Постанова

від 15.05.2024 по справі 541/3642/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/3642/23 Номер провадження 22-ц/814/2115/24Головуючий у 1-й інстанції Городівський О.А. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у режимі відеоконференції в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Ульянова Руслана Анатолійовича, представника ОСОБА_1 , на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 березня 2024 року (час ухвалення судового рішення з 14:20:19 до 14:44:28; дата виготовлення повного тексту рішення 05 березня 2024 року) у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

заінтересована особа: Великосорочинська сільська рада Миргородського району Полтавської області.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, просив ухвалити рішення, яким встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Зелений Кут Миргородського району.

Заявлені вимоги мотивовані таким.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Зелений Кут Миргородського району Полтавської області помер його батько ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої увійшли право на земельну частку (пай) КСП «Нива», розміром 3,95 в умовних кадастрових гектарах, на території колишньої Савинцівської сільської ради Миргородського району, а також будинок, у якому він проживав по АДРЕСА_1 Кут. Після смерті батька заявник розпорядився його господарством та продовжив доглядати за домоволодінням. До нотаріуса і сільської ради із заявою про прийняття спадщини не звертався, оскільки вважав майно батька своїм. Приватним нотаріусом Смагою Л.М. йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого батька ОСОБА_2 у зв`язку із пропуском шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 березня 2024 року відмовлено за недоведеністю у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

В апеляційній скарзі адвокат Ульянов Р.А., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про задоволення його заяви в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд формально поставився до вирішення справи, не дав належної оцінки обставинам, на які послався заявник, не проаналізував показання свідків, допитаних у суді, внаслідок чого позбавив заявника можливості оформити своє право на спадщину.

Заінтересована особа правом подачі відзиву не скористалась.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалівсправи вбачається,що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно 07.03.2023 (а.с.10).

Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 24 січня 2023 року встановлено факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати заявника ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим повторно 02.04.2019 (а.с.11).

Згідно довідки Виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 21.10.2022 №427 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав один за адресою: АДРЕСА_1 Кут (а.с.13).

Постановою приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Смаги Л.М. від 12.07.2023 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , батька ОСОБА_1 , у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини (а.с.7).

Згідно інформації Полтавського обласного державного нотаріального архіву та приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Смаги Л.М. спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася (а.с.46-47,49).

Відповідно до запису акта про смерть №25 від 14.08.1998 свідоцтво про смерть видане ОСОБА_4 (а.с.45).

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з неможливості встановити факт прийняття спадщини заявником після смерті ОСОБА_2 , так як ОСОБА_1 не надано будь - яких доказів на підтвердження факту вступу в управління та володіння спадковим майном.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 293ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна абоб припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, за відсутності спору про право суд в порядку окремого провадження може встановити і факт прийняття спадщини.

За змістом ч.2, ч.3 ст.294, п.3 ч.1 ст.318, ч.1 ст.319 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Факт, щодо встановлення якого подана заява, має бути доведений належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.77 ст.80 ЦПК України). Оцінка поданих заявником і витребуваних судом доказів відбувається за правилами ст.89 ЦПК України.

Як слідує із поданої заяви, ОСОБА_1 , просить встановити факт прийняття ним спадщини після смерті його батька, який помер у серпні 1998 року.

Відповідно достатті 5 Цивільного Кодексу Україниакти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відносини спадкування регулюються правиламиЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правилаЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Отже, спірні відносини, що виникли між учасниками справи, регулюються нормамиЦК УРСРтаЦК України.

Згідно з частиною першоюстатті 524 ЦК УкраїниРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до приписівстатті 549 ЦК Української РСРспадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статтідіїповиннібутивчиненіпротягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.

Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженоїНаказом Міністерства юстиції України№ 18/5 від 14 червня1994 року, в редакції чинній на момент відкриття спадщини (серпень 1998 року), передбачалось, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (стаття 549 Цивільного кодексу).

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступув управліннячи володінняспадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

Відповідно до положеньстатті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зістаттею 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої, другоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У підтвердження факта прийняття спадщини заявник посилався на показання двох свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , які допитані судом першої інстанції.

Зазначені свідки давали пояснення стосовно подій 25-річної давнини.

В оцінці показань свідків за відсутності будь-яких інших доказів, апеляційний суд керується висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 16 квітня 2020 року (справа № 296/289/19), в якій зазначено таке.

«Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, сторона заявника як на підтвердження обставин, що мають значення для справи, посилалася на показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

…

суд касаційної інстанції бере до уваги, що предметом доказування у цій справі є обставини майже тридцятирічної давнини і достовірність та точність повідомлених відомостей свідками можна обґрунтовано поставити під сумнів».

Отже, слід погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що заявник не довів існування обставин, на які посилався у підтвердження заявлених вимог.

Апелюючи до «мудрості і розсудливості у вирішенні життєвих ситуацій», представник заявника в апеляційній скарзі наполягає, що суд своїм формально-бездушним «правильним» рішенням позбавив заявника права на стару глинобитну хату у глухому селі Полтавщини, на яку ніхто не претендує

Проте, як слідує із поданої заяви, ОСОБА_1 претендує оформити спадщину у тому числі і на земельну частку (пай) розміром 3,95 умовних кадастрових одиниць.

Право на отримання у власність майна в порядку спадкування виникає з моменту відкриття спадщини (смерть спадкодавця).

Кожна особа у цивільних правовідносинах має діяти добросовісно і розумно (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Зідно встановлених у цій справі обставин ОСОБА_1 протягом більш ніж двадцяти років не виявляв жодного інтересу до спадкового майна, адже лише на початку 2023 року звернувся до суду із заявою про встановлення факта родинних відносин із спадкодавцем, потім у липні того ж року подав заяву нотаріусу про прийняття спадщини.

За таких обставин задоволення заяви ОСОБА_1 буде суперечити завданням цивільного судочинства (ч.1 ст.2 ЦПК України), оскільки судове рішення не може бути інструментом компенсації власної недбалості особи у питанні її майнових прав чи інтересів.

Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, у доводах апеляційної скарги відсутні посилання на обставини, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу адвоката Ульянова Руслана Анатолійовича, представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 15 травня 2024 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов