Постанова

від 22.10.2024 по справі 320/730/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/730/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.,

суддів: Карпушової О.В.,

Мєзєнцева Є.І.,

При секретарі: Масловській К.І.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УСЗ Плюс" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариства з обмеженою відповідальністю «УСЗ Плюс» (далі - ТОВ «УСЗ Плюс» позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці (далі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000248/2 від 08.09.2023.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380612750U2 від 06.09.2023, які ввозилися на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), підтверджують митну вартість товарів та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товарів, подані документи не містять розбіжностей.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року позов задоволено повністю.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі референтних митних декларацій, зазначених у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000248/2 від 08.09.2023, є протиправним.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не з`ясовано обставини справи, зроблено висновки, які прямо суперечать як обставинам справи, так і наявним у справі доказам, а також порушено норми ч. 2 ст. 58 МК України та ст. 86 КАС України, що призвело до прийняття необґрунтованої та незаконної постанови, що підлягає скасуванню на підставі п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України. Разом з тим, зауважує, що здійснення контролю правильності визначення є дискреційним повноваженням митних органів, що підтверджується ст.ст. 8, 318, 320, 49-55 МК України, відповідно до яких митниці мають виключні повноваження щодо здійснення митного контролю, в тому числі контролю правильності визначення митної вартості товарів.

03 жовтня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не обґрунтована та не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «УСЗ Плюс» (місцезнаходження: 08141, Київська обл., Бучанський р-н, с. Святопетрівське, вул. Київська, буд. 36, ідентифікаційний код 43195506) зареєстроване в якості юридичної особи 28.08.2019, номер запису 1 339 102 0000 018053 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

09.11.2022 між Xinjiang Zong Yao International Trading Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі продавець), та ТОВ «УСЗ Плюс» був укладений контракт №1 (далі контракт), відповідно до пунктів 1.1-1.3, 2.1, 3.1, 3.4-3.6, 5.1, 5.3, 8.1 та 11.1 якого продавець зобов`язаний виробити та надати, а позивач зобов`язаний оплатити і прийняти товар згідно з умовами контракту. Найменування, кількість та ціна товару вказуються в проформі інвойсі, що видається на кожну партію товару.

Для цілей контракту «товар» означає запасні частини для автомобілів під торговою маркою «Deheng».

Країна походження товару - Китайська Народна Республіка.

Ціни на товар вказуються в доларах США (USD) та/або китайських юанях Женьміньбі (CNY).

Терміни доставки включено в проформу інвойс, що видається на кожну партію товару. При цьому продавець зобов`язується доставити кожну партію товару на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (згідно з Incoterms 2010) не пізніше 30 днів із моменту отримання від позивача 30% від вартості партії товару.

Продавець зобов`язується передати вантаж першому перевізнику в термін не пізніше 30 днів від моменту передоплати.

Умови доставки - FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (згідно з Incoterms 2010), якщо інше не узгоджено сторонами у формі додаткової угоди, що є невід`ємною частиною контракту.

Продавець надає з кожною партією товару наступні документи: пакувальний лист із зазначенням ваги тари й упаковки; оригінал інвойса; експортну декларацію; сертифікат походження; сертифікат якості.

Терміни оплати зазначаються в проформі інвойсі, що видається на кожну партію товару окремо.

Оплата партії товару здійснюється в наступному порядку: 30% від вартості партії товару сплачується позивачем протягом трьох банківських днів із моменту отримання інвойса від продавця; 70% від вартості партії товару сплачується позивачем протягом трьох банківських днів із моменту отримання від продавця драфту коносамента та оформлення належним чином експортної декларації на партію товару.

Контракт набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і є чинним до повного виконання всіх фінансових зобов`язань один перед одним.

Будь-які зміни та додатки до контракту набирають чинності лише якщо вони викладені в письмовій формі й підписані обома сторонами.

02.06.2023 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1 до контракту, якою, зокрема, виклали пункти 2.1, 3.1 та 3.5 контракту в наступній редакції: ціни на товар вказуються в доларах США (USD) та/або китайських юанях Женьміньбі (CNY). У ціну на товар входять усі витрати продавця, які пов`язані з доставкою товару на умовах, які вказані в пункті 3.5 контракту, та оформленням супровідних документів на вантаж із товаром.

Терміни доставки включено в проформу інвойс, що видається на кожну партію товару. При цьому продавець зобов`язується доставити кожну партію товару на умовах доставки, які вказані в пункті 3.5 контракту, не пізніше 30 днів із моменту отримання від позивача 30% від вартості партії товару.

Умови доставки - FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (згідно з Incoterms 2010) або інше місце доставки, яке вказується в інвойсі.

02.06.2023 продавець виставив позивачу до сплати інвойс №DH230602 на загальну суму 254 212,00 юанів Женьміньбі. Відповідно до інвойса №DH230602 від 02.06.2023 товар постачається на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, а умови його оплати - 30% передоплата, решта 70% вартості товару сплачується після прибуття товару в порт.

Виставлений продавцем інвойс №DH230602 від 02.06.2023 містить посилання на контракт.

07.06.2023 позивач перерахував на користь продавця 76 264,00 юані Женьміньбі відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті №3 від 06.06.2023, в графі 70 якої міститься посилання на контракт та інвойс №DH230602 від 02.06.2023.

06.07.2023 позивач перерахував на користь продавця 177 948,00 юанів Женьміньбі відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті №4 від 06.07.2023, в графі 70 якої міститься посилання на контракт та інвойс №DH230602 від 02.06.2023.

06.09.2023 позивачем до Київської митниці було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380612750U2, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за інвойсом №DH230602 від 02.06.2023 (далі товар).

Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №22UA100380612750U2 від 06.09.2023 загальна вартість товару складає 254 212,00 юанів Женьміньбі, а його поставка відбувалася на умовах FOB Китайська Народна Республіка.

У той же час, з матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт) із порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, до порту м. Гданська, Республіка Польща, а також поніс витрати в порту призначення, включаючи вантажно-розвантажувальні роботи, та здійснив перевезення товару (оплатив наземну доставку товару) з м. Гданська, Республіка Польща, до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких витрат склав 144 042,60 грн. (40 627,40 грн. + 59 094,40 грн. + 44 320,80 грн.).

Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), склала в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем митної декларації щодо товару 06.09.2023 - 1 416 805,82 грн. (254 212,00 юанів Женьміньбі х 5,0067 + 144 042,60 грн.).

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

(0271) пакувальний лист продавця на товар б/н від 02.06.2023;

(0380) рахунок-фактура (інвойс) №DH230602 від 02.06.2023;

(0705) коносамент №WMSS23063175 від 11.07.2023;

(0730) автотранспортна накладна №410904 від 01.09.2023;

(0861) сертифікат про походження товару №23C6500B0390/00051 від 18.07.2023;

(3001) платіжна інструкція в іноземній валюті №3 від 06.06.2023, видана позивачем та проведена 07.06.2023 Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк»;

(3001) платіжна інструкція в іноземній валюті №4 від 06.07.2023, видана позивачем та проведена 06.07.2023 Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк»;

(3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару, довідка про транспортно-експедиторські витрати б/н від 28.08.2023, видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Сі Гейт Україна» (далі експедитор);

(3014) прайс-лист продавця №231100B0/052643 від 09.08.2023;

(4104) договір;

(4301) договір на транспортно-експедиторське обслуговування №119/У-2022 від 10.11.2022, укладений між експедитором та позивачем;

(9610) копія митної декларації країни відправлення №292120230000430562 від 11.07.2023.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №23UA100380612750U2 від 06.09.2023 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що ним за результатами опрацювання документів, поданих разом із митною декларацією, встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Посилаючись на положення статті 53 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: документи, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару. Документи, передбачені наказом Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012; виписку з бухгалтерської документації; каталоги виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з урахуванням статті 257 МК України; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; якщо здiйснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що мiстять вiдомостi про вартiсть страхування.

08.09.2023 позивач на вказаний запит подав відповідачу свою заяву №080923, у якій повідомив, що страхування товару не здійснювалося. Додатково позивач надав відповідачу заявку №00044619 від 15.08.2023 до договору на транспортно-експедиторське обслуговування №119/У-2022 від 10.11.2022, укладеного між експедитором та позивачем; рахунок на оплату №365 від 07.08.2023, виставлений експедитором; платіжну інструкцію №150 від 07.08.2023, видану позивачем; рахунок на оплату №409 від 28.08.2023, виставлений експедитором; лист експедитора б/н від 07.09.2023; довідку про транспортно-експедиторські витрати б/н від 28.08.2023, видану експедитором; договір про транспортно-експедиторське обслуговування №28045 від 29.08.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ламан Шипінг» та експедитором; договір про надання транспортно-експедиційних послуг №0220/2023, укладений між Feniks Cargo Spolka z Ograniczona Odpowiedzialniscia та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ламан Шипінг».

08.09.2023 Київською митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000248/2, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації ІМ40ДЕ №23UA100380612750U2 від 06.09.2023 скоригував із 1 194,09 юанів Женьміньбі до рівня 1 311,81 юанів Женьміньбі, товару №3 - з 59 488,36 юанів Женьміньбі до рівня 125 004,40 юанів Женьміньбі, товару №5 - з 7 347,33 юанів Женьміньбі до рівня 17 335,18 юанів Женьміньбі, товару №8 - з 43 561,80 юаня Женьміньбі до рівня 113 364,58 юанів Женьміньбі, товару №9 - з 22 731,73 юаня Женьміньбі до рівня 34 763,81 юаня Женьміньбі, товару №10 - з 11 819,22 юанів Женьміньбі до рівня 16 304,62 юанів Женьміньбі, а товару №14 - з 5 000,81 юанів Женьміньбі до рівня 9 181,15 юаня Женьміньбі.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із електронною митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380612750U2 від 06.09.2023, ним встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Митний орган зазначив, що постачання товару здійснюється за контрактом на умовах поставки FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка. Відповідно до положень Incoterms на умовах поставки «FOB» продавець повинен доставити товар до порту призначення та завантажити його на судно. З цього моменту всі витрати й ризики чи втрати ушкодження товару повинен понести покупець. Проте до митного оформлення документи, що підтверджують вартість транспортних витрат не надано. Відповідно до частини десятої статті 58 МК України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» №599 від 24.05.2012 для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури), страхові документи (якщо здійснювалось страхування). Також відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» №1955-IV від 01.07.2004 договір транспортного експедирування укладається обов`язково в письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. До митного оформлення надано договір перевезення №119/У-2022 від 10.11.2022, укладений між експедитором та позивачем. Проте перевезення здійснюється відповідно до CMR №410904 від 01.09.2023 перевізником Protrans Sp. Z. O. O. Відповідно до пункту 1.3 договору на перевезення №119/У-2022 від 10.11.2022 вказано, що на кожну партію вантажу підписується заявка до договору. Заявка до митного оформлення не надана. Підпунктом 2.2.1 передбачено, що експедитор має право від свого імені укладати угоди з транспортними, експедиторськими та для виконання зобов`язань за даним договором, проте дані документи до митного оформлення не надано. Відповідно до підпункту 4.1.3 оплата за транспортування вантажу морським транспортом здійснюється не пізніше 3 днів від виставлення рахунка, при наявності вантажу в порту призначення, та при автомобільному не пізніше 3 днів від виставлення рахунка за надані послуги, але до моменту доставки товару до місця митного оформлення. До митного оформлення не надано рахунки на транспорті послуги, банківські платіжні документи, які підтверджують оплату транспортних послуг.

В інвойсі №DH230602 від 02.06.2023 зазначені умови поставки FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, відповідно до контракту постачання товару здійснюється на умовах поставки FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка.

Декларація країни відправлення подана без врахування статті 254 МК України.

Митний орган також зазначив, що в нього наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки в митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, ураховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Тобто, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частин другої та третьої статті 53, статей 54 та 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним в електронному повідомленні.

За результатом опрацювання запиту митниці декларантом додатково надані наступні документи: договір на транспортно-експедиторське обслуговування №28045 від 29.08.2023, заявку на перевезення №00044619 від 15.08.2023, платіжне доручення №150 від 07.08.2023, рахунок-фактуру №365 від 07.08.2023, рахунок-фактуру №409 від 28.08.2023, контракт на надання транспортно-експедиційних послуг №0220/2023 від 20.02.2023, доповнення до контракту. Опрацювавши всі подані до митного контролю документи, встановлено, що вони не усувають встановлені розбіжностей.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Також відповідно до частини шостої статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у заявленій декларантом митній вартості у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Кодексу. У зв`язку із зазначеним, керуючись положеннями частини шостої статті 54 та частини другої статті 58 МК України, заявлену декларантом митну вартість за ціною договору щодо товарів, які імпортуються визнати неможливо. Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до частини четвертої статті 57 МК України. Жодних вимог у порядку частини шостої статті 55 МК України від декларанта не надходило.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б за ціною договору щодо ідентичних та аналогічних товарів відповідно до статей 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г на основі віднімання та додавання вартостей не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю в митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей у даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості: товар №1 митна декларація №23UA403020013126U0 від 23.08.2023 (вартість згідно з джерелом інформації 7,16 доларів США за 1 кг); товар №3 митна декларація №23UA205170021784U5 від 31.07.2023 (вартість згідно з джерелом інформації 5,77 доларів США за 1 кг); товар №5 митна декларація №23UA100060414465U1 від 28.06.2023 (вартість згідно з джерелом інформації 6,16 доларів США за 1 кг); товар №8 митна декларація №23UA100190559152U9 від 14.07.2023 (вартість згідно з джерелом інформації 7,01 доларів США за 1 кг); товар №9 митна декларація №23UA100340319619U0 від 10.07.2023 (вартість згідно з джерелом інформації 6,16 доларів США за 1 кг); товар №10 митна декларація №23UA100330146231U8 від 21.07.2023 (вартість згідно з джерелом інформації 4,20 долари США за 1 кг); товар №14 митна декларація №23UA100340320880U4 від 30.07.2023 (вартість згідно з джерелом інформації 5,22 доларів США за 1 кг). Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами рівнях митної вартості. Таким чином, між митними органами та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000810 від 08.09.2023.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380612854U6 від 08.09.2023 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 236 408,83 грн.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом першої інстанції встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем, так як позивач не підтвердив вартість транспортних витрат, включених ним до митної вартості спірного товару.

Водночас відповідач скоригував лише митну вартість товарів №№1, 3, 5, 8-10 та 14 за митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380612750U2 від 06.09.2023, при цьому визнавши митну вартість товарів №№2, 4, 6, 7, 11-13, 15 та 16 за цією ж митною декларацією.

Колегія суддів критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема розмір транспортних витрат, включених позивачем до митної вартості спірного товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380612750U2 від 06.09.2023.

Так, відповідно до пунктів 3.1 та 3.5 контракту в редакції додаткової угоди №1 від 02.06.2023 терміни доставки включено в проформу інвойс, що видається на кожну партію товару. При цьому продавець зобов`язується доставити кожну партію товару на умовах доставки, які вказані в пункті 3.5 контракту, не пізніше 30 днів із моменту отримання від позивача 30% від вартості партії товару.

Умови доставки - FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (згідно з Incoterms 2010) або інше місце доставки, яке вказується в інвойсі.

Судом встановлено, що 02.06.2023 продавець виставив позивачу до сплати інвойс №DH230602 на загальну суму 254 212,00 юанів Женьміньбі. Відповідно до інвойса №DH230602 від 02.06.2023 товар постачається на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка.

При цьому виставлений продавцем інвойс №DH230602 від 02.06.2023 містить посилання на контракт.

Так, умови поставки FOB згідно з Incoterms 2010 передбачають те, що на продавця покладається обов`язок нести всі витрати, пов`язані зі спірним товаром, до моменту його переходу через поручні судна в призначеному порту відвантаження. На продавця також покладається обов`язок сплатити витрати, пов`язані з виконанням митних формальностей для експорту, включаючи сплату податків, мита та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті спірного товару.

При цьому, судом першої інстанції вірно зауважено, що за приписами пунктів 5 та 6 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Колегією суддів перевірено надані позивачем відповідачу в силу приписів частини другої статті 53 МК України до митного оформлення товару та до суду транспорті (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір на транспортно-експедиторське обслуговування №119/У-2022 від 10.11.2022, укладений між експедитором і позивачем та заявку №00044619 від 15.08.2023 до нього; коносамент №WMSS23063175 від 11.07.2023; рахунок на оплату №365 від 07.08.2023, виставлений експедитором; платіжну інструкцію №150 від 07.08.2023, видану позивачем; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №365 від 08.09.2023, складений між експедитором та позивачем; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №410904 від 01.09.2023; рахунок на оплату №409 від 28.08.2023, виставлений експедитором; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №409 від 08.09.2023, складений між експедитором та позивачем; платіжну інструкцію №176 від 11.09.2023, видану позивачем; лист експедитора б/н від 07.09.2023; довідку про транспортно-експедиторські витрати б/н від 28.08.2023, видану експедитором.

Зі змісту вказаних документів вбачається, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт) із порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, до порту м. Гданська, Республіка Польща, а також поніс витрати в порту призначення, включаючи вантажно-розвантажувальні роботи, та здійснив перевезення товару (оплатив наземну доставку товару) з м. Гданська, Республіка Польща, до місця ввезення на митну територію України.

Розмір вказаних вище витрат, які позивач додатково сплатив та включив у силу пунктів 5 та 6 частини десятої статті 58 МК України до митної вартості товарів, склав 144 042,60 грн. (40 627,40 грн. + 59 094,40 грн. + 44 320,80 грн.).

Суд вірно відхилив доводи відповідача про необхідність надання позивачем транспортних (перевізних) документів саме від безпосереднього перевізника, зазначеного в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №410904 від 01.09.2023, так як відповідно до пункту 2.1.1 договору на транспортно-експедиторське обслуговування №119/У-2022 від 10.11.2022, укладеного між експедитором і позивачем, експедитор має право для виконання своїх зобов`язань перед позивачем укладати від свого імені, але за рахунок позивача договори з транспортними організаціями (контейнерними лініями, автомобільними перевізниками тощо).

При цьому експедитор та позивач узгодили в пункті 2.2.1 вказаного вище договору, що документом, що підтверджує наявність і зміст відповідних договорів, укладених експедитором із транспортними організаціями, є транспортні документи, а саме коносаменти та автомобільні накладні (CMR).

Відтак, надані позивачем відповідачу транспортні (перевізні) документи є достатніми для підтвердження понесених позивачем витрат, пов`язаних із транспортуванням спірного товару, його навантаженням та вивантаженням.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає необ`єктивним твердження відповідача про неможливість підтвердження розміру транспортних витрат, включених позивачем до митної вартості спірного товару, через допущення декларантом позивача очевидної описки при зазначенні порту відправлення в графі 20 митної декларації ІМ40ДЕ №23UA100380612750U2 від 06.09.2023 (замість порту м. Нінбо декларант позивача помилково зазначив порт м. Шанхая).

Вказана описка не стала підставою для коригування відповідачем митної вартості товарів №№2, 4, 6, 7, 11-13, 15 та 16 за митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380612750U2 від 06.09.2023, що вказує на необ`єктивність відповідача при коригуванні іншої частини товару за цією ж митною декларацією, посилаючись на таку описку.

Також відповідач після прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000248/2 від 08.09.2023 завершив митне оформлення спірного товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380612854U6 від 08.09.2023, в графі 20 якої позивачем були зазначені умови поставки спірного товару саме FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, тобто виявлена відповідачем описка в назві порту відвантаження товару була усунута позивачем, у тому числі при наданні митному органу додаткових документів для підтвердження митної вартості спірного товару.

Колегією суддів досліджено надані позивачем відповідачу та суду контракт, додаткову угоду №1 від 02.06.2023 до контракту, інвойс №DH230602 від 02.06.2023, виставлений продавцем, платіжну інструкцію в іноземній валюті №3 від 06.06.2023, видану позивачем та проведену 07.06.2023 Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», платіжну інструкцію в іноземній валюті №4 від 06.07.2023, видану позивачем та проведену 06.07.2023 Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», договір на транспортно-експедиторське обслуговування №119/У-2022 від 10.11.2022, укладений між експедитором і позивачем та заявку №00044619 від 15.08.2023 до нього, коносамент №WMSS23063175 від 11.07.2023, рахунок на оплату №365 від 07.08.2023, виставлений експедитором, платіжну інструкцію №150 від 07.08.2023, видану позивачем, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №365 від 08.09.2023, складений між експедитором та позивачем, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №410904 від 01.09.2023, рахунок на оплату №409 від 28.08.2023, виставлений експедитором, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №409 від 08.09.2023, складений між експедитором та позивачем, платіжну інструкцію №176 від 11.09.2023, видану позивачем, лист експедитора б/н від 07.09.2023, довідку про транспортно-експедиторські витрати б/н від 28.08.2023, видану експедитором, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, а сама вартість товару в розмірі 254 212,00 юанів Женьміньбі з урахуванням перевезення товару морським транспортом (фрахту) із порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, до порту м. Гданська, Республіка Польща, а також понесених позивачем витрат у порту призначення, включаючи вантажно-розвантажувальні роботи, та перевезення товару автомобільним транспортом із м. Гданська, Республіка Польща, до місця ввезення на митну територію України в розмірі 144 042,60 грн. відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в митній декларації IM40ДЕ №23UA100380612750U2 від 06.09.2023 в розмірі 1 416 805,82 грн. (254 212,00 юанів Женьміньбі х 5,0067 + 144 042,60 грн.).

Відтак, суд дійшов обгрунтованого висновку, що відповідач безпідставно скоригував заявлену позивачем митну вартість товару, так як позивач не підтвердив вартість транспортних витрат, включених ним до митної вартості спірного товару.

При цьому відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Колегія суддів вважає необґрунтованим твердження відповідача про необхідність надання позивачем до митного оформлення перекладу копії митної декларації країни відправлення, адже така складена офіційною мовою Організації Об`єднаних Націй, тобто іноземною мовою міжнародного спілкування.

Крім того, безпідставними є доводи відповідача щодо того, що позивач не надав витребовувані відповідачем каталоги виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а їх ненадання не свідчить про непідтвердження позивачем заявленого ним рівня митної вартості спірного товару.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що рівень митної вартості товару підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, додатковою угодою №1 від 02.06.2023 до контракту, інвойсом №DH230602 від 02.06.2023, виставленим продавцем, платіжною інструкцією в іноземній валюті №3 від 06.06.2023, виданою позивачем та проведеною 07.06.2023 Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», платіжною інструкцією в іноземній валюті №4 від 06.07.2023, виданою позивачем та проведеною 06.07.2023 Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», договором на транспортно-експедиторське обслуговування №119/У-2022 від 10.11.2022, укладеним між експедитором і позивачем та заявкою №00044619 від 15.08.2023 до нього, коносаментом №WMSS23063175 від 11.07.2023, рахунком на оплату №365 від 07.08.2023, виставленим експедитором, платіжною інструкцією №150 від 07.08.2023, виданою позивачем, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №365 від 08.09.2023, складеним між експедитором та позивачем, міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №410904 від 01.09.2023, рахунком на оплату №409 від 28.08.2023, виставленим експедитором, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №409 від 08.09.2023, складеним між експедитором та позивачем, платіжною інструкцією №176 від 11.09.2023, виданою позивачем, листом експедитора б/н від 07.09.2023, довідкою про транспортно-експедиторські витрати б/н від 28.08.2023, виданою експедитором.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, що передбачені ч. 2 статті 53 МК України, які повною мірою ідентифікують оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні дані, які підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно вимог ч.ч. 4, 5 статті 58 МК України.

Натомість, відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами правомірність своїх дій при винесенні оскаржуваного рішення. Відповідачем жодним чином не доведено, що документи, подані позивачем для визначення митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, відповідач просто вказує на існування розбіжностей у поданих позивачем документах, не зазначаючи при цьому, які саме дані не співпадають, в яких документах містяться суперечливі дані та яким чином скаржник виявив такі розбіжності.

За таких підстав та враховуючи, що вказані твердження відповідача спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору.

При цьому, колегію суддів не встановлено те, що надані позивачем документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності та що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товару.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Судом вірно встановлено, що Київська митниця в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000248/2 від 08.09.2023 лише зазначила номери та дати митних декларацій, використаних нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості спірного товару, при цьому відповідач усупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Відтак, суд дійшов вірного висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000248/2 від 08.09.2023 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі референтних митних декларацій, зазначених у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000248/2 від 08.09.2023, є протиправним.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Отже при винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 22 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев