Рішення

від 10.05.2024 по справі 910/17940/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2024 р. Справа № 910/17940/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу

за позовом приватного підприємства "Айснет", м. Вінниця

до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, м. Хмельницький

про стягнення 107 550,00 грн. матеріальної шкоди,

представники сторін:

позивача: адвокат Чугуєнко Д.В. - згідно ордеру серії АІ № 1546851 від 20.03.2024 року (в режимі відеоконференції);

відповідача: Ліщишин О.А. - згідно довіреності від 11.11.2021 року;

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2023 року позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до держави Україна в особі Міністерства внутрішніх справ, м. Київ про стягнення 107550,00 грн. матеріальної шкоди. Вимоги мотивує тим, що 01.10.2018 року працівником Летичівського відділу поліції затримано та вилучено автомобіль ZAZ Lanos, прав власності на який визнано за ТОВ "Айснет" рішенням Господарського суду м. Києва від 12.06.2019 року. В подальшому, на неодноразові звернення позивача до ГУНП в Хмельницькій області щодо місцезнаходження вказаного транспортного засобу надано відповіді про відсутність запитуваної інформації. Відтак, станом на даний час автомобіль ТОВ "Айснет" не повернуто та його вартість, яка згідно висновку експерта від 09.10.2023 року складає 107550,00 грн., не компенсована.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 року відкрито провадження у справі №910/17940/23, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 16.01.2024 року замінено відповідача - Міністерство внутрішніх справ України на належного - Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області (29017, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Зарічанська, буд. 7). Позовну заяву Приватного підприємства "Айснет" до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про стягнення 107 550,00 грн. передано за підсудністю до Господарського суду Хмельницької області.

28.02.2024 року справа №910/17940/23 надійшла до Господарського суду Хмельницької області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2024 року передана для розгляду судді Музиці М.В.

Ухвалою суду від 29.02.2024 року прийнято справу №910/17940/23 до провадження суддею Музикою М.В., призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 18.04.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Повноважний представник позивача під час судового розгляду спору вимоги позову підтримав, наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві не погоджується із доводами позивача. Зазначає, що на час затримання транспортного засобу до функцій поліції не входило зберігання автомобілів, такі повноваження належали ДП МВС "Інформ-Ресурси", що, на переконання відповідача, свідчить про відсутність вини в діях поліції.

Також вказує, що до позову не додано жодного висновку експерта на підтвердження розміру шкоди, а надана довідка від 09.10.2023 року не може вважатись таким висновком.

Позивач у відповіді на відзив наголошує, що відповідачем не підтверджено передання транспортного засобу до ДП МВС "Інформ-Ресурси", окрім того, тимчасове затримання транспортного засобу відбулось саме поліцейським УП ГУНП в Хмельницькій області. Також у листі від 08.09.2021 року відповідач повідомив, що автомобіль на спеціалізовані майданчики для тимчасового зберігання затриманого автотранспорту ГУНП в Хмельницькій області не поміщався. Тому позивач робить висновок про недоведеність обставин втрати автомобіля не через дії або бездіяльність посадових осіб УП ГУНП в Хмельницькій області.

З приводу висновку про вартість транспортного засобу зауважує, що він складений оцінювачем з відповідною кваліфікацією, а відповідач у разі незгоди з оцінкою не позбавлений права самостійно здійснити оцінку такого транспортного засобу.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив додатково звертає увагу на не наданні позивачем акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу та повторно наголошує на недоведеності розміру шкоди.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

01.10.2018 року інспектором Летичівського відділення поліції складено протокол огляду та затримання транспортного засобу, згідно якого інспектором та участю свідків та понятих здійснено огляд та затримання транспортного засобу ЗАЗ Ланос, 2015 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ "Лізингова компанія "Еталон". Затримання здійснено у зв`язку з "код 4", ДВС.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.06.2019 року у справі №910/4115/19 визнано право власності приватного підприємства "Айснет" (21019, місто Вінниця, вул. Якова Шепеля, будинок 72, ідентифікаційний код юридичної особи 30247811) на предмет лізингу за Договором фінансового лізингу №003277 від 22.03.2016 року, а саме автомобіль марки Zaz, модель Lanos, тип спеціалізований вантажний фургон малотоннажний - В, 2015 р.в., номер кузову (шасі) НОМЕР_2 , № двигуна НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , колір білий.

Позивач звернувся до начальника Летичівського ВП ГУНП із листом від 01.09.2021 року з проханням надати інформацію про передання та поточне місце зберігання транспортного засобу ЗАЗ Ланос 2015 року випуску, який належить ТОВ "Лізингова компанія "Еталон".

Центр забезпечення ГУ Національної поліції в Хмельницькій області у листі від 08.09.2021 року проінформував позивача, що транспортний засіб марки ЗАЗ Ланос, номерний знак НОМЕР_1 на спеціалізовані майданчики для тимчасового зберігання затриманого автотранспорту ГУНП в Хмельницькій області не поміщався.

Відділом поліції №3 Хмельницького районного управління поліції у відповідь на запит позивача у листі від 06.10.2021 року зазначено, що 01.10.2018 року інспектором СРПП №1 Летичівського ВП на стаціонарному посту поліції було затримано транспортний засіб марки ЗАЗ Ланос, номерний знак НОМЕР_1 , за кодом "4" по системі "Рубіж" (вилучення ДВС). Однак, протягом тижня із моменту затримання вказаного транспортного засобу, останній був переміщений представниками ДП МВС "Інформаційні ресурси" з метою його подальшого зберігання на майданчику за адресою: вул. Курчатова, 48/1, м. Хмельницький. В подальшому, структура ДП МВС "Інформаційні ресурси" була розформована. Інформацією щодо того, чи був доставлений вказаний транспортний засіб на майданчик по вул. Курчатова, 48/1, м. Хмельницький, чи переміщений в подальшому до іншого місця зберігання, відділ поліції №3 ХРУП не володіє.

ДП "Інформ-Ресурс" у листі від 08.12.2021 року повідомило позивача, що у ліквідаційної комісії підприємства запитувана ТОВ "Айснет" інформація відсутня.

Оцінювачем колісних транспортних засобів Волошиним А.І. складено довідку від 09.10.2023 року, з якої вбачається, що оцінювачем шляхом застосування формули, зазначеної в Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, з врахуванням ціни КТЗ, який був в експлуатації, визначеної в довідковій літературі, зроблено висновок, що середня ринкова ціна КТЗ ZAZ Lanos pick-up, дата виготовлення 2015 рік, V 1498 см. куб., паливо - бензин, станом на 09.10.2023 року складає 107550,00 грн.

З вищевикладеного, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Позиція суду.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.04.2020 р. у справі № 925/1196/18 дійшла висновку про те, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (пункти 6.11-6.13). При цьому природа такого зв`язку має бути пряма, тобто дії відповідача мають завдавати шкоду позивачеві як conditio sine qua non ("умова, без якої не може бути").

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшення немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкода. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадової або службової особи до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії такої особи чи органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Обов`язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 01.02.2023 у справі №910/14431/18.

У пункті 5.30 постанови від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, дійшла висновку, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Отже, практика Верховного Суду свідчить про те, що господарський суд, оцінюючи надані сторонами докази, самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення позадоговірної шкоди, завданої органами влади або органами місцевого самоврядування, чи їх посадовими або службовими особами. Водночас, доказування у таких господарських спорах протиправності (неправомірності) рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади або місцевого самоврядування, чи їх посадових або службових осіб, не потребує в обов`язковому порядку наявності відповідного судового рішення (вироку) суду, що набрало законної сили.

Із матеріалів справи, зокрема, протоколу огляду та затримання автотранспорту від 01.10.2018 року, листа відділу поліції №3 Хмельницького районного управління поліції від 06.10.2021 року, стверджується, що 01.10.2018 року інспектором відділу поліції затримано транспортний засіб ZAZ Lanos, номерний знак НОМЕР_1 , належний на праві власності ТОВ "Лізингова компанія "Еталон", у зв`язку з перебування такого автотранспортного засобу в розшуку в межах виконавчого провадження. Вказана обставина також не заперечується сторонами.

Положеннями частини третьої статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо транспортний засіб перебуває в розшуку.

Пунктами 1, 4 розділу 3 Порядку взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України 30.01.2018 № 64/261/5, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок № 64/261/5), передбачено, що підставою для залучення поліцейських до розшуку транспортного засобу боржника є постанова державного, приватного виконавця про такий розшук; про виявлення та затримання транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук, поліцейський інформує державного, приватного виконавця шляхом надсилання повідомлення через ІПНП (інформаційний портал Національної поліції) до АСВП (автоматизована система виконавчого провадження).

Згідно з пунктами 5, 6 розділу 3 Порядку № 64/261/5 тимчасове затримання транспортного засобу здійснюється поліцейськими відповідно до Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1102 (далі - Порядок № 1102). Вилучення тимчасово затриманого транспортного засобу боржника із спеціального майданчика чи стоянки здійснюється державним, приватним виконавцем на підставі вимоги державного, приватного виконавця, яка є обов`язковою для виконання.

Вказаним Порядком тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1102, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено процедуру тимчасового затримання, зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках та їх повернення. Тимчасове затримання транспортного засобу здійснюється також у разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" (п.п. 1, 2 Порядку № 1102).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1102 доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється за допомогою спеціальних автомобілів - евакуаторів (далі - евакуатор), у тому числі тих, що належать підприємствам, установам та організаціям, які провадять діяльність, пов`язану з транспортуванням транспортних засобів, і з якими територіальним органом Національної поліції укладені в установленому порядку договори.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1102 для доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку поліцейський викликає евакуатор через чергового відповідного територіального органу Національної поліції.

Після прибуття евакуатора поліцейський у присутності двох свідків і представника підприємства, установи або організації, яким належить евакуатор, складає акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу із зазначенням:

дати, часу, місця порушення і підстави для тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку;

посади, місця роботи, прізвища, імені та по батькові особи, яка приймає рішення про тимчасове затримання і доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку;

типу, марки, державного реєстраційного номера, переліку візуальних недоліків та пошкоджень транспортного засобу, що тимчасово затримується і доставляється на спеціальний майданчик чи стоянку;

найменування, місцезнаходження та номера телефону підприємства, установи або організації, які доставляють транспортний засіб на спеціальний майданчик чи стоянку, державного реєстраційного номера евакуатора;

адреси місця зберігання транспортного засобу;

посади, прізвища, імені та по батькові особи, яка виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку.

Зазначений акт підписують присутні під час його складання особи: особа, яка прийняла рішення про тимчасове затримання транспортного засобу, особа, що виконує роботи з доставлення такого засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, два свідки, а також водій і страховий комісар у разі їх присутності.

До акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу за можливості додається фотографія транспортного засобу, що підлягає тимчасовому затриманню, і перелік речей, які перебувають у ньому.

З аналізу наявного в матеріалах справи протоколу огляду та затримання транспорту від 01.10.2018 року встановлено, що він не містить жодної інформації щодо особи, яка здійснює доставку транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, та також адреси місця зберігання транспортного засобу.

В подальшому, рішенням Господарського суду м. Києва від 12.06.2019 року, яке набрало законної сили, визнано право власності на затриманий 01.10.2018 року працівником поліції автомобіль ZAZ Lanos, номерний знак НОМЕР_1 , за товариством з обмеженою відповідальністю "Айснет".

Пункт 14 Порядку №1102 визначає, що на спеціальному майданчику і стоянці ведеться в установленому МВС порядку облік прийняття і видачі тимчасово затриманих транспортних засобів.

Таким чином, позивач як власник затриманого автомобіля, звертався до органів поліції та державного підприємства "Інформ-Ресурси" для отримання інформації про місцезнаходження затриманого працівником поліції автомобіля ZAZ Lanos, номерний знак НОМЕР_1 .

Проте, з огляду також на невідповідність протоколу огляду та затримання транспорту від 01.10.2018 року положенням Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.12.2008 р. № 1102, відповідачем не надано відповідної інформації ні позивачу, ні суду, хоча п. 14 Порядку №1102 зобов`язує МВС вести облік прийняття і видачі тимчасово затриманих транспортних засобів.

З викладеного суд доходить висновку, що у спірній ситуації відповідачем не дотримано положень Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.12.2008 р. № 1102 в частині належного оформлення акта огляду та затримання транспортного засобу від 01.10.2018 року та забезпечення обліку прийняття і видачі тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальному майданчику. Вказане на даний час спричинило порушення майнових прав ТОВ "Айснет".

З приводу заперечень відповідача про здійснення зберігання автомобілів ДП "Інформ-Ресурси", а не поліцією, суд зазначає про ненадання жодних доказів на підтвердження вказаного.

Окрім того, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд у постанові від 10.02.2021 року у справі №757/50534/17-ц, за результатами вирішення спору до Національної поліції України, Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» про стягнення шкоди, зауважив, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах. Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

Відтак, у вказаній справі Верховний Суд здійснив стягнення шкоди з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку.

З вищевикладеного, заперечення ГУНП в Хмельницькій області щодо зберігання автомобіля ДП "Інформ-Ресурси", а не відповідачем, не можуть бути підставою для відмови в позові, позаяк у таких спорах фактично відповідачем є держава.

Водночас, шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.

Грошовий вираз майнової шкоди є збитками.

Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем на підтвердження ринкової вартості втраченого транспортного засобу надано довідку від 09.10.2023 року, складену оцінювачем Волошиним А.І., згідно якої ринкова вартість транспортного засобу ZAZ Lanos, 2015 року випуску, становить 107 550,00 грн.

Судом враховується, що згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Оцінка майна має здійснюватися з урахуванням Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440.

Відповідно до п. 51 Національного стандарту №1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Разом із цим, відповідно до п. 56 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення тощо.

Отже, виходячи з наведених норм, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього. Наведений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року по справі №753/3055/18, від 19 травня 2021 року по справі №523/17998/17.

У випадку, якщо ж звіт про оцінку транспортного засобу складений взагалі без його огляду, такий звіт є не належним доказом у справі (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року по справі №752/16797/14-ц).

В свою чергу, згідно з пунктом 1.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Відповідно до пункту 4.3 Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. У разі проведення судової, автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судову експертизу" оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством (пункт 4.3 Методики).

Відповідно до пункту 5.1 Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

Отже, здійснення автотоварознавчого дослідження без огляду транспортного засобу експертом, який складає звіт, суперечить нормам матеріального права.

Разом з цим, проведення дослідження за наявними даними, необхідними для оцінки, є нормативно допустимим лише у випадку проведення судової автотоварознавчої експертизи за рішенням суду. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 645/2553/15-ц (провадження № 61-27280св18).

Тобто, визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

Із обставин справи слідує та не заперечується сторонами, що оцінювачем Волошиним А.І. при визначенні ринкової вартості транспортного засобу ZAZ Lanos, 2015 року випуску, не здійснювався огляд автомобіля, з чого такий звіт не є належним доказом. Жодних інших доказів розміру шкоди матеріали справи не містять, при цьому клопотань про призначення експертизи від ТОВ "Айснет" не надходило.

Враховуючи викладене та те, що обов`язок з доведення розміру заподіяної шкоди покладено саме на позивача, суд доходить висновку про недоведення такого елементу правопорушення як розміру збитків.

Як зазначено вище, у разі відсутності хоча б одного із елементів правопорушення відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає. Таким чином, у задоволенні позову приватного підприємства "Айснет", м. Вінниця до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, м. Хмельницький про стягнення 107 550,00 грн. матеріальної шкоди, суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову приватного підприємства "Айснет", м. Вінниця до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, м. Хмельницький про стягнення 107 550,00 грн. матеріальної шкоди, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15.05.2024 року

СуддяМ.В. Музика

Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; сторонам в електронні кабінети.