Рішення

від 15.05.2024 по справі 120/18966/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

15 травня 2024 р. Справа № 120/18966/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Вінницькій області

про скасування податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2023 року № Ф-12841-13.

Ухвалою від 25.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно реєстраційних та облікових даних ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку з 03.09.2018р. по теперішній час як фізична особа - підприємець на спрощеній системі оподаткування. На підставі вищезазначеного станом на 09.01.2024 р. згідно даних картки особового рахунку за позивачем рахується заборгованість в сумі 2260,94 грн.

Вказав, що ОСОБА_1 подавав до контролюючого органу звітність про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, однак станом на 09.01.2023 р. ОСОБА_1 дані нарахування не сплачені.

24.01.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується із доводами відповідача і просить задовольнити позов.

16.04.2024 судом витребувано у відповідача детальний розрахунок сум єдиного соціального внеску (недоїмки), яка відображена в оскаржуваній вимозі № Ф-12841-13 від 06.11.2023, із зазначення періодів за які відповідний внесок нарахований.

25.04.2024 та 26.04.2024 від відповідача надійшли витребувані судом докази.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець за видом економічної діяльності класу 69.10 - діяльність у сфері права з 03.09.2018 р. (номер запису в Єдиному державному реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2 150 000 0000 005678), що підтверджується випискою про державну реєстрацію від 07.09.2018 р . Також, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області Гайсинське управління з 03.09.2018, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, група 3, за ставкою 5% з 01.10.2018, що підтверджується Витягом з реєстру платників єдиного податку від 15.12.2023 , сформованого в особистому електронному кабінеті платника податків.

Трудовою книжкою серії НОМЕР_1 підтверджується те, що ОСОБА_1 , починаючи з 03.05.2012 р. по 03.11.2021 р. займав посаду головного юрисконсульта юридичного відділу в ДТП «Укргеофізика» (код з ЄДРПОУ 01432761); з 16.02.2021 р. по 26.10.2021 р. займав посаду юрисконсульта в Технологічному центрі обробки та інтерпретації геофізичних матеріалів Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» (код з ЄДРПОУ 01431989); з 11.01.2022 р. по 25.02.2022 р. займав посаду фахівця з кадрової роботи та діловодства в комунальному некомерційному підприємстві виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київський центр розвитку туризму" (код з ЄДРПОУ 03358417); з 26.10.2022 р. по дату подання позовної заяви займає посаду вихователя в Комунальному закладі професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж залізничного транспорту імені В.С. Кудряшова" (код з ЄДРПОУ 02544371).

Крім того, з матеріалів справи слідує, що за листопад та грудень 2021 року, позивач, як фізична особа-підприємець, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон про ЄСВ) самостійно визначив базу нарахування, та сплатив суму єдиного внеску не менше за розмір мінімального страхового внеску, а саме за листопад 2021 р. 1320,00 (6000 х 22%) та за грудень 2021 р. 1 430,00 (6500 х 22%) відповідно, що підтверджується копією квитанції про сплату № 132111198 від 18.01.2022.

Відповідно до наданих позивачем довідок форми ОК-5 та ОК-7 роботодавці сплачували за ОСОБА_1 як працівника, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Однак, 06.11.2023 податковим органом сформовану вимогу №Ф-12841-13, якою позивача зобов`язано сплатити борг (недоїмку) з єдиного внеску в розмірі 2260,94 гривень.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є: роботодавці; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах; особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.

Частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (абзац 1 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI).

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону № 2464-VI).

Суд зауважує, що мета участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у тому числі фізичні особи - підприємці).

В силу вимог статті 4 Закону № 2464-VI роботодавців та фізичних осіб - підприємців визначено окремими платниками єдиного внеску.

Проте слід врахувати різний статус цих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Так, у випадку з найманим працівником він є застрахованою особою, а роботодавець - страхувальником.

В силу вимог Закону № 2464-VI, за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець.

Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Водночас, суд звертає увагу на те, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом не врегульовано.

При цьому, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що зареєстровані в установленому чинним законодавством порядку фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску незалежно від того, на якій системі оподаткування перебувають.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску.

Розмір єдиного внеску залежить від розміру отриманого підприємцем доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу. Законодавцем передбачено обов`язок платника єдиного внеску сплатити єдиний внесок навіть при умові неотримання ним доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу. Але в будь-якому разі передбачено, що сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19, від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19, від 23 січня 2020 року у справі №480/4656/18, від 02 квітня 2020 року у справі №620/2449/19 та ряду інших.

Так, на виконання вимог ухвали, відповідачем надано письмові пояснення, з яких слідує, що заборгованість по платежу «Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» (код платежу 71040000) в сумі 2260,94 грн виникла, відповідно до нарахованих сум за період перебування на єдиному податку:

- за 3 квартал 2020 рік нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам нарахування єдиного внеску № 4473522/ev від 19.10.2020 р. термін сплати 19.10.2020 року в сумі 2139,06 грн;

- за 4 квартал 2020 року нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам нарахування єдиного внеску № 30423/ev від 19.01.2021 року термін сплати 19.01.2021 року в сумі 3300,00 грн.

Також відповідач вказав, що нарахована сума ЄСВ за 3 і 4 квартал 2020 р. - 5439,06 грн, зменшено суму нарахувань за серпень 2020 р. 1039,06 грн (пенсіонер-інвалід по 31.08.2020 р.). З вересня по грудень 2020 р. сума нарахувань залишилась 4400,00 грн.

Судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.06.2021 у справі № 120/8339/20 за позовом ФОП ОСОБА_2 адміністративний позов задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12841-13, що сформована Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 10 листопада 2020 року.

У зв`язку з чим, на виконання рішення суду у справі №120/8339/20-а від 07.06.2021 року податковим органом проведено зменшення нарахувань в сумі 2139,06 грн, та вказано, що станом на день подачі додаткових пояснень залишок боргу - 2260,94 грн.

Таким чином відповідач вказує, що заборгованість з ЄСВ за 3 та 4 квартали 2020 становить 2260,94 грн.

Однак, з матеріалів справи слідує, що записами у трудовій книжці ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 підтверджується факт роботи позивача з 03 травня 2012 року по 03.11.2021 р. у ДТП «Укргеофізика» (код з ЄДРПОУ 01432761).

За період роботи у державному геофізичному підприємстві "Укргеофізика" роботодавець сплачував за позивача обов`язкові відрахування із заробітної плати (в тому числі і єдиний внесок) в розмірі не менше мінімального, що підтверджується відомостями з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Крім того, відповідачем вказано, що нарахування за 4 квартал 2021 року (листопад-грудень) платником самостійно визначено суму грошового зобов`язання в сумі в сумі 2750 грн та сплачено.

Відтак, відповідно до норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивач є застрахованою особою та єдиний внесок за неї в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити підприємницьку діяльність.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Тобто, норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах "Серков проти України", "Щокін проти України" зазначив, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків.

Відповідно до пункту 1 частини статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Вказані приписи узгоджуються із пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, за наведених аргументів вимога Головного управління ДПС у Вінницькій області від 06.11.2023 №Ф-12841-13 є протиправною та підлягає скасуванню.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12841-13, що сформована Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 06.11.2023.

Стягнути на користь фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: фізична-особа підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Суддя Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар