за контактними даними, наведеними у параграфі 6 цього додатку.

Незважаючи на статтю 7 Основної угоди, перевізник здійснює оплату аеропортових зборів, наземного обслуговування, додаткових послуг та інших послуг (крім послуг з базування ПС), що надаються згідно з цим додатком, за місяць трьома частинами. Оплата здійснюється на підставі рахунків обслуговуючої компанії, які виставляються за наступною схемою: до 16-го числа звітного місяця за послуги, надані в період з 01 по 10 число звітного місяця; до 26-го числа звітного місяця за послуги, надані в період з 11 по 20 число звітного місяця: до 6-го числа місяця, що слідує за звітним, за послуги, надані у період з 21 по останнє число звітного місяця. Перевізник здійснює оплату послуг, вказаних у даному пункті, на рахунок обслуговуючої компанії, що вказаний нижче, протягом 6-ти календарних днів з дати отримання відповідного рахунку. Оплата здійснюється в національній валюті України (підпараграф 4.1 параграфу 4 додатку, в редакції додаткової угоди №23 від 20.05.2021).

Перевізник зобов`язаний самостійно отримати рахунки в бухгалтерії обслуговуючої компанії до дат, що вказані у підпараграфі 4.1 параграфу 4 додатку або рахунки направляються обслуговуючою компанією по електронній пошті, як вказано в підпараграфі 4.3 параграфу 4 додатку (п.4.1.1 підпараграфу 4.1 параграфу 4 додатку в редакції додаткової угоди №23 від 20.05.2021).

Датою отримання рахунку (крім рахунків за послуги базування ПС), незалежно від дати його фактичного отримання, є кожне 6 число, 16 число і 26 число місяця (підпараграф 4.2 параграфу 4 додатку в редакції додаткової угоди №23 від 20.05.2021).

Рахунки виставляються на основі: складених по кожному рейсу карт на обслуговування авіарейсів в аеропорту "Бориспіль"; карток обліку послуг з наземного обслуговування ПС, інших облікових документів обслуговуючої компанії (за змістом підпараграфу 4.4 параграфу 4 додатку).

Разом з рахунком перевізник отримує складений обслуговуючою компанією акт приймання-здачі виконаних послуг (далі - акт). Підписаний акт перевізник зобов`язаний повернути в бухгалтерію обслуговуючої компанії протягом 6-ти календарних днів з дати його отримання. Якщо протягом 6-ти календарних днів акт не буде повернуто до обслуговуючої компанії або не надано вмотивовану відмову, він вважається підписаним сторонами (підпараграф 4.5 параграфу 4 додатку в редакції додаткової угоди №17 від 27.10.2020).

На умовах підпараграфу 4.6 параграфу 4 додатку сторони погодили, що при несвоєчасній сплаті рахунків за надані послуги обслуговуюча компанія нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Як стверджує позивач, на виконання взятих на себе зобов`язань ним надано відповідачу:

- у період грудень 2022 року - січень 2023 року надані послуги з наземного обслуговування повітряних суден і екіпажів відповідача, а саме: здійснення буксирування ПС, забезпечення для екіпажу транспорту для переїзду між літаком та терміналом аеропорту, надання стрем`янки авіаційної, забезпечення наземним джерелом живлення;

- надана послуга з підготовки та надання перевізнику інформації щодо аеропортового обслуговування та/або послуг за період лютий-грудень 2022 року у кількості 11-ти електронних звітів;

- у період листопад-грудень 2022 року, січень-червень 2023 року надано послуги з розміщення (базування) 6-ти повітряних суден відповідача;

- у період з 25.01.2022 до 07.09.2022 надано послуги зберігання вантажу загальною вагою 111 кг, що надійшов за авіаційною вантажною накладною №461-00042593 і переданий на тимчасове зберігання до вантажного терміналу позивача згідно з вантажним маніфестом (Cargo Manifest Report) від 23.01.2022;

- у період з 29.01.2022 до 07.09.2022 надано послуги зберігання вантажу загальною вагою 2114 кг, що надійшов за авіаційною вантажною накладною №461-00042641 і переданий на тимчасове зберігання до вантажного терміналу позивача згідно з вантажним маніфестом (Cargo Manifest Report) від 28.01.2022 (далі разом - послуги).

Так, для сплати вартості наданих/отриманих у період з 25.01.2022 до 07.09.2022, у період з 29.01.2022 до 07.09.2022, у період листопад-грудень 2022 року і січень-червень 2023 року на умовах додатку послуг, обслуговуючою компанією перевізнику виставлено рахунки-фактури на загальну суму 1 197 438,24 грн та складено акти від 30.11.2022, від 08.12.2022, від 21.12.2022, від 28.12.2022, від 31.12.2022, від 05.01.2023, від 12.01.2023, від 18.01.2023, від 31.01.2023, від 28.02.2023, від 31.03.2023, від 14.04.2023, від 30.04.2023, від 31.05.2023, від 30.06.2023.

Проте, у порушення взятих на себе на умовах підпараграфу 4.1 параграфу 4 додатку зобов`язань, перевізник не сплатив на користь обслуговуючої компанії вартість наданих/отриманих у період з 25.01.2022 до 07.09.2022, з 29.01.2022 до 07.09.2022, у період листопад-грудень 2022 року та січень-червень 2023 року на умовах додатку послуг, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 1 197 438,24 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказує, що його зобов`язання з плати на користь позивача грошових коштів за додатком на день звернення аеропорту з цим позовом ще не наступили. А відтак, оскільки зобов`язання з надання відповідачу для проведення оплати конкретно визначеного в договорі пакету документів позивач не виконав, не можна вважати, що у відповідача взагалі виник обов`язок по сплаті наданих позивачем послуг.

Крім цього відповідач зазначає, що позивачем невірно нараховано оплату послуг з обслуговування вантажу, вказує про настання форс-мажору, що є підставою для звільнення сторони від виконання стороною своїх зобов`язань та звертає увагу, що позивачем заявлено необґрунтовано великий розмір санкцій, які він намагається стягнути з відповідача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзивів на апеляційні скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами додаток є договором про надання послуг.

Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, на виконання умов укладеного сторонами додатку В1.2/02.1-14/1-12 від 20.01.2016 до Стандартної угоди ІАТА, позивач надав відповідачу послуги, перелік яких погоджений сторонами у вказаному правочині, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги.

З наявних в матеріалах справи документів, зокрема, карт на обслуговування авіарейсів в аеропорту "Бориспіль", вбачається, що:

- у період грудень 2022 року - січень 2023 року надані послуги з наземного обслуговування повітряних суден і екіпажів відповідача, а саме здійснення буксирування ПС, забезпечення для екіпажу транспорту для переїзду між літаком та терміналом аеропорту, надання стрем`янки авіаційної, забезпечення наземним джерелом живлення;

- надана послуга з підготовки та надання перевізнику інформації щодо аеропортового обслуговування та/або послуг за період лютий-грудень 2022 року у кількості 11-ти електронних звітів;

- у період листопад-грудень 2022 року, січень-червень 2023 року надано послуги з розміщення (базування) 6-ти повітряних суден відповідача;

- у період з 25.01.2022 до 07.09.2022 надано послуги зберігання вантажу загальною вагою 111 кг, що надійшов за авіаційною вантажною накладною №461-00042593 і переданий на тимчасове зберігання до вантажного терміналу позивача згідно з вантажним маніфестом (Cargo Manifest Report) від 23.01.2022;

- у період з 29.01.2022 до 07.09.2022 надано послуги зберігання вантажу загальною вагою 2114 кг, що надійшов за авіаційною вантажною накладною №461- 00042641 і переданий на тимчасове зберігання до вантажного терміналу позивача згідно з вантажним маніфестом (Cargo Manifest Report) від 28.01.2022.

Як зазначалось вище, за умовами укладеного між сторонами правочину перевізник здійснює оплату аеропортових зборів, наземного обслуговування, додаткових послуг та інших послуг (крім послуг з базування ПС), що надаються згідно з цим додатком, за місяць трьома частинами. Оплата здійснюється на підставі рахунків обслуговуючої компанії, які виставляються за наступною схемою: до 16-го числа звітного місяця за послуги, надані в період з 01 по 10 число звітного місяця; до 26-го числа звітного місяця за послуги, надані в період з 11 по 20 число звітного місяця: до 6-го числа місяця, що слідує за звітним, за послуги, надані у період з 21 по останнє число звітного місяця. Перевізник здійснює оплату послуг, вказаних у даному пункті, на рахунок обслуговуючої компанії, що вказаний нижче, протягом 6-ти календарних днів з дати отримання відповідного рахунку. Оплата здійснюється в національній валюті України.

При цьому, обов`язок самостійного отримання відповідного рахунку, згідно з умовами додатку, покладено саме на відповідача у справі. В іншому разі рахунки направляються обслуговуючою компанією по електронній пошті. Датою отримання рахунку (крім рахунків за послуги базування ПС), незалежно від дати його фактичного отримання, є кожне 6 число, 16 число і 26 число місяця.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, разом з рахунком перевізник отримує складений обслуговуючою компанією акт приймання-здачі виконаних послуг. Підписаний акт перевізник зобов`язаний повернути в бухгалтерію обслуговуючої компанії протягом 6-ти календарних днів з дати його отримання. Якщо протягом 6-ти календарних днів акт не буде повернуто до обслуговуючої компанії або не надано вмотивовану відмову, він вважається підписаним сторонами.

Для сплати вартості наданих/отриманих у період з 25.01.2022 до 07.09.2022, з 29.01.2022 до 07.09.2022, у період листопад-грудень 2022 року та січень-червень 2023 року на умовах додатку послуг, обслуговуючою компанією перевізнику виставлено рахунки-фактури на загальну суму 1 197 438,24 грн, та також складено акти від 30.11.2022, від 08.12.2022, від 21.12.2022, від 28.12.2022, від 31.12.2022, від 05.01.2023, від 12.01.2023, від 18.01.2023, від 31.01.2023, від 28.02.2023, від 31.03.2023, від 14.04.2023, від 30.04.2023, від 31.05.2023, від 30.06.2023.

При цьому, як вірно зазначив місцевий господарський суд, перевізник зобов`язаний самостійно отримати рахунки в бухгалтерії обслуговуючої компанії до дат, що вказані у підпараграфі 4.1 параграфу 4 додатку або рахунки направляються обслуговуючою компанією по електронній пошті, як вказано в підпараграфі 4.3 параграфу 4 додатку.

Разом із тим, оскільки відповідач, в порушення умов під-параграфу 4.1 параграфу 4 додатку (в редакції додаткової угоди №23 від 20.05.2021 до додатку), не виконав своє зобов`язання щодо самостійного отримання в бухгалтерії обслуговуючої компанії рахунків-фактури для сплати вартості наданих/отриманих у період з 25.01.2022 по 07.09.2022, з 29.01.2022 до 07.09.2022, у період листопад-грудень 2022 року і січень-червень 2023 року на умовах додатку послуг, рахунки-фактури на загальну суму 1 197 438,24 грн і додані до них акти від 30.11.2022, від 08.12.2022, від 21.12.2022, від 28.12.2022, від 31.12.2022, від 05.01.2023, від 12.01.2023, від 18.01.2023, від 31.01.2023, від 28.02.2023, від 31.03.2023, від 14.04.2023, від 30.04.2023, від 31.05.2023, від 30.06.2023 направлені позивачем на електронну адресу перевізника, які були ним отримані.

Також, місцевим господарським судом вірно встановлено, що всупереч підпараграфу 4.1 параграфу 4 додатку, в редакції додаткової угоди №23 від 20.05.2021, відповідач надані позивачем послуги у строки, погоджені між сторонами у договорі, не оплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 1 197 438,24 грн, і строк виконання відповідачем обов`язку з оплати послуг за договором є таким, що настав. Доказів сплати цієї заборгованості відповідач суду не надав.

При цьому, суд першої інстанції правомірно відхилив твердження відповідача, що оригінали документів для оплати ним не отримано, а отже строк оплати за надані позивачем послуги, станом на дату звернення останнього з позовом, що розглядається, до суду не настав, з огляду на те, що вказані твердження не ґрунтуються на умовах укладеного між сторонами правочину щодо оплати наданих позивачем послуг.

З урахуванням положень підпараграфу 4.1 параграфу 4 додатку, в редакції додаткової угоди №23 від 20.05.2021, за відсутності вчасно направленої перевізником відмови від підписання актів вважається, що послуги, які надані позивачем були прийняті відповідачем у повному обсязі, у зв`язку з чим підлягають оплаті.

Також, місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив твердження відповідача щодо того, що позивачем не вірно нараховано оплату послуг з обслуговування вантажу, оскільки відповідно до умов примітки до пункту 1.1.1 підпараграфу 1.1 параграфу 1 додатку (в редакції додаткової угоди №22 від 04.03.2021 до додатку), у разі, якщо вантаж не буде отриманий вантажоодержувачем/ вантажовідправником протягом 90 календарних днів з дати надходження такого вантажу до обслуговуючої компанії, перевізник здійснює оплату за весь термін зберігання незапитаного вантажу (за виключенням терміну зберігання, зазначеного для послуги 5.1.1(a)(3)), за цінами, наведеними у довідковому матеріалі №5, незалежно від причин, через які вантаж не був отриманий.

За змістом частини 1 статті 201 Митного кодексу України товари, з моменту пред`явлення їх митному органу до поміщення їх у відповідний митний режим, можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання.

Згідно з частиною 3 статті 201 Митного кодексу України на складах тимчасового зберігання утворюються постійні, а на складах організацій - отримувачів гуманітарної допомоги - тимчасові (на час тимчасового зберігання на них під митним контролем товарів гуманітарної допомоги) зони митного контролю.

Крім того, у разі втрати товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем або видачі їх без дозволу митних органів утримувач складу тимчасового зберігання, утримувач митного складу, керівник організації - отримувача гуманітарної допомоги несуть адміністративну відповідальність, передбачену цим Кодексом. Крім того, у таких випадках на цих осіб покладається обов`язок щодо сплати митних платежів, установлених законом на імпорт зазначених товарів (частина 5 статті 201 Митного кодексу України).

Загальний строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем становить 90 календарних днів (частина 1 статті 204 Митного кодексу України).

Відповідно до частин 1-3 статті 206 Митного кодексу України, у випадках, коли доставка товарів кінцевому одержувачу через умови перевезення (або з будь-яких інших причин) переривається, товари можуть розміщуватися на складах тимчасового зберігання, які розташовані поза межами пунктів пропуску через державний кордон України на територіях аеропортів, морських та/або річкових портів та у яких здійснюються прийняття, навантаження, перевантаження, вивантаження та видача товарів, що переміщуються через митний кордон України. Дозволом для розміщення товарів на такому складі тимчасового зберігання є дозвіл митного органу на вивантаження товару з транспортного засобу. Товари, розміщені на складах тимчасового зберігання, розташованих поза межами пунктів пропуску через державний кордон України на територіях аеропортів, морських та/або річкових портів, до їх випуску із складу вважаються такими, що не пропущені на митну територію України. Вивезення товарів із складів тимчасового зберігання, розташованих на територіях аеропортів, морських та/або річкових портів, у межах яких є пункти пропуску через державний кордон України, здійснюється на підставі рішення митного органу про пропуск цих товарів на митну територію України або про відмову в такому пропуску, крім випадків, зазначених у частині 5 цієї статті.

Як зазначив місцевий господарський суд, листом від 01.09.2022 №7.8-6/21/13/13883 Київська митниця надала позивачеві перелік авіанакладних, стосовно яких погоджено передачу на зберігання на митний склад, а саме №461-00042593 та №461-00042641.

У свою чергу, позивач 07.09.2022, відповідно до акта №89 прийому-передачі на склад митниці товарів, передав на митний склад майно за авіанакладними №461-00042593 та №461-00042641.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що оскільки ТОВ "АК "Роза вітрів" зобов`язань по оплаті наданих позивачем послуг належним чином та у строк, встановлений укладеним між сторонами договором не виконало, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості на суму загальну суму 1 197 438,24 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на форс-мажорні обставини відхиляються колегією суддів з огляду на таке.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За приписами частини 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що адресований "Всім кого це стосується", згідно якого на підставі статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракта, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракта, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 09.11.2021 у справі №913/20/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021 у справі №910/9258/20.

Тобто, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Саме по собі посилання відповідача на наявність листа ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов`язання перед позивачем.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за договором зобов`язань відповідач має довести, що саме введення воєнного стану з 24.02.2022 стало причиною неможливості виконання ним обов`язків з оплати послуг, проте жодних доказів на підтвердження вказаних обставини відповідачем до матеріалів справи долучено не було.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 в контексті спірних правовідносин не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за договором надання послуг по перевезенню вантажу від 01.10.2022 №1, а матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором, який би і підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань за договором.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дійшов висновку, що скаржником не доведено об`єктивної неможливості виконання умов спірної угоди з незалежних від нього обставин, у зв`язку з чим підстави для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язань за договором відсутні.

Також, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 13 059,98 грн та інфляційні втрати у розмірі 19 395,92 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів, здійснивши перерахунок трьох процентів річних, погоджується з місцевим господарським судом щодо стягнення з відповідача на користь позивача підлягають три проценти річних у розмірі 19 395,92 грн, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Виходячи з положень частини 2 статті 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Судова колегія, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за період прострочення визначений позивачем, погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 393,33 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 213 533,03 грн.

За приписами статей 216-218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини 6 статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

У підпараграфі 4.6 параграфу 4 додатку до спірної угоди сторони погодили, що при несвоєчасній сплаті рахунків за надані послуги обслуговуюча компанія нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Так, суд першої інстанції слушно зауважив, що позивачем невірно вказано період, за який стягується пеня та який перевищує шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом із тим, місцевий господарський суд не взяв до уваги, що пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій, у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX (далі - Закон України №540-IX), який набрав чинності з 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", прийнятої відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який у свою чергу неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (зі змінами) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19.12.2020 до 30.06.2023 на всій території України встановлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22.07.2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Колегія суддів, здійснивши власний розрахунок пені, та враховуючи, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 на всій території України відмінено карантин з 24 години 00 хвилин 30.06.2023, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричинений коронавірусом SARS-CoV-2, дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 201 862,78 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі №922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19 також зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Разом з тим суд вказує, що для застосування вищевказаних правових норм щодо зменшення розміру пені, відповідач повинен довести наявність тих обставин, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення.

У той же час, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, зокрема, тяжкого фінансового становища відповідача, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин, на підставі яких суд би міг дійти висновку щодо наявності підстав з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення, у з в`язку з чим відсутні підстави для зменшення розміру пені.

Інші доводи апеляційних скарг, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянтів, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "АК "Роза вітрів" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/14187/23 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга ДП "МА "Бориспіль" підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/14187/23 підлягає скасуванню, в частині відмови у стягненні з відповідача 2 050,73 грн пені, з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги ДП "МА "Бориспіль" покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до приписів статті 129 ГПК України. Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги ТОВ "АК "Роза вітрів" покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Роза вітрів" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/14187/23 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/14187/23 задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/14187/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Роза вітрів" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 2 050,73 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/14187/23 залишити без змін.

5. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/14187/23 викласти у наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Роза вітрів" (04071, місто Київ, вулиця Волоська, будинок 50/38, офіс 134; ідентифікаційний код 32657656) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) 1 197 438 (один мільйон сто дев`яносто сім тисяч чотириста тридцять вісім) грн 28 коп. заборгованості, 201 862 (двісті одна тисяча вісімсот шістдесят дві) грн 78 коп. пені, 13 059 (тринадцять тисяч п`ятдесят дев`ять) грн 98 коп. трьох процентів річних, 1 393 (одна тисяча триста дев`яносто три) грн 33 коп. інфляційних втрат та 21 206 (двадцять одна тисяча двісті шість) грн 32 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.".

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Роза вітрів" (04071, місто Київ, вулиця Волоська, будинок 50/38, офіс 134; ідентифікаційний код 32657656) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) 208 (двісті вісім) грн 21 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Роза вітрів" покласти на скаржника.

8. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

9. Матеріали справи №910/14187/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 15.05.2024.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Андрієнко

Є.Ю. Пономаренко