ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/35358/23 пров. № А/857/14836/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді:Затолочного В.С.,
суддів:Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ-Рембуд» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі № 140/35358/23 за адміністративним позовом Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ-Рембуд» про визнання дії та бездіяльності протиправними (рішення першої інстанції ухвалене суддею Волдінером Ф.А. в м. Луцьку в порядку письмового провадження), -
ВСТАНОВИВ:
Західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці (далі позивач) звернулося з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ-РЕМБУД» (далі відповідач, ТОВ «СМ-Рембуд»), в якому просить застосувати заходи реагування до ТОВ «СМ-Рембуд», а саме заборонити виконання робіт підвищеної небезпеки: монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкція машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, виконання робіт на висоті понад 1.3 метра та будівельно-монтажних робіт.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що ТОВ «СМ-Рембуд» у встановленому порядку було отримано Дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки № ДЗ-744/ЗХ/1-23 від 21.02.2023 р. Дозвіл діє з 21.02.2023 року по 21.02.2028 р. Саме на підставі цього дозволу на котельні «Володимиртепло» роботи виконували працівники товариства ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Зазначені особи виконували свою роботу по заміні котлів в робочі дні та в робочий час відповідно до отриманих товариством дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, чи повністю дотрималися вимог статті 21 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці» (далі Закон № 2694-ХІІ). В той же час, ОСОБА_7 отримав ушкодження внаслідок самовільного виконання роботи, що не передбачена договором підряду та проектною документацію. Крім того, потерпілий ОСОБА_7 не є працівником підприємства, а виконував роботи за цивільно-правовим договором підряду від 01.05.2023 року.
Відповідач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив у задоволенні такої відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.07.2023 ТОВ «СМ-Рембуд» звернулось до Міжрегіонального управління з повідомленням про нещасний випадок від 24.07.2023, яке надійшло до Міжрегіонального управління 25.07.2023 № 9669/ЗХ/1-23, що стався 10 червня 2023 року із ОСОБА_7 , який працює на умовах договору підряду від 01.05.2023 № 12 на ТОВ «СМ-Рембуд».
Наказом Міжрегіонального управління від 26.07.2023 № 1173/ЗХ утворено комісію зі спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 10.06.2023 із ОСОБА_7 .
В ході розслідування встановлено, що 10.06.2023 гр. ОСОБА_7 відповідно до Договору на виконання робіт від 01.05.2023 проводив роботи по капітальному ремонту (технічне переоснащення) котельні із заміною котлів у приміщенні котельні КП «Володимиртепло». Згідно із пояснювальних записок та протоколів опитування встановлено, що потерпілий ОСОБА_7 , разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , виконував роботи по демонтажу та монтажу котлів, технологічного обладнання та газоходів. Частина робіт виконувалась на висоті понад 2.5 метра.
Шляхом голосування, згідно пункту 34 Порядку, на підставі пунктів 2, 25, 52, комісія зі спеціального розслідування даного нещасного випадку, одноголосно, прийняла рішення визнати нещасний випадок з ОСОБА_7 таким, що пов`язаний з виробництвом.
В результаті проведеного заходу (спеціального розслідування нещасного випадку) складено Акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 10.06.2023 о 17 год. 00 хв. у ТОВ «СМ-Рембуд» від 24.10.2023, яким зафіксовано факти порушення вимог чинного законодавства, в тому числі й порушення, які створюють загрозу життю та здоров`ю працівників ТОВ «СМ-Рембуд», а саме:
1. Директор ТОВ «СМ-Рембуд» залучив фізичну особу ОСОБА_7 для виконання робіт підвищеної небезпеки на підставі цивільно-правового договору (договору підряду). У громадянина ОСОБА_7 відсутній дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкція машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що є порушенням п.11 групи А Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 р. № 77.
2. Директор ТОВ «СМ-Рембуд» допустив потерпілого ОСОБА_7 до виконання робіт на висоті понад 1.3 метра без проведення медичного огляду відповідно до вимог Положення про медичний огляд працівників певних категорій, спеціального навчання та перевірки знань з охорони праці та реєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, чим порушив пункт 3 групи Б Порядку видачі дозволів п. 1.3 НПАОП 0.00-1.15-07 Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті.
3. Директор ТОВ «СМ-Рембуд» допустив до виконання будівельно-монтажних робіт робітників підприємства, які не ознайомлені під підпис з проектами виконання робіт (ПВР), технологічними картами виконання земляних та інших робіт, чим порушив п. 4.2, п.4.4, п.11.1.6.2. ДБН А.3.2-2-2009 Охорона праці та промислова безпека у будівництві. Основні положення.
Відтак, вказаними порушеннями законодавчих та інших нормативно-правових актів з безпеки та охорони праці відповідачем створено умови, які загрожують життю та здоров`ю найманих працівників, в тому числі такі, що можуть призвести до смертельних наслідків, а тому позивач звернувся з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства та отримує дозвіл на виконання конкретних видів робіт подає лише роботодавець, то роботи підвищеної небезпеки, визначені таким дозволом, можуть виконуватись виключно працівниками такого роботодавця, а не особами, що надають послуги за цивільно-правовими договорами, за умови відсутності у них дозволів на виконання таких робіт. Укладення відповідачем з ОСОБА_7 цивільно-правового договору, не вважається належним оформленням трудових відносин, оскільки вищевказана особа виконувала не індивідуально визначену роботу, передбачену угодою.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Зокрема, згідно частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.
Згідно частини 6 статті 7 Закону № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
При цьому, частиною 7 статті 7 Закону № 877-V встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.
Відповідно до вимог статті 8 Закону № 877-V припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання.
Частиною дев`ятою статті 4 Закону 877-V унормовано, що невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб`єкта господарювання згідно із законом.
Отже, зазначеними нормами Закону № 877-V передбачений вичерпний перелік заходів реагування, які застосовуються за рішенням суду, ухваленого за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю), а саме: 1) повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) продукції; 2) повне або часткове зупинення реалізації продукції; 3) повне або часткове зупинення виконання робіт; 4) повне або часткове зупинення надання послуг.
При цьому вищенаведеними нормами передбачено право органу державного нагляду (контролю), у разі необхідності вжиття інших заходів реагування, протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) скласти припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звернутися у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що винесення припису та звернення до суду із позовом щодо повного або часткового припинення виробництва - це два різних засоби реагування органу державного нагляду, які застосовуються окремо.
В свою чергу повне або часткове зупинення виробництва є більш суворим заходом реагування за винесення припису.
Аналогічний висновок закріплений в рішенні Верховного Суду від 22.10.2019р. в справі № 816/1349/16.
Колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що захід реагування у вигляді повного зупинення виконання робіт є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. При обранні такого заходу реагування позивачем як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.
Отже, застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей. Застосування таких заходів обумовлюється виключно наявністю підстав, які свідчать про наявність для життя і здоров`я людей загрози .
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2020 року у справі № 560/1370/19.
Відтак, покликання апелянта на відсутність винесеного припису не береться до уваги, з огляду на вищенаведене.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до договору підряду від 23.02.2023 року № 01/2023 між замовником КП «Володимиртепло» Володимирської міської ради в особі директора Коби Сергія Анатолійовича та Підрядником ТзОВ «СМ-Рембуд» виконувались роботи по Капітальному ремонту (технічне переоснащення) котельні із заміною котлів по вул. Сагайдачного, 7-К в м. Володимир, Волинської області.
Відповідно до пункту 6.4 договору підряду № 01/2023 Підрядник (ТзОВ «СМ-Рембуд») бере на себе зобов`язання «Залучити без згоди Замовника для виконання робіт субпідрядні організації...». Відповідно до договору підряду на виконання робіт від 01.05.2023 року № 12 субпідрядною організацією виступає фізична особа ОСОБА_7 , який не отримав відповідного дозволу на виконання робіт з підвищеною небезпекою.
Перелік видів робіт підвищеної небезпеки (далі Перелік), виконання яких потребує отримання дозволу, наведено у додатку 2 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107 (зі змінами).
Зокрема, такі види робіт як монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкція машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, які є предметом вказаного вище договору між ТОВ «СМ-РЕМБУД» та гр. ОСОБА_7 , належать до робіт підвищеної небезпеки (пункт 11 групи А Переліку) та виконуються лише тим підрядником, який отримав відповідний дозвіл.
Залучення суб`єктами господарювання для виконання робіт підвищеної небезпеки на підставі договору підряду фізичних осіб, які не є суб`єктами одержання відповідного дозволу, є порушенням вимог трудового законодавства, законодавства про охорону праці та суперечить вимогам Цивільного кодексу України. Законом 2694-ХІІ визначено основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Відповідно до статті 21 Закону № 2694-ХІІ дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки повинен одержати саме роботодавець. Так, положення статті 21 Закону № 2694-ХІІ свідчать про те, що саме роботодавець (а не конкретні працівники) отримують відповідний дозвіл.
Своєю чергою, стаття 18 вказаного Закону визначає додаткові вимоги до працівників підприємства, яке виконує роботи з підвищеною небезпекою, які полягають у проходженні спеціального навчання і перевірки знань з охорони праці.
Визначення чинним законодавством відповідних робіт такими, що містять у собі підвищену небезпеку нерозривно пов`язано із додатковими трудовими гарантіями для працівників, які ризикують життям при здійсненні своїх трудових функцій.
Встановлені чинним законодавством додаткові вимоги для виконання робіт з підвищеною небезпекою направлені на додержання основних цінностей - збереження життя та здоров`я людини.
Отже, роботи підвищеної небезпеки можуть виконуватися виключно працівниками за трудовими договорами, а не будь-якими особами за цивільно-правовими договорами, у зв`язку з тим, що саме роботодавець одержує дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки і саме на нього покладаються вимоги щодо додержання правил охорони праці при здійсненні небезпечних робіт, у разі відсутності такого договору. Натомість правова природа цивільно-правового договору свідчить про те, що особа, яка виконує роботу здійснює її на власний ризик і власними засобами.
У разі укладання товариством цивільно-правового договору на виконання робіт підвищеної небезпеки дозвіл товариства, передбачений статтею 21 Закону № 2694-ХІІ, не буде поширюватися на підрядників за цивільно-правовим договором.
Частиною першою статті 13 Закону № 2694-ХІІ передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Як вже зазначалось вище, директор ТОВ «СМ-Рембуд» залучив фізичну особу ОСОБА_7 для виконання робіт підвищеної небезпеки на підставі цивільно-правового договору (договору підряду).
У громадянина ОСОБА_7 відсутній дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкція машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що є порушенням пункту 11 групи А Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1107 (далі Порядок № 1107). Для того, щоб особа могла виконувати роботи за цивільно-правовим договором укладеним між нею та підприємством (замовником), вона має мати спеціальний дозвіл.
Оскільки такий дозвіл відповідно до пункту 6 Порядку № 1107 видається лише роботодавцю, то підприємство (замовник), яке такий дозвіл отримало, має укласти саме трудовий договір з особою яка виконує роботу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 17 листопада 2021 року у справі № 813/2961/18.
Відповідно до актів прийому наданих послуг до цивільно-правового договору, підписаного між товариством та ОСОБА_7 , останній виконував роботи по демонтажу та монтажу котлів, технологічного обладнання та газоходів частина яких виконувалися на висоті понад 2,5 метра, що є роботою з підвищеною небезпекою.
Таким чином, враховуючи положення наведених вище нормативно-правових актів з охорони праці, до виконання робіт на висоті можуть бути залучені виключно особи, які пройшли професійний добір, медичний огляд, спеціальне навчання та перевірку знань охорони праці та протипожежної безпеки, а обов`язки щодо створення безпечних умов для виконання робіт покладаються виключно на роботодавця, а отже особа, яка не є працівником, не може залучатись до виконання робіт на висоті.
Крім того, згідно з статтею 21 Закону № 2694-ХІІ дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки повинен одержати саме роботодавець. Таким чином враховуючи норми чинного законодавства суд дійшов до висновку, що, оскільки подає декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства та отримує дозвіл на виконання конкретних видів робіт лише роботодавець, то роботи підвищеної небезпеки, визначені таким дозволом, можуть виконуватись виключно працівниками такого роботодавця, а не особами, що надають послуги за цивільно-правовими договорами, за умови відсутності у них дозволів на виконання таких робіт.
Відтак, оскільки чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством передбачено, що дозвіл на виконання конкретних видів робіт отримує роботодавець, то роботи підвищеної небезпеки, визначені таким дозволом, можуть виконуватись виключно працівниками такого роботодавця, а не особами, що надають послуги за цивільно-правовими договорами, за умови відсутності у них дозволів на виконання таких робіт.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 480/4515/18.
У постанові від 19.08.2021 у справі № 804/3049/17, Верховний Суд зазначив що враховуючи вимоги закону про необхідність одержання дозволу на виконання робіт з підвищеною небезпекою, навіть при укладенні договору підряду, предметом якого є виконання робіт підвищеної небезпеки, підрядник (виконавець) зобов`язаний мати відповідний дозвіл на виконання таких робіт. Виконання таких робіт особами, які не мають дозволу, ставить під загрозу їх життя та здоров`я та не узгоджується з обов`язками роботодавця з охорони праці.
Отже, до виконання робіт із демонтажу та монтажу котлів, технологічного обладнання та газоходів у даному випадку могли бути допущені виключно наймані працівники відповідача, а не особа, з якою останнім укладено цивільно-правовий договір.
Тому визначальним для вирішення спірних правовідносин суд вказує на встановлення наявності чи відсутності трудових відносин між ТОВ «СМ-Рембуд» та ОСОБА_7 . Натомість, директор ТзОВ «СМ-Рембуд» залучив фізичну особу ОСОБА_7 для виконання робіт підвищеної небезпеки на підставі цивільно-правового договору (договору підряду).
У громадянина ОСОБА_7 відсутній дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкція машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що є порушенням п.11 групи А Порядку № 1107.
Статтею 21 Закону № 2694-ХІІ передбачено, що набуття права на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки може здійснюватися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці.
Переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, виконання або експлуатація (застосування) яких може здійснюватися на підставі такої декларації, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Водночас, у разі укладання товариством цивільно-правового договору на виконання робіт підвищеної небезпеки дозвіл товариства, передбачений статтею 21 Закону № 2694-ХІІ, не буде поширюватися на підрядників за цивільно-правовим договором.
Також товариство, яке доручило здійснити небезпечні роботи фізичній особі за цивільно-правовим, а не трудовим договором, не може перевіряти дотримання правил охорони праці, що може призвести до травмувань осіб, які виконують небезпечні роботи.
При цьому, соціальні гарантії у разі настання нещасних випадків за трудовим договором та цивільно-правовим договором є різними, оскільки трудові гарантії не поширюються на виконавців за цивільно-правовими договорами, які виконують роботу на власний ризик.
З огляду на те, що в ОСОБА_7 відсутній дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, то такі роботи могли виконуватись ним виключно в якості працівника ТзОВ «СМ-РЕМБУД». Відповідно, ТзОВ «СМ-РЕМБУД» як роботодавець на виконання вимог статті 13 Закону № 2694-ХІІ зобов`язаний був створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці та забезпечити функціонування системи управління охороною праці.
Щодо інших доводів відповідача, апеляційний суд приходить до висновку про те, що такі доводи є надуманими, не відповідають дійсності та спрямовані виключно для уникнення відповідальності.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ-РЕМБУД залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі № 140/35358/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.
Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар
Суд | Восьмий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 02.01.2025 |
Оприлюднено | 06.01.2025 |
Номер документу | 124203186 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо охорони праці |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Затолочний Віталій Семенович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Затолочний Віталій Семенович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Затолочний Віталій Семенович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Затолочний Віталій Семенович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Затолочний Віталій Семенович
Адміністративне
Волинський окружний адміністративний суд
Волдінер Фелікс Арнольдович
Адміністративне
Волинський окружний адміністративний суд
Волдінер Фелікс Арнольдович
Адміністративне
Волинський окружний адміністративний суд
Волдінер Фелікс Арнольдович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні