Ухвала

від 14.05.2024 по справі 910/10430/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"14" травня 2024 р. Справа№ 910/10430/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Дєлов В.В. за ордером;

від відповідача: Акуленко А.В. за довіреністю;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ГОЛДЕН КІЗ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 (повний текст складено 08.01.2024)

у справі №910/10430/23 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ГОЛДЕН КІЗ"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 8 533 668,23 грн

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ГОЛДЕН КІЗ" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

14.05.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/4439/23.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні заперечив проти зупинення апеляційного провадження.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав клопотання про зупинення провадження.

Заслухавши думку представників сторін, розглянувши доводи та аргументи апеляційної скарги і відзиву на неї, дослідивши обставини справи, Північний апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Предметом розгляду даного судового спору є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті електричної енергії за "зеленим" тарифом поставленої у березні 2022 року у сумі 8 533 668, 23 грн. за договором № 193/01/20 від 10 лютого 2020 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив, у тому числі, із того, що розрахунки Державного підприємства "Гарантований покупець " на період дії воєнного стану в Україні здійснюються виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з державним підприємством "Гарантований покупець", з урахуванням показників, визначених наказами Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 р. "Про розрахунки на ринку електричної енергії", №206 від 15.06.2022 р. "Про розрахунок з виробниками за зеленим тарифом", а тому суд приймає до уваги доводи відповідача в цій частині. Відповідно до наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 р. "Про розрахунки на ринку електричної енергії", №206 від 15.06.2022 р. "Про розрахунок з виробниками за зеленим тарифом" для позивача застосується показник, що дорівнює значенню 40 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік, як для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з біогазу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов спірного договору позивач продав, а відповідач купив всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, що підтверджується Актом купівлі-продажу електроенергії за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 10 316 787,53 грн.

На офіційному веб - сайті Державного підприємства "Гарантований покупець" за посиланням https://www.gpee.com.ua/news_item/1050 оприлюднено оголошення щодо значення середньозваженого тарифу за 2021 рік - 4061,47 грн/МВт-год.

Таким чином, 15 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік, що підлягає виплаті відповідачем позивачу за куплену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, за період лютий 2022 року - липень 2022 року.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем на виконання умов спірного договору було сплачено на користь позивача грошові кошти за відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, за березень 2022 року у загальному розмірі 1 783 119,30 грн., про що також не заперечувалось представниками сторін у поданих заявах по суті спору, тобто у розмірі, що дорівнює 15% від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік, що визначені наказами Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 р. "Про розрахунки на ринку електричної енергії", №206 від 15.06.2022 р. "Про розрахунок з виробниками за зеленим тарифом" на період дії воєнного стану.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором станом на момент розгляду даної справи в період дії воєнного стану відсутня, а тому вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 8 533 668,23 грн. боргу задоволенню не підлягають. У апеляційній скарзі позивач вказує, що наказ Міністерства енергетики України "Про розрахунки на ринку електричної енергії" №140 від 28.03.2022 на дату настання строку оплати за заявлений позивачем період (березень 2022 року) втратив свою чинність, а наказ Міністерства енергетики України "Про розрахунок з виробниками за зеленим тарифом" №206 від 15.06.2022 ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань щодо проведення остаточних за договором.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У провадженні Верховного Суду перебуває справа №910/4439/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоенерджи Дніпро" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості за договором від 19.11.2019 № 997/01 за продану електроенергію за період жовтень 2021 року, лютий-липень 2022 року в розмірі 6 243 293,07 грн та нараховані інфляційні втрати у розмірі 433 544, 97 грн, 3% річних - 93 909, 95 грн, що загалом становить 6 770 747,99 грн.

Позовні вимоги у вказані справі аргументовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 19.11.2019 № 997/01 (далі - Договір) щодо сплати вартості придбаної електроенергії за "зеленим" тарифом у жовтні 2021 року та за період з лютого 2022 по липень 2022 року, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у визначеному позивачем розмірі. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказував на відсутність прострочення виконання зобов`язання, з огляду на положення наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" (далі - Наказ № 140) та від 15.06.2022 № 206 "Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом" (далі - Наказ № 206), якими врегульовано здійснення ДП "Гарантований покупець" розрахунків з виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі й з позивачем, на період дії воєнного стану в Україні.

Суди першої та апеляційної інстанції у справі №910/4439/23 ухвалюючи рішення в частині задоволення позову, визнали позовні вимоги обґрунтованими і доведеними. Разом з тим, відхилили посилання відповідача на Накази № 140 та № 206, вказавши, що останні встановлюють мінімальні розміри оплати вартості переданої електричної енергії, однак не звільняють відповідача від обов`язку повного розрахунку за Договором.

Отже, правовідносини у даній справі та у справі №910/4439/23 є схожими, оскільки спір стосується розрахунків із виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану в Україні та застосування до договірних відносин сторін Наказів № 140 та № 206.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.04.2024 вирішено справу № 910/4439/23 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Передаючи справу на розгляд об`єднаної палати колегія суддів зазначила, що слід розрізняти правовідносини купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом під час дії воєнного стану та в період до введення воєнного стану. Тому, ДП "Гарантований покупець" (відповідач) на період дії воєнного стану в Україні (в умовах особливого періоду у розумінні положень статті 16 Закону №2019-VIII) виконує свої зобов`язання в частині здійснення розрахунків за придбану електричну енергію за Договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом, саме з урахуванням показників, визначених Наказами №140 та №206. При цьому, як уже було зазначено, Наказ № 140 з 05.07.2022 втратив чинність, натомість набув чинності Наказ № 206, який є чинним, діє протягом періоду воєнного стану в Україні та є обов`язковим для врахування учасниками ринку.

Колегія суддів Верховного Суду також наголосила, що Верховний Суд під час розгляду подібної справи № 910/14417/22 застосував позицію, яка розрізняє підхід до розподілу грошових коштів за сплату вартості придбаної електроенергії за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом за період до та після введення воєнного стану в Україні.

Описані в ухвалі Верховного Суду ситуації у справі № 910/14417/22 та у справах № 910/6185/23, № 910/9100/22 свідчать про наявність протилежних підходів до застосування актів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі (Наказів № 140, № 206), до правовідносин купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану в Україні, що в свою чергу свідчить про відсутність єдності судової практики з цього питання.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі №910/9100/22 щодо застосування положень ч. 8 ст. 16 Закону № 2019-VIII, п. 10.4 Порядку № 641, Наказу № 206, оскільки, на думку колегії суддів, положення Наказів № 140, № 206 змінюють порядок розрахунків за придбану електричну енергію за Договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду. При цьому, доведення ДП "Гарантований покупець" відсутності на його рахунках коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, не має значення для визначення строків та порядку розрахунків, оскільки вони (строки та порядок) врегульовані положеннями Наказів № 140, № 206.

З метою виконання функцій із забезпечення сталості та єдності судової практики, з огляду на зміну правового регулювання спірних правовідносин у період дії воєнного стану в Україні, колегія суддів у цій справі вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування положень ч. 8 ст. 16 Закону № 2019-VIII, п. 10.4 Порядку № 641, Наказу №206, який було викладено у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22, які розглядалися колегією суддів Касаційного господарського суду, що входить до складу іншої палати (судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством), а тому справа №910/4439/23 підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, судам нижчих інстанцій результат вирішення конкретної судової справи.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У цьому випадку, згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

З метою забезпечення єдності судової практики, враховуючи підстави для передачі справи №910/4439/23 на розгляд об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, апеляційний господарський суд вважає необхідним задовольнити клопотання відповідача та зупинити провадження у даній справі до закінчення перегляду у касаційному порядку судових рішень у справі №910/4439/23 та вирішення питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах.

Керуючись ст.ст. 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Зупинити апеляційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/4439/23.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений 15.05.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко