Рішення

від 14.05.2024 по справі 910/17962/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.05.2024Справа № 910/17962/23

Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/17962/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термобуд-Каркас» (46023, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28)

До Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5)

про стягнення 726 870, 00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Термобуд-Каркас» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Київ з позовною заявою до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - відповідач) про стягнення 726 870, 00 грн матеріальної шкоди.

01.12.2023 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 01.12.2023 для усунення недоліків позовної заяви.

15.12.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки, встановлені ухвалою від 01.12.2023.

05.01.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до відкриття провадження у справі, в якому позивач просить суд долучити копію додатків до звіту експерта-оцінювача № 23-D/12/50 ат лист КП «Київтеплоенерго» № 4.

15.01.2024 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/17962/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та долучити до матеріалів справи докази подані позивачем до суду 05.01.2024.

01.02.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

14.02.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, а також позивач надіслав клопотання, в якому просить суд повернути відповідачу відзив на позовну заяву.

22.02.2024 від відповідача надійшло заперечення проти поданого представником позивача клопотання про повернення відзиву на позовну заяву.

26.02.2024 відповідач надіслав суду заперечення проти відповіді на відзив.

05.03.2024 від відповідача надійшла заява про поновлення пропущеного строку на подачу клопотання про перехід до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Також відповідач надіслав суду заяву про поновлення пропущеного строку на подачу клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

12.03.2024 суд постановив ухвалу, в якій відмовив в задоволенні заяви відповідача про поновлення строку для подачі клопотання про призначення судової автотоворознавчої експертизи, залишив клопотання відповідача про призначення судової автотоварознавчої експертизи без розгляду, відмовив у задоволенні заяви відповідача про поновлення строку для подачі клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та залишив клопотання відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін без розгляду.

19.04.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, понесених витрат на професійну правничу допомогу.

03.05.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

10.02.2023 в м. Київ по вул. Заболотного, 35 сталася ДТП за участю автомобіля «MAN TGX 18.440» д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом «ROGEL» д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіля «МАЗ 6513Е8-520-000» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 .

Внаслідок ДТП, автомобілю «MAN TGX 18.440» д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ «Термобуд-Каркас» (позивач) було завдано шкоди.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.03.2023 у справі 752/3739/23 ОСОБА_1 , який працює в КП «Київтеплоенерго» водієм, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «МАЗ 6513Е8-520-000» д.н.з. НОМЕР_3 , яким (власником) на переконання позивача є КП «Київтеплоенерго» (відповідач), на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС» згідно полісу №АТ/3105900.

Відповідно до Звіту №23-D/12/50 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу виконаного на замовлення ПрАТ "СГ "ТАС" суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 , вартість відновлювального ремонту MAN TGN 18.440 д.н.з. НОМЕР_4 з врахуванням ПДВ на запасні частини і матеріали становить 886 870, 47 гривень.

Відповідно до Страхового акта №08040/58/923 від 27.04.2023 ПрАТ "СГ "ТАС" визначено розмір страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика, а саме у розмірі 160 000, 00 грн, які перераховано на рахунок ТОВ «Термобуд-Каркас» без ПДВ.

Позивач стверджує, що виплаченого розміру страхового відшкодування недостатньо для повноцінного ремонту пошкодженого автомобіля «MAN TGX 18.440» д.н.з. НОМЕР_1 , а відтак, відповідач у порядку статтей 1172, 1192 ЦК України зобов`язаний відшкодувати позивачеві різницю між вартістю відновлювального ремонту без врахування коефіцієнту фізичного зносу (886 870 грн) та розміром виплаченого страхового відшкодування (160 000 грн) у розмірі 726 870 гривень.

2. Предмет позову.

Предметом позову у справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення вартості завданої внаслідок ДТП матеріальної шкоди у розмірі 726 870, 00 грн.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як законний володілець автомобіля «МАЗ 6513Е8-520-000» д.н.з. НОМЕР_3 та роботодавець винуватця ДТП, у порядку статті 1172, 1194 ЦК України зобов`язаний відшкодувати позивачеві різницю між загальним розміром завданої шкоди (вартістю відновлювального ремонту без врахування коефіцієнту фізичного зносу) та сумою виплаченого страхового відшкодування.

Також позивач, у клопотанні, що надійшло до суду 14.02.2024 просить суд повернути відповідачеві відзив на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України, з огляду на підписання його не уповноваженим представником.

4. Заперечення відповідача у справі.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази на підтвердження повноважень представника відповідача - Швиденко В. А., а саме довіреності від 16.08.2023 №16/08/23-09 на адвоката та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, дійшов висновку про підписання відзиву уповноваженою особою відповідача, а отже суд не вбачає підстав для не врахування судом відзиву відповідача.

Відтак, у своїх заявах по суті справи відповідач заперечує проти задоволення позову з наступних підстав:

(1) позивач не надав докази, які свідчать про можливість не враховувати при розрахунку ціни позову коефіцієнт фізичного зносу деталей пошкодженого транспортного засобу «MAN TGX 18.440» д.н.з. НОМЕР_1 .

(3) Звіт № 23-D12/50 про визначення вартості матеріального збитку з долученими фотознімками та ремонтною калькуляцією № 05280_58 не є належним доказом, виходячи з того, що цей документ має обмеження в застосуванні, викладені в розділі «Перелік обмежень у використанні результатів оцінки», серед яких в пункті 3 зазначено: «Даний звіт може використовуватися тільки для визначення суми страхового відшкодування і для доказу розміру позовних вимог до винуватця ДТП у разі звернення замовника до суду», а в пункті 6 зазначено: «Звіт дійсний тільки для вказаних в ньому цілей і може використовуватися тільки замовником оцінки або його представником на законних підставах. Оцінювач не несе відповідальності за нерозсудливе використання результатів оцінки». Замовником оцінки, відповідно до розділу 1 цього звіту, є ПрАТ «СГ «ТАС», а отже саме замовник має право використовувати звіт при звернені до суду з позовом;

(4) відповідач також зазначає, що згідно Звіту № 23-D12/50 вартість відновлювального ремонту в даному документі визначались з урахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали, в той час, як виплата завданої шкоди з врахуванням ПДВ можлива лише у випадках надання позивачем актів виконаних робіт з підтвердження оплати проведеного ремонту з урахуванням ПДВ, чого останнім зроблено не було.

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи є відповідач особою, яка завдала шкод, та особою, яка відповідає за завдану шкоду?

- який розмір завданого матеріального збитку позивачеві, зокрема, чи правомірно позивач обраховує збиток з урахуванням ПДВ та без врахування зносу?

- отже, чи наявні підстави для стягнення з відповідача збитків та у якому розмірі?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) (ч. 1 ст. 1194 ЦК України).

Отже, якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди (особою, яка , свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 905/1391/19, з аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

Відтак, шкода, завдана внаслідок ДТП водієм та з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Суд звертає увагу, що за наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Матеріалами справи підтверджено та самим відповідачем не заперечується факт того, що на момент ДТП 10.02.2023 ОСОБА_1 був працівником відповідача та виконував трудові (службові) обов`язки.

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «МАЗ 6513Е8-520-000» д.н.з. НОМЕР_3 в матеріалах справи відсутнє, однак виходячи з полісу № АТ/3105900, повідомлення відповідача (реєстраційний №002025/40/2023/С від 14.02.2023) до ПрАТ «СГ «ТАС» про ДТП, власником автомобіля «МАЗ 6513Е8-520-000» д.н.з. НОМЕР_3 є КП «Київтеплоенерго», тобто відповідач, що останнім також не заперечується.

Відтак, суд дійшов висновку, що саме відповідач, як володілець транспортного засобу має нести обов`язок з відшкодування шкоди, завданої його працівником, вина якого встановлена постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.03.2023 у справі №752/3739/23.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (абзац другий частини 1 статті 1192 ЦК України).

З вище наведеного слідує, що розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню власнику пошкодженого транспортного засобу, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

З наявної в матеріалах справи ремонтної калькуляції №05280_58 від 10.02.2023 складеної за допомогою системи «Audatex», а також Звіту №23-D/12/50 про вартість матеріального збитку, що складений 18.04.2023 ФОП ОСОБА_2 на замовлення АТ «СГ «ТАС» вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «MAN TGX 18.440» д.н.з. НОМЕР_1 з урахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали становить 886 870, 47 грн.

При цьому, суд відхиляє заперечення відповідач в частині того, що Звіт №23-D/12/50 про вартість матеріального збитку є неналежним доказом, з огляду на зазначені відповідачем обмеження його застосування. Дійсно, замовником звіту про матеріальний збиток є ПрАТ «СГ «ТАС», тобто страхова компанія, якою було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу, а саме відповідача, та яка здійснила виплату на рахунок позивача страхового відшкодування у розмірі 160 000, 00 грн без ПДВ згідно Страхового акту №08040/58/923 від 27.04.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №333654 від 28.04.2023.

Згідно розділу 1 Звіту №23-D/12/50 метою оцінки є визначення вартості матеріального збитку. Згідно п. 3, 6 Звіту №23-D/12/50 переліку обмежень у використанні результатів оцінки: даний звіт може використовуватися тільки для визначення суми страхового відшкодування і для доказу розміру позовних вимог до винуватця ДТП у разі звернення замовника до суду; звіт дійсний тільки для вказаних в ньому цілей і може використовуватися тільки замовником оцінки або його представником на законних підставах. Оцінювач не несе відповідальності за нерозсудливе використання результатів оцінки.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України). Аналогічні приписи містяться і в ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

В даному випадку, до предмету доказування у справі входить встановлення вартості завданого позивачеві матеріального збитку внаслідок ДТП, що свідчить про те, що Звіт №23-D/12/50 використовується з метою досягнення вказаних в ньому цілей.

За вказаних обставин, сам факт використання Звіту №23-D/12/50 для доказу розміру позовних вимог до відповідача позивачем, а не ПрАТ «СГ «ТАС» не вказує на неналежність такого доказу, а також не доводить факт помилковості визначеного таким звітом розміру матеріального збитку, а отже не вказує і на не допустимість чи не не достовірність такого доказу.

Суд також зважає на те, що окрім звіту ФОП ОСОБА_3 в матеріали справи надано ремонту калькуляцію №05280_58 від 10.02.2023 складеної за допомогою системи «Audatex», що в тому числі є належним та допустимим доказом при доведенні розміру матеріального збитку, а саме вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу на суму 886 870, 47 грн з ПДВ.

Відтак, оскільки, вартість майнового збитку, завданого власнику автомобіля «MAN TGX 18.440» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок ДТП, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із відповідача , як особи, яка у порядку статті 1172 ЦК України здійснює відшкодування завданих збитків на користь позивача, у порядку статті 1194 ЦК України підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Суд констатує, що у виниклих правовідносинах сторін спору підлягають застосуванню загальні положення ЦК України щодо деліктних зобов`язань, а не приписи Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тобто правовідносини щодо виплати страхового відшкодування страховиками (МТСБУ) і встановленими обмеження відносно такої виплати за полісом обов`язкового страхування тощо)

Отже, в даному випадку, обмеження встановлені спеціальним законодавством, а саме статтею 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема, щодо відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - не застосовуються.

З огляду на вище встановлене, суд відхиляє твердження відповідача в частині тверджень про необхідність здійснення розрахунку вартості матеріального збитку (вартості відновлювального ремонту) з урахування коефіцієнту фізичного зносу та вважає, що позивач правомірно просить стягнути з відповідача, як особи відповідальної за завдану шкоду, розмір збитку без урахування зносу.

Натомість, суд погоджується з позицією відповідача щодо помилковості розрахунку вартості матеріального збитку з ПДВ (як те наведено у Звіті №23-D/12/50), оскільки, доказів проведення ремонту автомобіля «MAN TGX 18.440» д.н.з. НОМЕР_1 у платника ПДВ позивачем суду не надано.

Враховуючи наведене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) вартість матеріального збитку без врахування ПДВ.

Здійснивши власний розрахунок матеріального збитку з врахуванням Звіту №23-D/12/50, ремонтної калькуляції №05280_58 від 10.02.2023 за вирахуванням суми ПДВ у розмірі 20 % , встановив, що дійсний розмір матеріального збитку, що підлягає стягненню з відповідача становить 549 496, 37 грн (886 870, 47 грн - 177 374, 09 грн (сума ПДВ 20 %) - 160 000, 00 грн (виплачене страхове відшкодування без ПДВ).

6. Розподіл судових витрат.

У позовній заяві позивач зазначив, що ним понесені судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 10 903, 05 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000, 00 грн.

Оскільки, суд задовольнив позовні вимоги частково, то судовий збір згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає, що фактично позивачем надано докази на понесення адвокатських витрат лише на суму 10 000, 00 грн, а не 25 000, 00 грн, які було попередньо заявлено.

Позивачем в якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі долучено до матеріалів справи копії: договору про надання правничої допомоги №14/23 від 10.11.2023, Акту приймання-передачі виконаних робіт №1/14/23 від 08.03.2024 на суму 10 000, 00 грн, платіжної інструкції №6955 від 08.03.2024 на суму 10 000, 00 грн

Згідно з частинами 2- 5 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5).

У клопотанні відповідача про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, що надійшло до суду 03.05.2024 відповідач просить зменшити витрати позивача на професійну правничу допомогу до 1 000, 00 грн, оскільки, такий розмір не є співмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, втраченим часом та не відповідає критерію розумності їх розміру.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18.

Крім того, в постанові ВП ВС від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зроблено висновок, що разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Згідно ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд констатує, що дана справа не містить складних правових проблем. Натомість, адвокат позивача є адвокатом з 2018 року (тобто має практично 6-річний стаж роботи), та витратив на складення позовної заяви 8 год, при цьому не вірно розраховуючи розмір матеріального збитку, що було встановлено судом вище.

Отже, на переконання суду витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн, хоч і є релевантними до ціни позову, втім не є неспівмірним зі складністю справи та кваліфікацією адвоката, що підготував позовну заяву.

Інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України).

За таких обставин, з огляду на те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені, суд керуючись ч. 5 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України зменшує неспівмірні витрати позивача на професійну правничу допомогу до 5 000, 00 грн, та саме з цієї суми суд здійснює розподіл за результатами вирішення спору.

Відповідач про понесення ним будь-яких судових витрат суду не повідомляв.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Термобуд-Каркас» до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про стягнення 726 870, 00 грн - задовольнити частково.

2. Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; код ЄДРПОУ: 40538421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Термобуд-Каркас» (46023, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28; код ЄДРПОУ: 39458715) 549 496 (п`ятсот сорок дев`ять тисяч чотириста дев`яносто шість) грн 37 коп. - матеріальної шкоди, а також 8 242 (вісім тисяч двісті сорок дві) грн 44 коп. - судового збору та 3 779 (три тисячі сімсот сімдесят дев`ять) грн 88 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 177 373, 63 грн матеріальної шкоди - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких