Постанова

від 14.01.2025 по справі 910/10430/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/10430/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А. А. - головуючого, Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,

представників учасників справи:

позивача - Дєлов В. В.,

відповідача - Акуленко А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 (колегія суддів: Козир Т. П. - головуючий, Агрикова О. В., Мальченко А. О.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Голден Кіз»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар Голден Кіз» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - Підприємство) про стягнення 8 533 668,23 грн заборгованості за продану електричну енергію за «зеленим» тарифом.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив зобов`язання за договором від 10.02.2020 № 193/01/20 (далі - Договір) та не в повному обсязі розрахувався за електричну енергію, поставлену за «зеленим» тарифом у березні 2022 року, у зв`язку з чим за Підприємством утворилася заборгованість у заявленому до стягнення розмірі.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Господарський суд міста Києва рішенням від 19.12.2023 (суддя Ярмак О. М.) у задоволенні позову відмовив.

2.2 Рішення мотивоване тим, що відповідач відповідно до умов Договору сплатив на користь позивача грошові кошти за відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, за березень 2022 року у загальному розмірі 1 783 119,30 грн, що дорівнює 15 % від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік, які визначені наказами Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» і від 15.06.2022 № 206 «Про розрахунок з виробниками за зеленим тарифом» на період дії воєнного стану, а тому суд першої інстанції виснував про відсутність заборгованості за Договором на момент розгляду цієї справи в період дії воєнного стану.

2.3 Північний апеляційний господарський суд постановою від 22.10.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 скасував; позов задовольнив; стягнув з Підприємства на користь Товариства 8 533 668,23 грн заборгованості; поклав на відповідача витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви і апеляційної скарги, а також стягнув з Підприємства на користь Товариства 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.4 Суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, виходив з того, що у відносинах між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом, які виникли у період до введення воєнного стану в Україні та до прийняття Міністерством енергетики України наказів від 28.03.2022 № 140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» (далі - Наказ № 140) та від 15.06.2022 № 206 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» (далі - Наказ № 206), а також у правовідносинах, які виникли під час дії воєнного стану в Україні (особливого періоду у розумінні положень статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії»), строк виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом визначається виключно згідно з умовами двостороннього договору та Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, затвердженого згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок № 641), при цьому розмір коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію, має обраховуватися з урахуванням положень, викладених у Наказах № 140 та № 206.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція учасників справи

3.1 Підприємство, не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, у касаційній скарзі просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 скасувати, а рішення суду першої інстанції від 19.12.2024 - залишити в силі.

3.2 Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідач посилається на застосування апеляційним судом положень статті 60, пункту 1 частини 3 статті 258 ГПК України, норми частин 1, 3 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 20.05.2020 у справі № 9901/44/19, від 01.07.2020 у справі № 320/5420/18 та Верховного Суду, викладених у постановах від 05.06.2019 у справі № 910/20383/17, від 23.07.2019 у справі № 910/7398/18. Відповідач зазначає, що суд неправильно застосував (не застосував) норми пункту 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

3.3 Також відповідач вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 60, пункту 1 частини 3 статті 258 ГПК України, норми частин 1, 3 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у контексті того, що «один згенерований бланк ордеру, якому присвоєна серія і номер є оригіналом і повинен існувати в єдиному примірнику та не допускається представництво інтересів різних юридичних та/або фізичних осіб на підставі одного згенерованого бланку ордеру шляхом повторного внесення до такого бланку інших відомостей щодо особи, якій надається правова допомога, дати його видачі тощо», що є підставою для касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

3.4 Позивач у відзиві на касаційну скаргу відповідача заперечує викладені в ній доводи і просить у задоволенні касаційної скарги Підприємства відмовити, а оскаржувану постанову - залишити без змін.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди попередніх інстанцій встановили, що Підприємство (гарантований покупець) та Товариство (продавець за «зеленим» тарифом) уклали Договір, за умовами пункту 1.1 якого продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку № 641, або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого НКРЕКП постановою від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

4.2 Згідно з пунктом 2.1 Договору сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком № 641, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими НКРЕКП постановою від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими НКРЕКП постановою від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконані цього Договору.

4.3 Відповідно до пунктів 2.3- 2.5 Договору продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку № 641, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені регулятором, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку № 641 або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

4.4 У пункті 3.1 Договору сторони узгодили, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку № 641 або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку № 641 або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

4.5 Відповідно до пункту 4.5 Договору гарантований покупець зобов`язаний: купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію; нараховувати розмір відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за «зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку № 641.

4.6 Також суди попередніх інстанцій встановили, що, виконуючи умови Договору, сторони підписали акт купівлі-продажу електроенергії за березень 2022 року від 31.03.2022, згідно з яким позивач продав відповідачу 2 187 447,0 кВт*год електричної енергії за період купівлі-продажу з 01.03.2022 по 31.03.2022 за ціною 393,03 коп./кВт*год на загальну суму 10 316 787,53 грн. Акт підписаний представниками обох сторін без будь-яких зауважень.

4.7 Платіжними дорученнями № 215671 від 29.03.2022, № 217440 від 07.04.2022 відповідач здійснив на рахунок позивача перерахування коштів на загальну суму 1 783 119,30 грн попередньої оплати за відпущену електричну енергію за березень 2022 року.

4.8 За таких обставин позивач, посилаючись на те що відповідач оплати купленої у позивача електроенергії у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим у Підприємства виникла заборгованість в сумі 8 533 668,23 грн, звернувся до суду з позовом у цій справі.

4.9 Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором станом на момент розгляду цієї справи в період дії воєнного стану відсутня.

4.10 Водночас суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію, викладену в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, виходив з того, що у відносинах між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом, які виникли у період до введення воєнного стану в Україні та до прийняття Міністерством енергетики України Наказів № 140 і № 206, а також у правовідносинах, які виникли під час дії воєнного стану в Україні (особливого періоду у розумінні положень статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії»), строк виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом визначається виключно згідно з умовами двостороннього договору та Порядку № 641, при цьому розмір коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію, має обраховуватися з урахуванням положень, викладених у Наказах № 140 та № 206.

4.11 Наказ № 206, як і попередній Наказ № 140, ніяк не обмежує права позивача як виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінює термінів виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за Договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

4.12 Отже, апеляційний суд в оскаржуваній постанові у справі, яка розглядається, виснував про наявність у відповідача обов`язку з повного виконання грошового зобов`язання - оплати у розмірі 100 % вартості за поставлену електроенергію за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану та Наказів № 140, № 206, і такі висновки зроблені з урахуванням вже наведеної правової позиції об`єднаної палати у справі № 910/4439/23.

4.13 Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.14 Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

4.15 Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на застосування апеляційним судом положень статті 60, пункту 1 частини 3 статті 258 ГПК України, норми частин 1, 3 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 20.05.2020 у справі № 9901/44/19, від 01.07.2020 у справі № 320/5420/18 та Верховного Суду, викладених у постановах від 05.06.2019 у справі № 910/20383/17, від 23.07.2019 у справі № 910/7398/18.

4.16 При цьому узагальнені доводи касаційної скарги Підприємства у контексті зазначеної підстави оскарження зводяться до того, що в адвоката Дєлова В. В. відсутні повноваження на підписання апеляційної скарги від імені Товариства, а тому суд апеляційної інстанції безпідставно, як вважає відповідач, відмовив у задоволенні його клопотання про закриття апеляційного провадження.

4.17 Перевірячи доводи касаційної скарги в цій частині, Суд виходить з такого.

4.18 Право на апеляційне та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження є складовою права на справедливий суд, яке гарантується в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції, а врахуванню підлягають особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювалися відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду у них.

4.19 Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).

4.20 Згідно з пунктом 8 частини 3 статті 2 ГПК України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства.

4.21 У статті 258 ГПК України визначено вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.

4.22 Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.

4.23 За змістом частини 4 статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

4.24 Суд апеляційної інстанції встановив, що апеляційну скаргу у цій справі подав представник Товариства - адвокат Дєлов В. В. через електронний кабінет, сформований в Електронному суді. До апеляційної скарги було додано ордер серії АЕ № 1078986 від 11.01.2024 для підтвердження повноважень зазначеного адвоката як представника позивача у Північному апеляційному господарському суді.

4.25 При цьому для підтвердження здійснення представництва інтересів Товариства адвокатом Дєловим В. В. до матеріалів цієї справи позивач долучив договір про надання правової допомоги від 16.01.2023 і додаткову угоду до нього від 15.11.2023, договір про надання правової допомоги від 16.01.2024, укладені між Товариством та Адвокатським бюро «Дєлов та партнери».

4.26 Верховний Суд враховує, що адвокатська діяльність відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

4.27 Договір є первинним документом та правочином, щодо якого діє презумпція правомірності в силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України.

4.28 Отже, врахувавши надані докази для підтвердження волевиявлення Товариства на надання повноважень адвокату Дєлову В. В., суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження.

4.29 Що стосується аргументів відповідача, наведених у касаційній скарзі, у контексті обставин саме оформлення (формування) бланку ордера адвокатом Дєловим В. В. необхідно врахувати таке.

4.30 У згаданих скаржником у касаційній скарзі постановах (від 20.05.2020 у справі № 9901/44/19, від 01.07.2020 у справі № 320/5420/18 від 05.06.2019 у справі № 910/20383/17, від 23.07.2019 у справі № 910/7398/18) Верховний Суд зазначає: ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги; ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката; отже, ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката; надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом з ордером чинна редакція Кодексу адміністративного судочинства України не вимагає; за змістом частин 1, 3 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору, крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді.

4.31 Рада адвокатів України Рішенням від 12.04.2019 № 41 затвердила Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (далі - Положення).

4.32 Згідно з пунктом 4 Положення (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

4.33 За приписами пункту 6 Положення бланки ордерів, згідно із затвердженою типовою формою, генеруються у відповідному розділі Особистого кабінету адвоката на офіційному вебсайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua слідуючи командам системи.

4.34 Відповідно до пункту 12 Положення ордер містить реквізити, зокрема серію, порядковий номер ордера, прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога, а також назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням у випадку необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

4.35 Перевіривши аргументи відповідача стосовно збігу у серії та номері кількох ордерів, які видані на представництво інтересів різних осіб, про які йдеться у касаційній скарзі, колегія зазначає, що певні недоліки ордера, який оформлюється на підставі вже укладеного договору, за наявності самого договору та у сукупності з іншими доказами не можуть бути підставою вважати, що апеляційна скарга від імені Товариства підписана особою, яка не має права її підписувати.

4.36 При цьому зазначені доводи скаржника, як і його аргументи у контексті того, що апеляційний суд безпідставно зауважив, що ордер був сформований у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», не можуть бути самостійною підставою у розумінні ГПК України для скасування оскаржуваного судового рішення.

4.37 Верховний Суд наголошує, що, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

4.38 З урахування наведених норм права та встановлених апеляційним судом обставин Верховний Суд не вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального і матеріального права у вирішенні клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження.

4.39 Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшли підтвердження.

4.40 Щодо оскарження судового рішення з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.

4.41 Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4.42 Аргументуючи підставу касаційного оскарження, передбачену в пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник, зокрема, зазначає про відсутність висновку щодо застосування положень статті 60, пункту 1 частини 3 статті 258 ГПК України, норми частин 1, 3 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у контексті того, що «один згенерований бланк ордеру, якому присвоєна серія і номер є оригіналом і повинен існувати в єдиному примірнику та не допускається представництво інтересів різних юридичних та/або фізичних осіб на підставі одного згенерованого бланку ордеру шляхом повторного внесення до такого бланку інших відомостей щодо особи, якій надається правова допомога, дати його видачі тощо».

4.43 Верховний Суд виходить з того, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, у чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права) та відсутності такого висновку.

4.44 За результатами касаційного перегляду Суд не встановив порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення оскаржуваної постанови.

4.45 Колегія суддів також враховує, що правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються з урахуванням конкретних обставин справи. Тобто на відміну від повноважень законодавчої гілки влади до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова Великої Палати Верховного суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

4.46 Враховуючи викладене, наведена відповідачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування судового рішення з такої підстави.

4.47 Що стосується вирішення справи по суті, то, як зазначалося, здійснюючи апеляційний перегляд, суд апеляційної інстанції урахував висновки, викладені Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, та за встановлених фактичних обставин справи дійшов обґрунтованого висновку про наявність обов`язку у відповідача з повного виконання грошового зобов`язання - оплати у розмірі 100 % вартості за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом, які узгоджуються з відповідними висновками об`єднаної палати у вказаній справі, а доводи касаційної скарги цього не спростовують та ґрунтуються виключно на власному тлумаченні Підприємством висновків об`єднаної палати, тому колегія суддів суду касаційної інстанції їх відхиляє.

4.48 При цьому відповідач у касаційній скарзі не навів підстав касаційного оскарження постанови щодо вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

4.49 Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником та які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

4.50 Щодо доводів касаційної скарги про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, то колегія суддів їх відхиляє з огляду на таке.

4.51 У частині 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

4.52 Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4.53 Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

4.54 Сукупний аналіз пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України дає можливість дійти висновку, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

4.55 Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).

4.56 Згідно з частиною 5 статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

4.57 Розглядаючи заяву позивача щодо стягнення з відповідача 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд встановив, що для підтвердження понесених позивачем витрат він надав: укладений з Адвокатським бюро «Дєлов та партнери» договір про надання правової допомоги, акти приймання-передачі послуг від 22.03.2023 і від 20.04.2023 до зазначеного договору. Надані послуги з правової допомоги оплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями від 28.03.2023 на суму 20 000,00 грн і від 24.04.2023 на суму 20 000 грн.

4.58 Суд апеляційної інстанції, дослідивши надані позивачем акти приймання-передачі послуг, з`ясував, що у цих актах фактично двічі зазначено про виконання однієї й тієї самої роботи - «підготовка та подання позовної заяви щодо стягнення з ДП "Гарантований покупець" 8 533 668,23 грн заборгованості в частині оплати поставленої за березень 2022 року електричної енергії», у зв`язку із чим апеляційний господарський суд виснував, що заявлений позивачем розмір судових витрат є необґрунтованим та неспівмірним з реальними витратами.

4.59 Отже, враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що розумною та співмірною є компенсація витрат позивача на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн.

4.60 Касаційний суд при касаційному перегляді оскаржуваного судового рішення не виявив у діях суду апеляційної інстанції порушень приписів статей 123, 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм процесуального права, які б призвели до ухвалення незаконного рішення, а додатково перевіряти докази з огляду на статтю 300 ГПК України Верховний Суд не має права.

4.61 Суд вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 ГПК України.

4.62 Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції стягнув 40 000 грн витрат на правничу допомогу не знайшли підтвердження, оскільки оскаржуваним у касаційному порядку рішенням у цій справі є постанова апеляційного господарського суду, за змістом якої з відповідача стягнуто 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а заявлені витрати в іншій частині (20 000 грн) суд апеляційної інстанції визнав такими, що не відповідають критеріям їх реальності та розумності, а тому суд їх не розподіляв. У зв`язку з цим безпідставними є аргументи відповідача, що стосуються оцінки акта приймання-передачі послуг, який включав додаткову роботу щодо підготовки та подання позовної заяви. Як зазначалося, суд апеляційної інстанції витрати за вказані послуги (повторно включені до акта за виконання однієї й тієї самої роботи) не розподіляв й на відповідача не покладав, посилаючись на те, що вони не відповідають критеріям розумності та реальності.

4.63 Крім того, відповідач у касаційній скарзі наводить свої міркування стосовно змісту акта від 26.01.2023. Однак, актом за такою датою позивач не підтверджував судові витрати на правничу допомогу і оскаржуване судове рішення не містить будь-якого посилання на акт від 26.01.2023.

4.64 Отже, доводи касаційної скарги, що стосуються розподілу витрат на правничу допомогу, Суд відхиляє.

4.65 Колегія суддів бере до уваги доводи Товариства, викладені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, яка узгоджується з викладеним у цій постанові.

4.66 Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

4.67 Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявності яких скаржник у цій справі аргументовано не довів.

4.68 Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

4.69 Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.70 З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову - без змін.

4.71 Згідно з приписами статті 129 ГПК України судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі № 910/10430/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ємець

Судді І. Бенедисюк

Т. Малашенкова