Постанова

від 08.05.2024 по справі 911/1216/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/1216/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Томашівської сільської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 (колегія суддів: Кравчук Г. А., Козир Т. П., Шаптала Є. Ю.) та ухвалу Господарського суду Київської області від 13.06.2023 (суддя Антонова В. М.) у справі

за позовом Томашівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Дідівщина"</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дідівщина", про стягнення 58 556 грн,

про час і місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, але не скористалися правом направити для участі у розгляді справи своїх повноважних представників,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Томашівська сільська рада (далі - Сільрада) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Дідівщина"</a> (далі - ТОВ "Агрокомплекс "Дідівщина"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дідівщина" (далі - СТОВ "Дідівщина"), про стягнення 46 163,94 грн безпідставно набутих коштів за період з 01.01.2020 по 31.05.2022, 10 704,20 грн інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 1 687,86 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог Сільрада послалася на використання відповідачем земельної ділянки, яка належить до комунальної власності Томашівської сільської територіальної громади, і безпідставне збереження коштів як несплачену орендну плату за користування земельною ділянкою під належним ТОВ "Агрокомплекс "Дідівщина" цілісним майновим комплексом, розташованим за адресою: Київська обл., Фастівський р-н, с. Дідівщина, вул. 1-го Травня, 32, та нежитловими будівлями, належними СТОВ "Дідівщина", розташованими за адресами: Київська обл., Фастівський р-н, с. Дідівщина, вул. 1-го Травня, 32-в, 32-д, 32-г.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Після відкриття провадження у цій справі позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про призначення експертизи, яка обґрунтована тим, що ТОВ "Агрокомплекс "Дідівщина" належить на праві власності цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Київська обл., Фастівський р., с. Дідівщина, вул. 1-го Травня, 32.

4. Суд також установив, що за СТОВ "Дідівщина" зареєстровано право власності на нежитлові будівлі, свинарники, тваринницькі приміщення загальними площами 757,7 кв. м, 648,4 кв. м та 829,7 кв. м, розташовані за адресами: Київська обл., Фастівський р-н, с. Дідівщина, вул. 1-го Травня, 32-в, 32-д, 32-г.

5. Позивач стверджує, що відповідач і третя особа після набуття права власності на це майно не оформили права на земельні ділянки, на яких воно розташоване, тоді як користувалися ними, не сплачували орендної плати і не укладали договорів оренди. На переконання Сільради, відповідач і третя особа мають сплатити кошти пропорційно площі земельних ділянок, які використовують, у тому числі за частини земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомості, та ділянок, необхідних для їх обслуговування.

6. Тому позивач вважає, що для визначення площі та конфігурації (меж) земельних ділянок, на яких розташовані названі об`єкти нерухомості, та які необхідні для їх обслуговування, потрібні спеціальні знання, і просив призначити судову земельно-технічну експертизу та залучити експерта.

7. Місцевий господарський суд постановив ухвалу про призначення судової земельно-технічної експертизи, яку доручив Київському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

8. Судовий експерт звернувся до суду з клопотанням про надання додаткових матеріалів, а саме: обмінних файлів у форматі ХМL, відомості про які внесені до Державного земельного кадастру (ДЗК), та оригіналу, а за його відсутності - належним чином засвідчених якісних копій правовстановлюючих документів або технічних документацій із землеустрою на земельні ділянки, необхідні для розміщення й обслуговування цілісного майнового комплексу, належного ТОВ "Агрокомплекс "Дідівщина", та нежитлових будівель, свинарників, тваринницьких приміщень, належних СТОВ "Дідівщина"; поземельних книг на ці земельні ділянки.

9. Місцевий господарський суд постановив ухвалу про витребування у Фастівської районної військової адміністрації Київської області копій документів, що підтверджували реєстрацію права власності за ТОВ "Агрокомплекс "Дідівщина" і СТОВ "Дідівщина" на назване вище майно, тоді як ця ухвала суду не виконана за відсутності цих документів. Ці ж самі документи витребувані у Комунального підприємства "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району" і позивач на вимогу суду надав копію реєстраційної справи, на підставі яких за ТОВ "Агрокомплекс "Дідівщина" здійснена державна реєстрація права власності на цей комплекс.

10. Суд першої інстанції за клопотанням експерта надіслав йому матеріали справи, тоді як останній повідомив про неможливість зробити висновок за недостатністю документів, необхідних для проведення призначеної експертизи.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

11. 13.06.2023 Господарський суд Київської області постановив ухвалу, залишену без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024, про залишення цього позову без розгляду на тій підставі, що позивач не надав витребуваних судом та експертом документів, необхідних, як зазначив суд, для вирішення спору по суті, оскільки це зумовило неможливість проведення експертизи за наявними у справі доказами.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

12. Сільрада оскаржила ці судові рішення і в касаційній скарзі просить їх скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає передчасним висновок судів про те, що без надання позивачем експерту витребуваних документів спір у цій справі не може бути вирішений.

13. Касаційне провадження відкрито на підставі абзацу другого частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

14. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надійшло.

Позиція Верховного Суду

15. Як зазначалося раніше, Сільрада заявила позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Агрокомплекс "Дідівщина" як власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів як орендної плати за фактичне користування без правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташований об`єкт.

16. Місцевий господарський суд зазначив, що для вирішення цього спору необхідно з`ясувати: правові підстави для використання земельної ділянки, її площу та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства, а також суму, яка підлягає відшкодуванню.

17. Судова земельно-технічна експертиза, яка призначалась для вирішення питання про визначення площі та конфігурації (меж) земельних ділянок, на яких розташований об`єкт, та земельних ділянок, які необхідні для їх обслуговування, не проведена у зв`язку з недостатністю необхідних документів, які позивач не надав на вимогу суду за клопотанням експерта.

18. Натомість суд зазначив, що без експертного висновку не може бути вирішений цей спір за неможливості установлення площі земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, а висновок не зроблений унаслідок ненадання позивачем витребуваних для проведення експертизи документів.

19. У силу частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

20. Положеннями частин першої, третьої статті 100 цього ж Кодексу передбачено, що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об`єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі).

21. Згідно із приписами статті 102 ГПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи. Експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи, розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв`язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати. Призначений судом експерт не має права спілкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засідання. При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом, для витребування доказів. У разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд, залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

22. Порядок витребування доказів передбачений статтею 81 ГПК України, зокрема, частинами сьомою, десятою цієї статті передбачено обов`язок будь-якої особи, в якої знаходиться доказ, видати його на вимогу суду, а у разі його неподання без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

23. Ця норма передбачає обов`язок позивача на вимогу суду надати докази, без яких не може бути вирішений спір у цій справі.

24. Разом з тим суди попередніх інстанцій виснували про неможливість вирішення спору у цій справі без надання позивачем витребуваних судом документів, необхідних для проведення саме експертизи за клопотанням експерта, тоді як приписи частини першої статті 104 ГПК України передбачають, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

25. Стаття 86 цього Кодексу містить положення про те, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

26. Залишаючи позов без розгляду внаслідок ненадання позивачем документів, необхідних для проведення експертизи, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не дослідили обставин, які передали на установлення саме експерту, не визначили конкретних питань, які виникли при дослідженні поданих сторонами доказів, на які суд не може надати відповідь без спеціальних знань, адже позовні вимоги заявлені про стягнення безпідставно отриманих відповідачем коштів як несплачену орендну плату за використання земельної ділянки і вони мали бути розглянуті судом та або задоволені або відмовлено у їх задоволенні за наданими позивачем на підтвердження цих вимог доказами, позаяк експерту не надані документи, необхідні лише для надання ним висновку. Адже не можна ототожнювати поняття "докази, необхідні для вирішення спору у справі" та "докази, необхідні для проведення експертизи".

27. До того ж слід звернути увагу також на необхідність дотримання введеного у ГПК України стандарту доказування "вірогідність доказів", закріпленого статтею 79.

28. Ця стаття передбачає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Такий стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач, тобто необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

29. Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

30. У цій частині заслуговує на увагу та з`ясування також поведінка відповідача, якої він дотримувався у ході правовідносин із позивачем.

31. Положеннями пункту 4 частини першої стаття 226 ГПК України у редакції, чинній на момент постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, передбачалося, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

32. Тому колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про залишення позову Сільради без розгляду, оскільки ненадання позивачем документів, необхідних для проведення експертизи, не свідчить про неможливість вирішення спору по суті за наявними у справі доказами. Отже, доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, отримали підтвердження під час касаційного провадження і спростовують висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для залишення позовної заяви Сільради без розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. У силу частин третьої, четвертої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

34. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу повністю для продовження розгляду.

35. Згідно із частиною шостою статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

36. Тому колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги та скасування ухвали суду першої й постанови апеляційної інстанції з направленням матеріалів справи до місцевого господарського суду для продовження розгляду.

Судові витрати

37. Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, а справа передачі для продовження розгляду до суду першої інстанції, то з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі (у цьому випадку судовий збір, сплачений за подання Сільрадою апеляційної та касаційної скарг) має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Томашівської сільської ради задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 та ухвалу Господарського суду Київської області від 13.06.2023 у справі № 911/1216/22 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя С. К. Могил

Суддя Л. І. Рогач