Рішення

від 13.05.2024 по справі 924/324/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2024 р. Справа № 924/324/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О., за участю секретаря судового засідання Буй К.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Науково - виробнича фірма "Ергомера Інвест" м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Нетішин Шепетівського району Хмельницької області

про стягнення 4982340,23 грн

Представники сторін:

позивача: Воронов Ю.В. - адвокат, діє на підставі ордера серія АЕ №1270524 від 14.02.2024

відповідача: Максимчук О.О. - юрисконсульт, діє на підставі витягу з ЄДР ЮО і ФОП

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Хмельницької області 26.03.2023 надійшла позовна заява Приватного підприємства "Науково - виробничої фірми "Ергомера Інвест" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 4982340,23 грн, з яких 4813132,80 грн основний борг, 164510,27 грн інфляційні втрати, 4697,16 грн 0,3 % річних. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання укладеного між сторонами договору поставки № 53-124-01-23-20155 від 22.05.2023 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 6145024,80 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №62 від 19.06.2023, експрес накладною 204507288164680009 від 19.06.2023 та податковою накладною №18 від 19.06.2021. Однак відповідач розрахувався за отриманий товар лише частково на суму 1331892,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями. Враховуючи вказане у відповідача утворилась заборгованість станом на 14.03.2024, яка становить 4813132,80 грн. Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням договірних зобов`язань, а також керуючись п. 8.4 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач заявив до стягнення 164510,27 грн інфляційних втрат та 4697,16 грн 0,3 % річних.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 26.03.2024, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 28.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/324/24 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12:20 год. 24 квітня 2024 року.

В підготовчому засіданні 24.04.2024 суд постановив ухвали із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11:30 год. 13 травня 2024 року.

Представник позивача в судовому засіданні 13.05.2024 підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві, та заперечував щодо надання відстрочки виконання рішення суду.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.05.2024, у надісланих до суду заяві про часткове визнання позову від 08.04.2024 та у відзиві на позов від 08.04.2024 визнав позовні вимоги в частині стягнення 4813132,80 грн основної заборгованості за поставлений товар. При цьому вказує, що 50% сплаченого позивачем судового збору пропорційно до розміру визнаної позовної вимоги не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а підлягає поверненню з Державного бюджету України для позивача відповідно до приписів ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 129, п.5 ч. 1 ст. 237 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір". Зазначає, що він не визнає позовні вимоги в частині стягнення 164510,27 грн інфляційних втрат та 4697,16 грн 0,3 % річних за період прострочення, оскільки при проведенні обрахунку 0,3 % річних позивач безпідставно не врахував приписи ст.ст. 253, 254 ЦК України та п. 5.1 договору щодо початку перебігу і закінчення строків виконання зобов`язання. Крім того, позивач здійснив нарахування інфляційних втрат з порушенням порядку здійснення нарахувань інфляційних втрат. Врахування зазначених обставин при здійсненні обрахунку 0,3% річних та інфляційних втрат значно зменшує загальний розмір цих нарахувань. Також відповідач вказує, що він не мав можливості в строк, встановлений договором, і немає можливості на цей час здійснити оплату для позивача наведених у позовній заяві сум основного боргу, відсотків річних та інфляційних втрат, у зв`язку з вкрай важким фінансовим становищем, в якому він опинився в умовах законодавчих змін, що відбулися в енергетичному ринку країни, а також в результаті окупації військовими формуваннями російської федерації частини виробничих потужностей відповідача в ході військової агресії російської федерації проти України. Звертає увагу, що відповідач, виконуючи функції експлуатуючої організації (оператора) атомних електростанцій відповідно до ст. 33 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", зобов`язаний першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок. Відповідно наявні ресурси, в тому числі грошові кошти, відповідач зобов`язаний спрямовувати в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС. Також зауважує, що відповідач виконує спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільного інтересу, а саме доступності електричної енергії для побутових споживачів. Внаслідок цього у відповідача виник довгостроковий дефіцит платіжного балансу, який негативно вплинув на можливість виконувати зобов`язання по сплаті платежів, у тому числі по сплаті таких першочергових платежів як податки, збори та інші платежі до державного бюджету, постачання ядерного палива тощо. Вказує, що на тепер відповідачем втрачено значні виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Поряд з цим, відповідач продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу ВП ЗАЕС, не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу. Враховуючи наведене, відповідач не мав можливості здійснити оплату в строки, визначені умовами договору, внаслідок дії об`єктивних та незалежних від відповідача обставин, оскільки така неможливість не пов`язана із ризиками господарської діяльності підприємства та не є наслідком його неефективної роботи. Наведені обставини, які продовжують існувати і на даний час, свідчать про відсутність у відповідача реальної можливості виконати рішення суду у разі задоволення судом повністю або частково позовних вимог позивача, а примусове стягнення такої заборгованості загрожує серйозними ускладненнями для господарської діяльності. З огляду на викладене, відповідач просить зменшити на 90% розмір сум відсотків річних та інфляційних втрат, що підлягатимуть стягненню з відповідача на користь позивача за прострочення оплати поставленого товару за договором, у разі ухвалення судом рішення про повне або часткове задоволення позовних вимог позивача, надати йому відстрочення виконання такого рішення суду тривалістю 6 календарних місяці з моменту його ухвалення.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

Між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (далі - покупець) та Приватним підприємством "Науково - виробнича фірма "Ергомера Інвест" (далі - постачальник) 22.05.2023 укладено договір поставки №53-124-01-23-20155 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору), та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 договору предметом поставки по даному договору є товар: (код ДК38550000-5 (Лічильники).

Місцем виконання цього договору є місто Нетішин Хмельницької області (п. 1.3 договору).

За умовами п. 3.1 договору строк поставки товару протягом 35 календарних днів з дати укладення сторонами цього договору.

Поставка товару згідно специфікації здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DDP згідно з Інкотермс 2020 на склад вантажоодержувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство", склад № 8, вул. Енергетиків, 36, м.Нетішин, Хмельницька область, 30100 (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.5 договору датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення товару переходить до покупця з моменту поставки товару.

Приймання товару здійснюється покупцем на складі вантажоодержувача у відповідності до супровідних документів (п. 3.7 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору ціна товару по договору становить 5120854,00 грн, крім того ПДВ 20% 1024170,80 грн, всього: 6145024,80 грн.

Ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією №1 (додаток 1 до договору) (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 5.1 договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 робочих днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".

За умовами п. 5.3 договору датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця.

Пунктом 6.1.2 договору визначений обов`язок покупця своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленого товару.

Відповідно до п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, зазначених в п. 2 ст.14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін. Для виконання цього договору запровадження воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами) не вважається форс-мажорною обставиною.

Наявність форс - мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово - промисловою палатою України, або регіональною торгово - промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншою довідкою, процесуальним документом, виданим компетентним органом (п. 7.2 договору).

Згідно з п. 7.3 договору сторона, що зазнала форс - мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення форс- мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5-денний строк повідомляє другу сторону.

Відповідно п. 8.4 договору у випадку порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3 % річних від простроченої суми. Пеня за порушення строку оплати товару не нараховується (п. 8.4 договору).

За умовами п. 11.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань.

Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

Додатком №1 до договору сторони оформили специфікацію №1, в якій визначено, зокрема найменування товару, кількість, ціну. Загальна вартість товару становить 6145024,80 грн з ПДВ.

Додатком № 2 до договору оформлено технічну специфікацію.

На виконання умов договору № 53-124-01-23-20155 від 22.05.2023 позивач поставив відповідачу визначений у договорі товар на загальну суму 6145024,80 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №62 від 19.06.2023, а також податковою накладною №18 від 19.06.2023 із квитанцією про її реєстрацію.

На отриманий товар відповідач оформив ярлик на придатну продукцію №Я-8-076-24 від 03.07.2023.

Позивач звертався до ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Хмельницька АЕС" з листом №886 від 09.11.2023, згідно з яким просив здійснити оплату за поставлений товар в найкоротший термін. Додатком до листа оформлено ярлик на придатну продукцію №Я-8-076-24 від 03.07.2023.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар на суму 1331892,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №11967 від 27.12.2023 на суму 150000,00грн, №1348 від 09.02.2024 на суму 186372,00 грн, № 1353 від 12.02.2024 на суму 201000,00грн, №2169 від 29.02.2024 на суму 216408,00грн, № 2170 від 29.02.2024 на суму 578112,00грн.

На підтвердження важкого фінансового становища та наявності підстав для відстрочення виконання рішення суду відповідач подав в матеріали справи:

- баланс (звіт про фінансовий стан) ДП "НАЕК "Енергоатом" на 30.06.2023 та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) ДП "НАЕК "Енергоатом" за півріччя 2023 року, які підтверджують збиткову діяльність підприємства;

- звіт про рух грошових коштів (за прямим методом) ДП "НАЕК "Енергоатом" за півріччя 2023 року;

- звіт про власний капітал ДП "НАЕК "Енергоатом" за півріччя 2023 року;

- примітки до проміжної скороченої фінансової звітності ДП "НАЕК "Енергоатом" за І півріччя 2023року.

Матеріали справи містять витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких 11.01.2024 проведено державну реєстрацію юридичної особи Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", код ЄДРПОУ 24584661 та внесені дані про юридичну особу, правонаступником якої є зареєстрована юридична особа, - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", код 24584661. Також до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості щодо відокремлених підрозділів юридичної особи, які функціонують у складі АТ "НАЕК "Енергоатом", зокрема щодо філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", код ВП 21313677, місцезнаходження: Хмельницька обл., м.Нетішин, вул.Енергетиків, буд. 20. Вказані відомості відображені також в наказі АТ "НАЕК "Енергоатом" №01-1-н від 12.01.2024.

Аналізуючи надані докази та пояснення сторін, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають із договорів поставки. Так, на підставі договору № 53-124-01-23-20155 від 22.05.2023 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 6145024,80 грн, що підтверджується видатковою накладною №62 від 19.06.2023, податковою накладною №18 від 19.06.2023 та ярликом на придатну продукцію №Я-8-076-24 від 03.07.2023.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст.692 ЦК України).

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з п. 5.1 договору, оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 робочих днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".

Як вбачається із матеріалів справи, ярлик на придатну продукцію №Я-8-076-24 був оформлений 03.07.2023.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, тобто з наступного дня після дати оформлення ярлика на придатний товар.

За таких обставин відповідач зобов`язаний був сплатити позивачу кошти в сумі 6145024,80 грн у строк по 25 вересня 2023 року включно.

Положеннями ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що відповідач розрахувався за отриманий товар лише частково на суму 1331892,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №11967 від 27.12.2023, №1348 від 09.02.2024, №1353 від 12.02.2024, №2169 від 29.02.2024 та №2170 від 29.02.2024.

Доказів сплати решти вартості поставленого товару матеріали справи не містять. При цьому, відповідач у відзиві на позов та в заяві про часткове визнання позову визнав позовні вимоги в частині основного боргу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано заявив до стягнення 4 813 132,80 грн заборгованості за поставлений товар.

У зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань, а також керуючись п.8.4 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач заявив до стягнення 4697,16 грн 0,3 % річних за період з 25.09.2023 по 26.12.2023, нараховані на суму заборгованості в розмірі 6145024,80 грн, та 164510,27 грн інфляційних втрат, з яких 123707,21 грн за жовтень - грудень 2023 року. нараховані на суму боргу в розмірі 6145024,80 грн, 23980,10 грн за січень 2024 року на суму боргу в розмірі 5995024,80 грн та 16822,96 грн за лютий 2024 року на суму заборгованості 5607652,80 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 8.4 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3 % річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, а також з огляду на встановлений судом граничний строк оплати (по 25.09.2023 включно), суд провів перерахунок заявлених до стягнення 0,3% річних та встановив, що правомірним буде нарахування 0,3 % річних в сумі 4646,65 грн за період з 26.09.2023 по 26.12.2023. Нарахування 50,51 грн 0,3% річних є безпідставним.

Крім того, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що останній є арифметично вірним та проведений з врахуванням висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, у зв`язку із чим до стягнення підлягають інфляційні втрати в розмірі 164510,27 грн.

Відповідач у відзиві на позов просить суд зменшити розмір сум відсотків річних та інфляційних втрат у даній справі. В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує на наявну фактичну ситуацію, що склалася в сфері енергосистеми України, важкий фінансовий стан, введення в Україні воєнного стану та невиконанням грошових зобов`язань перед відповідачем контрагентами.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2020 у справі №912/855/19 вказано, що враховуючи положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.10.2021р. у справі № 910/8396/21, від 07.09.2022р. у cправі № 910/9911/21.

Також суд враховує, що розмір заявлених позивачем до стягнення інфляційних нарахувань та 0,3% річних є незначним в порівнянні із розміром основного боргу.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зменшення 0,3% річних та інфляційних втрат.

Щодо посилань відповідача на наявність об`єктивних і незалежних від нього обставин (форс-мажорних обставин), які зумовили невиконання зобов`язань за договором, то суд зазначає, що у контексті приписів ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними, (3) для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за договором зобов`язань відповідач має довести, що визначені ним обставини є форс-мажорними та стали причиною неможливості виконання ним обов`язків по оплаті товару, проте належних доказів на підтвердження вказаних обставини відповідачем до матеріалів справи долучено не було.

Посилання відповідача на скрутне фінансове становище не може вважатись форс-мажорною обставиною, оскільки за умовами ст. 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. При цьому, суд враховує, що договір №53-124-01-23-20155, за яким у відповідача наявна заборгованість у даній справі, було укладено 22.05.2023, тобто у час, коли в країні діяв воєнний стан, відповідач уже перебував у скрутному фінансовому становищі та мали місце інші обставини, зазначені у відзиві.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4982289,72 грн, з яких 4813132,80 грн заборгованість по сплаті вартості поставленого товару, 4646,65 грн 0,3 % річних, 164510,27 грн інфляційних втрат. У стягненні 50,51 грн 0,3% річних суд відмовляє.

У відзиві на позов відповідач просить надати йому відстрочення виконання рішення суду тривалістю 6 місяців з дати ухвалення рішення суду.

Згідно зі ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 статті 331 ГПК України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3)стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Таким чином, відстрочити виконання судового рішення суд може лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим. При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

В обґрунтування неможливості виконання зобов`язань перед позивачем, відповідач посилається на важкий фінансовий стан, початок військової агресії і введення в Україні воєнного стану та невиконанням грошових зобов`язань контрагентами.

З приводу наведеного суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Стаття 42 ГК України передбачає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання.

Відповідно до ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини (справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші) відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань та не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, а ч. 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Необхідність відстрочення виконання рішення суду повинно обґрунтовуватися належними та допустимими доказами, що подаються стороною. Однак відповідач не надав до суду належних доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності.

При цьому, скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості в значному розмірі є результатом господарської діяльності відповідача як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані обставини не є безумовними самостійними та достатніми підставами для відстрочення виконання судового рішення.

Належність відповідача до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, не підтверджує наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, що є необхідним для відстрочення виконання рішення та підлягає доказуванню з урахуванням положень ст.ст. 73-80 ГПК України.

Крім того, відповідачем не обґрунтовано доцільності відстрочення рішення суду саме на 6 місяців та не надано доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості в майбутньому (через 6 місяців) виконати рішення у цій справі.

Також суд зауважує, що при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір з приводу стягнення заборгованості за поставлений товар у даній справі виник саме з вини відповідача, у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів.

Так, договір №53-124-01-23-20155, за яким у відповідача виникла заборгованість у даній справі, було укладено 22.05.2023.

На момент укладення договору відповідач уже перебував у скрутному фінансовому становищі та мали місце інші обставини, зазначені у відзиві.

За умовами п. 3.1 договору строк поставки товару протягом 35 календарних днів з дати укладення сторонами цього договору. Згідно з п. 5.1 договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 робочих днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".

Таким чином, укладаючи вищевказаний договір на визначених у ньому умовах, відповідач погодився взяти на себе відповідні зобов`язання, незважаючи на існування тих обставин, які він зазначає підставою для відстрочення виконання рішення, що не може свідчити про їх винятковість.

Крім того, суд приймає до уваги, що основна частина коштів, заявлених позивачем до стягнення у даній справі, є основним боргом. Позивач розраховує на отримання даних коштів в своїй господарській діяльності та з їх врахуванням планує свої видатки. Тому відстрочення виконання рішення може призвести до значного негативного наслідку в фінансовому становищі позивача.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "ІммобільяреСаффі" проти Італії", № 22774/93).

Враховуючи те, що існування заборгованості підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів чи наявність інших обставин. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

З огляду на вищевикладене, враховуючи заперечення позивача, вину відповідача у простроченні зобов`язань з оплати заборгованості за поставлений товар за укладеним договором, матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі № 924/324/24.

При розподілі судового збору суд враховує наступне.

Відповідач у заяві про часткове визнання позову від 08.04.2024 визнав позов в частині основної заборгованості в сумі 4813132,80грн.

За умовами ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч.3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При цьому вказані положення не містять імперативних приписів щодо можливості застосування таких норм лише у випадках саме повного визнання позовних вимог.

Верховний Суд у постанові від 17.11.2022 у справі №910/14479/21 зробив висновок, що приписи ч.1 ст.130 ГПК України та ч.3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" необхідно застосовувати до тієї частини майнових та/або немайнових вимог, які визнаються відповідачем до початку розгляду справи по суті. До позовних вимог, які не визнаються і оспорюються, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат має керуватись загальними правилами розподілу судових витрат, визначених ст. 129 ГПК України.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне повернути Приватному підприємству "Науково - виробнича фірма "Ергомера Інвест" з Державного бюджету України 36098,49 грн сплаченого судового збору.

Решта судових витрат зі сплати судового збору за подання позову згідно з ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача, в зв`язку із тим, що спір виник внаслідок невиконання останнім своїх договірних зобов`язань.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 130, 231, 232, 233, 236-238, 240-242, 247, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, ч.3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд.3, код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька обл. м.Нетішин, вул. Енергетиків, буд 20, код ВП 21313677) на користь Приватного підприємства "Науково - виробнича фірма "Ергомера Інвест" (м. Дніпро, вул. Кленова, буд. 52, код 42817901) 4813132,80 грн (чотири мільйони вісімсот тринадцять тисяч сто тридцять дві гривні 80 коп.) заборгованість по сплаті вартості поставленого товару, 4646,65 грн (чотири тисячі шістсот сорок шість гривень 65 коп.) 0,3 % річних, 164510,27 грн (сто шістдесят чотири тисячі п`ятсот десять гривень 27 коп.) інфляційних втрат, 38636,60 грн (тридцять вісім тисяч шістсот тридцять шість гривень 60 коп.) витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У стягненні 50,51 грн 0,3% річних відмовити.

Повернути Приватному підприємству "Науково - виробнича фірма "Ергомера Інвест" (м. Дніпро, вул. Кленова, буд. 52, код 42817901) з Державного бюджету України 36098,50 грн. сплаченого судового збору.

Примірник платіжної інструкції № 5783 від 14.03.2024 про сплату судового збору знаходиться в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 15.05.2024.

СуддяЛ.О. Субботіна

Рішення надсилається сторонам до електронних кабінетів.