Ухвала

від 10.05.2024 по справі 140/90/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

10 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/90/20 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Поторась О.О.,

представника відповідачів: Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Савчук Г.Р.,

розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного сулу від 23.04.2024 адміністративний позов задоволено частково, вирішено:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України «Про звільнення» №3973/к від 20.12.2019.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Волинській області №1508/3 від 24.12.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області з 27.12.2019.

4. Стягнути із Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.12.2019 по 23.04.2024 включно у сумі 806 877 (вісімсот шість тисяч вісімсот сімдесят сім) грн 59 коп. (без урахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів).

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

29.04.2024 до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правничу (правову допомогу) у розмірі 51000 грн.

Заява вмотивована наступним:

- до закінчення судових дебатів сторона позивача повідомила суд про понесені судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу, які були обраховані згідно первинно укладеного з позивачем договору від 02.01.2020 та додаткової угоди, в котрій визначено розмір погодинної оплати праці адвоката та вартість участі в судових засіданнях;

- у відповідності до п.1.1. Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги від 02.01.2020 оплата послуг Виконавця за даним договором визначається за домовленістю сторін та становить 2500 грн з розрахунку за одну годину робочого часу адвоката для підготовки процесуальних документів, запитів, звернень та заяв та 3000 грн за участь в судовому засіданні незалежно від його тривалості;

- завчасно, до ухвалення судом рішення, сторона позивача не мала змоги визначити та передбачити кількість судових засідань у справі та обсяг процесуальних документів, підготовлених адвокатом в ході ведення даної справи, а відтак, враховуючи, що згідно договору від 02.01.2020 розмір гонорару є не фіксованим, а залежить від обсягу виконаної роботи та наданих послуг, дану заяву позивач та його представник подали у визначений статтею 139 КАС України п`ятиденний термін з дня ухвалення судового рішення;

- відповідно до проведеного розрахунку, згідно акту приймання-передачі виконаних робіт розмір понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у справі №140/90/20 становить 51000 грн.

06.05.2024 від представника відповідачів надійшли пояснення на заяву, згідно з якими просить відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, з огляду на наступне:

- заява представника позивача не містить такі критерії як дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність і співмірність та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.);

- позовна заява ОСОБА_1 від 02.01.2020 підписана та подана ним особисто, усі обставини справи були відомі позивачу, не містить інформації щодо представництва його інтересів адвокатом Андріяш Н.В., в той час як обґрунтування позовних вимог базується на законодавстві, що регулює правовідносини в порядку проходження державної служби та здійснення позивачем його посадових обов`язків, відтак, обсяг витраченого адвокатом часу на підготовку документів не міг бути значним, як і обсяг юридичної допомоги не можуть бути враховані при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, оскільки не підтверджені доказами про здійснення відповідних витрат, є суб`єктивною оцінкою адвоката та спростовуються матеріалами справи;

- матеріали поданої представником заяви містять копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.01.2020 та розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу, містить розрахунок за вивчення та правовий аналіз справи, підготовку позовної заяви, що підтверджує надуманість обсягу наданої правової допомоги та її вартість, відповідно надані послуги адвоката не співмірні, ані зі складністю справи, ані з часом затраченим на виконання відповідних послуг, ані з обсягом наданих адвокатом робіт;

- вищевказані обставини свідчать про штучне збільшення обсягу робіт адвоката, ставлять під сумнів фактичні обсяги наданої правничої допомоги, зокрема, щодо підготовки позовної заяви про визнання протиправним та скасування наказу та необхідності аналізу законодавства, що регулює правові та організаційні засади державної служби та законодавства у сфері державної служби, і, водночас, підготовка адвокатом заяви про уточнення позовних вимог вказує на штучне збільшення суми за надану правову допомогу;

- матеріали заяви про компенсацію судових витрат у справі №140/90/20 містять копію квитанції до прибуткового касового ордера №16/24 від 29.04.2024 на суму 51000 грн, однак, вищевказана копія квитанції не містять інформації про номер справи, за надання в якій позивачем було оплачено правничу допомогу на суму 51000 грн, та, крім того, копія квитанції не містить підписів головного бухгалтера та касира, водночас відсутня підтверджуюча інформація про зарахування коштів на розрахунковий рахунок адвоката.

Ухвалою від 30.04.2024 призначено заяву до розгляду в судовому засіданні на 09.05.2024 в 11:00 в залі судових засідань Волинського окружного адміністративного суду, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Словацького, 3.

08.05.2024 телефонограмами повідомлено представників сторін повідомлено про перенесення судового засідання на 10.05.2024 на 11:00 в зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Представник позивача та позивач в судове засідання 10.05.2024 не прибули, про причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідачів в судовому засіданні 10.05.2024 повністю підтримала заперечення проти вимог заяви про ухвалення додаткового рішення, викладені в письмових поясненнях від 06.05.2024.

Частиною 3 статті 252 КАС України передбачено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши матеріали справи, подану заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, письмові пояснення відповідача, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 та ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Стаття 139 КАС України визначає правила розподілу судових витрат за результатами ухвалення судом рішення по суті позовних вимог (задоволення позову повністю або частково, відмова в задоволенні позову).

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представник позивача подав до суду як доказ надання правничої допомоги під час розгляду справи наступні докази:

- копію договору про надання (правової) правничої допомоги від 02.01.2020;

- копію додаткової угоди від 02.01.2020;

- копію акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 29.04.2024;

- копію розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу від 29.04.2024;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера від 29.04.2024 №16/24.

Суд вважає, що для вирішення питання стягнення понесених витрат на правничу допомогу, спочатку слід встановити чи відбулася оплата такої допомоги у розумінні Закону.

Національний Банк України 29.12.2017 постановою правління №148 затвердив Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення №148).

Згідно преамбулі Положення №148, воно розроблено відповідно до Закону України «Про Національний банк України» і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб`єкти господарювання), фізичними особами.

Підпункт 12 пункту 3 Положення №148 визначає, що касові операції це операції суб`єктів господарювання між собою та з фізичними особами, пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, електронними розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки - пункт 23 Положення №148.

Відповідно до п. 25 Положення №148 приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.

Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства.

Однак, суд вважає, що надані стороною позивача докази не можуть свідчити про оплату за надані послуги, і у свою чергу - про понесені судові витрати на правничу допомогу, оскільки надана квитанція до прибуткового касового ордера від 29.04.2024 №16/24 містить: 1) виправлення в сумі оплати (в числовому визначенні), 2) підставу - «договір про надання правової допомоги від 02.01.2024», в той час як договір про надання правничої допомоги укладений іншою датою 02.01.2020, 3) підпис власне представника позивача, а не головного бухгалтера / касира.

З урахуванням наведеного, суд позбавлений можливості встановити дійсний розмір витрат на правничу допомогу, а тому у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно відмовити.

При цьому, судом також враховано, що представником позивача в судовому засіданні 23.04.2024 після завершення дослідження доказів по справі було зроблено усну заяву про те, що розмір судових витрат складає 40000 грн, а не 51000 грн.

За приписами частини четвертої статті 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановлює ухвалу.

Керуючись статтями 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В ухваленні додаткового рішення в адміністративній справі №140/90/20, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Суддя В.В.Дмитрук

Дата складення повного тексту ухвали 15.05.2024