Постанова

від 13.05.2024 по справі 916/4992/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/4992/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Губенко Н. М., Мамалуй О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів Ярош А.І., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

від 12.03.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Білозерської селищної ради

про стягнення 373 644 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Білозерської селищної ради про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 373 644,00 грн, з якої 302 081,33 грн сума основного боргу, 54 600,09 грн пеня, 4 067,79 грн 3 % річних, 12 894,79 грн інфляційні втрати.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та ухвали суду апеляційної інстанції

Господарський суд Одеської області рішенням від 15.01.2024 у справі №916/4992/23 позов задовольнив частково. Стягнув з Білозерської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 302 081,33 грн суми основного боргу, 5 460,01 грн пені, 4 067,79 грн - 3 % річних, 12 894,79 грн інфляційних втрат та витрати на сплату судового збору в розмірі 4 483,73 грн. Відмовив у задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 49 140,08 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 у справі №916/4992/23, у якій просило його скасувати в частині відмови у стягненні 49 140,08 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення 49140,08 грн пені задовольнити.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 у справі №916/4992/23 залишено без руху. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду доказів направлення апеляційної скарги Білозерськй селищній раді з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи шляхом надсилання до електронного кабінету учасника справи або листом з описом вкладення протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі № 916/4992/23 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 з доданими до неї документами повернута заявникові.

Підставою повернення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024, судом апеляційної інстанції зазначено те, що скаржником не виконано вимоги суду, встановлені ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 у справі №916/4992/23 щодо надання суду доказів направлення апеляційної скарги Білозерськй селищній раді з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи шляхом надсилання до електронного кабінету учасника справи або листом з описом вкладення протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Зазначив, що надіслання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи є обов`язком заявника апеляційної скарги. Забезпечити виконання свого обов`язку скаржник може з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи або листом з описом вкладення.

Не надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам судового процесу позбавляє цих учасників обізнаності про зміст та підстави апеляційного оскарження судового рішення у справі, що, в свою чергу, позбавляє можливості подати в суд апеляційної інстанції заперечення проти відкриття апеляційного провадження та відзив на апеляційну скаргу (стаття 262, 263 ГПК України).

Апеляційний господарський суд послався на висновки, викладені в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 916/2084/23, в якій, зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» встановлено належним чином виконати вимоги статті 291 ГПК України та надати суду докази надсилання копії касаційної скарги і доданих до неї документів відповідачу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі №916/4992/23, у якій просило її скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення скаржник зазначив, що ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, зокрема, абзацу 2 частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Тобто позивач звільнений від обов`язку надсилати відповідачу копії документів, оскільки той, будучи органом місцевого самоврядування, відповідно до вимог частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, мав зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

А також вказав на те, що апеляційним судом не було враховано висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 20.02.2024 у справі № 916/2084/23, щодо застосування абзацу 2 частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, а вирвано із контексту окремий висновок, який не стосується спірних правовідносин.

Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному перегляду судового рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У рішенні від 13.06.2019 № 4-р/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо (абз. 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини названого рішення).

Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абз. 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).

Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Статтею 258 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, серед яких зокрема визначено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені клопотання особи, яка подала скаргу (пункт 7 частини другої), а також до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору (пункт 2 частини третьої) та докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі (пункт 3 частини третьої).

У справі, що переглядається, постановляючи ухвалу про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 у справі №916/4992/23 без руху, суд апеляційної інстанції встановив, що апеляційна скарга позивачем подана через «Електронний суд», однак матеріали апеляційної скарги не містять доказів направлення апеляційної скарги Білозерській селищній раді.

В ухвалі про повернення апеляційної скарги скаржнику апеляційний господарський суд підтвердив, що 27.02.2024 року до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій зазначено про те, що позивачем при поданні апеляційної скарги дотримано вимоги законодавства України, в тому числі пункту 3 частини 3 статті 258 та статті 259 ГПК України, з урахуванням змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-1X. Згідно з абзацом другим частини сьомої статті 42 ГПК України, якщо інший учасник справи, відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Аргументи позивача судом апеляційної інстанції відхилено, оскільки на думку суду апеляційної інстанції процесуальним обов`язком скаржника є надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам судового процесу, який має бути виконано і в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету. У такому разі такий обов`язок має бути виконано шляхом надсилання документів у паперовій формі листом з описом вкладення.

Верховний Суд вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За частиною третьою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС).

ЄСІТС відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Згідно з частиною 6 статті 6 ГПК України, в редакції Закону № 3424-IX від 19.10.2023, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Згідно з частиною сьомою статті 42 ГПК України, в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Відповідачем у справі є Білозерська селищна рада, тобто орган місцевого самоврядування, який відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України реєструє свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» подало апеляційну скаргу в електронній формі з використанням електронного кабінету, а тому у нього відсутній обов`язок із надсилання копії цієї скарги, зокрема, у паперовій формі листом з описом вкладення, відповідачу, який є органом місцевого самоврядування та відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про покладення на позивача обов`язку надати докази надіслання відповідачу копії апеляційної скарги, зокрема, у паперовій формі листом з описом вкладення, з огляду на відсутність у останнього електронного кабінету чи відсутність відомостей про наявність електронного кабінету, оскільки не врахував, що відповідач є органом місцевого самоврядування, а тому мав зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

За невиконання обов`язку з реєстрації електронного кабінету для відповідача настають процесуальні наслідки, передбачені ГПК України.

Суд апеляційної інстанції помилково послався на ухвалу Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 916/2084/23, яка не містить правового висновку щодо застосування частини сьомої статті 42 ГПК України.

У цій ухвалі Верховний Суд зазначив про те, що: «Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» подало касаційну скаргу в електронній формі з використанням електронного кабінету, а тому у нього відсутній обов`язок із надсилання копій цієї скарги учасникам, які відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України зобов`язані зареєструвати електронний кабінет, а саме: відповідачу та третій особі, які є юридичними особами, зареєстрованими за законодавством України».

У наступному абзаці Верховний Суд зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надати суду докази надсилання копії касаційної скарги і доданих до неї документів відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Бриз».

Разом з тим, наступні дії суду з відкриття касаційного провадження у справі № 916/2084/23 без надання скаржником доказів надсилання копії касаційної скарги і доданих до неї документів відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Бриз», свідчать про те, що суд притримується думки про відсутність у скаржника обов`язку із надсилання копій скарги учасникам, які відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України зобов`язані зареєструвати електронний кабінет.

Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що ухвала Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 916/2084/23 не є джерелом правозастосовчої практики у розумінні частини четвертої статті 236 ГПК України.

З огляду на викладене повернення апеляційної скарги з підстав її невідповідності вимогам статті 258 ГПК України, від виконання вимог якої, щодо надання доказів надсилання копій документів іншому учаснику справи, позивач звільнений згідно з частиною сьомою статті 42 ГПК України, ставить учасника спору у становище правової невизначеності.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження, суди апеляційної інстанції мають враховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності з метою уникнення надмірно формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням права на апеляційне оскарження судового рішення.

Господарський суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ГПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тобто скаржник, звернувшись з апеляційною скаргою в електронній формі з використанням електронного кабінету, у справі де відповідачем є орган місцевого самоврядування, який відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет, обґрунтовано покладався на те, що у нього відсутній обов`язок із надсилання копій цієї скарги відповідачеві, та очікував на відкриття апеляційного провадження за його скаргою.

З урахуванням вищезазначеного, виходячи з аналізу наведених норм та обставин справи, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов до помилкових висновків про повернення апеляційної скарги з підстав не усунення недоліків щодо форми і змісту, на які судом було вказано скаржнику в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, однак від обов`язку виконання яких позивач звільнений законом, наслідком чого стало фактичне обмеження права скаржника на апеляційне оскарження судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції зі стадії прийняття до розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 у справі №916/4992/23.

Судові витрати

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Гоcподарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» задовольнити.

2. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі № 916/4992/23 скасувати.

3. Справу № 916/4992/23 направити до Південно-західного апеляційного господарського суду зі стадії вирішення питання про прийняття до розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Н. Губенко

О. Мамалуй