Рішення

від 15.05.2024 по справі 140/35358/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/35358/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці до товариства з обмеженою відповідальністю «СМ-Рембуд» про застосування заходів реагування,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява подана представником Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці до товариства з обмеженою відповідальністю «СМ-Рембуд», відповідно до якого просить суд застосувати заходи реагування до товариства з обмеженою відповідальністю «СМ-Рембуд», а саме заборонити виконання робіт підвищеної небезпеки: монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкція машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, виконання робіт на висоті понад 1.3 метра та будівельно-монтажних робіт.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що не погоджується з висновками відповідача про те, що фізичні особи, які на умовах цивільного договору виконували роботи для товариства з обмеженою відповідальністю «Активна Країна Буд», здійснюють трудову функцію без оформлення трудового договору. Перебування фізичних осіб саме в відносинах цивільно-правових (підряду), а не трудових, підтверджується цивільно-правовими договорами, додатковими угодами до цивільно-правових договорів, актами приймання-передачі робіт, видатковими касовими ордерами, платіжними дорученнями, звітом ТОВ «Активна Країна Буд», поданим до ДПІ м. Хмельницького про фізичних осіб, які виконують роботи за цивільно-правовими договорами.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову з таких мотивів та підстав.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Цим законом визначено порядок і умови застосування заходів реагування, які передбачають сукупність обставин: підстава, для проведення перевірки, передбачена ст.6 Закону України №877; Наказ про проведення планових/позапланових заходів державного нагляду (контролю); Посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю); Погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю); за результатами заходів державного нагляду (контролю) складається Акт; у разі виявлення порушень - виноситься Припис/Розпорядження; у разі усунення порушень заходи реагування не застосовуються; у разі неусунення порушень - звернення до суду із позовною заявою про застосування заходів реагування.

Проте, вказує, що Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці не було дотримано порядку, передбаченого Законом України «Про основні засади державного нагляду ( контролю) у сфері господарської діяльності» та не надано Наказ про проведення планових/позапланових заходів державного нагляду (контролю), Посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю); Погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю) та не складено припис про усунення порушень. Отже, у позивача відсутні законні підстави для застосування щодо ТОВ «СМ-РЕМБУД» заходів реагування, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

В той же час зазначає, що Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці здійснювалось спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався 10.06.2023 р. о 17:00 у ТОВ «СМ-Рембуд». Порядок проведення службового розслідування передбачений Постановою КМУ №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві». Відповідно до Порядку №337, службове розслідування нещасного випадку розпочинається з утворення комісії, до складу якої входять, представники відповідних держаних органів та працівники підприємства. Спеціальне розслідування триває протягом 15 днів, у разі необхідності термін проведення може бути продовжений на підставі відповідного Наказу, який надається для ознайомлення представникам підприємства. За результатами розслідування нещасного випадку у кількості, визначеній рішенням спеціальної комісії. Порядком №337 не передбачено застосування заходів державного нагляду (контролю). Проте, вважає, що представника ТОВ «СМ-РЕМБУД» було безпідставно виключено зі складу комісії та не повідомлено про це товариство.

Отже, додані до позовної заяви матеріали свідчать про те, що розслідування нещасного випадку проводилось на підставі «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», яким передбачено іншу процедуру, ніж Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а тому застосування заходів реагування до ТОВ «СМ-РЕМБУД» неможливе.

Крім того, звертає увагу на те, що потерпілий ОСОБА_1 виконував роботи за договором підряду, а відтак він не є найманим працівником підприємства, а підприємство не є по відношенню до нього роботодавцем.

Щодо нещасного випадку із ОСОБА_1 до підприємства не можуть бути застосовані положення закону України «Про охорону праці» та виданих на його застосування підзаконних нормативних актів (ДБН, НПАОП тощо), які встановлюють обов`язки роботодавця та визначають його відповідальність. Потерпілий ОСОБА_1 виконував роботи у вихідний день (суботу) 10.06.2023, без будь-якого інформування посадових осіб ТОВ «СМ-РЕМБУД» та отримання від них погодження потерпілий ОСОБА_1 самостійно, без попередження посадових осіб ТОВ «СМ-РЕМБУД» залучив до виконання робіт свого зятя та знайомого - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Нещасний випадок із ОСОБА_1 стався не під час виконання робіт, необхідних і передбачених укладеним із ним договором підряду №12 та проектною документацією. Однією із причин настання нещасного випадку є незабезпечення КП «Володимиртепло» режиму доступу на свою територію та до котельні. На підприємстві наявні необхідні дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки і такі роботи на вказаному об`єкті виконувалися безпосередніми працівниками ТОВ «СМ-РЕМБУД». Відсутні умови, визначені підпунктом 2 пункту 52 Порядку, які надають підставу вважати даний нещасний випадок таким, що пов`язаний із виробництвом. Відсутність вини керівництва ТОВ «СМ-РЕМБУД» в нещасному випадку, що трапився із ОСОБА_1 , як обов`язковою умовою притягнення до відповідальності за порушення законодавства про охорону праці відповідно до статті 44 закону України «Про охорону праці».

У відповіді на відзив представник позивача просив задовольнити позов повністю, з підстав викладених у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 24.07.2023 ТОВ «СМ-Рембуд» звернулось до Міжрегіонального управління з повідомленням про нещасний випадок від 24.07.2023, яке надійшло до Міжрегіонального управління 25.07.2023 №9669/ЗХ/1-23, що стався 10 червня 2023 року із ОСОБА_1 , який працює на умовах договору підряду №12 від 01.05.2023 на ТОВ «СМ-Рембуд».

Наказом Міжрегіонального управління №1173/ЗХ від 26.07.2023 утворено комісію зі спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 10.06.2023 із ОСОБА_1 .

В ході розслідування встановлено, що 10.06.2023 гр. ОСОБА_1 відповідно до Договору на виконання робіт від 01.05.2023 проводив роботи по капітальному ремонту (технічне переоснащення) котельні із заміною котлів у приміщенні котельні КП «ВОЛОДИМИРТЕПЛО». Згідно із пояснювальних записок та протоколів опитування встановлено, що потерпілий ОСОБА_1 , разом з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , виконував роботи по демонтажу та монтажу котлів, технологічного обладнання та газоходів. Частина робіт виконувалась на висоті понад 2.5 метра.

Шляхом голосування, згідно п.34 Порядку, на підставі пунктів 2, 25, 52, комісія зі спеціального розслідування даного нещасного випадку, одноголосно, прийняла рішення визнати нещасний випадок з ОСОБА_1 таким, що пов`язаний з виробництвом.

В результаті проведеного заходу (спеціального розслідування нещасного випадку) складено Акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 10.06.2023 о 17 год. 00 хв. у ТзОВ «СМ-Рембуд» від 24.10.2023, яким зафіксовано факти порушення вимог чинного законодавства, в тому числі й порушення, які створюють загрозу життю та здоров`ю працівників ТзОВ «СМ-Рембуд», а саме:

1. Директор ТзОВ «СМ-Рембуд» залучив фізичну особу ОСОБА_1 для виконання робіт підвищеної небезпеки на підставі цивільно-правового договору (договору підряду). У громадянина ОСОБА_1 відсутній дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкція машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що є порушенням п.11 групи А Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 р. №77.

2. Директор ТОВ «СМ-Рембуд» допустив потерпілого ОСОБА_1 до виконання робіт на висоті понад 1.3 метра без проведення медичного огляду відповідно до вимог Положення про медичний огляд працівників певних категорій, спеціального навчання та перевірки знань з охорони праці та реєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, чим порушив п.3 групи Б Порядку видачі дозволів …, п. 1.3 НПАОП 0.00-1.15-07 Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті.

3. Директор ТОВ «СМ-Рембуд» допустив до виконання будівельно-монтажних робіт робітників підприємства, які не ознайомлені під підпис з проектами виконання робіт (ПВР), технологічними картами виконання земляних та інших робіт, чим порушив п. 4.2, п.4.4, п.11.1.6.2. ДБН А.3.2-2-2009 Охорона праці та промислова безпека у будівництві. Основні положення.

Відтак, вказаними порушеннями законодавчих та інших нормативно-правових актів з безпеки та охорони праці відповідачем створено умови, які загрожують життю та здоров`ю найманих працівників, в тому числі такі, що можуть призвести до смертельних наслідків.

При вирішенні справи суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тому суд з`ясовує, зокрема, чи були оскаржувані дії та рішення Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці здійснені, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи були такі дії (бездіяльність) здійснені пропорційно та своєчасно.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом №877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Зокрема, згідно частини п`ятої статті 2 Закону №877-V, органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.

Статтею 259 Кодексу законів про працю визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми Закону Кабінетом Міністрів України був затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (Постанова від 21.08.2019 №823).

Згідно з абз. 14 підпункту 6 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) інспекційні відвідування проводяться за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів.

Стосовно правомірності прийнятих відповідачем рішень за результатами проведеного інспекційного відвідування позивача, суд зазначає, що правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено, крім Конституції України, Кодексом законів про працю України.

Так, частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За приписами статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Пунктом 3 Порядку №509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Приписами пункту 8 Порядку №590 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення наявності чи відсутності трудових відносин між ТОВ «СМ-Рембуд» та фізичними особами, зокрема ОСОБА_1 .

Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Так, 01.05.2023 між фізичною особою ОСОБА_1 (Виконавець) та ТОВ «СМ-Рембуд» (Замовник) укладено договір підряду на виконання робіт №12, згідно якого в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, Виконавець на свій ризик зобов`язується за завданням Замовника здійснювати організацію та виконання робіт по об`єкту (-ам) 01/2023 Капітальний ремонт (технічне переоснащення) котельні з заміною котлів по вул. Сагайдачного, 7-К, м. Володимир; - 02/2023 Капітальний ремонт (технічне переоснащення) котельні з заміною котлів по вул. Луцькій, 168-К, м. Волоимир Волинської обл, а Замовник зобов`язується приймати роботу та оплачувати її на умовах, що визначаються цим Договором.

При цьому, вказана особа фактично виконували роботу як працівник підприємства, у тому числі, і роботу на висоті, яка повинна виконуватися лише штатними працівниками.

Так, відповідно до актів прийому наданих послуг до цивільно-правового договору, підписаного між товариством та ОСОБА_1 , останній виконував роботи по демонтажу та монтажу котлів, технологічного обладнання та газоходів. Частина робіт виконувалися на висоті понад 2,5 метра, що є роботою з підвищеною небезпекою.

Відповідно до пункту 1.4 НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці 26.01.2005 №15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за №231/10511, робота підвищеної небезпеки - робота в умовах впливу шкідливих та небезпечних виробничих чинників або така, де є потреба у професійному доборі, чи пов`язана з обслуговуванням, управлінням, застосуванням технічних засобів праці або технологічних процесів, що характеризуються підвищеним ступенем ризику виникнення аварій, пожеж, загрози життю заподіяння шкоди здоров`ю, майну, довкіллю.

Роботи на висоті, верхолазні роботи, роботи пов`язані з підйомом на висоту відносяться до робіт, де є потреба у професійному доборі відповідно «Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі», затвердженому наказом Міністерства охорони здоров`я №263/121 від 23.09.1994.

Згідно з пунктом 94 НПАОП 0.00-4.12-2005 «Перелік робіт з підвищеною небезпекою» роботи верхолазні та на висоті відносяться до робіт з підвищеною небезпекою.

Пунктом 2.1 розділу 2 НПАОП 0.00-1.15-07 «Правила охорони праці під час виконання робіт на висоті» визначено, що роботи на висоті - це роботи, що виконуються на висоті 1.3 м більше від поверхні ґрунту, перекриття або робочого настилу, у тому числі з робочим платформ підйомників і механізмів, а також на відстані менше 2 м від неогороджених перепадів на висоті 1,3 м і більше.

Відповідно до додатку Б до ДБН А.3.2.2.-2009 «Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення», затвердженого наказом Мінрегіонбуду України від 27.01.2009, роботи на висоті - роботи, що виконуються на висоті 1.3м і більше від поверхні ґрунту, перекриттів або робочого настилу, під час виконання яких працівник перебуває на відстані менше ніж 2 м від межі неогороджених перепадів по висоті.

За приписами пункту 1.1 розділу 1 НПАОП 0.00-1.15-07 «Правила охорони праці під час виконання робіт на висоті» правила охорони праці під час виконання робіт на висоті (далі - Правила) поширюються на суб`єктів господарювання, які організовують або виконують роботи на висоті, у тому числі верхолазні роботи, і встановлюють вимоги безпеки і охорони праці під час здійснення будівництва, монтажу (демонтажу) конструкцій і обладнання, ремонту, реконструкції, експлуатації об`єктів.

Відповідно до пункту 1.5 розділу 1 НПАОП 0.00-1.15-07 до виконання робіт на висоті допускаються особи, не молодше 18 років та які пройшли: професійний добір відповідно до Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженого спільним наказом Міністерства охорони здоров`я України та Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 23.09.94 №263/121; медичний огляд відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я №246 від 21.05.2007; спеціальне навчання та перевірку знань з охорони праці відповідно до вимог НПАОП 00-4.36-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 №15.

Таким чином, до виконання робіт на висоті можуть бути залучені виключно особи, які пройшли професійний добір, медичний огляд, спеціальне навчання та перевірку знань охорони праці та протипожежної безпеки, а обов`язки щодо створення безпечних умов для виконання робіт покладаються виключно на роботодавця, а отже особа, яка не є працівником, не може залучатись до виконання робіт на висоті.

Крім того, згідно з статтею 21 Закону України «Про охорону праці» дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки повинен одержати саме роботодавець.

Відповідно до частини 4 статті 21 Закону України «Про охорону праці» порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі встановлюються Кабінетом Міністрів України.

В даному випадку постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1107 затверджено «Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки» (далі-Порядок №1107).

Згідно з пунктом 6 Додатку 6 «Перелік видів робіт підвищеної небезпеки, які викопуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки» Порядку №1107 роботи, що виконуються на висоті понад 1.3 метра, відносяться до робіт підвищеної небезпеки.

Пунктом 21 Порядку №1107 визначено, що виконання робіт підвищеної небезпеки, які зазначені в додатку 6 здійснюється роботодавцем на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.

Декларація за формою згідно з додатком 8 подається суб`єктом господарювання (уповноваженим ним органом або особою) до відповідного дозвільного органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку виконання робіт підвищеної небезпеки експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Таким чином, право на виконання робіт підвищеної небезпеки виникає у суб`єкта господарювання виключно після подання до Управління декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.

Проте, товариством «СМ-Рембуд» відповідна декларація до позивача не направлялася.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки подає декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства та отримує дозвіл на виконання конкретних видів робіт лише роботодавець, то роботи підвищеної небезпеки, визначені таким дозволом, можуть виконуватись виключно працівниками такого роботодавця, а не особами, що надають послуги за цивільно-правовими договорами, за умови відсутності у них дозволів на виконання таких робіт.

Отже, до виконання робіт із демонтажу та монтажу котлів, технологічного обладнання та газоходів у даному випадку могли бути допущені виключно наймані працівники позивача, а не особи, з якими останнім укладено цивільно-правові договори.

Необхідно зауважити, що укладення відповідачем з ОСОБА_1 цивільно-правового договору, не вважається належним оформленням трудових відносин, оскільки вищевказана особа виконувала не індивідуально визначену роботу, передбачену угодою.

Функції, які виконувала така особа за вказаним договором, не є самостійними та здійснювались з матеріалів, наданих позивачем, що виключає можливість роботи в будь-який зручний час.

Також, у цивільно-правових угодах не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, що вказує на наявність трудових відносини між позивачем та вищевказаними особами.

Враховуючи встановлені обставини, зазначені угоди не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

Аналогічна правова позиція висловлена в Постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду під час розгляду справ №822/723/17, №820/1432/17, №1840/2507/18, в яких зазначається, що основною ознакою, яка відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Предметом трудового договору с власне праця працівника в процесі виробництва тоді як предметом договору цивільно-правового характеру с виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як вище зазначалося судом, укладення цивільно-правового договору не вважається належним оформленням трудових відносин, оскільки ОСОБА_1 виконував не індивідуально визначену роботу, не передбачену угодою. Функції, які ним виконувалися за вказаним договором, не є самостійними та здійснювались з матеріалів, наданих позивачем, що виключає можливість роботи в будь-який зручний час. Також, у цивільно-правовій угоді не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, що вказує на наявність трудових відносини між відповідачем та ОСОБА_1 .

За таких обставин в ході розгляду справи відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутність вини відповідача та усунення ним порушень.

Згідно із статтями 3, 43 Конституції України людина, її життя і здоров`я, і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Таким чином, саме людина, її життя і здоров`я, зокрема визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Кожен громадянин повинен бути забезпечений безпечними для його життя і здоров`я умовами праці. Недотримання правил у сфері промислової безпеки, охорони праці може призвести до тяжких наслідків, що є неприпустимим, оскільки порушуватиме конституційно закріплені права людей, зокрема тих, які працюють на електроустановках, та, окрім того, створює загрозу життю та здоров`ю людей, які працюють на підприємствах, установах, організаціях, які виконують роботи по демонтажу та монтажу котлів, технологічного обладнання та газоходів.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Керуючись статтями 243-245, 246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Застосувати заходи реагування до товариства з обмеженою відповідальністю «СМ-Рембуд» (44700, Волинська область, місто Володимир, вулиця Володимира Великого, 48а, ідентифікаційний код юридичної особи 41120491), а саме: заборонити виконання робіт підвищеної небезпеки: монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкція машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, виконання робіт на висоті понад 1.3 метра та будівельно-монтажних робіт.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер