Рішення

від 15.05.2024 по справі 910/2096/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2024Справа № 910/2096/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Державного підприємства «ЛІСОГОСПОДАРСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР»

до Київського квартирно-експлуатаційного управління

про стягнення 977 143, 16 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Державне підприємство «ЛІСОГОСПОДАРСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення 977 143,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №9139 від 30.09.2022.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 27.02.2024 Господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/2096/24 постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

15.03.2024 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов.

28.03.2024 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

08.04.2024 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу та заперечення на відповідь на відзив.

23.04.2024 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення по справі.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що є балансоутримувачем нежитлових приміщень, що перебувають у державній власності та знаходяться за адресою: вул. Деревообробна, буд. 1, м. Київ, 01013 на земельній ділянці площею 7220,19 кв.м. з кадастровим номером 90:113:0054.

Позивач зазначає, що в порушення умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 9139 від 30.09.2022, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, Державним підприємством «ЛІСОГОСПОДАРСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР» та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням, відповідачем не укладено договір з відшкодування земельного податку, сплаченого позивачем за 2022 та 2023 роки, витрати позивача на оплату земельного податку відповідачем відшкодовані не були.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що відповідач без достатньої правової підстави та за рахунок позивача зберіг у себе кошти, які мав йому сплатити в якості відшкодування витрат позивача за користування спірною земельною ділянкою в розмірі частини земельного податку за 2022 та 2023 року, що пропорційно до площі орендованих приміщень становить 977 143,16 грн, а тому відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно збережені ним грошові кошти.

Крім того, позивач вказав, що попередня (орієнтовна) сума витрат позивача на професійну правничу допомогу становить 45 000,00 грн, докази, що підтверджують розмір витрат, які позивач сплатив та/або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, а також клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в даній справі будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Позиція відповідача

Відповідач у відзиві заперечив проти позовних вимог посилаючись на те, що у матеріалах справи відсутні відомості про існування договору, укладеного між сторонами, умови якого передбачили б, що позивач сплачує податок на землю, а відповідач зобов`язується компенсувати ці витрати.

За доводами відповідача, кошти, які сплачені позивачем в якості земельного податку до бюджету, не можуть вважатися отриманими відповідачем без достатньої правової підстави та збереженням у себе за рахунок позивача, оскільки набувачем є місцевий бюджет.

Відповідач вважає, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів, які мали бути ним сплачені за користування земельною ділянкою у 2022 та 2023 роках не передбачений законом або договором та є неефективним для захисту прав позивача.

Також відповідач звертає увагу на те, що сплачувати до бюджету плату за землю повинні суб`єкти плати за землю (платники), а саме власники земельних ділянок та землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок.

Відповідач зазначає, що витрати балансоутримувача зі сплати земельного податку мають підтверджуватись податковими деклараціями та відповідними підтверджуючими документами про сплату таких податків до Бюджету.

Відповідач вважає, що платіжні інструкції (доручення), які долучено позивачем до позовної заяви, а також розрахунок суми боргу з відшкодування земельного податку за 2022-2023 роки не є належними доказами підтвердження сплати земельного податку позивачем, із поданих доказів взагалі неможливо ідентифікувати, що надані докази стосуються саме тієї земельної ділянки, за які відповідач має компенсувати земельний податок.

Крім того, відповідач вказав, що у останнього відсутнє бюджетне фінансування на сплату земельного податку за відповідним кодом економічної класифікації видатків, що підтверджується довідками № 517/1155, № 517/1156 від 07 березня 2024 року, згідно з яких кошти на сплату земельного податку не надходили.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Листом від 26 травня 2022 року вих. № 517/1402 Київське квартирно-експлуатаційне управління (відповідач) з метою вирішення питання щодо подальшого розміщення підрозділів звернувся до Державного підприємства «ЛІСОГОСПОДАРСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР» (позивач) з проханням розглянути можливість щодо укладання договору оренди нерухомого майна, що знаходиться за адресою: вул. Деревообробна, буд. 1, м. Київ.

30.09.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець), Державним підприємством «ЛІСОГОСПОДАРСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР» (позивач, балансоутримувач) та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (орендар, відповідач) укладено договір оренди № 9139 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - договір), відповідно до якого орендодавець та позивач передають, а відповідач приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення за адресою: вул. Деревообробна, буд. 1, м. Київ, 01013, загальною площею 2150,5 кв.м (1892,5 кв. м - будівлі літера «З» та 258 кв. м - приміщення 2-го поверху будівлі літера «Д»).

Майно передається в оренду з метою розміщення бюджетної установи, яка повністю фінансується з Державного бюджету - Київського квартирно-експлуатаційного управління (п. 1.2. договору).

За умовами 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі майна підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору. Акт приймання-передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата становить суму, гривень, без додатку на додану вартість: 1 грн в рік. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

Згідно з п. 9.2 розділу І договору встановлено, що витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю компенсуються орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5 договору.

Пунктом 6.5. договору погоджено, що протягом 5 робочих днів з дати укладення цього договору орендодавець (балансоутримувач) зобов`язаний надати орендарю для підписання: два примірники договору про відшкодування витрат орендодавця (балансоутримувача) на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна.

Орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат орендодавця (балансоутримувача) на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: підписати і повернути орендодавцю (балансоутримувачу) примірник договору; або подати орендодавцю (балансоутримувачу) обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором.

Орендар зобов`язаний протягом 10 робочих днів з моменту отримання від орендодавця (балансоутримувача) відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, підписати і повернути орендодавцю (балансоутримувачу) примірник договору.

За умовами п. 12 розділу І договору строк його дії встановлений з дати набрання чинності цим договором на період дії воєнного стану та 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану.

На виконання договору сторонами підписано акт приймання-передачі, згідно з якого сторони підтверджують користування з 08.04.2022 нерухомими майном позивача, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, 1; нежитлові приміщення площею 2 150,5 кв. м, літера «Д» та «З».

За доводами позивача, об`єкт оренди розміщено на земельній ділянці площею 7220,19 кв. м. з кадастровим номером 90:113:0054, частка площі орендованого нерухомого майна у загальній площі нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці складає: 2150,5 кв.м./ 3895,7 кв.м. х 100 % = 55,2 %.

Позивачем у період з 2022 року по 2023 рік сплачено суму земельного податку за земельну ділянку, площею 7220,19 кв.м. з кадастровим номером 90:113:0054 у загальному розмірі 2 045 801,76 грн, що підтверджується платіжними дорученнями копії яких наявні в матеріалах справи.

Державним підприємством «ЛІСОГОСПОДАРСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР» складений розрахунок суми боргу з відшкодування земельного податку за 2002-2023 роки, що складає 977 133,16 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 01/09/062023 за вих.№08-06/353 від 06.06.2023, в якій вимагав підписати договір щодо відшкодування вартості земельного податку на 2022 - 2023 роки та сплатити заборгованість балансоутримувачу майна, що становить, зокрема, з відшкодування земельного податку станом на 01.06.2023 у розмірі 412 501,95 грн.

Листом від 03 липня 2023 року вих. № 517/2828 відповідач повідомив позивача, що не отримував договір по відшкодуванню податку за користування земельною ділянкою та зазначив, що відшкодування земельного податку буде здійснено відповідно до надходження кошторисних призначень.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що за відсутністю укладених з позивачем договорів про відшкодування витрат за користування земельною ділянкою, відповідач у період з квітня 2022 року по грудень 2023 року фактично користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 90:113:0054, на якій розташований об`єкт нерухомості, що знаходить в оренді відповідача відповідно до договору № 9139 від 30.09.2022, а отже відповідно до ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України породжує обов`язок у відповідача сплатити кошти за фактичне користування земельною ділянкою.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 8 квітня 2022 року по 31 грудня 2023 року відповідач користувався нерухомими майном, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, 1; загальною площею 2 150,5 кв.м., літера «Д» та «З», переданим відповідачу в оренду за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 9139 від 30.09.2022.

Згідно з п. 9.2 розділу І договору встановлено, що витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю компенсуються орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5 договору.

Пунктом 6.5. договору погоджено, що протягом 5 робочих днів з дати укладення цього договору орендодавець (балансоутримувач) зобов`язаний надати орендарю для підписання: два примірники договору про відшкодування витрат орендодавця (балансоутримувача) на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна.

Орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат орендодавця (балансоутримувача) на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: підписати і повернути орендодавцю (балансоутримувачу) примірник договору; або подати орендодавцю (балансоутримувачу) обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором.

Орендар зобов`язаний протягом 10 робочих днів з моменту отримання від орендодавця (балансоутримувача) відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, підписати і повернути орендодавцю (балансоутримувачу) примірник договору.

Як встановлено судом, позивачем листом за вих. №08-06/461 від 17.07.2023 направлявся на адресу відповідача примірник договору відшкодування витрат на оплату земельного податку до договору оренди № 9139.

Однак, відповідач договір не підписав, повернув позивачу примірник договору у зв`язку з відсутністю кошторисних призначень.

Таким чином, відповідний договір на відшкодування витрат на оплату земельного податку між орендарем та орендодавцем не укладався.

Суд звертає увагу, що ухилення орендаря від укладення договору про відшкодування витрат на оплату земельного податку є порушенням зобов`язання, передбаченого договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 9139 від 30.09.2022.

Як вбачається з позовної заяви, за період з 2022 року по 2023 рік позивачем нараховано відповідачу відшкодування земельного податку у сумі 977 143,16 грн (412 501,85 грн за 2022 рік, 564 641,31 грн за 2023 рік).

Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території (п. 286.6. ст. 286 Податкового кодексу України).

Оскільки частку земельного податку, яка має бути відшкодована відповідачем відповідно до договору оренди № 9139, позивачем визначено пропорційно частці площі об`єкту оренди у загальній площі нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці.

Водночас, договір оренди № 9139 від 30.09.2022 не містить умов щодо порядку оплати та яким саме чином визначається витрати на відшкодування земельного податку - пропорційно орендованій відповідачем площі, а отже за відсутності укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат на оплату земельного податку, суд не вбачає за можливе встановити як достовірну площу земельної ділянки, так і достовірну вартість земельного податку, яку мав би сплачувати відповідач у зв`язку з користування земельною ділянкою.

На підтвердження обставин щодо понесення витрат зі сплати позивачем земельного податку за земельну ділянку, площею 7220,19 кв.м. з кадастровим номером 90:113:0054 у загальному розмірі 2 045 801,76 грн до матеріалів справи долучено платіжні доручення за період з 2022 року по 2023 рік.

Суд не приймає до уваги надані позивачем платіжні доручення про сплату земельного податку у загальному розмірі 2 045 801,76 грн за період з 2022 року по 2023 рік як належні докази по справі, оскільки в призначенні платежу не ідентифіковано земельну ділянку, за яку позивачем сплачувався земельний податок.

Також позивачем не надано доказів формування рахунків, які б відображали належну до оплати суму відшкодування земельного податку у спірному періоді.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами обсяг витрат за користування земельною ділянкою за спірний період на суму 977 143,16 грн.

Заперечення відповідача в частині відсутності бюджетного фінансування на сплату земельного податку суд відхиляє, оскільки згідно з постановою Верховного Суду від 17.04.2018 у справі 911/4249/16 «ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання».

Предметом позову у даній справі є вимоги Державного підприємства «ЛІСОГОСПОДАРСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР» про стягнення з Київського квартирно-експлуатаційного управління безпідставно збережених коштів у загальній сумі 977 143,16 грн.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Згідно пунктів 14.1.72, 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно підпункту 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 Податкового кодексу України, податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Отже, кошти, які сплачені позивачем в якості земельного податку до бюджету, не можуть вважатися отриманими відповідачем без достатньої правової підстави та збереженням у себе за рахунок позивача, оскільки набувачем у цій ситуації є місцевий бюджет.

У зв`язку з викладеним, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вище наведене, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача на те, що позивач помилково посилається на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, судом встановлено, що позивачем не доведено суду належними, допустимими та вірогідними доказами наявності підстав для стягнення з відповідача витрат земельного податку у сумі 977 143,16 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 977 143,16 грн в якості відшкодування земельного податку є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позову Державного підприємства «ЛІСОГОСПОДАРСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР» до Київського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення 977 143,16 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 15.05.2024.

Суддя О.В. Гулевець