Рішення
від 13.05.2024 по справі 320/730/24
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2024 року справа №320/730/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УСЗ Плюс» до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «УСЗ Плюс» (далі позивач) із позовом до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі відповідач), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000248/2 від 08.09.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380612750U2 від 06.09.2023, які ввозилися на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), підтверджують митну вартість товарів та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товарів, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товарів із урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі й перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів фінансову гарантію).

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що під час проведення ним контролю правильності визначення митної вартості товарів було детально вивчено договір купівлі-продажу та інші документи, подані декларантом для здійснення митного оформлення.

Відповідачем за результатами опрацювання документів, поданих разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380612750U2 від 06.09.2023, було встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не підтверджують усі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті позивачем за ці товари.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Позивач скористався своїм правом і надав суду відповідь на відзив.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 відкрито провадження у справі №320/730/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано пояснення та докази по справі від позивача та відповідача.

Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «УСЗ Плюс» (місцезнаходження: 08141, Київська обл., Бучанський р-н, с. Святопетрівське, вул. Київська, буд. 36, ідентифікаційний код 43195506) зареєстроване в якості юридичної особи 28.08.2019, номер запису 1 339 102 0000 018053 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 09.11.2022 між Xinjiang Zong Yao International Trading Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі продавець), та ТОВ «УСЗ Плюс» був укладений контракт №1 (далі контракт), відповідно до пунктів 1.1-1.3, 2.1, 3.1, 3.4-3.6, 5.1, 5.3, 8.1 та 11.1 якого продавець зобов`язаний виробити та надати, а позивач зобов`язаний оплатити і прийняти товар згідно з умовами контракту. Найменування, кількість та ціна товару вказуються в проформі інвойсі, що видається на кожну партію товару.

Для цілей контракту «товар» означає запасні частини для автомобілів під торговою маркою «Deheng».

Країна походження товару Китайська Народна Республіка.

Ціни на товар вказуються в доларах США (USD) та/або китайських юанях Женьміньбі (CNY).

Терміни доставки включено в проформу інвойс, що видається на кожну партію товару. При цьому продавець зобов`язується доставити кожну партію товару на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (згідно з Incoterms 2010) не пізніше 30 днів із моменту отримання від позивача 30% від вартості партії товару.

Продавець зобов`язується передати вантаж першому перевізнику в термін не пізніше 30 днів від моменту передоплати.

Умови доставки FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (згідно з Incoterms 2010), якщо інше не узгоджено сторонами у формі додаткової угоди, що є невід`ємною частиною контракту.

Продавець надає з кожною партією товару наступні документи: пакувальний лист із зазначенням ваги тари й упаковки; оригінал інвойса; експортну декларацію; сертифікат походження; сертифікат якості.

Терміни оплати зазначаються в проформі інвойсі, що видається на кожну партію товару окремо.

Оплата партії товару здійснюється в наступному порядку: 30% від вартості партії товару сплачується позивачем протягом трьох банківських днів із моменту отримання інвойса від продавця; 70% від вартості партії товару сплачується позивачем протягом трьох банківських днів із моменту отримання від продавця драфту коносамента та оформлення належним чином експортної декларації на партію товару.

Контракт набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і є чинним до повного виконання всіх фінансових зобов`язань один перед одним.

Будь-які зміни та додатки до контракту набирають чинності лише якщо вони викладені в письмовій формі й підписані обома сторонами.

02.06.2023 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1 до контракту, якою, зокрема, виклали пункти 2.1, 3.1 та 3.5 контракту в наступній редакції: ціни на товар вказуються в доларах США (USD) та/або китайських юанях Женьміньбі (CNY). У ціну на товар входять усі витрати продавця, які пов`язані з доставкою товару на умовах, які вказані в пункті 3.5 контракту, та оформленням супровідних документів на вантаж із товаром.

Терміни доставки включено в проформу інвойс, що видається на кожну партію товару. При цьому продавець зобов`язується доставити кожну партію товару на умовах доставки, які вказані в пункті 3.5 контракту, не пізніше 30 днів із моменту отримання від позивача 30% від вартості партії товару.

Умови доставки FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (згідно з Incoterms 2010) або інше місце доставки, яке вказується в інвойсі.

02.06.2023 продавець виставив позивачу до сплати інвойс №DH230602 на загальну суму 254 212,00 юанів Женьміньбі. Відповідно до інвойса №DH230602 від 02.06.2023 товар постачається на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, а умови його оплати 30% передоплата, решта 70% вартості товару сплачується після прибуття товару в порт.

Виставлений продавцем інвойс №DH230602 від 02.06.2023 містить посилання на контракт.

07.06.2023 позивач перерахував на користь продавця 76 264,00 юані Женьміньбі відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті №3 від 06.06.2023, в графі 70 якої міститься посилання на контракт та інвойс №DH230602 від 02.06.2023.

06.07.2023 позивач перерахував на користь продавця 177 948,00 юанів Женьміньбі відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті №4 від 06.07.2023, в графі 70 якої міститься посилання на контракт та інвойс №DH230602 від 02.06.2023.

06.09.2023 позивачем до Київської митниці було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380612750U2, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за інвойсом №DH230602 від 02.06.2023 (далі товар).

Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №22UA100380612750U2 від 06.09.2023 загальна вартість товару складає 254 212,00 юанів Женьміньбі, а його поставка відбувалася на умовах FOB Китайська Народна Республіка.

У той же час, з матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт) із порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, до порту м. Гданська, Республіка Польща, а також поніс витрати в порту призначення, включаючи вантажно-розвантажувальні роботи, та здійснив перевезення товару (оплатив наземну доставку товару) з м. Гданська, Республіка Польща, до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких витрат склав 144 042,60 грн. (40 627,40 грн. + 59 094,40 грн. + 44 320,80 грн.).

Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), склала в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем митної декларації щодо товару 06.09.2023 1 416 805,82 грн. (254 212,00 юанів Женьміньбі х 5,0067 + 144 042,60 грн.).

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

(0271) пакувальний лист продавця на товар б/н від 02.06.2023;

(0380) рахунок-фактура (інвойс) №DH230602 від 02.06.2023;

(0705) коносамент №WMSS23063175 від 11.07.2023;

(0730) автотранспортна накладна №410904 від 01.09.2023;

(0861) сертифікат про походження товару №23C6500B0390/00051 від 18.07.2023;

(3001) платіжна інструкція в іноземній валюті №3 від 06.06.2023, видана позивачем та проведена 07.06.2023 Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк»;

(3001) платіжна інструкція в іноземній валюті №4 від 06.07.2023, видана позивачем та проведена 06.07.2023 Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк»;

(3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару, довідка про транспортно-експедиторські витрати б/н від 28.08.2023, видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Сі Гейт Україна» (далі експедитор);

(3014) прайс-лист продавця №231100B0/052643 від 09.08.2023;

(4104) договір;

(4301) договір на транспортно-експедиторське обслуговування №119/У-2022 від 10.11.2022, укладений між експедитором та позивачем;

(9610) копія митної декларації країни відправлення №292120230000430562 від 11.07.2023.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №23UA100380612750U2 від 06.09.2023 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що ним за результатами опрацювання документів, поданих разом із митною декларацією, встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Посилаючись на положення статті 53 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: документи, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару. Документи, передбачені наказом Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012; виписку з бухгалтерської документації; каталоги виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з урахуванням статті 257 МК України; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; якщо здiйснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що мiстять вiдомостi про вартiсть страхування.

08.09.2023 позивач на вказаний запит подав відповідачу свою заяву №080923, у якій повідомив, що страхування товару не здійснювалося. Додатково позивач надав відповідачу заявку №00044619 від 15.08.2023 до договору на транспортно-експедиторське обслуговування №119/У-2022 від 10.11.2022, укладеного між експедитором та позивачем; рахунок на оплату №365 від 07.08.2023, виставлений експедитором; платіжну інструкцію №150 від 07.08.2023, видану позивачем; рахунок на оплату №409 від 28.08.2023, виставлений експедитором; лист експедитора б/н від 07.09.2023; довідку про транспортно-експедиторські витрати б/н від 28.08.2023, видану експедитором; договір про транспортно-експедиторське обслуговування №28045 від 29.08.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ламан Шипінг» та експедитором; договір про надання транспортно-експедиційних послуг №0220/2023, укладений між Feniks Cargo Spolka z Ograniczona Odpowiedzialniscia та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ламан Шипінг».

08.09.2023 Київською митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000248/2, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації ІМ40ДЕ №23UA100380612750U2 від 06.09.2023 скоригував із 1 194,09 юанів Женьміньбі до рівня 1 311,81 юанів Женьміньбі, товару №3 з 59 488,36 юанів Женьміньбі до рівня 125 004,40 юанів Женьміньбі, товару №5 з 7 347,33 юанів Женьміньбі до рівня 17 335,18 юанів Женьміньбі, товару №8 з 43 561,80 юаня Женьміньбі до рівня 113 364,58 юанів Женьміньбі, товару №9 з 22 731,73 юаня Женьміньбі до рівня 34 763,81 юаня Женьміньбі, товару №10 з 11 819,22 юанів Женьміньбі до рівня 16 304,62 юанів Женьміньбі, а товару №14 з 5 000,81 юанів Женьміньбі до рівня 9 181,15 юаня Женьміньбі.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із електронною митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380612750U2 від 06.09.2023, ним встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Митний орган зазначив, що постачання товару здійснюється за контрактом на умовах поставки FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка. Відповідно до положень Incoterms на умовах поставки «FOB» продавець повинен доставити товар до порту призначення та завантажити його на судно. З цього моменту всі витрати й ризики чи втрати ушкодження товару повинен понести покупець. Проте до митного оформлення документи, що підтверджують вартість транспортних витрат не надано. Відповідно до частини десятої статті 58 МК України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» №599 від 24.05.2012 для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури), страхові документи (якщо здійснювалось страхування). Також відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» №1955-IV від 01.07.2004 договір транспортного експедирування укладається обов`язково в письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. До митного оформлення надано договір перевезення №119/У-2022 від 10.11.2022, укладений між експедитором та позивачем. Проте перевезення здійснюється відповідно до CMR №410904 від 01.09.2023 перевізником Protrans Sp. Z. O. O. Відповідно до пункту 1.3 договору на перевезення №119/У-2022 від 10.11.2022 вказано, що на кожну партію вантажу підписується заявка до договору. Заявка до митного оформлення не надана. Підпунктом 2.2.1 передбачено, що експедитор має право від свого імені укладати угоди з транспортними, експедиторськими та для виконання зобов`язань за даним договором, проте дані документи до митного оформлення не надано. Відповідно до підпункту 4.1.3 оплата за транспортування вантажу морським транспортом здійснюється не пізніше 3 днів від виставлення рахунка, при наявності вантажу в порту призначення, та при автомобільному не пізніше 3 днів від виставлення рахунка за надані послуги, але до моменту доставки товару до місця митного оформлення. До митного оформлення не надано рахунки на транспорті послуги, банківські платіжні документи, які підтверджують оплату транспортних послуг.

В інвойсі №DH230602 від 02.06.2023 зазначені умови поставки FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, відповідно до контракту постачання товару здійснюється на умовах поставки FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка.

Декларація країни відправлення подана без врахування статті 254 МК України.

Митний орган також зазначив, що в нього наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки в митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, ураховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Тобто, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частин другої та третьої статті 53, статей 54 та 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним в електронному повідомленні.

За результатом опрацювання запиту митниці декларантом додатково надані наступні документи: договір на транспортно-експедиторське обслуговування №28045 від 29.08.2023, заявку на перевезення №00044619 від 15.08.2023, платіжне доручення №150 від 07.08.2023, рахунок-фактуру №365 від 07.08.2023, рахунок-фактуру №409 від 28.08.2023, контракт на надання транспортно-експедиційних послуг №0220/2023 від 20.02.2023, доповнення до контракту. Опрацювавши всі подані до митного контролю документи, встановлено, що вони не усувають встановлені розбіжностей.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Також відповідно до частини шостої статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у заявленій декларантом митній вартості у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Кодексу. У зв`язку із зазначеним, керуючись положеннями частини шостої статті 54 та частини другої статті 58 МК України, заявлену декларантом митну вартість за ціною договору щодо товарів, які імпортуються визнати неможливо. Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до частини четвертої статті 57 МК України. Жодних вимог у порядку частини шостої статті 55 МК України від декларанта не надходило.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б за ціною договору щодо ідентичних та аналогічних товарів відповідно до статей 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г на основі віднімання та додавання вартостей не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю в митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей у даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості: товар №1 митна декларація №23UA403020013126U0 від 23.08.2023 (вартість згідно з джерелом інформації 7,16 доларів США за 1 кг); товар №3 митна декларація №23UA205170021784U5 від 31.07.2023 (вартість згідно з джерелом інформації 5,77 доларів США за 1 кг); товар №5 митна декларація №23UA100060414465U1 від 28.06.2023 (вартість згідно з джерелом інформації 6,16 доларів США за 1 кг); товар №8 митна декларація №23UA100190559152U9 від 14.07.2023 (вартість згідно з джерелом інформації 7,01 доларів США за 1 кг); товар №9 митна декларація №23UA100340319619U0 від 10.07.2023 (вартість згідно з джерелом інформації 6,16 доларів США за 1 кг); товар №10 митна декларація №23UA100330146231U8 від 21.07.2023 (вартість згідно з джерелом інформації 4,20 долари США за 1 кг); товар №14 митна декларація №23UA100340320880U4 від 30.07.2023 (вартість згідно з джерелом інформації 5,22 доларів США за 1 кг). Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами рівнях митної вартості. Таким чином, між митними органами та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000810 від 08.09.2023.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380612854U6 від 08.09.2023 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 236 408,83 грн.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000248/2 від 08.09.2023 та відзиву Київської митниці на позовну заяву встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем, так як позивач не підтвердив вартість транспортних витрат, включених ним до митної вартості спірного товару.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідач скоригував лише митну вартість товарів №№1, 3, 5, 8-10 та 14 за митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380612750U2 від 06.09.2023, при цьому визнавши митну вартість товарів №№2, 4, 6, 7, 11-13, 15 та 16 за цією ж митною декларацією.

Як наслідок, суд критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема розмір транспортних витрат, включених позивачем до митної вартості спірного товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380612750U2 від 06.09.2023.

Суд зазначає, що відповідно до пунктів 3.1 та 3.5 контракту в редакції додаткової угоди №1 від 02.06.2023 терміни доставки включено в проформу інвойс, що видається на кожну партію товару. При цьому продавець зобов`язується доставити кожну партію товару на умовах доставки, які вказані в пункті 3.5 контракту, не пізніше 30 днів із моменту отримання від позивача 30% від вартості партії товару.

Судом встановлено, що 02.06.2023 продавець виставив позивачу до сплати інвойс №DH230602 на загальну суму 254 212,00 юанів Женьміньбі. Відповідно до інвойса №DH230602 від 02.06.2023 товар постачається на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка.

При цьому виставлений продавцем інвойс №DH230602 від 02.06.2023 містить посилання на контракт.

Так, умови поставки FOB згідно з Incoterms 2010 передбачають те, що на продавця покладається обов`язок нести всі витрати, пов`язані зі спірним товаром, до моменту його переходу через поручні судна в призначеному порту відвантаження. На продавця також покладається обов`язок сплатити витрати, пов`язані з виконанням митних формальностей для експорту, включаючи сплату податків, мита та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті спірного товару.

При цьому за приписами пунктів 5 та 6 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Судом досліджено надані позивачем відповідачу в силу приписів частини другої статті 53 МК України до митного оформлення товару та до суду транспорті (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір на транспортно-експедиторське обслуговування №119/У-2022 від 10.11.2022, укладений між експедитором і позивачем та заявку №00044619 від 15.08.2023 до нього; коносамент №WMSS23063175 від 11.07.2023; рахунок на оплату №365 від 07.08.2023, виставлений експедитором; платіжну інструкцію №150 від 07.08.2023, видану позивачем; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №365 від 08.09.2023, складений між експедитором та позивачем; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №410904 від 01.09.2023; рахунок на оплату №409 від 28.08.2023, виставлений експедитором; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №409 від 08.09.2023, складений між експедитором та позивачем; платіжну інструкцію №176 від 11.09.2023, видану позивачем; лист експедитора б/н від 07.09.2023; довідку про транспортно-експедиторські витрати б/н від 28.08.2023, видану експедитором.

Зі змісту вказаних документів слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт) із порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, до порту м. Гданська, Республіка Польща, а також поніс витрати в порту призначення, включаючи вантажно-розвантажувальні роботи, та здійснив перевезення товару (оплатив наземну доставку товару) з м. Гданська, Республіка Польща, до місця ввезення на митну територію України.

Судом встановлено, що розмір вказаних вище витрат, які позивач додатково сплатив та включив у силу пунктів 5 та 6 частини десятої статті 58 МК України до митної вартості товарів, склав 144 042,60 грн. (40 627,40 грн. + 59 094,40 грн. + 44 320,80 грн.).

Суд відхиляє доводи відповідача про необхідність у наданні позивачем транспортних (перевізних) документів саме від безпосереднього перевізника, зазначеного в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №410904 від 01.09.2023, так як відповідно до пункту 2.1.1 договору на транспортно-експедиторське обслуговування №119/У-2022 від 10.11.2022, укладеного між експедитором і позивачем, експедитор має право для виконання своїх зобов`язань перед позивачем укладати від свого імені, але за рахунок позивача договори з транспортними організаціями (контейнерними лініями, автомобільними перевізниками тощо).

При цьому експедитор та позивач узгодили в пункті 2.2.1 вказаного вище договору, що документом, що підтверджує наявність і зміст відповідних договорів, укладених експедитором із транспортними організаціями, є транспортні документи, а саме коносаменти та автомобільні накладні (CMR).

Відтак, суд вважає, що надані позивачем відповідачу транспортні (перевізні) документи є достатніми для підтвердження понесених позивачем витрат, пов`язаних із транспортуванням спірного товару, його навантаженням та вивантаженням.

Суд вважає необ`єктивним твердження відповідача про неможливість підтвердження розміру транспортних витрат, включених позивачем до митної вартості спірного товару, через допущення декларантом позивача очевидної описки при зазначенні порту відправлення в графі 20 митної декларації ІМ40ДЕ №23UA100380612750U2 від 06.09.2023 (замість порту м. Нінбо декларант позивача помилково зазначив порт м. Шанхая).

Суд звертає увагу відповідача, що вказана описка не стала підставою для коригування відповідачем митної вартості товарів №№2, 4, 6, 7, 11-13, 15 та 16 за митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380612750U2 від 06.09.2023, що вказує на необ`єктивність відповідача при коригуванні іншої частини товару за цією ж митною декларацією, посилаючись на таку описку.

Суд також зазначає, що відповідач після прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000248/2 від 08.09.2023 завершив митне оформлення спірного товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380612854U6 від 08.09.2023, в графі 20 якої позивачем були зазначені умови поставки спірного товару саме FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, тобто виявлена відповідачем описка в назві порту відвантаження товару була усунута позивачем, у тому числі при наданні митному органу додаткових документів для підтвердження митної вартості спірного товару.

Судом досліджено надані позивачем відповідачу та суду контракт, додаткову угоду №1 від 02.06.2023 до контракту, інвойс №DH230602 від 02.06.2023, виставлений продавцем, платіжну інструкцію в іноземній валюті №3 від 06.06.2023, видану позивачем та проведену 07.06.2023 Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», платіжну інструкцію в іноземній валюті №4 від 06.07.2023, видану позивачем та проведену 06.07.2023 Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», договір на транспортно-експедиторське обслуговування №119/У-2022 від 10.11.2022, укладений між експедитором і позивачем та заявку №00044619 від 15.08.2023 до нього, коносамент №WMSS23063175 від 11.07.2023, рахунок на оплату №365 від 07.08.2023, виставлений експедитором, платіжну інструкцію №150 від 07.08.2023, видану позивачем, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №365 від 08.09.2023, складений між експедитором та позивачем, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №410904 від 01.09.2023, рахунок на оплату №409 від 28.08.2023, виставлений експедитором, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №409 від 08.09.2023, складений між експедитором та позивачем, платіжну інструкцію №176 від 11.09.2023, видану позивачем, лист експедитора б/н від 07.09.2023, довідку про транспортно-експедиторські витрати б/н від 28.08.2023, видану експедитором, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, а сама вартість товару в розмірі 254 212,00 юанів Женьміньбі з урахуванням перевезення товару морським транспортом (фрахту) із порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, до порту м. Гданська, Республіка Польща, а також понесених позивачем витрат у порту призначення, включаючи вантажно-розвантажувальні роботи, та перевезення товару автомобільним транспортом із м. Гданська, Республіка Польща, до місця ввезення на митну територію України в розмірі 144 042,60 грн. відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в митній декларації IM40ДЕ №23UA100380612750U2 від 06.09.2023 в розмірі 1 416 805,82 грн. (254 212,00 юанів Женьміньбі х 5,0067 + 144 042,60 грн.).

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно скоригував заявлену позивачем митну вартість товару, так як позивач не підтвердив вартість транспортних витрат, включених ним до митної вартості спірного товару.

При цьому відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про необхідність надання позивачем до митного оформлення перекладу копії митної декларації країни відправлення, адже така складена офіційною мовою Організації Об`єднаних Націй, тобто іноземною мовою міжнародного спілкування.

Суд не погоджується з висновком митного органу про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребовувані відповідачем каталоги виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а їх ненадання не свідчить про непідтвердження позивачем заявленого ним рівня митної вартості спірного товару.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, додатковою угодою №1 від 02.06.2023 до контракту, інвойсом №DH230602 від 02.06.2023, виставленим продавцем, платіжною інструкцією в іноземній валюті №3 від 06.06.2023, виданою позивачем та проведеною 07.06.2023 Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», платіжною інструкцією в іноземній валюті №4 від 06.07.2023, виданою позивачем та проведеною 06.07.2023 Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», договором на транспортно-експедиторське обслуговування №119/У-2022 від 10.11.2022, укладеним між експедитором і позивачем та заявкою №00044619 від 15.08.2023 до нього, коносаментом №WMSS23063175 від 11.07.2023, рахунком на оплату №365 від 07.08.2023, виставленим експедитором, платіжною інструкцією №150 від 07.08.2023, виданою позивачем, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №365 від 08.09.2023, складеним між експедитором та позивачем, міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №410904 від 01.09.2023, рахунком на оплату №409 від 28.08.2023, виставленим експедитором, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №409 від 08.09.2023, складеним між експедитором та позивачем, платіжною інструкцією №176 від 11.09.2023, виданою позивачем, листом експедитора б/н від 07.09.2023, довідкою про транспортно-експедиторські витрати б/н від 28.08.2023, виданою експедитором.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача №UA100380/2023/000248/2 від 08.09.2023 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Судом встановлено, що Київська митниця в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000248/2 від 08.09.2023 лише зазначила номери та дати митних декларацій, використаних нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості спірного товару, при цьому відповідач усупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000248/2 від 08.09.2023 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі референтних митних декларацій, зазначених у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000248/2 від 08.09.2023, є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000248/2 від 08.09.2023 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3 546,13 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №211 від 24.10.2023 на суму 2 684,00 грн. та №262 від 28.12.2023 на суму 862,13 грн.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 3 546,13 грн.

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents vs. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Крім того, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, пункт 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05 липня 2012 року (далі Закон 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 30 Закону 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставин Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру в 7 500,00 грн. позивачем подано до суду копії: договору про надання правової допомоги №72/02102023 від 02.10.2023, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000539 від 10.06.2019, виданого на ім`я ОСОБА_1 , ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1366569 від 24.10.2023, рахунка №1/72/02102023 від 02.10.2023, платіжної інструкції №197 від 13.10.2023 та актів про надання адвокатських послуг №1 від 29.12.2023 та №2 від 15.03.2024 до договору про надання правової допомоги №72/02102023 від 02.10.2023.

Судом встановлено, що 02.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УСЗ Плюс» (позивачем) та адвокатом Божком Андрієм Володимировичем укладено договір про надання правової допомоги №72/02102023, за умовами якого адвокат зобов`язався надавати позивачу правову допомогу щодо представництва інтересів позивача при оскарженні ним до суду рішень митних органів про коригування митної вартості товарів та в ході розгляду відповідних адміністративних справ судами України (пункт 1.1.1); надавати позивачу консультації з питань цивільного, господарського, адміністративного, податкового та кримінального права (пункт 1.1.2); організовувати ведення претензійно-позовної роботи за матеріалами, підготовленими позивачем (пункт 1.1.3); представляти інтереси позивача та здійснювати його захист за окремою домовленістю між адвокатом та позивачем у судах будь-якої інстанції (в тому числі в судах загальної юрисдикції, адміністративних та господарських судах) по всіх категоріях справ з усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, скаржнику та потерпілому, в тому числі з правом пред`явлення позову, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та підпорядкування, перед юридичними та фізичними особами (пункт 1.1.4).

Сторонами в пункті 4.1.1 договору про надання правової допомоги №72/02102023 від 02.10.2023 деталізовано порядок визначення гонорару адвоката за надання послуг, передбачених у пункті 1.1.1 договору.

Судом встановлено, що згідно з вищезазначеними актами про надання адвокатських послуг №1 від 29.12.2023 та №2 від 15.03.2024 правову допомогу в цій справі позивачем та його представником оцінено в наступних розмірах: формування правової позиції позивача щодо оскарження рішення Київської митниці як територіального органу (відокремленого підрозділу) Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000248/2 від 08.09.2023 в судовому порядку, формування переліку доказів, необхідних для підготовки позовної заяви позивача до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000248/2 від 08.09.2023, та їх збір 500,00 грн.; підготовка позовної заяви позивача до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000248/2 від 08.09.2023 4 500,00 грн.; ознайомлення з відзивом Київської митниці на адміністративний позов №7.8-10-02/ від 31.01.2024 в адміністративній справі №320/730/24 та підготовка відповіді позивача на відзив в адміністративній справі №320/730/24 2 000,00 грн.; підготовка письмових заяв (клопотань) позивача під час розгляду судом адміністративної справи №320/730/24 500,00 грн. Вартість вищезазначених адвокатських послуг (гонорар адвоката) з урахуванням положень підпункту 4.1.1 пункту 4.1 договору складає 7 500,00 грн. Позивач сплатив гонорар адвокату у відповідності до пункту 4.2 Договору.

Клопотання представника позивача про розподіл судових витрат від 04.04.2024 було направлено відповідачу на його офіційну електронну адресу, що підтверджується роздруківкою сервісу електронної пошти представника позивача.

Відповідачем подано заперечення від 11.04.2024 проти клопотання представника позивача про розподіл судових витрат, у якому відповідач зазначає про неспівмірність понесених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу з обсягом наданих послуг, витраченим часом та ціною позову.

Дослідивши надані позивачем документи й позицію відповідача та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

До того ж за приписами частини сьомої статті 134 КАС України саме на відповідача покладено обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на оплату правничої допомоги.

Суд зазначає, що у своїх запереченням відповідач навів виключно власні оціночні судження, не надавши суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження власної правової позиції.

При цьому відповідач у своїх запереченнях на клопотання представника позивача про розподіл судових витрат не навів власного розрахунку або розміру витрат на правничу допомогу, який він вважає співмірним у цій справі. Відповідач не зазначив яким, на його думку, є співмірним розмір витрат на правову допомогу та не надав відповідного обґрунтування (ринкова вартість такого виду послуг тощо).

Як наслідок, суд вважає, що відповідачем не було спростовано правомірність заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

Ураховуючи вищевикладене, а також фактичний об`єм виконаної роботи, суд вважає обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в розмірі 7 500,00 грн.

Отже, загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню з Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь позивача, складає 11046,13 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000248/2 від 08.09.2023.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УСЗ Плюс» (ідентифікаційний код 43195506, місцезнаходження: 08141, Київська обл., Бучанський р-н, с. Святопетрівське, вул. Київська, буд. 36) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ ВП 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) судові витрати в розмірі 11046,13 грн. (одинадцять тисяч сорок шість грн. 13 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів із дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.


Суд	Київський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	13.05.2024
Оприлюднено	17.05.2024
Номер документу	119049686
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Судовий реєстр по справі —320/730/24

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 13.05.2024 по справі 320/730/24КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —320/730/24

Рішення від 13.05.2024

Рішення
від 13.05.2024 по справі 320/730/24
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД