Рішення

від 10.05.2024 по справі 908/539/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/34/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2024 Справа № 908/539/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/539/24

за позовною заявою: концерну Міські теплові мережі, 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку Азов, буд. 137

до відповідача: приватного торгівельно-виробничого підприємства ДП-Вектор, 69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20А

про стягнення 9 697,74 грн

СУТЬ СПОРУ:

05.03.24 до Господарського суду Запорізької області в системі Електронний суд надійшла позовна заява за вих. від 05.03.24 № 758/20-1 з вимогами концерну Міські теплові мережі (далі концерн МТМ) до приватного торгівельно-виробничого підприємства ДП-Вектор (надалі ПТВП ДП-Вектор) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.07 № 202031 в розмірі 9 697,74 грн.

05.03.24 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/539/24 між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 11.03.24 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/539/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Згідно із довідкою про доставку електронного листа, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.03.24 у справі № 908/539/24 про відкриття провадження у справі на підставі ст. ст. 176, 250 ГПК України, доставлено концерну МТМ до електронного кабінету 11.03.24 о 14 год. 49 хв.

29.03.24 до суду надійшов відзив за вих. від 26.03.24, в якому представник відповідача просить суд відмовити позивачу в задоволені позову у повному обсязі.

29.04.24 до суду надійшло клопотання за вих. від 29.04.24, в якому представник концерну МТМ просить суд розглядати справу № 908/539/24 в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 01.05.24 відмовлено представнику концерну МТМ у задоволені клопотання за вих. від 29.04.24 щодо розгляд справи № 908/539/24 в порядку загального позовного провадження з підстав викладених в тексті такої заяви.

Враховуючи положення ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 10.05.24 включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві зазначає, що між концерном «МТМ» (Теплопостачальна організація) та ПТВП «ДП-ВЕКТОР» (Споживач) 01.01.07 укладено договір № 202031 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій. На виконання умов Договору концерн «МТМ» відпустив теплову енергію в період з грудня 2019 р. по січень 2020 р. в приміщення за адресою: Україна, 69019, м. Запоріжжя, вулиця Рекордна, будинок 20А, на загальну суму 9 697,74 грн. Об`єкт надання послуг знаходиться у житловому будинку, який обладнаний системою централізованого опалення, тож факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону за період 2021-2022р.р. та відповідно до яких концерном «МТМ» було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжя. В порушення умов договору відповідачем оплату спожитої теплової енергії не здійснено.

29.03.24 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень посилається на те, що розрахунок вартості теплової енергії, що постачалась за Договором №202031 від 01.01.07, у опалювальному сезоні 2018-2019 здійснювався на умовах, закріплених Додатковою угодою № 4. Згідно з актом про припинення подачі теплової енергії від 20.12.19 працівниками Теплопостачальної організації припинено подачу теплоносія на елеваторний вузол ПТВП «ДП-Вектор» шляхом демонтажу трубопроводів з видимим розривом. В Акті зазначено, що пуск теплоносія буде здійснений представниками відповідача лише після надання акту готовності до опалювального сезону, підписаного енергонаглядом та у випадку відсутності заборгованості за спожиту теплову енергію. Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.06.21 у справі № 908/912/21. Крім того, в Акті про припинення подачі теплової енергії від 20.12.19 зазначено значно об`єм поставленої теплової енергії 1,724 Гкал. Зважаючи на те, що в Акті про припинення подачі теплової енергії від 20.12.19 зазначено значно менший об`єм доставленої теплової енергії: 1,724 Гкал, відповідачем здійснено оплату фактично поставленої теплової енергії згідно показань, засобів обліку, зафіксованих у Акті про припинення подачі теплової енергії від 20.12.19 (абз. 9 арк. 4 рішення Господарського суду Запорізької області від 11.06.21 у справі № 908/912/21). Вказаним рішенням концерн «МТМ» було зобов`язано відновити ПТВП «ДП-Вектор» подачу теплоносія за договором №202031 від 01.01.07. В позовній заяві позивачем не зазначено, що у спірний період було припинено постачання теплоносія відповідачеві, а також зазначено більший обсяг поставленої теплової енергії 8,639 Гкал.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/539/24 дозволяють розглянути справу по суті спору.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 10.05.24.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.07 між концерном «Міські теплові мережі» - теплопостачальна організація та ПТВП ДП-ВЕКТОР - споживач укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202031 (надалі договір), за умовами п. 1.1 якого теплопостачальна організація взяла на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до нього, що є його невід`ємними частинами.

Постачання теплової енергії здійснювалось на об`єкт споживання позивача за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 20-А (додаток №1а до договору).

Під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені даним Договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України Про теплопостачання, Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і мереж та іншими актами цивільного законодавства і нормативно-правовими актами та документами (п. 1.2 Договору).

Відповідно із п. 2.1 Договору, теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду; підігрів води - за наявної можливості; кондиціювання - по замовленню Споживача; інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.

Сторонами 21.11.018 укладено Додаткову угоду № 4 до договору, якою Додаток № 1 до Договору Обсяги та порядок постачання теплової енергії Споживачу викладено в новій редакції. За умовами додаткової угоди № 4 збільшені обсяги теплової енергії в гарячій воді, що відпускається за Договором, збільшено приєднане (максимальне) теплове навантаження, максимальні витрати теплоносія, а також вартість теплової енергії, що відпускається.

В п. 1.4. додатку №1 до договору (в редакції додаткової угоди №4) визначено розподіл теплової енергії в Гкал по кварталах (для споживачів без комерційних приладів обліку розрахунковим методом за середньо довголітніми температурами зовнішнього повітря та холодної води; для споживачів з комерційними приладами обліку згідно з заявленою величиною). За грудень визначено 16,30 Гкал.

У звертанні-дорученні про укладання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, що є додатком №1а до договору, визначено облік споживання теплової енергії по приладах обліку та розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Згідно з п. 2.3 Договору, перегляд та зміна теплового навантаження виконується на підставі розрахунку сторонньої проектної організації, яка має відповідну ліцензію, з моменту надання розрахунку, при умові узгодження вихідних даних з Теплопостачальною організацією.

Підпунктом 3.2.6 Договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 6.3. договору, підставою для розрахунків Споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату (п. 6.4. договору).

Згідно з п. 10.1 Договору, цей договір набуває чинності з 01 січня 2007 р. і діє до 01 січня 2008 р.

Пунктом 10.2 Договору передбачено, що договір припиняє свою дію у випадках:

- взаємної згоди сторін;

- прийняття відповідного рішення Господарським судом;

- ліквідації однієї із сторін.

Відповідно до п. 10.4 Договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Станом на дату звернення до суду з цією позовною заявою жодною з сторін не заявлено про припинення (розірвання) договору № 202013, отже він є чинним.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за відпущену теплову енергію у розмірі 9 697,74 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за грудень 2019 р. позивачем нараховано відповідачеві 12 957,97 грн, в січні 2020 р. на підставі постанови КМУ №1082 було здійснено перерахунок за теплову енергію, відпущену у грудні 2019 р., на суму - 3260,23 грн.

До матеріалів позовної заяви позивачем було додано акт приймання-передачі теплової енергії №202031 від 31.12.19 на суму 12 957,97 грн, а також рахунки №202031 від 31.12.19 (на суму 2 593,39 грн за 1,729 Гкал та 10 364,58 грн за 6,910000 Гкал та разом на суму 12 957,97 грн за 8,639000 Гкал).

В позовній заяві позивач вказує, що споживач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії на адресу теплопостачальної організації не надав, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період не повернув. Тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими до оплати за відповідні періоди.

Оскільки відповідачем не було сплачено вартість теплової енергії за грудень 2019 р., позивачем на адресу відповідача було надіслано претензії за вих. №848/16-юр від 07.07.22 та №09/05-юр від 09.01.23.

Відповіді на претензію не надано, заборгованість не погашена.

Судом прийнято до уваги те, що в установленому законом порядку договір не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано та матеріали справи не містять.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Як вже зазначалось в тексті цього рішення, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору позивачем у грудні 2019 р. поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 12 957,97 грн в обсязі 8,639000 Гкал, що підтверджується актом приймання-передачі теплової енергії за вказаний період (копія якого долучена до матеріалів справи). На підставі зазначеного акту приймання-передачі теплової енергії концерном МТМ виставлено відповідачу рахунки на оплату відпущеної теплової енергії. Споживач на адресу позивача підписаний акт приймання-передачі теплової енергії не повернув, заперечень щодо його підписання не надав. Крім того, позивач посилається на те, що відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та акті приймання-передачі теплової енергії на адресу концерну МТМ не надав, тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими позивачем до оплати за відповідні періоди.

Пунктом 6.4. договору визначено, що Споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передплату.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В той же час, як свідчать матеріали справи, 20.12.19 представниками концерну «МТМ» складено акт про припинення подачі теплової енергії ПТВП «ДП Вектор» за адресою: вул. Рекордна, буд. 20-А. В акті зазначено, що трубопроводи демонтовані з видимим розривом. При цьому, представниками концерну зазначено покази приладу обліку, зокрема, 1,729 Гкал.

Факт припинення постачання теплової енергії відповідачеві з 20.12.19 також підтверджується рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.06.21 у справі №908/912/21 за позовом ВТВП «ДП-ВЕКТОР» до концерну «Міські теплові мережі» про зобов`язання поновити подачу теплоносія за договором купівлі-продажу теплової енергії.

Вказаним рішенням позовні вимоги задоволено та зобов`язано концерн Міські теплові мережі поновити приватному торгівельно-виробничому підприємству ДП-ВЕКТОР подачу теплоносія за договором від 01.01.2007 № 202031 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді за адресою: м. Запоріжжя вул. Рекордна, 20-А.

Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 08.07.21.

Відповідно до акту приймання-передачі теплової енергії №202031 від 31.12.19 позивачем відпущено відповідачеві теплової енергії в об`ємі 8,639 Гкал.

Вказані в акті приймання-передачі відомості суперечать акту про припинення подачі теплової енергії від 20.12.19, в якому вказано, що за показами приладу обліку відповідачем на момент відключення теплопостачання спожито теплової енергії у обсязі 1,729 Гкал.

При цьому, позивачем виставлено два окремих рахунки за послуги опалення №202031 від 31.12.19: на суму 2 593,39 грн за 1,729 Гкал та 10 364,58 грн за 6,91 Гкал.

Доказів споживання відповідачем теплової енергії в обсязі 6,91 Гкал позивачем не надано. Тобто, не доведено належними та допустимими доказами постачання відповідачеві та, відповідно, споживання відповідачем, теплової енергії у обсязі 6,91 Гкал.

Матеріалами справи доведено та сторонами не спростовано споживання відповідачем теплової енергії у обсязі 1,729 Гкал на суму 2 593,39 грн, яка і підлягає оплаті за умовами договору №202031 від 01.01.07.

При цьому, судом не приймаються заперечення відповідача щодо здійснення оплати теплової енергії у обсязі 1,729 Гкал.

Так, у відзиві на позовну заяву з посиланням на приписи ст. 75 ГПК України в якості доказу здійснення оплати відповідач зазначає, що в рішенні Господарського суду Запорізької області від 11.06.21 у справі №908/912/21 судом зазначено: «…Як вказав позивач, зважаючи на те, що в Акті про припинення подачі теплової енергії від 20.12.2019 зазначено значно менший об`єм поставленої теплової енергії: 1,724 Гкал, позивачем здійснено оплату фактично поставленої теплової енергії згідно показань засобів обліку, зафіксованих у Акті про припинення подачі теплової енергії від 20.12.2019. …».

За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В той же час, як вбачається із вищезазначеного рішення, судом обставина сплати ПТВП «ДВ-ВЕКТОР» вартості спожитої теплової енергії у обсязі 1,729 Гкал не встановлювалася. Судом лише здійснено посилання на пояснення позивача у справі №908/912/21.

В розумінні ч. 1 ст. 77 ГПК України (Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування) доказом здійснення оплати спожитої теплової енергії може бути квитанція, платіжне доручення, банківська виписка тощо.

Відповідачем доказів оплати спожитої теплової енергії у обсязі 1,729 Гкал на суму 2 593,39 грн суду не надано.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем не доведено споживання відповідачем теплової енергії саме у обсязі 8,639 Гкал.

За вищевикладених обставин судом позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 126, 129, 130, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного торгівельно-виробничого підприємства «ДП-Вектор» (69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20А, код ЄДРПОУ 23879992) на користь концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, р/р НОМЕР_1 у Філії АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313 ) 2 593 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто три) грн 39 коп. основного боргу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з приватного торгівельно-виробничого підприємства «ДП-Вектор» (69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20А, код ЄДРПОУ 23879992) на користь концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, р/р НОМЕР_2 у ПАТ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478 ) 647 (шістсот сорок сім) грн 80 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

Повний текст рішення складено 15.05.2024.

Суддя В.Л. Корсун